Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №910/1917/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2026 р. Справа№ 910/1917/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Мальченко А.О.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Романенко К.О.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 07.04.2026,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_1»

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 26.02.2026

у справі № 910/1917/26 (суддя Марія ДЕМИДОВА)

за позовом Приватного акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_2»

до Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3

«ІНФОРМАЦІЯ_4»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство «ІНФОРМАЦІЯ_5»

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

У лютому 2026 року Приватне акціонерне товариство «ІНФОРМАЦІЯ_1» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_4» про зобов`язання вчинити певні дії.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що рішення Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_4» про відхилення тендерної пропозиції Приватного акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_1» є незаконним та необґрунтованим, оскільки позивач був визначений переможцем процедури закупівлі, у встановлений строк подав усі документи, передбачені умовами оголошення, не відмовлявся від укладення договору та не ухилявся від його підписання, тоді як відхилення пропозиції здійснено з підстав, не передбачених законодавством, що створює реальну загрозу безпідставного стягнення тендерної пропозиції та порушує права й законні інтереси позивача, у зв`язку з чим таке рішення підлягає скасуванню в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2026 було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.03.2026. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство «ІНФОРМАЦІЯ_5».

25.02.2026 до суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_1» про забезпечення позову шляхом заборони Державному підприємству ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_4» вчиняти будь-які дії, спрямовані на стягнення банківської гарантії №Г/2026/412-01 від 30.01.2026, наданої Приватним акціонерним товариством «ІНФОРМАЦІЯ_1» у рамках участі в процедурі закупівлі за оголошенням НОМЕР_1, до остаточного вирішення спору по суті.

В обґрунтування заяви товариство зазначає, що забезпечення його позову є необхідним з огляду на наявність реальної загрози порушення його прав та інтересів у разі невжиття відповідних заходів. Як вказує заявник, предметом спору є правомірність рішення відповідача про відхилення його тендерної пропозиції у процедурі закупівлі, за результатами якої товариство було визначене переможцем.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 відмовлено Приватному акціонерному товариству «ІНФОРМАЦІЯ_1» у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони Державному підприємству ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_4» вчиняти будь-які дії, спрямовані на стягнення банківської гарантії №Г/2026/412-01 від 30.01.2026, наданої Приватним акціонерним товариством «ІНФОРМАЦІЯ_1» у рамках участі в процедурі закупівлі за оголошенням НОМЕР_1, до остаточного вирішення спору по суті.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту його прав у межах даного судового провадження без необхідності звернення до суду з окремими вимогами.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржувану ухвалу, постановити нову, якою заяву Приватного акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_1» про забезпечення позову задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В своїй апеляційній скарзі, позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову, як наслідок, призведе до необхідності звернення Приватного акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_1» до суду з позовом про повернення коштів, що в свою чергу призведе до фінансових втрат та додаткових витрат на судовий розгляд спору.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу залишити без змін, наголошуючи на законності та обґрунтованості останньої.

Явка представників у судове засідання

В судове засідання 07.04.2026 з`явились представники позивача та відповідача, представник третьої особи не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (ухвали суду від 09.03.2026) до його електронного кабінету.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Приватне акціонерне товариство «ІНФОРМАЦІЯ_1» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_4», в якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_4» по відхиленню тендерної пропозиції Приватного акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_1» у процедурі спрощеної закупівлі за номером НОМЕР_1 у частині відмови учасника Приватного акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_1» від укладення договору про закупівлю, оформлене протоколом від 13.02.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2026 було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.03.2026. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство «ІНФОРМАЦІЯ_5».

25.02.2026 до суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_1» про забезпечення позову шляхом заборони Державному підприємству ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_4» вчиняти будь-які дії, спрямовані на стягнення банківської гарантії №Г/2026/412-01 від 30.01.2026, наданої Приватним акціонерним товариством «ІНФОРМАЦІЯ_1» у рамках участі в процедурі закупівлі за оголошенням НОМЕР_1, до остаточного вирішення спору по суті.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що забезпечення його позову є необхідним з огляду на наявність реальної загрози порушення його прав та інтересів у разі невжиття відповідних заходів. Як вказує заявник, предметом спору є правомірність рішення відповідача про відхилення його тендерної пропозиції у процедурі закупівлі, за результатами якої товариство було визначене переможцем.

Водночас, у зв`язку з прийняттям відповідачем спірного рішення, існує ризик звернення до банку-гаранта з вимогою про виплату суми забезпечення тендерної пропозиції у розмірі 1 884 414,00 грн, наданої на підставі банківської гарантії № Г/2026/412-01 від 30.01.2026.

На думку заявника, звернення зі стягненням на зазначену банківську гарантію до вирішення спору по суті призведе до фактичної втрати значної суми грошових коштів, що ускладнить або зробить неможливим ефективний захист його прав у межах даного провадження, оскільки повернення таких коштів потребуватиме вчинення додаткових юридичних дій та можливого звернення до суду з окремими вимогами.

Заявник також зазначає, що забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії, спрямовані на стягнення банківської гарантії, спрямоване виключно на збереження існуючого становища сторін до вирішення спору по суті та не порушує прав відповідача, оскільки не позбавляє його права на отримання відповідних коштів у разі відмови у задоволенні позову.

Крім того, заявник вказує на можливість застосування зустрічного забезпечення, зазначаючи, що сума банківської гарантії фактично забезпечена банком-гарантом - Акціонерним товариством «ІНФОРМАЦІЯ_5», який у разі відмови у позові зобов`язаний здійснити виплату на користь відповідача за його першою вимогою.

З огляду на викладене позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до завдання йому істотної шкоди та ускладнити ефективний судовий захист його прав, у зв`язку з чим просить суд заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії, спрямовані на стягнення банківської гарантії, до остаточного вирішення спору по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 відмовлено Приватному акціонерному товариству «ІНФОРМАЦІЯ_1» у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони Державному підприємству ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_4» вчиняти будь-які дії, спрямовані на стягнення банківської гарантії №Г/2026/412-01 від 30.01.2026, наданої Приватним акціонерним товариством «ІНФОРМАЦІЯ_1» у рамках участі в процедурі закупівлі за оголошенням НОМЕР_1, до остаточного вирішення спору по суті.

За висновками суду першої інстанції обраний заявником захід забезпечення позову є не співмірним із заявленими позовними вимогами, та не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності. Суд першої інстанції не погоджується, що невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.

За вказаних обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки заявником не було надано доказів на підтвердження того, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову порушить права позивача та в подальшому утруднить чи може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а відтак слід відмовити у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку, зокрема, обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Крім цього, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS №005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

За приписами статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 в справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття «ефективний засіб», за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії»), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

В ході вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Згідно з частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законом, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Отже, з положень частини 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Оскільки у даному випадку позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Окрім того, засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява №38722/02).

З огляду на закріплені в наведених положеннях принципи з урахуванням практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування (рішення від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України», від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії», від 17.07.2008 у справі «Каіч та інші проти Хорватії») вбачається, що Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Так, позивач звернувся позовом про визнання протиправним та скасування рішення Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_4» по відхиленню тендерної пропозиції Приватного акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_1» у процедурі спрощеної закупівлі за номером НОМЕР_1 у частині відмови учасника Приватного акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_1» від укладення договору про закупівлю, оформлене протоколом від 13.02.2026. Позов мотивований тим, що позивач не відмовлявся від укладення договору та не ухилявся від його підписання, тоді як відповідачем необгрунтовано відхилено тендерну пропозицію позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для перерахування коштів за банківською гарантією №Г/2026/412-01 від 30.01.2026.

При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Як вказує заявник, необґрунтоване прийняте рішення по відхиленню тендерної пропозиції учасника і банківська гарантія забезпечення цієї самої тендерної пропозиції - це взаємопов`язані дії. Тобто банківська гарантія в рамках даної справи не є окремими правовідносинами між гарантом та бенефіціаром, а є наслідком правовідносин між позивачем та відповідачем. Заборона відповідачу вчиняти дії по стягненню гарантії ніяким чином не обмежує реалізацію самостійного забезпечувального інструменту, а лише направлене на притримання коштів у банка-гаранта на період розгляду справи по суті і ні в якому разі не обмежує відповідача звернутись з вимогою до гаранта для отримання коштів після вирішення справи не на користь позивача.

Разом з цим, позивачем в судовому засіданні 07.04.2026 доповнено вимоги заяви про забезпечення позову, шляхом заборони третій особі вчиняти дії щодо списання банківської гарантії.

Крім того, позивач звертає увагу, що в ухвалі суду першої інстанції зазначено, що останнім не надано належних доказів, які б свідчили про безпосередню та невідворотну загрозу звернення відповідача до гаранта.

Однак, станом на 03.03.2026 Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_4» звернулось до Акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_5» з вимогою про оплату банківської гарантії від 30.01.2026 №Г/2026/412-01.

За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає виправданими та співмірними позовним вимогам заявлені позивачем заходи забезпечення позову у вигляді заборони Державному підприємству ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_4» вчиняти будь-які дії, спрямовані на стягнення банківської гарантії №Г/2026/412-01 від 30.01.2026, наданої Приватним акціонерним товариством «ІНФОРМАЦІЯ_1» у рамках участі в процедурі закупівлі за оголошенням НОМЕР_1, а також заборони Акціонерному товариству «ІНФОРМАЦІЯ_5» вчиняти дії щодо списання банківської гарантії №Г/2026/412-01 від 30.01.2026, наданої Приватним акціонерним товариством «ІНФОРМАЦІЯ_1» у рамках участі в процедурі закупівлі за оголошенням НОМЕР_1, до набрання рішення законної сили у даній справі.

При цьому, заходи забезпечення позову не впливатимуть на господарську діяльність товариств та не будуть мати своїм наслідком порушення закріплених в положеннях статті 1 Першого протоколу Конвенції прав мирного володіння своїм майном.

Заборона вчиняти дії щодо стягнення/списання банківської гарантії не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача та третьої особи, оскільки таке забезпечення позову не є втручанням в господарську діяльність останніх, отже має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до розгляду цієї справи по суті.

Вжиття саме таких заходів є адекватним змісту порушеного права, на відновлення якого поданий позов у даній справі, та, за умови його задоволення, не створить труднощів при виконанні рішення суду.

Водночас, внаслідок стягнення гарантії, в подальшому, позивач буде змушене звертатись до суду із позовом про повернення коштів, що призведе до фінансових втрат та додаткових витрат на судовий розгляд спору, оскільки іншого механізму повернення коштів відповідно до чинного законодавства України у замовника не має.

Вказане судом першої інстанції не взято до уваги при розгляді заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_1» та перевіривши надані ним докази, суд апеляційної інстанції вважає доводи заявника обґрунтованими та такими, що свідчать про наявність підстав для застосування обраних ним заходів забезпечення позову.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_1» підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 у справі №910/1917/26 - скасуванню, заява Приватного акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_1» про забезпечення позову - задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 280, 282, 284, Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_1» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 у справі №910/1917/26 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 у справі №910/1917/26 скасувати.

Заяву Приватного акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_1» про забезпечення позову задовольнити.

Заборонити Державному підприємству ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_4» вчиняти будь-які дії, спрямовані на стягнення банківської гарантії №Г/2026/412-01 від 30.01.2026, наданої Приватним акціонерним товариством «ІНФОРМАЦІЯ_1» у рамках участі в процедурі закупівлі за оголошенням НОМЕР_1, до набрання рішення законної сили у даній справі.

Заборонити Акціонерному товариству «ІНФОРМАЦІЯ_5» вчиняти дії щодо списання банківської гарантії №Г/2026/412-01 від 30.01.2026, наданої Приватним акціонерним товариством «ІНФОРМАЦІЯ_1» у рамках участі в процедурі закупівлі за оголошенням НОМЕР_1, до набрання рішення законної сили у даній справі.

Матеріали справи №910/1917/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 08.04.2026.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді А.О. Мальченко

Ю.Б. Михальська