Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №910/5449/24 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2026 р. Справа№ 910/5449/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Баховський М.М. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )

від відповідача: Письменна Н.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_2 )

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.01.2026, постановлену за результатом розгляду заяви ОСОБА_1

про забезпечення позову

у справі № 910/5449/24 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТММ ЕКСПРЕС»

про стягнення 7 958 590,76 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТММ ЕКСПРЕС» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 7 958 590,76 грн, з яких: 7 882 046,76 грн ринкова вартість частки та 76 544,00 грн належна частина прибутку, отриманого товариством.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2024, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024, клопотання позивача про призначення комплексної судової експертизи та про витребування доказів задоволено. Призначено в справі №910/5449/24 комплексну судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, також у порядку ст.81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у відповідача документи. Провадження в справі на час проведення судової експертизи та отримання висновку експерта зупинено.

В подальшому, до Господарського суду міста Києва 12.01.2026 від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просив суд накласти арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ТММ ЕКСПРЕС» на суму 7 958 590,76 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 поновлено провадження в справі № 910/5449/24. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Провадження у справі № 910/5449/24 зупинено на час проведення експертизи.

Ухвала мотивована тим, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не містить належної конкретизації майна (активів), на яке має бути накладено арешт, що перешкоджає оцінці співмірності та робить захід у запропонованому вигляді недостатньо визначеним для виконання, та не містить належних та достатніх доказів існування реального ризику утруднення чи неможливості виконання рішення суду в разі його ухвалення на користь позивача, також в запропонованому формулюванні може призвести до непропорційного втручання у діяльність відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу від 13.01.2026 Господарського суду міста Києва про відмову в забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТММ ЕКСПРЕС» про стягнення 7 958 590,76 грн. Постановити нову постанову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити. Вжити заходи забезпечення позову, а саме: до набрання рішенням суду у даній справі законної сили накласти арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ТММ ЕКСПРЕС» на суму 7 958 590,76 грн.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник зазначає, що відповідач протягом 3 років ігнорує права позивача, використовує свої процесуальні права для затягування розгляду справи, під час провадження взяв участь як іпотекодавець у відчуженні найбільш вартісного майна. При цьому заявлений спосіб забезпечення є пропорційним позовним вимогам, забезпечить права позивача та не стане перешкодою для поточної діяльності відповідача.

Також, скаржник звертає увагу на хибну позицію суду першої інстанції, що саме заявник повинен сформулювати захід забезпечення так, щоб він був виконуваним і юридично визначеним; суд не підміняє сторону у формуванні предмета арешту та не здійснює замість заявника пошук активів відповідача, якщо останній просить накласти арешт «на майно» без його ідентифікації або хоча б без конкретизації виду активу (наприклад, «грошові кошти на рахунках»).

На думку скаржника обсяги майна (коштів) мав би встановити державний виконавець при виконанні ухвали про забезпечення позову, тож вважає, що у вказаного підприємства, наявна реальна, можливість вчинити будь-які дії з метою відчуження майна третім особам, що у майбутньому, у разі задоволення позову, унеможливить виконання судового рішення як такого, що не матиме правового сенсу. Відповідно, позов має бути забезпечений шляхом накладення арешту на майно відповідача в межах позовних вимог з метою запобігання його відчуженню або будь-яким іншим діям, які можуть спричинити неможливість реального виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що майно, а саме термінал міжнародної кур`єрської пошти, загальною площею 22 089,00 кв.м розташований за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Проліски, вулиця Броварська, будинок 1 та земельна ділянка за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Проліски, кадастровий номер: 3220888000:03:002:0004 вибули із власності відповідача не у зв`язку із умисними діями відповідача, направленими на унеможливлення виконання рішення суду, а у зв`язку із виконанням рішення суду.

Так, відповідач свого часу став власником означеного майна на підставі договору купівлі-продажу від 24.11.2017, укладеного між ТОВ «АЕРО-ЕКСПРЕС» та ТОВ «ТММ ЕКСПРЕС». Надалі, в рамках господарської справи № 908/2570/20 (908/2988/20) про банкрутство ТОВ «Аеро-Експрес» за заявою розпорядника майна боржника ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.01.2021 було визнано недійсним договір купівлі-продажу вантажного терміналу та договір купівлі-продажу земельної ділянки від 24.11.2017, на якій він розташований; скасовано записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ТОВ «ТММ Експрес» як власником; поновлено запис про право власності на майно за попереднім власником ТОВ «Аеро-Експрес». Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2021 скасовано ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.01.2021 у справі №908/2570/20 та ухвалено нове рішення, яким заяву розпорядника майна ТОВ «Аеро-Ескпрес» залишено без задоволення. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.06.2022 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2021 скасовано, справу № 908/2570/20 направлено на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2024 апеляційну скаргу ТОВ «ТММ ЕКСПРЕС» та апеляційну скаргу АТ «Вест Файненс Енд Кредит Банк» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.01.2021 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.01.2021 - без змін.

Тож, у зв`язку із набранням законної сили судовим рішенням, яким обидва правочини визнано недійсними - вказане майно (вантажний термінал та земельна ділянка під ним) вибуло з володіння відповідача в порядку виконання рішення суду та повернулось у власність до переднього власника - ТОВ «АЕРО-ЕКСПРЕС». Надалі, ТОВ «АЕРО-ЕКСПРЕС» в особі виконуючого обов`язки директора арбітражного керуючого Забродіна О.М. укладено договір купівлі-продажу від 10.12.2025 року, відповідно до якого власником означеного нерухомого майна стало ТОВ «ТЕЛЕПОРТ ГРУП ЮА». Відповідно до п. 1.2 Договору, відчужувані об`єкти нерухового майна належать ТОВ «АЕРО-ЕКСПРЕС» на праві приватної власності на підставі ухвали Господарського суду Запорізької області від 19.01.2021 № 908/2570/20 (908/2988/20), залишеною без змін постановами Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2024 року та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2024 року, якою поновлено право власності на об`єкти нерухомого майна. В свою чергу, ТОВ «ТЕЛЕПОРТ ГРУП ЮА» 02.01.2026 року здійснило відчуження означеного майна на користь ТОВ «НАБУТОК ІНВЕСТ».

Щодо посилань позивача на зменшення прибутковості та інших показників господарської діяльності, то з даного приводу відповідач зазначає, що такий факт не є беззаперечною підставою для вжиття заходів забезпечення позову, тим більше в період роботи підприємства в умовах воєнної агресії.

Крім того, відповідач зазначає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову не відповідає вимогам, визначених ГПК України та не містить зустрічного забезпечення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/5449/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 у справі № 910/5449/24. Призначено справу № 910/5449/24 до розгляду у судовому засіданні 10.02.2026 о 12 год. 30 хв.

26.01.2026 (через «Електронний суд») до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТММ ЕКСПРЕС» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою північного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТММ ЕКСПРЕС» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

27.01.2026 від представника ОСОБА_1 (Баховського М.М.) надійшла заява із проханням судові засідання проводити за участі представника позивача адвоката Баховського Михайла Михайловича поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою північного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 задоволено заяву представника ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Враховуючи воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/5449/24 розглядалась протягом розумного строку.

Явка представників сторін та позиції учасників справи

У судовому засіданні 10.02.2026 представник позивача просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 у справі № 910/5449/24 про відмову в забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТММ ЕКСПРЕС» про стягнення 7 958 590,76 грн. Постановити нову постанову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити. Вжити заходи забезпечення позову, а саме: до набрання рішенням суду у даній справі законної сили накласти арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ТММ ЕКСПРЕС» на суму 7 958 590,76 грн, в свою чергу представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 № 910/5449/24 без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТММ ЕКСПРЕС» про стягнення суми грошових коштів у розмірі 7 958 590,76 грн, з яких: 7 882 046,76 грн ринкова вартість частки та 76 544,00 грн належна частина прибутку отриманого товариством.

12.01.2026 від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просить суд накласти арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ТММ ЕКСПРЕС» на суму 7 958 590,76 грн.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що в січні 2026 року позивачу стало відомо про відчуження за відплатними договорами нерухомого майна яке перебувало у власності відповідача на час виходу позивача із засновників ТОВ «ТММ ЕКСПРЕС», а саме термінал міжнародної кур`єрської пошти, загальною площею 22 089,00 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки Київська область, Бориспільський район, село Проліски, кадастровий номер: 3220888000:03:002:0004.

Крім того, в обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що з відкритих джерел стало відомо про зменшення прибутковості та інших показників господарської діяльності за 2024-2025 рік ТОВ «ТММ ЕКСПРЕС».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Провадження у справі № 910/5449/24 зупинено на час проведення експертизи.

Дослідивши матеріали оскарження, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Так, відповідно до вимог апеляційної скарги, скаржник просив скасувати ухвалу від 13.01.2026 Господарського суду міста Києва лише в частині про відмову в забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТММ ЕКСПРЕС» про стягнення 7 958 590,76 грн та постановити нову постанову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити, а тому враховуючи вимоги частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду (тут і надалі - в оскаржуваній частині) в мотивувальній частині підлягає зміні, виходячи з наступних підстав.

Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Подібні за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 тощо.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені у статті 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Однак, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що в підтвердження викладеного у заяві та будь-яких доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів також не наведені, як не доведено і існування реального ризику утруднення чи неможливості виконання рішення суду в разі його ухвалення на користь позивача у зв`язку із відчуженням терміналу міжнародної кур`єрської пошти, загальною площею 22 089,00 кв.м розташований за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Проліски, вулиця Броварська, будинок 1 та земельна ділянка за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Проліски, кадастровий номер: 3220888000:03:002:0004.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що заявником не було наведено достатніх належних та допустимих, у розумінні положень Господарського процесуального кодексу України доказів наявності обставин, які б дійсно могли призвести до ускладнення виконання судового рішення у справі у разі задоволення позову.

Отже, оскільки припущення позивача про неможливість виконання прийнятого в подальшому судового рішення, в разі його задоволення, не підтверджується жодними належними та допустимими доказами, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильним висновок господарського суду першої інстанції про те, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Доводи позивача на «низький прибуток» у 2024-2025 роках відповідача оцінюються колегією суддів критично, оскільки саме по собі не свідчить про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання можливого рішення суду, або про реальну загрозу відчуження активів у період розгляду справи. Такі доводи мають оціночний характер і без належних фінансових документів (баланс, звітність, дані про рух активів, відомості про значні правочини, виконавчі провадження, податковий борг тощо) не доводять існування саме того ризику, який вимагає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України.

Заявником не наведено суду переконливого обґрунтування наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову; не доведено необхідності обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача на даному етапі судового розгляду; не вмотивовано припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не містить будь-яких обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, як і доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову суд не має можливості повною мірою оцінити та обґрунтувати дійсну наявність порушених прав позивача зі сторони відповідача, водночас факт порушення відповідачем прав позивача не є встановленим і підлягає доведенню під час вирішення справи по суті та саме по собі не може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову з підстави відсутності конкретизації позивачем, на яке саме майно слід накласти арешт (нерухомість із ідентифікаційними ознаками, транспортні засоби, корпоративні права, грошові кошти на рахунках із зазначенням банків тощо), з огляду на наступне.

Так, як вбачається із заяви про забезпечення позову, у прохальній частині заяви позивач просить накласти арешт «на майно відповідача» на суму 7 958 590,76 грн, не зазначаючи, на яке саме майно слід накласти арешт (нерухомість із ідентифікаційними ознаками, транспортні засоби, корпоративні права, грошові кошти на рахунках із зазначенням банків тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Вищезазначена стаття Закону встановлює обов`язок виконавця здійснювати заходи щодо розшуку майна боржника. Виконавець має доступ до всіх державних реєстрів, якого позивач не має.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Таким чином, конкретизація, розшук майна - це завдання стадії виконання ухвали. Саме виконавець у межах своїх повноважень розшукує рахунки, нерухомість чи транспорт і накладає на них обтяження згідно із сумою, визначеною судом.

Також колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що норми ГПК України не вимагають від позивача вказувати конкретний перелік майна при позові про стягнення коштів, водночас суд має право накласти арешт на все майно боржника в межах ціни позову.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову з підстави відсутності конкретизації позивачем, на яке саме майно слід накласти арешт (нерухомість із ідентифікаційними ознаками, транспортні засоби, корпоративні права, грошові кошти на рахунках із зазначенням банків тощо), у зв`язку із чим наявні підстави для зміни мотивувальної частини оскаржуваної ухвали в редакції даної постанови.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, однак саме з підстав відсутності обґрунтованих доводів позивача щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, як відсутності доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у зв`язку із чим, доводи скаржника в цій частині не спростовують висновків суду першої інстанції.

Водночас, у разі виникнення дійсних, належним чином підтверджених обставин, які були б достатніми для забезпечення позову, заявник не позбавлений права та можливості звернутись з відповідною заявою до суду в процесі розгляду спору.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За правилами ч. 4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вказане вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 у справі № 910/5449/24, в оскаржуваній частині, підлягає зміні з викладенням її мотивувальної частини щодо підстав відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, в редакції даної постанови, водночас із залишенням резолютивної частини ухвали в оскаржуваній частині без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням залишення резолютивної частини оскаржуваної ухвали без змін, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 у справі № 910/5449/24 задовольнити частково.

2. Змінити мотивувальну частину ухвали Господарського суду міста Києва від 13.01.2026, виклавши мотивувальну частину в редакції даної постанови.

3. В решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 у справі № 910/5449/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

4. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

5. Справу № 910/5449/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова підписана 08.04.2026.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

О.М. Коротун