Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №910/1887/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2026 р. Справа№ 910/1887/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Король Д.А.

учасники справи:

від позивача : Каба Д.В., Сударікова Є.В.;

від відповідача : Подобєд О.В., Прокопів Н.М.

від третьої особи 1: Шатарська Т.Н.

від третьої особи 2: Сапацинська Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 (Повний текст рішення складено 24.11.2025)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 (Повний текст складено 02.12.2025)

у справі № 910/1887/25 (суддя Пукшин Л.Г.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ЛАЙТ»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго»

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про зобов`язання вчинити дії

за зустрічним позовом Державного підприємства «Гарантований покупець»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ЛАЙТ»

про стягнення 2 029 936, 63 грн

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ЛАЙТ" з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 2 514 935, 96 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що незаконною постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №46 від 15.01.2021 було внесено зміни до Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП №641 від 26.04.2019, зокрема впроваджено нові формули розрахунку обсягу частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії Гарантованого покупця (у бік збільшення). Відтак, протягом періоду з 16.01.2021 по 31.01.2022 позивачем оплачено додаткових 2 514 935, 96, які були безпідставно розраховані Державним підприємством "Гарантований покупець" за впровадженою НКРЕКП формулою. Викладене і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про зобов`язання Державного підприємства "Гарантований покупець" здійснити перерахунок сум відшкодування у бік зменшення шляхом здійснення коригування та направлення актів коригування до актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії Гарантованого покупця.

Також ДП "Гарантований покупець" було подано до місцевого господарського суду зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ЛАЙТ" про стягнення 2 029 936, 63 грн. Зустрічні позовні вимоги обґрунтуванні тим, що в порушенням взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом від 29.11.2019 №1067/01, відповідач за зустрічним позовом не здійснив відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за період з лютий-червень 2022 року, в зв`язку з чим і виникла заявлена до стягнення заборгованість.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 первісний позов задоволено повністю, зобов`язано Державне підприємство "Гарантований покупець" здійснити перерахунок сум відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу гарантованого покупця, які підлягають оплаті Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ЛАЙТ" за Договором № 1067/01 від 29.11.2019 за період з 01.02.2022 по 07.09.2022 у бік зменшення загальної суми зобов`язання до 1 029 323,15 грн (без ПДВ), шляхом здійснення коригування та направлення актів коригування до актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії Гарантованого покупця: за лютий 2022 на -55 965,96 грн без ПДВ; за березень 2022 на -187 966,43 грн без ПДВ; за квітень 2022 на -400 918,91 грн без ПДВ; за травень 2022 на -166 152,22 грн без ПДВ; за червень 2022 на -393 883,11 грн без ПДВ; за липень 2022 на -962 752,26 грн без ПДВ; за серпень 2022 на -307 222,99 грн без ПДВ; за вересень 2022 на -40 074,08 грн без ПДВ, вирішено стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ЛАЙТ" витрати по сплаті судового збору у розмірі 37 724 грн 04 коп., у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ЛАЙТ" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/1887/25 задоволено частковою. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ЛАЙТ" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 1, ідентифікаційний код 41967508) витрат на підготовку експертного висновку (на проведення комісійної судової експертизи) у розмірі 156 000 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000 грн 00 коп. В іншій частині заяви відмовлено.

Від Державного підприємства "Гарантований покупець" надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 по справі № 910/1887/25 та ухвалити нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю та задовольнити зустрічний позов повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт стверджує про те, що визнання протиправним та нечинним підпункту 8 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 15.01.2021 №46 відбулось з моменту набрання законної сили рішенням у справі №640/4049/21, а тому не є підставою для здійснення перерахунку вартості частки врегулювання небалансу електричної енергії, та у спірний період права та обов`язки сторін підпадали під правове регулювання цих положень; позивач з січня 2021 року по лютий 2022 року включно здійснював відшкодування частки, підписував акти приймання-передачі, що свідчить про суперечливість його поведінки. Також апелянт наголошує, що наданий позивачем висновок експерта є неналежним доказом та зводиться до правової оцінки обставин справи. На думку апелянта, позивачем було обрано неналежний спосіб захисту його прав.

Також від Державного підприємства "Гарантований покупець" надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 по справі № 910/1887/25 в частині стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" витрат на підготовку експертного висновку у розмірі 156 000, 00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000, 00 грн та ухвалити в цій частині нове, яким у задоволенні заяви про розподіл судових витрат відмовити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт стверджує зокрема про те, що розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, визначений судом першої інстанції, не відповідає критерію розумності розміру адвокатський витрат

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі № 910/1887/25, об`єднано апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі № 910/1887/25 в одне апеляційне провадження, розгляд призначено на 11.02.2026.

22.01.2026 через систему «Електронний суд» ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» було подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просив суд апеляційну скаргу задовольнити.

28.01.2026 ТОВ «СОЛАР ЛАЙТ» подало відзив на апеляційні скарги у якому просило суд рішення та додаткове рішення залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 було відкладено розгляд справи до 19.02.2026.

У судовому засіданні 19.02.2026 було оголошено перерву до 03.03.2026, 03.03.2026 - до 10.03.2026.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 29.11.2019 між Державним підприємством "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солар Лайт" (виробник/продавець за "зеленим тарифом") укладено договір № 1067/01, за умовами якого виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641.

31.03.2020 сторонами укладено додаткову угоду № 967/01/20 до договору, за умовами якої сторони дійшли згоди статті 1-7 договору викласти в новій редакції.

За умовами пункту 1.1. договору продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виготовленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачам).

Згідно з пунктом 2.1. договору сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачам, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконані цього договору.

Купівля-продаж електричної енергії за договором здійснюється за умови членства продавця за "зеленим" тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця (п. 2.2 договору).

Відповідно до пунктів 2.3.-2.5. договору продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Згідно з пунктом 3.2. договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.

За умовами пункту 3.3. договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

У відповідності до пункту 4.5. договору гарантований покупець зобов`язаний купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію; нараховувати розмір відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за "зеленим" тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку.

Відповідно до пункту 7.4. договору, якщо продавець за "зеленим" тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та регулятором уже встановлено йому "зелений" тариф і продавець за "зеленим" тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030).

На виконання умов договору № 1067/01 від 29.11.2019 між ТОВ "СОЛАР ЛАЙТ" та Державним підприємством "Гарантований покупець" було складено та підписано акти приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії: за лютий 2022 від 16.03.2022 на суму 99 060,35 грн з ПДВ (акт коригування до Акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця від 16.03.2022 за лютий 2022 року від 16.02.2023 на суму 15 830,86 грн); за березень 2022 від 10.06.2022 на суму 505 066,26 грн з ПДВ (акт коригування до Акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця від 10.06.2022 за березень 2022 року від 30.09.2022 на суму -67 258,62 грн з ПДВ); за квітень 2022 від 24.05.2022 на суму 485 902,20 грн з ПДВ (акт коригування до Акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця від 24.05.2022 за квітень 2022 року від 17.02.2023 на суму 169 648,51 грн з ПДВ); за травень 2022 від 04.07.2022 на суму 388875,70 грн з ПДВ (акт коригування до Акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця від 04.07.2022 за травень 2022 року від 16.03.2023 на суму -16 552,66 грн з ПДВ); за червень 2022 від 19.07.2022 на суму 634 843,40 грн з ПДВ (акт коригування до Акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця від 19.07.2022 за червень 2022 року від 20.03.2023 на суму 6 236,35 грн з ПДВ); за липень 2022 від 16.08.2022 на суму 1 523 058,95 грн з ПДВ (акт коригування до Акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця від 16.08.2022 за липень 2022 року від 22.03.2023 на суму -1521,79 грн з ПДВ; акт коригування до Акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця від 16.08.2022 за липень 2022 року від 07.05.2024 на суму -122 478,42 грн з ПДВ); за серпень 2022 від 30.09.2022 на суму 650 621,21 грн з ПДВ (акт коригування до Акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця від 30.09.2022 за серпень 2022 року від 21.02.2023 на суму 9975,35 грн з ПДВ; акт коригування до Акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця від 30.09.2022 за серпень 2022 року від 13.05.2024 на суму -110 839,80 грн з ПДВ); за вересень 2022 від 21.10.2022 на суму 129117,46 грн з ПДВ (акт коригування до Акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця від 21.10.2022 за вересень 2022 від 02.05.2024 на суму 126860,40 грн з ПДВ; акт коригування до Акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця від 21.10.2022 за вересень 2022 року від 09.06.2023 на суму -47,02 грн з ПДВ).

Загалом за спірний період (з 01 лютого по 07 вересня 2022 року) ДП "Гарантований покупець" виставив позивачу за первісним позовом акти приймання-передачі та акти коригування на суму 4 253 110,93 грн з ПДВ (3 544 259,11 грн без ПДВ).

Оплата за вищевказаними актами приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця позивачем за первісним позовом не здійснювався.

Як вбачається із наявного у справі висновку експертів № 05-08/25 від 05.08.2025, експертом було надано відповіді на наступні поставлені для експертного дослідження питання:

" 1. Яка сума частки врегулювання вартості небалансу гарантованого покупця за період лютий 2022 - 07 вересня 2022 року включно мала би бути сплачена ТОВ "СОЛАР ЛАЙТ" при розрахунку частки відшкодування гарантованому покупцю вартості врегулювання небалансу за формулами, передбаченими п. 9.3 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641 (в редакції що діяла з 28.12.2019 - 16.01.2021 рр.)?

2. Яка сума частки врегулювання вартості небалансу гарантованого покупця за період лютий 2022 - 07 вересня 2022 року включно мала би бути розрахована для ТОВ "СОЛАР ЛАЙТ" при розрахунку частки відшкодування гарантованому покупцю вартості врегулювання небалансу, зумовленого відхиленням фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії ТОВ "СОЛАР ЛАЙТ" від його погодинних графіків відпуску електричної енергії, розрахованої згідно постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641 (в редакції Постанови НКРЕКП № 46 від 15.01.2021) та з урахуванням одночасно умов: розрахунку вартості витрат фактично створеного небалансу електричної енергії тільки ТОВ "СОЛАР ЛАЙТ", а не балансуючої групи гарантованого покупця, у зв`язку з розрахунком даної оплати ДП "Гарантований покупець" за формулами, що були визнані протиправними постановою Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №640/4069/21; встановлені потужності на об`єктах електроенергетики ТОВ "СОЛАР ЛАЙТ" перевищує 1 МВт?".

Зокрема, по першому питанню експерти дійшли висновку, що "не можливо встановити суму частки врегулювання вартості небалансу гарантованого покупця за період лютий 2022 - 07 вересня 2022 року включно, яка мала би бути сплачена ТОВ "СОЛАР ЛАЙТ" при розрахунку частки відшкодування гарантованому покупцю вартості врегулювання небалансу за формулами, передбаченими п. 9.3 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641 (в редакції що діяла з 28.12.2019 - 16.01.2021)".

По другому питанню експерти виснували, що "сума частки врегулювання вартості небалансу гарантованого покупця за період лютий 2022 - 07 вересня 2022 року включно, яка мала би бути розрахована для ТОВ "СОЛАР ЛАЙТ" при розрахунку частки відшкодування гарантованому покупцю вартості врегулювання небалансу, зумовленого відхиленням фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії ТОВ "СОЛАР ЛАЙТ" від його погодинних графіків відпуску електричної енергії, розрахованої згідно постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641 (в редакції Постанови НКРЕКП № 46 від 15.01.2021) та з урахуванням одночасно умов:

розрахунку вартості витрат фактично створеного небалансу електричної енергії тільки ТОВ "СОЛАР ЛАЙТ", а не балансуючої групи гарантованого покупця, у зв`язку з розрахунком даної оплати ДП "Гарантований покупець" за формулами, що були визнані протиправними постановою Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №640/4069/21;

- встановлені потужності на об`єктах електроенергетики ТОВ "СОЛАР ЛАЙТ" перевищує 1 МВт,

склала розрахунково у сумі 1 029 323,15 грн (без ПДВ), що менше аніж вартість послуги, зазначена в актах, наданих гарантованим покупцем (в тому числі не узгоджених (не підписаних) сторонами договору №1067/01 від 29.11.19 зокрема ТОВ "СОЛАР ЛАЙТ"), на суму 2 514 935,96 грн (без ПДВ), про що докладно зазначено в дослідженні".

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт стверджує, що п. 8 п.1 Змін до постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 року № 46, втратив чинність з моменту набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 року по справі №640/4069/21, а саме з 08.09.2022 року, а тому, за період з 16.01.2021 р. по 08.09.2022 р. вказаний підпункт діяв та застосувався до позивача. При цьому апелянт стверджує про те, що ДП "Гарантований покупець" вказує на суперечливість поведінки виробника електроенергії, оскільки акти приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця за період з січня 2021 по січень 2022 підписані та оплачені без зауважень. Окрім цього, підписаними зі сторони виробника без зауважень є акти приймання-передачі за лютий-червень 2022 року. Також апелянт наголошує, що експертами у висновку було змінено порядок розрахунку частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії Гарантованого покупця, що не входить до їх компетенції та вказує на неправильно обраний позивачем за первісним позовом спосіб захисту.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги про наявність підстав для задоволення позову ДП "Гарантований покупець" стверджує про те, що ТОВ "Солар Лайт" не здійснило оплату частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця за виставленими актами приймання-передачі частки та актами коригування за лютий - червень 2022 року, а тому просить суд стягнути в судовому порядку.

Відповідно до п. 46 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку.

Частинами 1 та 2 ст. 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії.

З метою врегулювання небалансів з оператором системи передачі учасник ринку має стати стороною, відповідальною за баланс, або передати свою відповідальність іншій стороні, відповідальній за баланс, шляхом входження до балансуючої групи. Електропостачальники є сторонами, відповідальними за баланс своїх споживачів.

Сторони, відповідальні за баланс, зобов`язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії перед оператором системи передачі.

Відповідно до ч. 6 ст. 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" за відхилення фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії виробників, яким встановлено "зелений" тариф, та виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку, від їхніх погодинних графіків відпуску електричної енергії виробниками, які входять до балансуючої групи гарантованого покупця, відшкодовується частка вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця відповідно до цього Закону та правил функціонування балансуючої групи гарантованого покупця.

Пунктом 4.5. договору визначено, що гарантований покупець зобов`язаний нараховувати плату за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за "зеленим" тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел затвердженого постановою НКРЕКП 26.04.2019 № 641.

Глава 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел затвердженого постановою НКРЕКП 26.04.2019 № 641 (у редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) визначала правила функціонування балансуючої групи гарантованого покупця.

Зокрема, відповідно п. 9.1 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел затвердженого постановою НКРЕКП 26.04.2019 № 641 продавцями та споживачами за "зеленим" тарифом здійснюється відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу гарантованого покупця відповідно до Закону та цього Порядку.

Переможцями аукціону здійснюється відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу гарантованого покупця окремо по кожному договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку.

Пунктом 9.2 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел затвердженого постановою НКРЕКП 26.04.2019 № 641 визначено формулу розрахунку обсягу частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за "зеленим" тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця.

Відповідно до п. 9.5. Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел затвердженого постановою НКРЕКП 26.04.2019 № 641, Гарантований покупець щомісячно, на наступний робочий день після підписання акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів, що є додатком 1 до типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії, з ОСП за розрахунковий місяць, надає учасникам балансуючої групи гарантованого покупця інформацію, необхідну для розрахунку частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця.

Згідно з п. 10.7. Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел затвердженого постановою НКРЕКП 26.04.2019 № 641, продавець здійснює оплату частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця гарантованому покупцю протягом перших трьох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта приймання-передачі.

Продавець втрачає членство в балансуючій групі гарантованого покупця у разі нездійснення оплати частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця гарантованому покупцю, про що гарантований покупець повідомляє ОСП на наступний день після порушення умов та термінів оплати.

Продавець набуває право на членство в балансуючій групі гарантованого покупця після надання підтверджуючих документів про повну оплату частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця гарантованому покупцю, після чого гарантований покупець надає протягом трьох робочих днів продавцю згоду на включення до балансуючої групи гарантованого покупця.

У справі № 640/4069/21 було оскаржено п.п. 8 п. 1 Постанови НКРЕКП № 46, який визначав редакцію п. 9.2. Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП 26.04.2019 № 641.

За результатами розгляду постановою Верховного Суду від 08.09.2022 у справі № 640/4069/21 залишено в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021, яким визнано протиправним та нечинним п.п. 8 п. 1 Постанови №46, у частині викладення у новій редакції п. 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП 26.04.2019 № 641.

Приймаючи постанову Верховний Суд зазначив наступне: " 56. Беручи до уваги викладене та враховуючи положення частини 6 статті 71, пункту 11 розділу XVII Закону №2019-VIII, Верховний Суд доходить висновку про те, що покладення додаткової відповідальності на виробників, яким встановлено "зелений" тариф та на виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку, і входять до балансуючої групи гарантованого покупця, у вигляді відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця є протиправним.

Отже Верховний Суд вважає правильним аналогічний висновок суду першої інстанції, оскільки виробники не повинні нести відповідальність за торгову діяльність гарантованого покупця та не повинні мати обов`язку по відшкодуванню частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця. Відповідальність таких виробників перед гарантованим покупцем повинна бути в межах фактично понесених ними витрат, пов`язаних із врегулюванням небалансів електричної енергії, які гарантований покупець зазнав у результаті відхилення фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії від погодинних графіків відпуску електричної енергії відповідно до пункту 11 Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення Закону №2019-VIII.

Верховний Суд констатує, що з системного аналізу змісту підпункту 8 пункту 1 Змін у главі 9 Порядку в оскаржуваній частині вбачається, що НКРЕКП фактично установлено інші умови для отримання ДП "Гарантований покупець" від виробників яким встановлено "зелений" тариф та виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку, та входять до балансуючої групи гарантованого покупця, відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця ніж ті, що визначені в Законі №2019-VIII.

З огляду на це Верховний Суд в контексті перевірки правильності висновку суду апеляційної інстанції щодо правомірності спірної постанови відповідача в оскаржуваній частині зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання, зокрема, шляхом: нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом.

Відповідно до статті 6 Закону №2019-VIII Регулятор здійснює державне регулювання ринку електричної енергії у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

Беручи до уваги наведені положення Закону №2019-VIII, Верховний Суд наголошує, що станом на 15.01.2021 року відповідач не мав правових підстав для встановлення обсягів частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за "зеленим" тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB (далі - відшкодування), у розрахунковому періоді t торгової зони z та впровадження нових формул розрахунків за пунктом 9.3 Порядку.

З урахуванням правил частини 2 статті 2 КАС України Верховний Суд доходить висновку про те, що відповідач у спірних правовідносинах діяв поза межами повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, без запобігання всім формам дискримінації, а тому підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку є протиправним."

Отже, обґрунтованими є доводи позивача за первісним позовом про те, що норма, яка у спірний період врегульовувала формулу розрахунку обсягу частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця є протиправною.

При цьому суд враховує також позицію Верховного Суду висловлену у постанові від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19 щодо неможливості зобов`язування до виконання положень нормативно-правового акту, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, передбачені законом. Застосування до фізичних/юридичних осіб нормативно-правових актів, які є протиправними, у будь-якому випадку є незаконним. Відтак, протиправність п.п. 8 п. 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку унеможливлює його застосування та здійснення розрахунків за передбаченою цим актом формулою.

Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження апелянта щодо чинності п.п. 8 п. 1 Постанови НКРЕКП № 46 за правилами ч. 2 ст. 265 КАС України.

Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Вказана норма не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним - тобто, ця норма лише визначає порядок дії актів, визнаних судом нечинними, на майбутнє, однак не надає відповіді на питання щодо того, чи можуть фізичні/юридичні особи бути зобов`язані виконувати положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, передбачені законом. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19 та постанові від 20.11.2024 у справі № 910/15990/23.

Верховний Суд також неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19). Про це також зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.06.2022 у справі №520/2098/19.

Факт невідповідності п.п. 8 п. 1 Постанови НКРЕКП № 46 законам України є преюдиційним (доведеним у справі № 640/4069/21) та доведенню не підлягає, а тому застосування норми прийнятої не у спосіб та поза межами повноважень, яка визнана судом протиправною з моменту її прийняття призводить до порушення прав позивача за первісним позовом.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2024 у справі № 910/15990/23 дійшов висновку, що встановивши суперечність п.9.3 гл.9 Порядку в редакції Змін до Постанови №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, нормам Закону "Про ринок електричної енергії", суди мали застосувати саме відповідні норми закону як акта вищої юридичної сили, а не норми Порядку.

Щодо посилань апелянта не невідповідність обраного позивачем за первісним позовом способу захисту, колегія суддів відзначає, що позивач за первісним позовом не погоджується з обсягом зобов`язання з оплати відшкодування вартості врегулювання небалансу, а ДП "Гарантований покупець", не звертаючись до суду, продовжує враховувати суму виставлену в актах приймання-передачі та актах коригування частки врегулювання вартості небалансу гарантованого покупця за період з 01 лютого по 07 вересня 2022 року, як заборгованість Товариства. Така поведінка зумовлює стан юридичної невизначеності, неможливість припинення Товариством зобов`язання виконанням, проведеним належним чином.

У постанові від 20.11.2024 у справі №910/15990/23 Верховний Суд з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17, зробив висновок, що у випадку, якщо боржник не має наміру сплачувати борг, бо не згоден із визначеним кредитором розміром, а кредитор на вимогу боржника суму заборгованості не перераховує та не звертається до суду за її стягненням, то боржник надалі одержуватиме від кредитора вимоги про сплату боргу у розмірі, визначеному кредитором, із яким боржник не погоджується. Це може провокувати останнього помилково, всупереч волі сплатити суму боргу. З огляду на вказане, Верховний Суд вважає, що задоволення вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості здатне відновити порушені права позивача, попередити негативні наслідки, що можуть бути застосовані до нього, та встановити між сторонами правову визначеність, яка полягає у підтвердженні відсутності заборгованості за Договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи вище наведену позицію Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що обраний позивачем за первісним позовом спосіб захисту є ефективним та відповідає чинному нормативно-правовому регулюванню.

Щодо зустрічних позовних вимог колегія суддів відзначає, що посилання ДП "Гарантований покупець" на те, що суперечливість поведінки виробника підтверджується тим, що останній з січня 2021 року до лютого 2022 року підписував Акти приймання-передачі частки та оплачував їх, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог. Обставини, на які посилається відповідач за зустрічним позовом не охоплюються спірним періодом, не підлягали встановленню та доказуванню у цьому спорі, та не можуть спростовувати або підтверджувати спірні обставини.

При цьому суд враховує, що виробник не погоджуючись із здійсненим розрахунком обсягу частки врегулювання вартості небалансу гарантованого покупця звертався до суду з позовом до НКРЕКП про стягнення збитків завданих нормативним актом в період з січня по грудень 2021 року у справі № 910/14878/23.

Так, Північний апеляційний господарський суд у постанові від 25.04.2024 у справі №910/14878/23 за позовом "Солар Лайт" дійшов до висновку, що "підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 №641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 №46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, не може підлягати застосуванню під час розрахунку частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії ДП "Гарантований покупець", яка відшкодовувалася продавцями за "зеленим" тарифом, що входять до балансуючої групи ДП "Гарантований покупець" і за періоди з моменту прийняття оскарженого підпункту (15.01.2021) до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/4069/21 (08.09.2022).

Позиція ж суду першої інстанції та відповідача про те, що так як підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641, затверджених постановою від 15.01.2021 №46, втратив чинність з моменту набрання рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 у справі №640/4069/21 законної сили, а саме з 08.09.2022, розрахунок обсягу частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії до вказаної дати мав проводитись виходячи з постанови від 15.01.2021 №46, є помилковою, так як вказане не відповідатиме вимогам статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в контексті права на мирне володіння майном, яким в даному випадку є грошові кошти".

Крім цього, як вбачаються із матеріалів справи, свою незгоду з нарахованим ДП "Гарантований покупець" обсягом відшкодування частки врегулювання вартості небалансу гарантованого покупця ТОВ "Солар Лайт" висловлювало у листах вих № 22-02/015 від 22.02.2023, вих № 22-02/021 від 22.02.2023, вих № 28-03/022 від 28.03.2023, вих № 18-08/030 від 18.08.2022, вих № 21-05/311 від 21.05.2024, вих № 14-10/022 від 14.10.2022, вих № 07-03/024 від 07.03.2023, вих № 22-05/411 від 22.05.2024, вих № 26-10/022 від 26.10.2022, вих № 16-05/011 від 16.05.2024, вих № 06-06/011 від 06.06.2024, вих № 27-06/028 від 27.06.2023.

Таким чином, озивач за первісним позовом послідовно не погоджувався з розрахунком обсягу відшкодування частки врегулювання вартості небалансу гарантованого покупця, що, в свою чергу, виключає підстави для застосування принципу заборони суперечливої поведінки.

Щодо сум на, які ДП "Гарантований покупець" необхідно здійснити коригування актів приймання-передачі частки врегулювання вартості небалансу гарантованого покупця, суд відзначає наступне.

У Висновку експертів №05-08/25 за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 05.08.2025, було здійснено розрахунок обсягу відшкодування частки врегулювання вартості небалансу гарантованого покупця. Зокрема, у відповіді на друге питання: "Яка сума частки врегулювання вартості небалансу гарантованого покупця за період лютий 2022 - 07 вересня 2022 року включно мала би бути розрахована для ТОВ "СОЛАР ЛАЙТ" при розрахунку частки відшкодування гарантованому покупцю вартості врегулювання небалансу, зумовленого відхиленням фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії ТОВ "СОЛАР ЛАЙТ" від його погодинних графіків відпуску електричної енергії, розрахованої згідно постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641 (в редакції Постанови НКРЕКП № 46 від 15.01.2021) та з урахуванням одночасно умов:

- розрахунку вартості витрат фактично створеного небалансу електричної енергії тільки ТОВ "СОЛАР ЛАЙТ", а не балансуючої групи гарантованого покупця, у зв`язку з розрахунком даної оплати ДП "Гарантований покупець" за формулами, що були визнані протиправними постановою Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №640/4069/21;

- встановлені потужності на об`єктах електроенергетики ТОВ "СОЛАР ЛАЙТ" перевищує 1 МВт?"

Дослідженням встановлено, що сума частки врегулювання вартості небалансу гарантованого покупця за період лютий 2022 - 07 вересня 2022 року включно, яка мала би бути розрахована для ТОВ "СОЛАР ЛАЙТ" при розрахунку частки відшкодування гарантованому покупцю вартості врегулювання небалансу, зумовленого відхиленням фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії ТОВ "СОЛАР ЛАЙТ" від його погодинних графіків відпуску електричної енергії, розрахованої згідно постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641 (в редакції Постанови НКРЕКП № 46 від 15.01.2021) склала розрахунково у сумі 1 029 323,15 грн (без ПДВ), що менше аніж вартість послуги, зазначена в актах, наданих гарантованим покупцем (в тому числі не узгоджених (не підписаних) сторонами договору №1067/01 від 29.11.19 зокрема ТОВ "СОЛАР ЛАЙТ"), на суму 2 514 935,96 грн. (без ПДВ), про що докладно зазначено в дослідженні.

Так, помісячно різниця вартості, згідно з Висновком експертів від 05.08.2025 становить: за лютий 2022: -55 965,96 грн без ПДВ; за березень 2022: -187 966,43 грн без ПДВ; за квітень 2022: -400 918,91 грн без ПДВ; за травень 2022: -166 152,22 грн без ПДВ; за червень 2022: -393 883,11 грн без ПДВ; за липень 2022: -962 752,26 грн без ПДВ; за серпень 2022: -307 222,99 грн без ПДВ; за вересень 2022: - 40 074,08 грн без ПДВ.

Суд відхиляє доводи ДП "Гарантований покупець" про те, що у Висновку експертів від 05.08.2025 експерти зробили висновок щодо питань права, з огляду на наступне. Так, питання, які були поставлені для експертного дослідження позивачем за первісним позовом є питаннями, які потребують спеціальних знань та не відносяться до питань права, не тлумачать правові норми та їх застосування. При цьому судом береться до уваги те, що суть експертного дослідження у Висновку експертів від 05.08.2025 полягає у математичному аналізі даних комерційного обліку виробника електроенергії. Згідно з Висновком експертів від 05.08.2025 під час здійснення розрахунків серед іншого було враховано первинні вихідні дані комерційного обліку та позицію Верховного Суду у справі № 640/4069/21 щодо протиправності покладення додаткової відповідальності на виробників, яким встановлено "зелений" тариф на виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку, і входять до балансуючої групи гарантованого покупця, у вигляді відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця. Застосована експертами методика полягає у тому, що експертами на підставі наданих на дослідження документів та даних, було визначено обсяг створених небалансів відпуску електроенергії виробника електроенергії, яка є різницею між прогнозованими обсягами відпуску/придбання електроенергії та фактичними відпусками/придбанням за спірний період, що повністю відповідає нормативному визначенню поняття "небаланс", що визначено в п.46 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок електричної енергії". На підставі даних комерційного обліку експертами було визначено вартість витрат пов`язаних з врегулюванням одиниці небалансу. Надалі експерти послуговуючись отриманими даними встановили загальний розмір обсягу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу створеного ТОВ "Солар Лайт" в межах балансуючої групи Гарантованого покупця.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що під час експертного дослідження експерти не надавали оцінки питанням права, а провели математичний розрахунок на підставі наявних первинних даних.

Щодо тверджень апелянта про неможливість здійснення розрахунку у зв`язку з відсутністю затвердженої Регулятором формули розрахунку, суд відзначає, що з огляду на фактичний відпуск електроенергії, його облік та наявність даних комерційного обліку, математично провести розрахунок обсягу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу, створеного ТОВ "Солар Лайт", без врахування небалансу ДП "Гарантований покупець" можливо, що і стало предметом експертного дослідження.

При цьому чинне законодавство не включає до обсягу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу небаланс ДП "Гарантований покупець", що відповідає позиції, яка викладена Верховним Судом у постанові від 08.09.2022 у справі № 640/4069/21.

Колегією суддів береться до уваги те, що апелянтом не було надано суду першої інстанції контррозрахунку заявлених позивачем сум, аргументи ДП "Гарантований покупець" та третіх осіб щодо неможливості здійснення розрахунку у спосіб, обраний експертами, не підтверджені жодними доказами чи нормативним регулюванням, а тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що долучений позивачем за первісним позовом Висновок експертів від 05.08.2025 іншими учасниками спростовано не було.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про правомірність заявлених позивачем вимог та їх задоволення у повному обсязі.

Щодо вимог за зустрічним позовом про стягнення коштів на підставі виставлених актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця за період лютий - червень 2022 року суд відзначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ДП "Гарантований покупець" виставило акти приймання-передачі за серпень та вересень 2022 року, а також акти коригування за спірний період вже після ухвалення Верховним Судом постанови у справі №640/4069/21. Отже, ДП "Гарантований покупець" мав усвідомлювати, що п. 9.3 гл. 9 Порядку, визначеного Постановою НКРЕКП №641 не відповідав вимогам Закону "Про ринок електричної енергії", що є актом вищої юридичної сили, і також встановив Верховний Суд у межах розгляду адміністративної справи №640/4069/21. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.11.2024 у справі № 910/15990/23.

У відповідності до п. 10.7 Постанови НКРЕКП № 641 від 26.04.2019 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) продавець здійснює оплату частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця гарантованому покупцю протягом перших трьох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта приймання-передачі.

За наявності зауважень до акта приймання-передачі та/або ненадання продавцем гарантованому покупцю акта приймання-передачі, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті приймання-передачі, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей (п. 10.6 Постанови НКРЕКП № 641).

Чинна редакція цієї норми передбачає (п. 11.6), що продавець за "зеленим" тарифом здійснює оплату спожитої електричної енергії, частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця та/або коригуючого платежу протягом трьох робочих днів з дня отримання від гарантованого покупця відповідного акта.

З огляду на неможливість застосування методики розрахунку визначеної на підставі протиправної норми з мотивів, які наведені вище, направлені ДП "Гарантований покупець" акти приймання-передачі та акти коригування актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця не підлягають оплаті.

З огляду на вказане, строк виконання зобов`язання з оплати частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця настане протягом трьох днів після направлення виробнику (продавцю) скорегованих актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 судова колегія відзначає наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ЛАЙТ" було заявлено до стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" судові витрати у розмірі 408 300, 00 грн, що складаються з 252 300, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 156 000, 00 грн витрат на проведення комісійної судової економічної експертизи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Правова допомога надавалася Товариству з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ЛАЙТ" (клієнт) на підставі договору про надання правничої допомоги №250-АО/24 від 21.10.2024 (договір), який був укладений з Адвокатським об`єднанням "ЕЛ СІ ЕФ" (об`єднання), за умовами якого об`єднання зобов`язується надавати клієнту правничу допомогу (послуги) за окремими завданнями клієнта (завдання), а клієнт зобов`язується оплачувати Об`єднанню надання послуг та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 1.1. договору).

Сторони погодили, що перелік та обсяг послуг відповідно до кожного завдання, порядок, строки їх надання та винагорода (гонорар) об`єднання, а також, за потреби, інші умови надання послуг деталізуються сторонами:

а) у окремих додаткових угодах та/або додатках до цього договору, що є його невід`ємними частинами.

b) шляхом обміну повідомленнями між об`єднанням та клієнтом за допомогою електронної пошти з адрес та на адреси електронної пошти представників сторін, зазначених в договорі. При цьому завдання вважається прийнятим після підтвердження об`єднанням факту його прийняття, в т.ч. шляхом надіслання відповідного повідомлення електронною поштою представнику клієнта (пункт 1.2. договору).

Додатковою угодою №1 до договору про надання правничої допомоги №250-АО/24 від 21.10.2024 (додаткова угода) сторонами погоджено, що клієнт доручає об`єднанню, а об`єднання зобов`язується надати клієнту на умовах та в порядку, передбачених договором та цією додатковою угодою, правову допомогу щодо комплексного судового представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції у спорі за позовом клієнта до державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення коштів (пункт 1.1. додаткової угоди).

Вартість послуг, що надаються згідно цієї додаткової угоди становить еквівалент в гривні суми 5 000, 00 доларів США без урахування ПДВ, що сплачується додатково (пункт 2.1. додаткової угоди).

Згідно з актом приймання-передачі послуг №302 від 14.11.2025 загальна вартість наданих Об`єднанням послуг згідно додаткової угоди до договору складає 252 300, 00 грн, з яких 210 250,00 грн. вартість послуг без ПДВ, та 20% ПДВ - 42 050,00 грн., що є еквівалентом 5000 доларів США за курсом відповідно рахункам на оплату № 277 від 20.10.2024 та №319 від 14.11.2025.

13.11.2024 ТОВ "СОЛАР ЛАЙТ" було перераховано на користь АО "ЕЛ СІ ЕФ" 125 100, 00 грн в якості оплати за правову допомогу згідно договору №250-АО/24 від 23.10.2024.

Судом встановлено, що Білоус Олена Юріївна та Сударікова Євгенія Вікторівна є адвокатами в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

Частиною 4-5 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом враховано, що Державним підприємством "Гарантований покупець" не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу в заявленому відповідачем розмірі. Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами, останнім не подавалось.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Зважаючи на рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду відповідачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України).

При цьому судом береться до уваги те, що предметом розгляду даної справи було зобов`язання відповідача за первісним позовом здійснити перерахунок сум відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу шляхом здійснення коригування та направлення актів коригування до актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії, оскільки такі були здійснені за формулою, впровадженою недійсною постановою НКРЕКП № 46 від 15.01.2021, тобто фактично дана справа є розрахунковим спором, при цьому витрати на проведення комісійної судово-економічної експертизи підлягають стягненню окремо.

Враховуючи складність справи, обсяг матеріалів, кількість підготовлених документів, місцевим господарським судом обґрунтовано будо обмежено розміру судових витрат в даній справі та зроблено правомірний висновок про необхідність покладення на ДП "Гарантований покупець" витрат на правову допомогу у загальному розмірі 60 000, 00 грн.

Відповідно до ч. 4. ст. 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом було надано до суду першої інстанції Висновок експертів № 05-08/25 від 05.08.2025 за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи.

Судом встановлено, що 24.07.2025 між Адвокатським об`єднанням "ЕЛ СІ ЕФ" (замовник), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна експертно-правова група" (виконавець) укладено договір про надання послуг (далі - договір) про надання послуг № 24-07/2/25, за умовами якого замовник доручив, а виконавець зобов`язався надати послуги з проведення комісійної судової економічної експертизи та надати висновок експертів за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи у відповідності та з додержанням вимог законодавства України по справі № 910/1887/25, яка перебуває у провадженні Господарського суду міста. Києва за первинним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Лайт" до Державного підприємства "Гарантований покупець", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про зобов`язання здійснити перерахунок, за зустрічним позовом Державного підприємства "Гарантований покупець" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ЛАЙТ" про стягнення 2 029 936, 63 грн.

У відповідності до пункту 3.1. даного договору вартість послуг по договору складає 130 000, 00 грн, додатково ПДВ у сумі 26 000,00 грн, що разом складає 156 000, 00 грн. Виконавець платник податку на загальній системі оподаткування. Замовник є платником податку на прибуток на загальних підставах.

Згідно акта приймання-передачі послуг від 04.08.2025 б/н, складеного на підставі договору про надання послуг №24-07/2/25 від 24.07.2025, загальна вартість наданих послуг за договором із ПДВ склала 156 000, 00 грн.

Платіжною інструкцією №611 від 30.11.2025 АО "ЕЛ СІ ЕФ" перерахувало на користь ТОВ "МЕП ГРУП" 156 000, 00 грн у якості оплати з проведення комісійної судової економічної експертизи зг рах №РФ-002407/2 від 24.07.2025.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про покладення на ДП "Гарантований покупець" витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, в сумі 156 000, 00 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарг в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судових рішеннях висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі № 910/1887/25 обґрунтовані, відповідають обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для їх скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 у справі № 910/1887/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 у справі № 910/1887/25 залишити без змін.

3. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі № 910/1887/25 залишити без задоволення.

4. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі № 910/1887/25 залишити без змін.

5. Витрати по сплаті судового збору покласти на Державне підприємство "Гарантований покупець".

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.04.2026

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран