Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №915/1297/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/1297/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Павленко Н.А.

суддів - Богатиря К.В., Лічмана Л.В.

за участю секретаря судового засідання Пелешка Т.С.

за участю представників учасників справи:

від Військової частини НОМЕР_1 – Мазан О.І.

від ТОВ «Берег Транс Буд» - Бондаренко В.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2026, ухвалене суддею Ковалєм C.М. м. Миколаїв

по справі №915/1297/25

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Берег Транс Буд»

про стягнення 1033087,30 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви та рішення суду, що оскаржується в апеляційному порядку:

Військова частиною НОМЕР_1 (надалі по те тексту постанови – позивач. Військова частина) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Берег Транс Буд» (надалі по тексту постанови – відповідач, ТОВ «Берег Транс Буд») грошових коштів у загальній сумі 1033087 грн. 30 коп. в якості пені.

В обгрунтування заявлених позовних вимог Військова частина посилалась на неналежне виконання ТОВ «Берег Транс Буд» грошових зобов`язань за укладеним між ними державним контрактом (договір підряду) №164/4D на будівництво фортифікаційних споруд від 12.05.2025 (далі по тексту постанови - договір), а саме, зобов`язань щодо своєчасного виконання робіт, внаслідок чого позивачем нараховано пеню, у порядку п.п. 13.3 та п.п. 13.6 договору.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2026 у справі №915/1297/25 позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Берег Транс Буд» на користь Військової частини НОМЕР_1 пеню у розмірі 516543,65 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 12397,05 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмолено.

Приймаючи оскаржуване рішення Господарський суд Миколаївської області зазначив, що нарахування пені на суми вартості кожного періоду робіт відповідає умовам договору, чинному законодавству і обставинам справи. Поданий позивачем розрахунок пені в сумі 1033087 грн. 90 коп., нарахованої за період 27.05-16.06.2025, суд визнав правильним.

Поряд з цим, суд зменшив на 50% розмір пені заявлений Військовою частиною до стягнення, виходячи з інтересів обох сторін, врахувавши складне становище відповідача у місці проведення робіт через військову агресію російської федерації, а також що позивачем не здійснено попередню оплату, і що порушенням відповідачем договірних зобов`язань не завдано позивачу збитків; відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2026 у справі №915/1297/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 516543,65 грн та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, а також просить апеляційний суд витрати по оплаті судового збору у розмірі 9297,80 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Берег Транс Буд».

В обгрунтування підстав апеляційної скарги Військова частина вказує, що за відсутності виняткових обставин, які мають істотне значення, зменшення судом суми нарахованої пені на 50% в даному випадку не відповідає принципам справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційні скарги:

11.02.2026 (за вх.№454/26/Д1) від ТОВ «Берег Транс Буд» надійшов відзив на апеляційну скаргу Військової частини. Відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що укладаючи договір, ТОВ «Берег Транс Буд» усвідомлювало, що в Україні введено воєнний стан, а Харківська область є прилеглою територією з районами ведення воєнних (бойових) дій. Однак, відповідач наперед не міг передбачити та спрогнозувати наявність чи відсутність повітряних тривог та їх кількість. При цьому, кожен сигнал тривоги зумовлює зупинку техніки, її доставлення до найближчого безпечного місця, організацію доставлення робітників до укриття і так само, повернення техніки та робітників після відбою повітряної тривоги до виконання робіт.

За твердженнями відповідача, не здійснення позивачем попередньої оплати у розмірі 30% вартості робіт за договором, як передбачено пунктом 9.4 договору. Також вплинуло на спроможність та вчасність виконання робіт за договором.

ТОВ «Берег Транс Буд» зазначає на тому, що заявлений до стягнення розмір пені, значно вищий ніж обігові кошти ТОВ «Берег Транс Буд», що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями балансових рахунків підприємства, а також випискою з банку.

Рух справи у Південно-західному апеляційному господарському суді:

03.02.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2026 по справі №915/1297/25.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2026, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Павленко Н.А., суддів: Богатиря К.В., Лічмана Л.В.

Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 09.02.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2026 по справі №915/1297/25, постановив справу №915/1297/25 розглядати у закритому судовому засіданні, відмовив у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та призначив дану справу до розгляду на 03.03.2026 о 14:00. Цією ж ухвалою апеляційний суд запропонував учасникам провадження у 10 денний строк з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі подати відзив/письмові пояснення на апеляційну скаргу (доданих до них документи) та відповідні докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи надати суду.

Оскільки матеріали справи №915/1297/25 не надходили на день постановлення ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 про відкриття апеляційного провадження, доручив Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/1297/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

10.02.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до апеляційного суду (вх. №540/26 ПЗАГС) від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява, в якій представник просить апеляційний суд здійснювати розгляд справи №915/1297/25 у відкритих судових засіданнях, а також просить суд надати можливість представнику Військової частини НОМЕР_1 брати участь у всіх судових засіданнях у справі №915/1297/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку «EasyCon».

Ухвалою Південно – західного апеляційного господарського суду від 12.02.2026, зокрема, було постановлено задовольнити заяву Військової частини НОМЕР_1 від 10.02.2026 вх. №540/25 про розгляд справи №915/1297/25 у відкритих судових засіданнях та про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку «EasyCon»; справу №915/1297/25, призначену на 03.03.2026 о 14:00 та у всіх наступних судових засіданнях розглядати у відкритому судовому засіданні.

Під час судового засідання від 03.03.2026 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Відповідач надав пояснення у відповідності до яких не погоджується з доводами та вимогами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні 03.03.2026 було оголошено перерву до 07.04.2026.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 07.04.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної:

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Зважаючи на те, що Військова частина оскаржує рішення місцевого господарського суду виключно у частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 516543,65 грн., колегія суддів здійснює апеляційний перегляд судового рішення лише у межах зазначених позовних вимог.

Між сторонами у справі укладено державний контракт (договір підряду) від 12.05.2025 №164/4D (далі – договір), згідно умов якого ТОВ «Берег Транс Буд» (підрядник) зобов`язується на свій ризик, власними силами виконати роботи з будівництва об`єкту: «Нове будівництво лінії невибухових інженерних загороджень №4.1 в Харківській області» (далі – Об`єкт) за договірною ціною (додаток № 1) загальною вартістю 83700550 грн. 45 коп., у строк до 20.06.2025 з дотримання графіку виконання робіт (додаток №4), а ВЧ НОМЕР_1 (замовник) в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором, доручає та зобов`язується прийняти виконані на умовах договору роботи і оплатити їх вартість. Код ДК 021:2015: 45220000-5 – Інженерні та будівельні роботи (п. 1.1, 2.1, 3.1, .1,10.2 договору, додаткова угода від 25.12.2023 №1).

Підрядник розпочинає виконання робіт згідно з Календарним графіком виконання робіт, але не пізніше 5 (п`яти) календарних днів після підписання договору підряду (п.3.2 договору).

Приймання та передача виконаних робіт здійснюється сторонами поступово у міру завершення виконаних видів робіт, їх частин, окремих конструктивних елементів тощо, шляхом підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3.

Акт приймання виконаних робіт за формою № КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 за виконані будівельні роботи оформлюється належним чином підрядником у двох примірниках і надаються для підписання замовнику.

Замовник розглядає та підписує протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту одержання акту приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт, або письмово мотивувати відмову від прийняття робіт із зазначенням переліку зауважень виявлених недоліків (дефектів) та строків їх усунення, при цьому визначений замовником строк є обов`язковим для підрядника (п.п. 10.1 - 10.3 договору).

У випадку порушення підрядником господарських зобов`язань за договором Замовник має право, зокрема відповідно до статей 235, 236, 237 Господарського кодексу України застосувати в односторонньому порядку оперативно-господарські санкції - заходи оперативного виливу з метою припинення або попередження повторення порушень, а саме: достроково розірвати договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши підрядника (цінний лист із описом вкладення), у разі настання однієї з таких обставин: а) підрядник не розпочав будівництво (реконструкцію) об`єкта протягом 10-ти календарних днів з дати підписання договору підряду. У такому випадку підтвердженням прострочення є Акт огляду будівельного майданчика, складений уповноваженими представниками замовника разом із представниками підрядника; б) підрядник більше ніж на 5 днів порушив строк виконання основних робіт, визначених у Графіку виконання робіт, що підтверджується Актом огляду будівельного майданчика, складеним уповноваженими представниками замовника разом із представниками підрядника; в) підрядник порушив будівельні норми/правила або стандарти чи вимоги проєктно-кошторисної документації під час будівництва об`єкта та не усунув їх протягом узгоджених замовником та підрядником строків. Днем виявлення порушень вважається дата складання представниками замовника Акта виявлених порушень, який складається разом із представниками підрядника; г) систематичне порушення підрядником умов даного договору. Договір вважається розірваним через 5 календарних днів з дати отримання підрядником письмового повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку, який направляється замовником на адресу підрядника (п. 4.1.1 договору).

Договір може бути розірваний замовником у випадках, зокрема порушення строків виконання робіт. При цьому про розірвання договору замовник письмово повідомляє виконавця. В такому випадку договір вважається розірваним на третій календарний день з дати відправлення письмового повідомлення виконавцю (п. 18.4 договору).

Сторонами погоджено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану України» (зі змінами), але не пізніше ніж до 31.12.2025. У частині оплати – до повного виконання сторонами, взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 17.2 договору).

Всупереч умовам договору, в обумовлені строки відповідач роботи не виконав, що підтверджується актом огляду будівельного майданчику від 02.06.2025 (а.с. 36).

Відповідно до п.13.3 договору за порушення терміну початку виконання робіт по договору, підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% договірної ціни за кожен день не розпочатої роботи.

За порушення строків завершення будівництва по договору, підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1% договірної ціни за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів з підрядника додатково стягується штраф на користь замовника у розмірі семи відсотків вказаної вартості (п. 13.6 договору).

Позивачем направлені на адресу відповідача 02.06.2025 лист за вих. № 34/223 про розірвання договору в односторонньому порядку (а.с.35) та 30.06.2025 претензія за вих. № 34/246 (а.с. 29-31) про оплату пені по дату розірвання договору.

У відповідь на названий лист позивача та претензію, ТОВ «Берег Транс Буд» не заперечувало факт порушення строків виконання робіт за договором та просило Військову частину прийняти та зарахувати розірваним договір з 11.06.2025 замість 16.06.2025, а також перерахувати пеню.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором підряду.

Чинним законодавством передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ст. 837 ЦК України).

За договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта ( ч. 1, 2 ст. 875 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Законодавством визначено, що у разі порушення стороною зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Укладеним сторонами договором передбачено, що у разі порушення терміну початку виконання робіт (п. 3.1 договору), підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % договірної ціни за кожний день не розпочатої роботи (п. 13.3 договору).

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість наявних позовних вимог, визнав вірним поданий позивачем розрахунок пені в сумі 1033087 грн. 90 коп., нарахованої за період 27.05-16.06.2025, однак скористався своїм правом на зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу.

ТОВ «Берег Транс Буд» факт порушення строків виконання взятих на себе зобов`язань за державним контрактом (договір підряду) від 12.05.2025 №164/4D визнає та не оспорює.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, від представника відповідача надійшла заява про зменшення пені на 50%. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач також наполягав на наявності підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені.

Південно-західний апеляційний господарський суд враховує положення ст.269 ГПК України, за яким суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги. А також враховує принцип заборони повороту до гіршого.

Так, принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідачем розмір пені ухвалений до стягнення за оскаржуваним рішенням суду не оспорюється.

В свою чергу, відповідач не зазначав про невірність здійсненого позивачем розрахунку розміру пені та не скористався своїм правом на надання контррозрахунку. Лише у судовому засіданні 07.04.2026 усно зазначив, що позивачем не вірно визначено кінцеву дату періоду за який нарахована пеня.

Враховуючи наведене, предметом розгляду Південно-західного апеляційного господарського суду є саме підстави щодо зменшення на 50% судом першої інстанції заявленого до стягнення Військовою частиною розміру пені.

Вирішуючи питання щодо наявності або відсутності підстав для зменшення заявленої до стягнення пені, колегія суддів зазначає таке.

Можливість судом зменшення заявленого до стягнення розміру пені регулюється статтею 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 серпня 2021 року у справі № 911/378/17 (911/2223/20)).

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22 звертав увагу, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстава для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 916/878/20).

Законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд із цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22).

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, тому, укладаючи договір з визначеним строком виконання робіт, сторона повинна була належним чином планувати з урахуванням виду своєї діяльності та специфіки виконання робіт можливість виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки, наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 05.09.2019 у справі № 910/1338/19.

Отже, відповідач здійснює господарську діяльність на власний ризик, який завжди характеризується як потенційна небезпека ймовірної втрати ресурсів чи недоотримання доходу.

На переконання колегії суддів, у даному випадку, заявлений позивачем розмір пені не є завищеним, несправедливим та повністю відповідає несвоєчасно виконаним відповідачем зобов`язанням.

Судом апеляційної інстанції також приймається до уваги те, що за умовами Державного контракту (договору підряду) №164/4D на будівництво фортифікаційних споруд від 12.05.2025, а саме п.1.1 підрядник взяв на себе зобов`язання на свій ризик, власними силами виконати роботи з будівництва лінії невибухових інженерних загороджень №4.1 в Харківській області.

Наразі, в умовах впровадженого в Україні воєнного стану, всі ресурси мають бути направлені в першу чергу на обороноздатність України для відсічі російської агресії.

За приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладаючи договір 12.05.2025, тобто після введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, відповідач, як підрядник, мав розуміти та передбачати всі ризики настання для нього несприятливих обставин, та, враховуючи призначення будівництва, сприяти якнайшвидшому виконанню зобов`язань зі свого боку.

Відповідач укладаючи договір був обізнаний з об`ємами та строками виконання взятих на себе зобов`язань.

До того ж, у п. 8.2 договору сторони узгодили, що підрядник самостійно організовує всю роботу з виконання цього договору відповідно до календарного графіка виконання робіт.

В свою чергу, якщо в процесі виконання робіт виявиться неможливість їх продовження, підрядник зобов`язується протягом трьох робочих днів в письмовій формі повідомити про це замовника для визначення подальших дій для виконання договору (п. 8.13 договору).

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач звертався до позивача з повідомленням про неможливість вчасного виконання підрядних робіт.

Виходячи з наведених умов договору, з якими погодився відповідач, останній усвідомлював, що виконання робіт за договором використовується для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни, а також мав вжити заходів задля своєчасного виконання взятих на себе зобов`язань за договором, а у випадку прострочення нести відповідальність передбачену договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

У даному випадку, відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували неможливість вчасного виконання підрядних робіт в установлений договором строк.

Мотиви відхилення аргументів викладених відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу:

Колегія суддів знаходить непереконливими доводи відповідача про наявність підстав для зменшення неустойки у зв`язку з неможливістю відповідача передбачити таку велику кількість повітряних тривог (за період з 12.05.2025 по 16.06.2025), оскільки на час укладення договору широкомасштабна збройна агресія російської федерації тривала, що спростовує непередбачуваність таких обставин як об`єктивну причину прострочення. Відповідачем не доведено наявності і інших обставин, які б давали достатньо підстав для зменшення розміру неустойки.

Щодо не здійснення позивачем попередньої оплати в розмірі 30% вартості робіт договору, як підстави, що вплинула на спроможність та вчасність виконання робіт за договором, суд зазначає наступне.

Так, сторони у п.9.4 договору, узгодили, що замовник може здійснювати попередню оплату з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764 «Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва» - в розмірі 30% вартості робіт за договором в сумі 25110165,13грн, в тому числі ПДВ 4185027,52грн

Підрядник зобов`язаний виконувати, з використанням власних ресурсів та у встановлені строки, всі роботи, обумовлені договором у відповідності із затвердженою проекто-кошторисною документацією, технічними вимогами, будівельними нормами і правилами та забезпечити завершення робіт і передачу об`єкта за актом у визначені договором строк (п. 4.4.2 договору).

Контекстний аналіз означених положень договору засвідчує, що внесення позивачем передплати за договором було правом позивача, а не його обов`язком. Відповідач, укладаючи договір, усвідомлював і взяв на себе обов`язок виконувати зобов`язання саме з використанням власних ресурсів, не залежно від того скористається чи ні Військова частина наданим їй правом щодо внесення 30% передплати за договором.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (п. 23 постанови Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21).

Разом з цим, відповідачем не надано жодних доказів та не наведено обґрунтованих аргументів щодо винятковості обставин невиконання взятого ним на себе зобов`язання.

Необхідно враховувати, що сторони укладаючи контракт погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строк виконання. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за контрактом та погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені контрактом строки виконання робіт.

Також, колегія суддів враховує, що відповідач уклав даний договір, зокрема, з метою одержання прибутку, при цьому загальна вартість договору становить 83700550,45 грн. Водночас, нарахована позивачем сума пені становить 1033087,3 грн, що свідчить про те, що встановлений обсяг відповідальності є розумним, справедливим та співмірним та не носить каральний характер.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем не доведено понесення ним збитків у зв`язку із простроченням виконання робіт, що є підставою для зменшення розміру неустойки в порядку статті 551 ЦК України, колегія суддів зазначає, що оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суди мають врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за контрактом, не є єдиною обов`язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов`язані з відповідним договором (аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суд від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21).

Для позивача використання результатів отриманого за договором не становить комерційний інтерес, а спрямоване на виконання покладених повноважень у сфері забезпечення обороноспроможності та захисту територій України, необхідними для забезпечення обороноздатності України у період дії правового режиму воєнного стану. Тоді як неналежне виконання своїх зобов`язань відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про правовий режим воєнного стану, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов`язання із визначеними в договорі умовами здійснити будівництво фортифікаційних споруд, що (неналежне виконання) має негативний вплив на обороноздатність країни.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи, що відповідачем не наведено виняткових обставин, за яких можливе зменшення пені, а також не надано доказів надмірності заявленої позивачем пені, специфіку правовідносин, що виникли між сторонами, час укладення договору, колегія суддів висновує про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

Враховуючи наведене, колегія суддів не погоджується із висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для зменшення заявленої до стягнення пені, оскільки у даному випадку відсутні ті самі виняткові обставини, які б свідчили про можливість вчинення такий дій.

З огляду на таке, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зменшення неустойки, а тому вважає, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 1033087,30 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Тому інші доводи учасників справи, що викладені у заявах по суті справи, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених апеляційним судом, не впливають на вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 516543,65 грн, із прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2026 по справі №915/1297/25 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 516543,65 грн скасувати, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення таких вимог, в решті залишити без змін, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

« 1. Позов Військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Берег Транс Буд» на користь Військової частини НОМЕР_1 пеню у сумі 1033087,30, а також судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 12397,05 грн».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Берег Транс Буд» на користь Військової частини НОМЕР_1 9297,80 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст Постанови складено та підписано 09 квітня 2026 року.

Головуючий суддя Н.А. Павленко

Судді: К.В. Богатир

Л.В. Лічман