Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №916/4783/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4783/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюк І.Г.

суддів: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання - Чеголя Є.О.

за участю:

ФОП Хмара П.С. - адвокат Мінченко Я.В.

розглянувши апеляційну скаргу

Фізичної особи-підприємця Хмара Петра Станіславовича

на рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2026

по справі №916/4783/25

за позовом: фізичної особи-підприємця Хмара Петра Станіславовича

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна-2010»

про стягнення 1472698, 68грн

суддя суду першої інстанції - Литвинова В.В.

місце винесення рішення: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29,

повний текст рішення складено: 19.01.2026

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року фізична особа-підприємець Хмара Петро Станіславович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна-2010» про стягнення 1472698,68 грн., з яких - 1089760 грн. основного боргу за договором оренди транспортного засобу з екіпажем від 01.08.2025 № 1/08/2025, 25915,39 грн. пені, 326928 грн. штрафу та 30095,29 грн. 36% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про те, що відповідачем Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна-2010» не було виконано умови договору оренди транспортного засобу з екіпажем від 01.08.2025 № 1/08/2025 в частині сплати оренди.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.01.2026 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна-2010» на користь фізичної особи-підприємця Хмара Петра Станіславовича 1089760 грн. основного боргу, 2498,98 грн. пені, 32692,80 грн. штрафу, 30095,29 грн. 36% річних та 17661,28 грн. судового збору.

В решті позову - відмовлено.

Обґрунтування судового рішення.

В мотивах прийнятого судового рішення суд першої інстанції зазначив, що оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Місцевий господарський суд взяв до уваги кризову ситуацію, яка склалася в державі внаслідок військової агресії російської федерації проти України та не могла не вплинути негативно на фінансовий стан відповідача, користуючись правом, наданим положеннями чинного законодавства, дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення належної до сплати суми штрафу та пені на 90 %.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Фізична особа підприємець Хмара Петро Станіславович звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення Господарського суду Одеської області №916/4783/25 від 19.01.2026, в частині зменшення розміру неустойки на 90%, змінити, виклавши абзац 2 його резолютивної частини в наступній редакції: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна-2010» на користь фізичної особи-підприємця Хмара Петра Станіславовича 1 089 760 грн. основного боргу, 24 989,84 грн. пені, 326 928 грн. штрафу, 30 095,29 грн. 36% річних та 17 661,28 грн судового збору; рішення Господарського суду Одеської області №916/4783/25 від 19.01.2026 року, в частині абзацу 4 його резолютивної частини, скасувати.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В обгрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції під час винесення оскаржуваного судового рішення не було враховане те, що на з`ясуванні підстав для зменшення розміру неустойки на 90% (на підставі неналежних доказів), що Відповідачем не надано жодного доказу який би засвідчував: його скрутний стан (не надано ні балансу, ні банківської виписки); які дії вчинив Відповідач на поліпшення свого фінансового положення (продаж урожаю, позика, тощо, не надано); чому повномасштабне вторгнення вплинуло на Відповідача більше ніж на Позивача (відсутні не тільки докази, а і будь які обґрунтування).

Таким чином, на думку скаржника, при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції зменшуючи розмір неустойки на 90% (значний розмір зменшення), прийняв дане рішення не на підставі оцінки доказів, а під «Чесне слово», що є грубим порушенням норм процесуального права ст. 86, ст.210, ст. 236, ст.237 ГПК України.

У зв`язку з чим скаржник вважає, що оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області по справі №916/4783/25 від 19.01.2026, в частині зменшення розміру неустойки на 90% підлягає зміні.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

23.01.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Хмара Петра Станіславовича на рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2026 по справі №916/4783/25.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2026.

На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/4783/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/4783/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Хмара Петра Станіславовича на рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2026 по справі №916/4783/25 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

02.02.2026 матеріали справи №916/4783/25 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Хмара Петра Станіславовича на рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2026 по справі №916/4783/25.

Призначено розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Хмара Петра Станіславовича на рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2026 по справі №916/4783/25 на 07.04.2026 о 15:30 год.

24.03.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Фізичної особи-підприємця Хмара Петра Станіславовича - адвоката Мінченко Ярослава Васильовича надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи «відеоконференцзв`язку» по справі №916/4783/25, розгляд якої призначено на 07.04.2026 о 15:30 год. за його участю за зареєстрованою електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2026 заяву представника Фізичної особи-підприємця Хмара Петра Станіславовича - адвоката Мінченко Ярослава Васильовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи «відеоконференцзв`язку» по справі №916/4783/25, розгляд якої призначено на 07.04.2026 о 15:30 год. за його участю за зареєстрованою електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 - задоволено.

Надано можливість представнику Фізичної особи-підприємця Хмара Петра Станіславовича - адвокату Мінченко Ярославу Васильовичу взяти участь у судовому засіданні, яке призначене на 07.04.2026 о 15:30 год. по справі №916/4783/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «відеоконференцзв`язку» за зареєстрованою на офіційному веб-порталі судової влади України електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1

В судовому засіданні 07.04.2026 представник Фізичної особи-підприємця Хмара Петра Станіславовича доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.

Інші представники сторін в судове засідання не з`явились

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.

01.08.2025 між фізичною особою підприємцем Хмара Петром Станіславовичем (надалі - Позивач / Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна-2010» (надалі - Відповідач /Орендар), було укладено договір оренди транспортного засобу з екіпажем №1/08/2025 від 01.08.2025 року (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору _ «У порядку та на умовах, визначених цим Договором та згідно статті 805 Цивільного Кодексу України, Орендодавець зобов`язується передати Орендареві в строкове платне користування зернозбиральний комбайн/ни з жаткою/ми для збирання урожаю (далі - Техніка), а також зобов`язується забезпечити своїми силами їх управління та технічну експлуатацію під керуванням екіпажу (водія), а Орендар зобов`язується прийняти Техніку Орендодавця та сплачувати Орендодавцеві орендну плату за її використання».

Згідно з п. 1.2. Договору _ «Управління (керування) Технікою, що передається у користування Орендареві за цим Договором, її технічне обслуговування в процесі експлуатації за цільовим призначенням проводяться екіпажем (водієм) Орендодавця, при чому екіпаж не припиняє трудових відносин із Орендодавцем та не вступає у трудові відносини з Орендарем».

Відповідно до п. 1.3. Договору _ «Узгоджений перелік техніки (найменування, кількість, рік виробництва та ін.) вказується в Додатку № 1 до договору оренди».

П. 2.1. Договору передбачено, що «Техніка за цим Договором орендується Орендарем для використання у власній господарській діяльності».

Згідно з п. 3.1. Договору _ «Техніка з екіпажем надається в оренду терміном до « 20" вересня 2025 року включно з моменту прийняття його за актом приймання-передачі, який підписується Сторонами та скріплюється печатками. Строк оренди може бути продовжений за згодою Сторін, що оформляється відповідною додатковою угодою до цього договору».

Відповідно до п. 4.2. Договору _ «Остаточний розмір орендної плати за оренду сільськогосподарської техніки вказується в Акт виконаних робіт до договору оренди. Акт виконаних робіт (послуг) оформляється та підписується по закінченню оренди».

Згідно з п. 4.3. Договору _ «Орендна плата сплачується в безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця протягом 30 (тридцять) банківських днів з дати підписання Сторонами акту виконаних робіт (послуг) (оренда техніки)».

За умовами п. 4.5. Договору _ «Загальна вартість даного договору не обмежується та складається із загальної суми проведених Орендарем оплат на підставі підписаних Сторонами актів виконаних робіт (послуг) (оренда техніки) протягом строку дії цього Договору».

Згідно з п. 5.2. Договору _ «Техніка вважається переданою в оренду з моменту підписання представниками Сторін акту приймання-передачі».

Відповідно до п. 5.5. Договору _ «Передача Техніки з оренди здійснюється за актом приймання-передачі протягом 3 (трьох) календарних днів після закінчення строку оренди шляхом підписання Сторонами акту приймання- передачі».

Пунктом 12.1. Договору сторони узгодили, що «Договір вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін та діє до « 31» грудня 2025 року, а в частині проведення розрахунків - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії».

01.08.2025 року, між ФОП Хмара Петром Станіславовичем та ТОВ «Україна-2010», було укладено Додаток №1 до договору оренди сільськогосподарської техніки (з обслуговуючим персоналом) №1/08/2025 від 01.08.2025 року (надалі - Додаток №1).

Згідно п.1. Додатку №1 до Договору _ «Перелік сільськогосподарської техніки її державні та заводські номери, технічний стан та вартість на момент передачі: - Комбайн зернозбиральний, реєстраційний № НОМЕР_1 , заводський № НОМЕР_2 , Марка CLAAS LEXION 600, рік випуску 2006, двигун № НОМЕР_3 .

Відповідно до п.2. Додатку №1 до Договору _ «Строк оренди сільськогосподарської техніки наведеної : з 19.08.2025р. по 20.09.2025 р». Згідно п.3. Додатку №1 до Договору _ «Розмір орендної плати за оренду сільськогосподарської техніки протягом строку оренди наведеного в пункті 2 даного додатку становить: 1 089 760 грн».

01.08.2025, між ФОП Хмара Петром Станіславовичем та ТОВ «Україна-2010», було укладено договір оренди транспортного засобу з екіпажем №1/08/2025 від 01.08.2025.

01.08.2025, сторонами було укладено Додаток №1 до договору, яким сторонами досягнуто згоди про перелік сільськогосподарської техніки, яка надається в оренду та орієнтовний розмір орендної плати.

19.08.2025, сторонами було складено акт прийому-передачі сільськогосподарської техніки яким ОРЕНДОДАВЕЦЬ передав, а ОРЕНДАР прийняв в тимчасове платне володіння та користування наступну сільськогосподарську техніку.

20.09.2025, сторонами було складено акт прийому-передачі сільськогосподарської техніки яким ОРЕНДАР повернув, а ОРЕНДОДАВЕЦЬ прийняв з тимчасового платного володіння та користування сільськогосподарську техніку.

20.09.2025, за результатами наданих послуг оренди транспортного засобу з екіпажем, між ФОП Хмара П.С. та ТОВ «Україна-2010», було складено акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000435 від 20.09.2025 року, на загальну суму 1 089 760,00 (один мільйон вісімдесят вісім тисяч сімсот шістдесят гривень 00 коп.) без ПДВ.

Місцевим господарським судом враховано, що з 01.04.2023 поняття «банківський день» в Україні не використовується у зв`язку з прийняттям постанови Правління Національного банку України від 16.09.2021 № 93 «Про запровадження міжнародного стандарту ISO 20022 у платіжній інфраструктурі України».

Отже, з 1 квітня 2023 року в Україні система переказів функціонує на базі міжнародного стандарту ISO 20022, що означає, що здійснювати міжбанківські платіжні операції можна в будь-який час, не чекаючи ранку чи закінчення вихідних (четверта версія Системи електронних платежів НБУ - СЕП-4). Після запровадження СЕП-4 (після 01.04.2023), в Україні скасовано поняття «банківський день», тобто міжбанківські перекази можуть бути отримані навіть у вихідні чи святкові дні, ввечері та вночі. Попередня версія СЕП надсилала банківські платежі, здійснені ввечері, на ранок наступного дня, а у вихідні - в перший робочий день.

З урахуванням вимог п. 4.3. Договору, кінцевий строк оплати за актом здачі-прийняття робіт №ОУ-0000435 від 20.09.2025 року є 20.10.2025.

Проте, свої зобов`язання щодо оплати, Відповідачем не виконано, що стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою.

Відповідач доказів сплати 1089760грн основного боргу не надав, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено.

Тобто з 21.10.2025 почалось прострочення оплати відповідачем.

Джерела права та позиція Південно - західного апеляційного господарського суду.

Предметом апеляційного розгляду є питання щодо наявності/відсутності зменшення пені та штрафу за прострочення платежів за договором на 90%.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 ЦК України.

Так, статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

У тій же постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так, судова практика щодо застосування вказаних норм ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- стаття 551 ЦК України містить норму, яка дає право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, та встановлює, що підставою зменшення можуть бути обставини, які мають істотне значення;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236 - 238 ГПК України).

Так, стаття 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ята статті 236 ГПК України).

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Згідно з п. 8.3. Договору _ «У випадку порушення Орендарем строків оплати оренди Орендар сплачує Орендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла за період на який вона нараховується) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати".

Відповідно до п. 8.4. Договору _ «У випадку порушення Орендарем строків оплати оренди більше 30 (тридцяти) днів Орендар сплачує Орендодавцеві штраф у розмірі 30 (тридцяти) відсотків від загальної суми боргу».

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Позивач просить стягнути 24989,84грн пені за період з 03.11.2025 по 29.11.2025 та 326928грн штрафу.

Перевіривши розрахунок позивача, місцевим господарським судом встановлено, що він здійснений правильно і позовні вимоги про стягнення 24989,84грн пені та 326928грн штрафу є обґрунтованими.

Відповідач подав відзив, у якому просить зменшити на 90% розмір штрафних санкцій, а саме - пені, штрафу та 36% річних.

Відповідач посилається на те, що «не має наміру ухилятись від виконання взятих на себе зобов`язань а, навпаки, - здійснює дії направлені на організацію та створення умов для подальшого виконання своїх зобов`язань, шляхом покращення фінансового стану Підприємтва. На підтвердження вищенаведеного повідомляє, що ТОВ «Україна-2010» в 2025 році посіяно культури зернові на зернобобові на посівній площі 1 872,90 га: пшениця на посівній площі 1 259,30 га; ячмінь на посівній площі 609,00 га; ячмінь ярий на посівній площі 4,00 га; культури технічні на посівній площі 1 787,10 га: ріпак озимий на посівній площі 997,70 га; кольза на посівній площі 789,40 га, на підтвердження чого надаємо Звіт про посівні площі сільскогосподарських культур під урожай 2025 року. До того ж, ТОВ «Україна-2010» відноситься до переліку підприємств критичної інфраструктури та є важливими для функціонування економіки України. Основним видом діяльності Відповідача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. На даний час фінансове становище ТОВ "Україна-2010" є нестабільним, однак Підприємство продовжує здійснювати господарську діяльність та надає робочі місця, виплачує заробітну плату, не зважаючи на те, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації багато підприємств були вимушені взагалі зупинити свою господарську діяльність.

На час воєнного стану працівники Підприємства забезпечені правом на бронювання (відстрочку) від мобілізації задля забезпечення його безперервного функціонування. На підтвердження вищенаведеного надано штатний розпис ТОВ «Україна-2010», відомість розрахунків по заробітній платі а також витяг щодо заброньованих працівників Підприємства.

З урахуванням зазначеного вище та інтересів сторін, відповідач просить врахувати: поведінку ТОВ «Україна-2010» направлену на поліпшення фінансового положення Підприємства, з метою належного виконання взятих на себе зобов`язань; скрутний матеріальний стан Відповідача; введення воєнного стану в Україні, що негативно впливає на господарську діяльність Відповідача. Крім того, зазначаєє, що у ситуації яка склалась, навіть невелике зменшення судом розміру штрафних санкцій буде відігравати значну роль для подальшої господарської діяльності Підприємства».

З урахуванням конкретних обставин даної справи, які мають юридичне значення, при вирішенні даного спору по суті місцевим господарським судом враховано відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем зобов`язання, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, враховуючи, що головною метою неустойки є стимулювання боржника до належного виконання основного зобов`язання і не лише майновий стан боржника може бути підставою для зменшення штрафних санкцій, беручи до уваги кризову ситуацію, яка склалася в державі внаслідок військової агресії російської федерації проти України та не могла не вплинути негативно на фінансовий стан відповідача, суд першої інстанції користуючись правом, наданим положеннями чинного законодавства, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зменшення належної до сплати суми штрафу та пені на 90 %, що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності. Отже, з відповідача підлягає стягненню 2498,98грн пені та 32692,80грн штрафу.

Отже, стягнення з відповідача такої суми пені та штрафу компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строків сплати боргу, стягнення ж з відповідача пені та штрафу у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. Так, чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо ж доводів скаржника про те, що зменшення судами належної до стягнення із відповідача пені та штрафу на 90 % фактично є звільненням останнього від відповідальності на несвоєчасне виконання зобов`язань, то колегія суддів з ними не погоджується і звертаючись до правового висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду, який викладено у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначає, що і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не може взяти до уваги посилання позивача в апеляційній скарзі на неправильне застосування судом першої інстанцій норми, закріпленої у статті 551 ЦК України, оскільки суд з`ясував обставини, передбачені зазначеною нормою, з урахуванням наявних у справі доказів.

Колегія суддів відзначає що для позивача не матиме негативних наслідків позбавлення його можливості стягнення пені та штрафу на 90%, наявність збитків та погіршення фінансового становища позивача, ним не доведено, а тому заперечення скаржника проти зменшення розміру пені та штрафу колегією суддів відхиляється.

Висновки апеляційного господарського суду:

Доводи апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Хмара Петра Станіславовича не спростовують висновків, викладених в рішенні Господарського суду Одеської області від 19.01.2026 у справі №916/4783/25.

Будь-яких інших доводів, що могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення в порядку статей 277 - 279 ГПК України, скаржником не наведено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Хмара Петра Станіславовича на рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2026 у справі №916/4783/25 без задоволення, а оскаржуваного рішення - без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника, у зв`язку з чим, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Хмара Петра Станіславовича про стягнення витрат на професійну правову (правничу) допомогу (вх.н. 1407/26 від 06.04.2026).

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Хмара Петра Станіславовича - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2026 у справі №916/4783/25 - залишити без змін.

У задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Хмара Петра Станіславовича про стягнення витрат на професійну правову (правничу) допомогу (вх.н. 1407/26 від 06.04.2026) - відмовити.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Хмару Петра Станіславовича.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.04.2026.

Головуючий суддя Філінюк І.Г.

Суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.