Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №916/3808/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/3808/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання: Фещук В.М.,

за участю представників:

від Фізичної особи-підприємця Маковія Олександра Володимировича – участі не брали,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" – участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Контейнери України"

на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 14.01.2026, прийняте суддею Бездолею Ю.С., м. Одеса, повний текст складено 14.01.2026,

у справі №916/3808/25

за позовом: Фізичної особи-підприємця Маковія Олександра Володимировича

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Контейнери України"

про стягнення 415 276,49 грн

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 р. Фізична особа-підприємець Маковій Олександр Володимирович звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контейнери України", в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача борг у загальній сумі 415276,49 грн, з яких: 360149 грн – основна заборгованість, 10630,44 грн – 3% річних та 44497,05 грн – інфляційні втрати.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 22.09.2025 відкрито провадження у справі №916/3808/25.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.12.2025 у справі №916/3808/25 задоволено позов; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" на користь Фізичної особи-підприємця Маковія Олександра Володимировича 360149 грн заборгованості, 10630,44 грн 3% річних, 44497,05 грн інфляційних втрат та 4202,68 грн судового збору за подання позовної заяви; повернуто з державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця Маковія Олександра Володимировича 780,64 грн судового збору, сплаченого за квитанцією №262327442 від 17.09.2025 на загальну суму 4983,32 грн, яка міститься у матеріалах справи.

26.12.2025 до суду першої інстанції від Фізичної особи-підприємця Маковія Олександра Володимировича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення б/н від 26.12.2025 (вх.№2-2040/25 від 26.12.2025), в якій позивач просив стягнути на його користь з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35585 грн.

Вказана заява мотивована тим, що позивачем у зв`язку з розглядом даної справи у місцевому господарському суді були понесені судові витрати, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35585 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 14.01.2026 у справі №916/3808/25 (суддя Бездоля Ю.С.) задоволено заяву Фізичної особи-підприємця Маковія Олександра Володимировича б/н від 26.12.2025 (вх.№2-2040/25 від 26.12.2025); стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" на користь Фізичної особи-підприємця Маковія Олександра Володимировича 35585 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення обґрунтоване тим, що заявлені до стягнення витрати Фізичної особи-підприємця Маковія Олександра Володимировича на професійну правничу допомогу є обґрунтованими, підтвердженими документально, розумними, співмірними та пов`язаними з розглядом даної справи, у зв`язку з чим останні, з огляду на задоволення позову, мають бути компенсовані позивачеві за рахунок відповідача.

Не погодившись з вищенаведеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить змінити додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 14.01.2026 у справі №916/3808/25 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" на користь Фізичної особи-підприємця Маковія Олександра Володимировича витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн.

Зокрема, скаржник наголошує на тому, що позов Фізичної особи-підприємця Маковія Олександра Володимировича було частково визнано Товариством з обмеженою відповідальністю "Контейнери України", що значно спростило розгляд справи та зменшило витрачений адвокатом час на надання правничої допомоги, у зв`язку з чим, на переконання апелянта, з урахуванням складності справи та мінімальним обсягом наданих адвокатом послуг співмірна і розумна сума компенсації витрат позивача на професійну правничу допомогу у цій справі становить 10000 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 26.02.2026 (вх.№287/26/Д2 від 26.02.2026) Фізична особа-підприємець Маковій Олександр Володимирович просить у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 14.01.2026 у справі №916/3808/25 відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу є документально доведеною і відповідає критеріям реальності, співмірності та розумності судових витрат, що підтверджується сукупністю доказів, наданих на підтвердження цих витрат, та фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 16.02.2026 у справі №916/3808/25 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою від 09.03.2026 призначено дану справу для розгляду зазначеної апеляційної скарги на 08.04.2026 о 12:00.

У судовому засіданні 08.04.2026 представники сторін участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.2 а.с.76, 77).

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

15.08.2025 між Фізичною особою-підприємцем Маковієм Олександром Володимировичем ("Клієнт") та адвокатом Лисецькою Оленою Олександрівною ("Адвокат") укладено договір про надання послуг з правничої допомоги б/н (далі – договір б/н від 15.08.2025), за умовами пункту 1 якого Адвокат зобов`язується надати послуги з правничої допомоги, що вказані у цьому договорі на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а Клієнт зобов`язується оплатити вищезазначені послуги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору. Безпосередній зміст послуг з адвокатської діяльності Адвоката за цим договором полягає у тому, що Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання, яке надалі іменується дорученням, під час строку дії цього договору здійснити представництво Клієнта у судах усіх інстанцій у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Маковія Олександра Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" про стягнення суми боргу, інфляційних втрат та 3% річних.

Під час виконання доручення та здійснення адвокатської діяльності за цим договором Клієнт надає Адвокату наступні повноваження: брати участь у справі, вказаній у пункті 1 цього договору, як представник Клієнта; вести справу, вказану у пункті 1 цього договору в судах першої, апеляційної інстанції та Верховному Суді, вчиняти від імені Клієнта усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти Клієнт як сторона/третя особа у справі; представляти Клієнта в судах першої, апеляційної інстанції та Верховному Суді з усіма правами, які надані законом відповідній стороні у господарському процесі; ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, подавати докази; брати участь у судових засіданнях; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам, подавати та підписувати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати та підписувати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти, оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках, подавати та підписувати позов, змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви, підписувати та подавати відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, підписувати та подавати будь-які інші заяви, скарги, клопотання, апеляційні та касаційні скарги тощо, користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами, у тому числі готувати вищезазначені документи для підпису Клієнтом; з метою виконання доручення представляти інтереси Клієнта у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форми власності, іншими юридичними та фізичними особами з питань, що стосуються предмету позову у справі; користуватися іншими повноваженнями адвоката та/або представника у господарському процесі; вчиняти всі дії та користуватися правами адвоката, визначеними у Законі України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", та вчиняти будь-які інші дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та цим договором, необхідні для належного виконання доручення. Адвокат має наступні обмеження повноважень на вчинення процесуальних дій як представник Клієнта у справі, вказаній у пункті 1 цього договору: без права відмови від позову (пункт 2 договору б/н від 15.08.2025).

В силу пункту 3 договору б/н від 15.08.2025 за надання Адвокатом послуг за цим договором, що вказані у пункті 1 договору, Клієнт зобов`язаний виплатити Адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору, у розмірі та на умовах, визначених в актах виконаних робіт (послуг) до цього договору. Сума послуг за представництво Клієнта у суді першої інстанції становить 40000 грн. Сума послуг у судах інших інстанцій визначається додатковою угодою до договору.

У пункті 5.1 договору б/н від 15.08.2025 Клієнт, зокрема, зобов`язаний вчасно та у повному обсязі виплатити Адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору, у розмірі та на умовах, визначених у додатку до цього договору.

Додатковою угодою б/н від 15.10.2025 до договору про надання послуг з правничої допомоги б/н від 15.08.2025 було доповнено пункт 3 вказаного договору підпунктом 3.1 наступного змісту: "Оплата послуг Адвоката здійснюється з розрахунку 1700 грн за одну годину роботи Адвоката. При задоволенні позовних вимог (повному/частковому) Клієнт оплачує Адвокату додатково гонорар успіху, що становить 10000 грн. Оплата послуг Адвоката здійснюється Клієнтом після набрання рішенням суду законної сили та оплати відповідачем на рахунок Клієнта стягнених грошових коштів протягом 5-ти днів з дня надходження таких грошових коштів на рахунки Клієнта".

25.12.2025 між Фізичною особою-підприємцем Маковієм Олександром Володимировичем та адвокатом Лисецькою Оленою Олександрівною було підписано без зауважень акт приймання-передавання наданих послуг б/н, згідно з яким на виконання договору б/н від 15.08.2025 Адвокатом виконані наступні роботи: збирання доказів, необхідних для підготовки позову (вартість за 1 год – 1700 грн; кількість витраченого часу – 1 година; загальна вартість – 1700 грн); аналіз актуальної судової практики з аналогічних питань та формування правової позиції (вартість за 1 год – 1700 грн; кількість витраченого часу – 2 год; загальна вартість – 3400 грн); підготовка позову, розрахунків до позову та формування додатків до нього (вартість за 1 год – 1700 грн; кількість витраченого часу – 4 год; загальна вартість – 6800 грн); підготовка пояснень та клопотання у справі (вартість за 1 год – 1700 грн; кількість витраченого часу – 1,5 год; загальна вартість – 2550 грн); представництво інтересів Клієнта у судовому засіданні у приміщенні Господарського суду Одеської області 24.10.2025 о 9:30 (вартість за 1 год – 1700 грн; кількість витраченого часу – 1 год 30 хв з урахуванням очікування судового засідання; загальна вартість – 2550 грн); представництво інтересів Клієнта у судовому засіданні у приміщенні Господарського суду Одеської області 02.12.2025 об 10:00 (вартість за 1 год – 1700 грн; кількість витраченого часу – 1 година 18 хвилин з урахуванням очікування судового засідання; загальна вартість – 2210 грн); представництво інтересів Клієнта у судовому засіданні у приміщенні Господарського суду Одеської області 23.12.2025 о 10:15 (вартість за 1 год – 1700 грн; кількість витраченого часу – 1 година 15 хвилин з урахуванням очікування судового засідання; загальна вартість – 2125 грн); представництво інтересів Клієнта у судовому засіданні у приміщенні Господарського суду Одеської області 24.10.2025 о 9:30 (вартість за 1 год – 1700 грн; кількість витраченого часу – 1 год 30 хв з урахуванням очікування судового засідання; загальна вартість – 2550 грн); підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення (вартість за 1 год – 1700 грн; кількість витраченого часу – 1 год; загальна вартість – 1700 грн); гонорар успіху (10000 грн). Всього вартість правничої допомоги – 35585 грн.

Аналогічні перелік та вартість професійної правничої допомоги відображені у відповідному розрахунку вартості наданих послуг в межах справи №916/3808/25.

Процесуальні документи, подані у межах справи №916/3808/25, від імені позивача підписані адвокатом Лисецькою Оленою Олександрівною, яка діяла на підставі ордеру серії ВН №1567619 від 17.09.2025, виданого на представництво даним адвокатом інтересів Фізичної особи-підприємця Маковія Олександра Володимировича у Господарському суді Одеської області.

У судових засіданнях у даній справі, які були проведені місцевим господарським судом, представництво інтересів позивача забезпечувала адвокат Лисецька Олена Олександрівна, що підтверджується протоколами відповідних судових засідань.

У матеріалах справи також міститься копія виданого Лисецькій Олені Олександрівні свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2417 від 12.10.2012.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За умовами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

В силу статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

-попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

-визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з 1) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та 2) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

-розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частинами першою, другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В силу приписів частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 11.09.2020 у справі №922/3724/19.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у постановах від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 24.11.2021 у справі №910/17235/20 та від 01.09.2021 у справі №910/13034/20.

У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №923/1121/17 також вказано, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" до суду першої інстанції було подано клопотання б/н від 30.12.2025 (вх.№41740/25 від 30.12.2025) про зменшення витрат на професійну правничу допомогу у справі №916/3808/25 до 10000 грн. Вказане клопотання мотивоване тим, що заявлена позивачем до стягнення у даній справі сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною зі складністю справи, кількістю витраченого адвокатом часу та мінімальним обсягом наданих послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справах "East/West Alliance Limited" проти України" та "Ботацці проти Італії").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, враховуючи частини п`яту-сьому, дев`яту статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.

Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №906/194/18, акцентує увагу на необхідності дослідження документів на підтвердження обсягу витрат на правову допомогу, у тому числі щодо необхідності наявності розрахунку відповідних витрат, а також оцінки можливого фактичного їх понесення, оскільки у зазначеному випадку встановлення факту понесення витрат залежить від доведення факту надання правової допомоги у відповідних обсягах.

Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а тому відповідно до вимог чинного процесуального закону цілком достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 15.06.2021 у справі №922/2987/20, від 18.05.2021 у справі №923/121/20, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі №923/726/18 та від 26.02.2020 у справі №910/14371/18.

Крім того, частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Відтак, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Даний правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18.

При цьому чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

Саме така правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 22.06.2021 у справі №906/698/20.

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу у даній справі у суді першої інстанції та розміру останніх Фізичною особою-підприємцем Маковієм Олександром Володимировичем було надано низку документів, а саме: копії договору про надання послуг з правничої допомоги б/н від 15.08.2025, укладеного між позивачем та адвокатом Лисецькою Оленою Олександрівною, разом з додатковою угодою №1 від 15.10.2025 до нього; складених на виконання даного договору розрахунку вартості послуг у межах справи №916/3808/25 та акту приймання-передавання наданих послуг б/н від 25.12.2025, а також виданого Лисецькій Олені Олександрівні свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2417 від 12.10.2012 та ордеру серії ВН №1567619 від 17.09.2025, виданого на представництво даним адвокатом інтересів Фізичної особи-підприємця Маковія Олександра Володимировича у Господарському суді Одеської області.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, місцевий господарський суд обґрунтовано врахував те, що відповідно до пункту 1 додаткової угоди б/н від 15.10.2025 до договору б/н від 15.08.2025 гонорар успіху адвоката за надання правової допомоги позивачу у даній справі у суді першої інстанції визначений у фіксованій сумі, а в частині послуг – у формі погодинної оплати, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Обрання сторонами змішаної моделі гонорару (погодинна оплата у поєднанні з гонораром успіху) відповідає природі договірних відносин у сфері надання правничої допомоги та не суперечить законодавству. Така модель дозволяє врахувати як фактично витрачений адвокатом час, так і результат наданих послуг, що відповідає принципу справедливості винагороди.

Сам по собі розмір погодинної ставки адвоката не підлягає самостійному коригуванню судом за відсутності доказів її явної невідповідності складності справи або ринковим умовам, оскільки процесуальне законодавство не покладає на сторону обов`язку доводити відповідність вартості правничої допомоги середньоринковим показникам. Водночас заявлена у цій справі ставка узгоджується із характером спору, обсягом виконаних робіт та загальною ціною позову, що свідчить про її розумність.

Колегією суддів критично оцінюються твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" стосовно того, що витрачений адвокатом позивача час на надання професійної правничої допомоги і обсяг відповідних послуг є мінімальними, а представництво інтересів останнього у цій справі не потребувало значних зусиль, адже відповідні судження відповідача є оціночними та суб`єктивними, натомість ця справа не віднесена чинним процесуальним законодавством до малозначних, при цьому зміст поданих позивачем документів вичерпно відображає фактичні обставини спірних правовідносин та їх належну юридичну кваліфікацію. Кваліфікація спору як такого, що не є складним, сама по собі не є підставою для автоматичного зменшення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки навіть у справах із типовим предметом позову адвокат зобов`язаний здійснити повний обсяг підготовчих та процесуальних дій, необхідних для належного захисту інтересів клієнта.

Посилання скаржника на те, що заявлена до стягнення сума витрат позивача на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям розумності та співмірності, апеляційним господарським судом відхиляються з підстав їх необґрунтованості, оскільки на підтвердження вказаних посилань апелянтом не надано належних у розумінні процесуального закону доказів, натомість зазначені твердження фактично ґрунтуються на нічим не підтверджених припущеннях відповідача, які засновані виключно на його незгоді з розміром відповідних витрат. Відповідач, заперечуючи проти розміру наведених витрат, не скористався процесуальними можливостями для належного обґрунтування своєї позиції, зокрема, не надав альтернативного розрахунку, не спростував конкретні позиції акту виконаних робіт та не довів їх надлишковість.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що критерій співмірності витрат на професійну правничу допомогу не зводиться до формального співвідношення між обсягом процесуальних документів та заявленою сумою, а передбачає комплексну оцінку всіх обставин справи, включаючи необхідність попереднього аналізу правовідносин, формування правової позиції, підготовку доказової бази та участь у судових засіданнях. Такий підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду, згідно з якою суд не вправі підміняти договірні домовленості сторін власним уявленням про доцільний розмір гонорару, якщо заявлені витрати підтверджені належними доказами та не є очевидно надмірними.

Втручання суду у визначений сторонами розмір винагороди адвоката є винятковим заходом, який допускається лише за наявності належно доведених обставин явної невідповідності таких витрат критеріям розумності та необхідності. Сам по собі факт незгоди іншої сторони з розміром витрат або посилання на їх завищеність без належного доказового обґрунтування не може бути підставою для зменшення суми компенсації, оскільки інше суперечило б принципам свободи договору та правової визначеності.

Водночас, проаналізувавши опис послуг, які наведені в акті приймання-передавання наданих послуг б/н від 25.12.2025 до договору б/н від 15.08.2025, апеляційний господарський суд зазначає про те, що відображена в ньому інформація про характер наданих адвокатом послуг відповідає матеріалам справи (зокрема, документи Фізичної особи-підприємця Маковія Олександра Володимировича, подані останнім в межах розгляду справи №916/3808/25, підписані адвокатом Лисецькою Оленою Олександрівною, яка брала участь у судових засіданнях у суді першої інстанції).

Тобто надані позивачем докази у їх сукупності підтверджують як факт надання правничої допомоги, так і її обсяг, що кореспондується з матеріалами справи та процесуальною поведінкою представника у суді першої інстанції. Відтак заявлені витрати є реальними, необхідними та безпосередньо пов`язаними з розглядом цієї справи, що відповідає підходу, сформованому як у практиці Верховного Суду, так і у практиці Європейського суду з прав людини.

При цьому господарський суд не наділений повноваженнями оцінювати доцільність кожної окремої дії адвоката з точки зору альтернативних способів ведення справи, оскільки вибір стратегії захисту є дискрецією представника та клієнта. Оцінці підлягає лише факт надання послуг, їх зв`язок із розглядом справи та відповідність заявленої вартості критеріям розумності.

Південно-західний апеляційний господарський суд також враховує, що погодження сторонами умов щодо виплати гонорару успіху є проявом принципу свободи договору та відповідає положенням Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Такий вид винагороди є складовою загального гонорару адвоката і підлягає компенсації за рахунок іншої сторони за умови задоволення позову, якщо його розмір є визначеним, передбаченим договором та не має очевидно надмірного характеру. Відсутність доказів непропорційності або зловживання правом виключає можливість неврахування такого платежу при розподілі судових витрат.

Отже, обставини щодо понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 35585 грн у зв`язку з розглядом даної справи у суді першої інстанції доведені згідно з положеннями статті 74 Господарського процесуального кодексу України, документально обґрунтовані та відповідають критерію розумної необхідності таких витрат з урахуванням складності справи.

Враховуючи вищевикладене, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Фізичною особою-підприємцем Маковієм Олександром Володимировичем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної справи у суді першої інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на обсяг виконаних робіт та документальне підтвердження позивачем вказаних витрат у сумі 35585 грн, беручи до уваги, що зазначена сума є розумною та не має надмірного характеру (становить 8,57% від ціни позову і узгоджується з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат), Південно-західний апеляційний господарський суд, враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення заяви Фізичної особи-підприємця Маковія Олександра Володимировича б/н від 26.12.2025 (вх.№2-2040/25 від 26.12.2025) і, відповідно, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" на користь позивача зазначеної суми витрат на професійну правничу допомогу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має забезпечити баланс між правом сторони на відшкодування фактично понесених витрат та інтересом іншої сторони не нести надмірний фінансовий тягар. У даному випадку заявлена до стягнення сума витрат не виходить за межі розумного балансу, з урахуванням ціни позову, характеру спору та обсягу виконаних робіт, а відтак підстави для її зменшення відсутні.

Інститут відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має на меті не лише компенсацію понесених стороною витрат, але й забезпечення ефективного доступу до правосуддя та стимулювання добросовісної процесуальної поведінки сторін. Безпідставне зменшення таких витрат нівелювало б гарантії реалізації права на правничу допомогу та створювало б ризики перекладення витрат на сторону, яка обґрунтовано звернулася до суду за захистом свого права.

Саме по собі твердження скаржника про те, що ним було частково визнано позов Фізичної особи-підприємця Маковія Олександра Володимировича, не свідчить про порушення місцевим господарським судом законодавства при вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, тим більше, що будь-яких вагомих підстав для дискреційного зменшення заявленої позивачем суми компенсації витрат на професійну правничу допомогу, які мали бути враховані Господарським судом Одеської області, але безпідставно були б проігноровані ним, колегією суддів у даному випадку не вбачається. Поряд з цим, часткове визнання позову не усуває обов`язку позивача належним чином обґрунтувати позовні вимоги, сформувати правову позицію та забезпечити доказування заявлених обставин, тим більше, що правова допомога охоплює підготовчу роботу, яка здійснюється незалежно від подальшої процесуальної поведінки відповідача. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду про те, що оцінці підлягає фактичний обсяг наданих послуг, а не суб`єктивне сприйняття їх необхідності іншою стороною. Професійна правнича допомога не обмежується виключно процесуальними діями, які безпосередньо відображені у матеріалах справи, а включає значний обсяг підготовчої, аналітичної та організаційної роботи, яка є необхідною передумовою належного представництва інтересів сторони у суді. Ігнорування такого складника правничої допомоги призвело б до штучного заниження реального обсягу наданих послуг та суперечило б суті адвокатської діяльності.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви Фізичної особи-підприємця Маковія Олександра Володимировича б/н від 26.12.2025 (вх.№2-2040/25 від 26.12.2025).

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення заяви про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного додаткового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" залишити без задоволення, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 14.01.2026 у справі №916/3808/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та у строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 09.04.2026.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук