Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №916/1591/24 — Південно-західний апеляційний господарський суд

Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: енергоносіїв

Дата: 05 квітня 2026 р.

Справа: №916/1591/24

Суддя: Принцевська Н.М.

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1591/24

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29)

секретар судового засідання (за доручення головуючої судді): Романенко Д.С.;

за участю представників сторін:

від прокуратури – Коваленко Т.О.;

від Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” – Верхацький І.В.;

від Управління освіти Каховської міської ради – не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” та Херсонської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 (повний текст рішення складено 07.06.2024)

у справі №916/1591/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”

до Управління освіти Каховської міської ради

про стягнення 3 588 190,53 грн,

(суддя першої інстанції: Мостепаненко Ю.І., дата та місце ухвалення рішення: 05.06.2024, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),

У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Управління освіти Каховської міської ради (далі - Відповідач), у якій просило суд стягнути з Відповідача 3 588190,53 грн – заборгованості, у тому числі: 2 585 262,06 грн – суму основної заборгованості, 362 564,28 грн – пені, 103 542,73 грн – 3% річних та 536 821,46 грн. – інфляційних витрат, а також суму судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на неналежне виконання Відповідачем умов Договору постачання природного газу №20-1032/21-БО-Т від 03.11.2021, в частині повної та своєчасної оплати за спожитий природній газ.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” задоволено частково. Стягнуто з Управління освіти Каховської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” основного боргу в сумі 2585262,06 грн, пеню в сумі 36 256,43 грн, 3% річних в сумі 103542,73 грн, інфляційні втрати у сумі 536821,46 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 43 058,29 грн. В решті частини позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване доведеністю Позивачем факту неналежного виконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором постачання природного газу №20-1032/21-БО-Т від 03.11.2021, що зумовлює правомірність заявлення вимог про стягнення з Відповідача основної заборгованості, штрафних санкцій (пені) та компенсаційних нарахувань (інфляційних втрат та 3% річних), при цьому суд першої інстанції врахував наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені.

Так, при вирішенні спору у даних правовідносинах та, з огляду на засади законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, суд вважав за необхідне зменшити суму пені на 90% до 36 256,43 грн із застосуванням статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України, у зв`язку із чим позов у відповідній частині задовольнив частково.

Частково не погоджуючись з таким рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у який просить рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 у справі №916/1591/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 326 307,85 грн скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст.551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України та процесуального права, зокрема, ст. 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в частині відмовлених позовних вимог з наступних підстав.

Посилаючись на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19, Апелянт зазначає, що при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру штрафних санкцій.

У справі, що переглядається, сума зобов`язання Відповідача за поставку природного газу складала 4 165 706,76 грн, залишок непогашеної основної заборгованості на дату ухвалення рішення складає 2 585 262,06 грн, тоді як загальна сума заявлена до стягнення пені складала лише 362 564,28 грн, отже відсоток заявленого до стягненні пені від суми поставленого газу складала лише 8,7%.

Відтак, заявлена сума пені не є надмірно великою до суми поставки, враховуючи процентне співвідношення, а отже суд неспівмірно зменшив заявлені до стягнення пеню на 90%, чим порушив принципи та підходи Верховного Суду у застосуванні ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Як зазначає Апелянт, Відповідачем не доведено реального скрутного фінансового стану, а тому положення Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку доказування не дотримано, адже Відповідач не надав доказів для того, щоб можна було зробити висновок про скрутний фінансовий стан Відповідача, саме в період виникнення правовідносин, чим було порушено положення ст.73 Господарського процесуального кодексу України, а також ст.74 Господарського процесуального кодексу України (обов`язок доказування і подання доказів): кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, оскільки неможливість виконання зобов`язань не може бути підставою для звільнення його від відповідальності.

Апелянт вважає, що судом не враховано того, що неналежне планування своєї діяльності Відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, які належним чином виконали свої обов`язки. Ризики від власної діяльності Відповідача не можуть покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.

У своїй скарзі апелянт звертає увагу, що господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише Відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені та штрафу наслідкам порушення. Проте, на переконання Скаржника, під час розгляду справи судом не було враховано інтереси Позивача.

На думку Апелянта, зменшуючи розмір пені на 90%, суд таким чином хоче ототожнити зменшення розміру пені з звільненням боржника від відповідальності за порушення зобов`язання (стаття 218 Господарського кодексу України), тоді як зі змісту статті 233 Господарського кодексу України, яка регулює зменшення розміру штрафних санкцій, чітко вбачається, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, але аж ніяк не звільненням його від відповідальності.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” на рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 у справі №916/1591/24 залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору у розмірі 5873,54 грн. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/1591/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

27.06.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” надійшла заява (вх.№2436/24/Д1) про усунення недоліків апеляційної скарги.

28.06.2024 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1591/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” на рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 у справі №916/1591/24.

Крім того, частково не погодившись з ухваленим рішенням, особа, яка не брала участі у справі, Херсонська обласна прокуратура 19.07.2024 звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на означене рішення, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області 05.06.2024 у справі №916/1591/24 частково, стягнути з Управління освіти Каховської міської ради основний борг в сумі 1 514 059,85 грн та відмовити в решті позовних вимог.

Прокурор вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права (в т.ч. не застосуванням ч. 2 ст. 13, ч. 2 ст. 13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” та неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі №910/9680/23).

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що матеріали справи не містять доказів постачання постачальником природного газу саме споживачу, починаючи з 24.02.2022, тобто з моменту військової агресії російської федерації та окупації території Каховської міської територіальної громади. Також, не відповідає обставинам справи висновок суду першої інстанції про те, що Управлінням освіти як споживачем у порушення приписів ст.525, 526, 610, 629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, умов Договору вартість природного газу в сумі 2 585 262,06 грн з ПДВ не оплачено, оскільки з урахуванням ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України та п. 5.1 Договору строк виконання грошових зобов`язань на вказану суму не настав.

На переконання Прокурора, суд помилково не застосував положення ч. 2 ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» з дати тимчасової окупації відповідної території.

Скаржник вважає, що Позивач в період з 24.02.2022 по 30.04.2022 не мав права здійснювати господарську діяльність за Договором № 20-1032/21-БО-Т від 03.11.2021.

Приймаючи до уваги відсутність у Позивача права на отримання заявлених до стягнення у період з 24.02.2022 грошових коштів та відсутність у Відповідача кореспондованого зобов`язання їх сплачувати, Апелянт вважає, що підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Як зазначає Апелянт, суд в оскаржуваному рішенні застосував положення Кодексу газотранспортної системи та Правил постачання природного газу, затверджені постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 та № 2496 відповідно. Разом з тим, вказані норми, на переконання Скаржника, не підлягали застосуванню.

Крім того, Апелянт вважає, що надана Позивачем роздруківка електронної переписки з Відповідачем (паперова копія знімку екрану монітору комп`ютера про направлення на адресу Відповідача актів приймання-передачі природного газу) не є належним доказом відправлення Позивачем та отримання Відповідачем таких документів, оскільки укладеним між сторонами Договором чітко визначено порядок надсилання актів здачі-приймання робіт (надання послуг).

Також, суд при ухваленні оскаржуваного рішення не взяв до уваги існування у період з 24.02.2022 по 30.04.2022, за який, в тому числі, позивачем нараховано заборгованість, форс-мажорних обставин.

Також Апелянт зазначає, що станом на 24.02.2024 строк на оплату заборгованості за поставлений у січні 2022 року Управлінню освіти природний газ не настав, оригінали актів приймання-передачі природного газу за лютий, березень та квітень 2022 року Відповідачу не надходили, реєстрація бюджетних зобов`язань за Договором у 2022 році не здійснювалася, а відтак неможливо стверджувати про прострочення грошового зобов`язання з боку Управління освіти та несвоєчасну його оплату. Таким чином підстави для стягнення пені відсутні взагалі.

Правовий аналіз норм чинного законодавства, зокрема статей 11, 613, 628, 629 Цивільного кодексу України, дає підстави вважати, що вина боржника є необхідною умовою для стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

При цьому, якщо постачальник не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку, то за таких обставин не можна стверджувати, що несплата послуги відбувалась із вини споживача.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 апеляційну скаргу Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 у справі №916/1591/24 залишено без руху. Зобов`язано Херсонську обласну прокуратуру протягом 10 (десяти) днів з дня отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки, встановлених при поданні апеляційної скарги, а саме: надати до суду докази сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі за подання апеляційної скарги у сумі 51 669,94 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024, зокрема, прийнято справу №916/1591/24 до провадження та розпочато апеляційний розгляд справи колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Колоколова С.І., суддів Богацької Н.С., Савицького Я.Ф. та призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг” на рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 у справі №916/1591/24 на 25.09.2024 року о 15:30 год.

24.07.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від представника Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг” – Верхацького Ігоря Володимировича про участь у судовому засіданні призначеному на 25 вересня 2024 року о 15:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку „EASYCON”, яка було задоволено ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2024.

31.07.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Херсонської обласної прокуратури надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 у справі №916/1591/24. Встановлено строк для подання іншим учасникам відзиву на апеляційну скаргу протягом 7 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

06.09.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” надійшло клопотання (вх.№3404/24) про продовження строку на подання відзиву на більш тривалий строк.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” (вх.№3404/24) про продовження строку на подання відзиву задоволено; продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” процесуальний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу до 20.09.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 прийнято апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” та Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 у справі №916/1591/24 до провадження у зміненому складі колегії суддів: головуючого судді С.І. Колоколова, суддів Г.І. Діброви, Я.Ф. Савицького.

06.09.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” про зупинення провадження у справі №916/1591/24 та зупинено апеляційне провадження у справі №916/1591/24, відкрите за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” та Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2024, до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №908/1162/23.

Разом з тим, у зв`язку зі звільненням головуючого судді Колоколова С.І. у відставку, а також перебуванням судді-учасника колегії суддів Діброви Г.І. у відпустці з 30.06.2025 по 01.08.2025, для розгляду даної справи за розпорядженням керівника апарату суду №82 від 30.06.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2025 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючої судді - Принцевської Н.М., суддів - Савицького Я.Ф., Ярош А.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 прийнято справу №916/1591/24 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” та Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 до свого провадження колегією суддів у новому складі: головуюча суддя - Принцевська Н.М., судді - Савицький Я.Ф., Ярош А.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2025 поновлено провадження по справі №916/1591/24 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” та Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 01.12.2025 року о 12-00 год.; запропоновано учасникам справи в строк до 14.11.2025 надати суду письмові пояснення по суті предмету апеляційного перегляду, з урахуванням правової позиції, викладеної Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №908/1162/23.

12.11.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Херсонської обласної прокуратури надійшли письмові пояснення.

18.11.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Крім того, 18.11.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” надійшли письмові пояснення разом з клопотанням про зупинення розгляду справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2025 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 оголошено перерву у судовому засіданні до 26.01.2026 року о 12-30 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” про зупинення провадження у справі №916/1591/24; зупинено провадження у справі №916/1591/24 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” та Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23 та оприлюднення повного тексту постанови; зобов`язано сторони повідомити Південно-західний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.

03.03.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Херсонської обласної прокуратури надійшло клопотання про поновлення апеляційного провадження у справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 поновлено провадження по справі №916/1591/24 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” та Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 та призначено справу до розгляду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON у судовому засіданні на 02.04.2026 року о 14-30 год.

02.04.2026 у судове засідання, яке проводилось в режимі відеоконференції з`явились представник Позивача та Прокурор, які підтримали вимоги та доводи, викладені ними письмово. Представник Відповідача у судове засідання не з`явився. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представника Відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника Позивача та Прокурора, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (постачальник) та Управлінням освіти Каховської міської ради (споживач) було укладено Договір № 20-1032/21-БО-Т постачання природного газу, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого Позивач як постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а Відповідач як споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем для власних потреб.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що за цим Договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.

Відповідно до п. 1.4 Договору споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього Договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та Оператором газорозподільчої мережі (надалі - Оператор ГРМ) та присвоєний Оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та Оператором газотранспортної системи (надалі - Оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об`єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.

Положеннями п. 1.5 Договору сторони передбачили, що у разі, якщо об`єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме АТ "Херсонгаз", з яким (якими) споживач уклав відповідний договір (договори).

В пункті 2.1 Договору зазначено, що постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період 01.11.2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 683 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях (далі також – розрахункові періоди) (тис.куб.м.): жовтень 2021 – 0; листопад 2021 – 81; грудень 2021 – 95; січень 2022 – 102; лютий 2022 – 80; березень 2022 – 81; квітень 2022 – 32; травень 2022 – 0,6; червень 2022 – 0,6; липень – 0,6; серпень 2022 – 0,6; вересень 2022 – 0,6; жовтень 2022 – 32; листопад 2022 – 81; грудень 2022 – 96; всього – 683.

Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається із сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (п. 2.1.3 Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п.2.1 цього договору повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2 цього договору. Відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на споживача.

Підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС (п. 2.3 Договору).

Згідно з п. 2.4 Договору сторони погодили, що перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором. В будь якому випадку обсяг, зазначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього Договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.

За умовами п. 3.1 Договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

У відповідності з п. 3.2 Договору постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Постачання (включення споживача до Реєстру споживачів постачальника) та використання (відбір) природного газу за цим договором здійснюється за умови виконання споживачем вимог пункту 5.1 цього договору щодо остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ та відсутності реєстрації споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу (п. 3.3. Договору).

У п. 3.4 Договору визначено, що постачальник із застосуванням ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного споживачем обсягу природного газу.

На запит постачальника споживач надає інформацію щодо планового використання газу за розрахунковий період (місяць) в розрізі добових обсягів та до 13:00 поточної доби — оперативну інформацію щодо фактичних обсягів використання газу за минулу добу, планових обсягів використання газу на наступну добу та до 24:00 поточної доби - оперативну інформацію щодо використання газу за поточну добу.

Відповідно до п. 3.5 Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з пп. 3.5.1 Договору споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також – акт), підписані уповноваженим представником постачальника (п. 3.5.2 Договору).

За умовами п. 3.5.3 Договору споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору (п. 3.5.4 Договору).

В пункті 3.6 Договору зазначено, що звірка фактично використаного обсягу газу за цим Договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи оператора ГТС.

Загальна вартість цього Договору на дату укладання становить 9 421 985 грн, крім того ПДВ – 1 884 397 грн, разом з ПДВ – 11 306 382 грн (п. 4.3 Договору).

Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Згідно з п. 5.2 Договору під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника.

Відповідно до п. 5.3 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 5.1 цього Договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.

Згідно з п. 6.2 Договору споживач зобов`язаний, зокрема, прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.

Положеннями п. 6.4 Договору визначено, що постачальник зобов`язаний, зокрема, виконувати умови цього Договору.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором.

Відповідно до п.7.2. Договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1. та/або строків оплати за п.8.4. цього Договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пунктами 11.1, 11.2 Договору сторони погодили, що у разі виникнення спорів (розбіжностей) сторони зобов`язуються розв`язувати їх шляхом проведення переговорів та консультацій. Будь яка із сторін має право ініціювати їх проведення. У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) розв`язуються у судовому порядку.

За умовами п. 11.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п`ять років.

Відповідно до п. 13.1 Договору останній набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків – до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.

Цей Договір може бути підписаний також електронними цифровими підписами (ЕЦП) уповноважених представників сторін з урахуванням вимог чинного законодавства.

На підтвердження споживання Відповідачем заявлених Позивачем обсягів природного газу за спірним Договором ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" були складені відповідні акти приймання-передачі природного газу до Договору № №20-1032/21-БО-Т від 03.11.2021, а саме:

- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2021, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" передало, а Управління освіти Каховської міської ради прийняла в листопаді 2021 року природний газ у обсязі 16,19502 тис.куб.м на загальну суму 268 092,29 грн. з ПДВ;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2021, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" передало, а Управління освіти Каховської міської ради прийняла в грудні 2021 року природний газ у обсязі 79,27708 тис.куб.м на загальну суму 1 312 352,41 грн. з ПДВ;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" передало, а Управління освіти Каховської міської ради прийняла в січні 2022 року природний газ у обсязі 91,46190 тис.куб.м на загальну суму 1 514 059,85 грн. з ПДВ;

- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" передало, а Управління освіти Каховської міської ради прийняла в лютому 2022 року природний газ у обсязі 61,42265 тис.куб.м на загальну суму 1 016 790,25 грн. з ПДВ;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2022, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" передало, а Управління освіти Каховської міської ради прийняла в березні 2022 року природний газ у обсязі 2,77190 тис.куб.м на загальну суму 45 886,02 грн з ПДВ, а також коригуючий акт приймання-передачі природного газу від 25.04.2022, за яким вартість спожитого Управлінням освіти Каховської міської ради у березні 2022 року природного газу в обсязі 2,77190 тис.куб.м складає 45 844,72 грн. з ПДВ.

- акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2022, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" передало, а Управління освіти Каховської міської ради прийняла в квітні 2022 року природний газ у обсязі 0,51800 тис.куб.м на загальну суму 8 567,24 грн. з ПДВ;

Із зазначених вище актів приймання-передачі природного газу вбачається, що лише за листопад і грудень 2021 року акти були підписані представниками постачальника і споживача та скріплені відповідними печатками сторін.

Разом з тим, акти приймання-передачі природного газу за січень-квітень 2022 року підписано лише представником постачальника та скріплено відповідною печаткою ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", доказів підписання актів зі сторони споживача останні не містять.

На підтвердження надсилання вказаних актів приймання-передачі природного газу за січень-квітень 2022 року на електронну пошту Відповідача ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" надано суду відповідні роздруківки електронних листів. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази письмової мотивованої відмови Управління освіти Каховської міської ради від підписання зазначених вище актів приймання-передачі природного газу за січень-квітень 2022 року.

На підтвердження споживання Управлінням освіти Каховської міської ради вищевказаних обсягів природного газу по непідписаним актам приймання-передачі за січень-квітень 2022 року згідно спірного Договору Позивачем надано до матеріалів справи Інформацію з платформи оператора ГТС, з якої вбачається, що постачальником - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (ЕІС код постачальника: 56Х930000010610Х) поставлено за період з 24.11.2021 по 30.04.2022, а Управлінням (EIC-код 56XS0000242JN00J) спожито: з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 91 461,90 куб.м., з 01.02.2022 по 28.02.2022 – 61 422,65 куб.м., з 01.03.2022 по 31.03.2022 – 2 771,90 куб.м., з 01.04.2022 по 30.04.2022 – 518,00 куб.м.

Із наданої Позивачем Інформації про надходження коштів на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" від Управління освіти Каховської міської ради за період з 03.11.2021 по 31.07.2023, Відповідачем здійснені наступні оплати за отриманий природний газ:

- 24.12.2021 у розмірі 78 549,35 грн з призначенням платежу: "0611010;2274; природний газ; дог№20-1032/21-БО-Т від 03.11.21р. т/з від 03.11.21р.зг. акту№1від 22.12.21; в т.ч.ПДВ-13091,56";

- 24.12.2021 у розмірі 78 858,14 грн з призначенням платежу: "0611010;2274; природний газ;дог№20-1032/21-БО-Т від 03.11.21р. т/з від 03.11.21р.зг. акту№1від 22.12.21; в т.ч.ПДВ-13143,02";

- 24.12.2021 у розмірі 110 684,8 грн з призначенням платежу: "0611010;2274; природний газ;дог№20-1032/21-БО-Т від 03.11.21р. т/з від 03.11.21р.зг. акту№1від 22.12.21; в т.ч.ПДВ-18447,47";

- 28.12.2021 у розмірі 94 357,77 грн з призначенням платежу: "0611021;2274; передплата за природний газ;дог№20-1032/212-БО-Т від 03.11.21р. т/з від 03.11.21р.зг. рах№20-1032/21-БОТ/12/21 від 22.12.21;в т.ч. ПДВ-15726,29 ";

- 28.12.2021 у розмірі 644 778,11 грн з призначенням платежу: "0611021;2274; передплата за природний газ;дог№20-1032/212-БО-Т від 03.11.21р. т/з від 03.11.21р.зг. рах№20-1032/21-БОТ/12/21 від 22.12.21;в т.ч. ПДВ-107463,02 ";

- 28.12.2021 у розмірі 833 493,66 грн з призначенням платежу: "0611021;2274; передплата за природний газ;дог№20-1032/212-БО-Т від 03.11.21р. т/з від 03.11.21р.зг. рах№20-1032/21-БОТ/12/21 від 22.12.21;в т.ч. ПДВ-138915,61";

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2022 року Управління освіти Каховської міської ради звернулось до ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" з листом від 08.02.2022 за вих. №123/01-10 із проханням повернути на реквізити закладу переплату, що склалася на 01.01.2022 в сумі 260 277,13 грн по Договору від 03.11.2021 №20-1032/21-БО-Т.

06.04.2022 ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" повернуло Управлінню освіти Каховської міської ради переплату у розмірі 260 277,13 грн, що вбачається із наданої позивачем Інформації про перерахування коштів з рахунків ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" за період з 03.11.2021 по 31.07.2023.

Отже, Позивач, звертаючись до суду першої інстанції зазначав, що на виконання умов Договору №20-1032/21-БО-Т від 03.11.2021, Позивач в період з листопада 2021 по квітень 2022 поставив Відповідачу природний газ (у тому числі послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи) в загальному обсязі 251,64655 тис.куб.м на загальну суму 4 165 706,76 грн. При цьому, Відповідач за спожитий природний газ розрахувався лише частково та з порушенням строків оплати на загальну суму 1 580 444,70 грн.

Оскільки Відповідачем було порушено виконання умов Договору №20-1032/21-БО-Т від 03.11.2021 в частині повної та своєчасної оплати за спожитий природній газ, ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідною позовною заявою про стягнення з Відповідача: 2585262,06 грн – основної заборгованості, 362564,28 грн – пені, 103 542,73 грн – 3% річних та 536 821,46 грн – інфляційних витрат.

Отже, предметом спору у даній справі є встановлення обставин, які підтверджують або спростовують підстави для стягнення з Відповідача на користь Позивача грошових коштів у загальній сумі 3 588 190,53 грн, у тому числі: 2 585 262,06 грн – сума основної заборгованості, 362 564,28 грн – пені, 103 542,73 грн – 3% річних та 536 821,46 грн – інфляційних витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з доведеності Позивачем факту неналежного виконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором постачання природного газу №20-1032/21-БО-Т від 03.11.2021 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ, а відтак і правомірності заявлених позовних вимог про стягнення основної заборгованості, штрафних санкцій (пені) та компенсаційних нарахувань (інфляційних втрат та 3% річних), при цьому суд першої інстанції врахував наявність підстав для зменшення на 90% заявленої до стягнення суми пені (з 362 564,28 грн до 36 256,43 грн).

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договору.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно пункту 3 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ за відсутності у споживача діючого постачальника (якщо споживач не включений до Реєстру споживачів будь- якого постачальника) у відповідному розрахунковому періоді споживач не має права здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Відповідно до п. 4 гл. 5 розділу VI Кодексу ГРМ за результатами споживання природного газу у період відсутності споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника (несанкціонований відбір природного газу) Оператор ГТС при забезпеченні заходів балансування за підсумками газового місяця за процедурою, визначеною Кодексом ГТС, віднесе такі обсяги (неврегульований небаланс) на Оператора ГРМ, тоді споживач має компенсувати Оператору ГРМ вартість таких обсягів, що розраховується за формулою.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно із наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)», а також із наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» визначено дату початку тимчасової окупації Каховської міської територіальної громади з 24.02.2022.

Зазначений факт розглядається як загальновідомий для обох сторін. При цьому, загальновідомість факту військової агресії підтверджується цілеспрямованими діями органів влади рф спрямованими на незаконну анексію території України - Автономної республіки Крим, прямої військової агресії та підтримки незаконних збройних формувань в межах окремих територій держави України.

Отже, факт військової агресії є загальновідомою обставиною, а отже, в силу приписів ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування. При цьому ця обставина була відома обом сторонам за договором постачання природного газу, починаючи з 24.02.2022.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у даний період часу місцезнаходженням Відповідача є наступна адреса: Україна, 74800, Херсонська обл., місто Каховка, вул. Фаїни Гаєнко, будинок 6-А та відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф (із змінами), затвердженого вищевказаним наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за №1668/39004, ця територія віднесена до тимчасово окупованій території України з 24.02.2022.

За визначенням ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Тобто, у період, за який Позивач просить суд стягнути заборгованість за поставлений ним природний газ Відповідачу (щодо стягнення з лютого по квітень 2022 року), місцезнаходженням Відповідача була тимчасово окупована територія України.

Судова колегія звертає увагу, що Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 виснував, що відповідно до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1207-VII не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив – то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема – і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Згідно з п. 7 ч. 11 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” тимчасово окупована рф територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування рф та окупаційна адміністрація рф встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування рф встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації рф.

Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії рф, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб (ст. 2 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”).

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним.

На такі правочини не поширюється дія положення абз. 2 ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 131 Закону п. 7 ч. 11 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.

Враховуючи викладене та приписи ст. 2 Закону, колегія суддів зазначає, що його дія розповсюджується на спірні правовідносини у даній справі.

Отже, Позивач за період з 24.02.2022 по квітень 2022 року не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу Відповідачу.

Враховуючи відсутність у Позивача права на отримання заявлених до стягнення грошових коштів та відсутність у Відповідача кореспондованого зобов`язання їх сплачувати, підстави для задоволення позовних вимог відсутні щодо стягнення з Відповідача заборгованості за період з 24.02.2022 по квітень 2022 року.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.03.2024 у справі №910/9680/23, обставини та правовідносини якої є подібними до тих, які розглядаються у даній справі.

Враховуючи, що вимоги Закону розповсюджуються на спірні правовідносини саме з дати тимчасової окупації відповідної території, колегія суддів зазначає, що необхідним є встановлення наявності/відсутності підстав для задоволення/відмову у задоволенні вимог Позивача в частині стягнення заборгованості за період 24.02.2022 по 30.04.2022, який був періодом тимчасової окупації відповідної території України.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, за поставлений Позивачем природний газ у листопаді – грудні 2021 року у розмірі 1580444,70 грн, Відповідач розрахувався вчасно.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що за поставлений природний газ за січень 2022 року у розмірі 91,46190 тис.куб.м на загальну суму 1 514 059,85 грн з ПДВ Відповідач не розрахувався, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Досліджуючи можливість визначення розміру заборгованості за період лютого місяця, колегія суддів зазначає, що в матеріалах цієї справи містяться надана Позивачем інформаційна довідка щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС кодом 56X930000010610Х за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 (а.с.59, Т.1), з якої вбачається що Відповідачу (EIS-код 56XS0000242JN00J) за лютий 2022 року Позивачем поставлено 61 422,65 куб.м. природного газу на загальну суму 1 016 790,25 грн з ПДВ.

За період з 01.03.2022 по 31.03.2022 Позивачем було поставлено Відповідачу 2 771,90 куб.м. на загальну суму 45 844,72 грн з ПДВ (а.с.60, Т.1), та за період з 01.04.2022 по 30.04.2022 518,00 куб.м., на загальну суму 8 567,24 грн. з ПДВ (а.с. 61, Т.1).

Так, за поставлений Позивачем природний газ об`ємом 61,42265 тис.куб.м на загальну суму 1 016 790,25 грн. з ПДВ у лютому 2022 року Відповідач не розраховувався.

Отже, з огляду на те, що відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004 Каховська міська територіальна громада, починаючи з 24.02.2024 та по теперішній час перебуває у тимчасовій окупації, колегія суддів вважає, що Відповідач повинен був сплатити Позивачу заборгованість за поставлений природний газ у лютому обсягом 59,04616 тис.куб.м за період з 01.02.2022 по 23.02.2022 включно на загальну суму 977 449,85 грн.

Враховуючи вищевказане, апеляційний господарський суд частково погоджується з доводами апеляційної скарги Прокурора про безпідставність та необґрунтованість заявлених Позивачем вимог в частині стягнення з Відповідача суми основної заборгованості в розмірі за поставлений природний газ у період з 24.02.2022 по 30.04.2022, а доводи, викладені Позивачем в цій частині, колегією суддів відхиляються, як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

При цьому, судова колегія відхиляє доводи Прокурора щодо безпідставності нарахування заборгованості за весь лютий через непідписання Відповідачем актів приймання-передачі, оскільки пунктом 3.5.4 укладеного між сторонами Договору встановлено, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.

Щодо вимог Позивача про стягнення з Відповідача 362 564,28 грн – пені, 103 542,73 грн – 3% річних та 536 821,46 грн. – інфляційних витрат, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі ст. 549, 611 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч. 1 і 2 ст.551 Цивільного кодексу України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання господарською організацією (ч.ч.6, 7 ст.231 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями статей 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Як встановлено судом, за Відповідачем залишається несплачена вартість спожитого газу на користь Позивача за січень 2022 та за лютий з 01.02.2022 по 23.02.2022, у строки, визначені Договором, то останній зобов`язаний сплатити на користь Позивача суму боргу за отриманий природний газ у розмірі 2 491 509,70 грн з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми та пеню.

Так, застосувавши межі періодів прострочення виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання, що визначені Позивачем у розрахунку до позовної заяви, здійснивши власний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний суд встановив, що належною до стягнення є сума пені 341 191,80 грн, 3% річних в розмірі 100065,41 грн та інфляційні в розмірі 521 297,38 грн.

Отже, вимоги Позивача в цій частині також підлягають частковому задоволенню у розмірі, встановленому судом апеляційної інстанції з відмовою у їх задоволенні в іншій частині.

При цьому, судова колегія вважає висновок суду першої інстанції про можливість зменшення розміру присудженої до стягнення з Відповідача пені на 90% цілком правомірним та обґрунтованим, проте з огляду на перерахунок такої суми пені судом апеляційної інстанції, розмір належної до стягнення пені підлягає зменшенню з 341 191,80 грн до 34 119,18 грн.

А тому судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” на рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 у справі №916/1591/24 в частині оскарження зменшення розміру пені на 90%, та зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз наведених вище норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, колегія суддів зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч.1, 2 ст. 233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 Господарського кодексу України і частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

У зв`язку з викладеним судова колегія зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України).

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч.2 ст.216 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Так, колегія суддів у даному випадку погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо наявності виняткових обставин, які свідчать про можливість зменшення заявленого до стягнення розміру пені до визначеного судом розміру, з огляду на таке.

Судова колегія зазначає, що у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022, який триває й до теперішнього часу.

Відповідні обставини, в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.

Отже, беручи до уваги предмет спору у даній справі, правовідносини, що склались між сторонами, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, розумності, проаналізувавши всі фактичні обставини справи з урахуванням запровадженого воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, колегія суддів вважає, що розмір заявленої до стягнення пені цілком обґрунтовано та правомірно зменшено судом першої інстанції на 90%, проте з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції та розрахунку пені здійснену судом, правомірним буде зменшення пені на 90% з 341 191,80 грн до 34 119,18 грн.

Також судом враховано те, що Відповідач є державною установою основним видом діяльності якого є 84.11 Державне управління загального характеру (основний).

З огляду на таке, у даному випадку, колегія суддів враховує кризову ситуацію, яка склалася в державі внаслідок військової агресії рф проти України та не могла не вплинути негативно на фінансовий стан Відповідача.

Судова колегія також враховує те, що у даному спорі, окрім пені в розмірі 34 119,18 грн, також стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягають три проценти річних та інфляційні втрати у розмірі, що загалом разом з пенею становить 655 481,97 грн, а тому колегія суддів вважає, що негативні для Позивача наслідки, у вигляді несвоєчасного виконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого газу, компенсовані, у тому числі, за рахунок таких грошових коштів.

З огляду на вище встановлені обставини, а також те, що Позивачу не завдано збитків у зв`язку із несвоєчасним здійсненням платежів Відповідачем, а негативні наслідки у зв`язку із несвоєчасними розрахунками з Позивачем компенсовані у тому числі за рахунок стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, стягнення з Відповідача пені у розмірі 34 119,18 грн є обґрунтованим та справедливим.

Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити, що у наявних матеріалах справи відсутні, а Позивачем не надано, доказів на підтвердження понесення останнім збитків, внаслідок порушення Відповідачем свого зобов`язання з оплати поставленого газу за Договором. Також, відсутні й докази понесення Позивачем значних негативних наслідків внаслідок порушення Відповідачем свого зобов`язання з оплати поставленого газу.

Наведене вище у своїй сукупності, на переконання суду апеляційної інстанції, є винятковою обставиною, яка є підставою для зменшення розміру пені.

З огляду на все вищевикладене, враховуючи встановлені обставини, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення в повному обсязі позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”, а доводи Прокурора частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції встановлено обставини, які є підставою для часткового скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”; часткового задоволення апеляційної скарги Херсонської обласної прокуратури, часткового скасування рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 у справі №916/1591/24 з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” про стягнення з Управління освіти Каховської міської ради основного боргу в сумі 2 491 509,70 грн, пені в сумі 34 119,18 грн, 3% річних в сумі 100 065,41 грн, інфляційних втрат у сумі 521 297,38 грн, з відмовою в іншій частині позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” залишено без задоволення, судовий збір сплачений ним за подання апеляційної скарги покладається на Позивача; судовий збір понесений Херсонською обласною прокуратурою за подання апеляційної скарги підлягає розподілу пропорційно задоволеним вимогам. З урахуванням того, що фактична сума зменшення становить 147188,73 грн, що складає 7,1% від оскаржуваної суми (Прокурор оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача 2 074 130,68 грн), Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” має відшкодувати на користь Херсонської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 2650,74 грн.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що при зверненні з апеляційною скаргою Прокурором сплачено 51669,92 грн, натомість сума судового збору, яку останній мав сплатити становить 37334,35 грн з огляду на наступне.

Частиною 4 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Звертаючись з апеляційною скаргою, Прокурор просив суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області 05.06.2024 у справі №916/1591/24 частково, стягнути з Управління освіти Каховської міської ради основний борг в сумі 1 514 059,85 грн та відмовити в решті позовних вимог. Прокурор оскаржував рішення в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 2074130,68 грн, натомість решту позовних вимог щодо стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 1514059,85 грн Прокурором не оскаржувалось.

Отже, Прокурор мав сплатити за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 у справі даній справі 37334,35 грн, а саме: 2 074 130,68 грн (оскаржувана частина рішення) х 1,5% (ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру) = 31 111,96 грн, а тому 31 111,96 грн x 150% (ставка судового збору за подання апеляційної скарги) = 46 667,94 грн х 0,8 (коефіцієнт для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні документів до суду в електронній формі) = 37334,35 грн.

З огляду на неведене, розмір судового збору, який підлягає стягненню з Позивача на користь Прокурора становить 2650,74 грн (37334,35 грн х 7,1%).

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” на рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 у справі № 916/1591/24 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 у справі № 916/1591/24 задовольнити частково.

3. Скасувати частково рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 у справі № 916/1591/24.

4. Викласти мотивувальну частину рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 у справі № 916/1591/24 в редакції постанови суду апеляційної інстанції, резолютивну частину рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 у справі № 916/1591/24 в наступній редакції:

“1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління освіти Каховської міської ради (74800, Херсонська область, м. Каховка, вул. Фаїни Гаєнко, буд. 6- А, код ЄДРПОУ 02146707) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 42399676) основний борг в сумі 2 491 509,70 грн, пеню в сумі 34 119,18 грн, 3% річних в сумі 100 065,41 грн, інфляційні втрати у сумі 521 297,38 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 41 448,77 грн.

3.В решті частини позову відмовити.”

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”, (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 42399676) на користь Херсонської обласної прокуратури (73025, м. Херсон, Херсонська область, вул. Михайлівська, буд.33 ЄДРПОУ 04851120) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2650,74 грн.

6. Доручити Господарському суду Одеської області видати накази.

7. Матеріали справи №916/1591/24 повернути до Господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та у строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 09.04.2026 року.

Головуюча суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Я.Ф. Савицький

А.І. Ярош

Оригінал: reyestr.court.gov.ua