Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №914/3188/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/3188/25

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Кравчук Н.М.

суддів Матущак О.І.

Скрипчук О.С.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Львівського державного університету внутрішніх справ від 16.01.2026 №18/24 (вх. №ЗАГС 01-05/188/26 від 20.01.2026)

на рішення Господарського суду Львівської області від 30.12.2025 (суддя Мороз Н.В.)

у справі № 914/3188/25

за позовом: Львівського державного університету внутрішніх справ, м. Львів

до відповідача: Головного управління державної фіскальної служби у Львівській області, м. Львів

про: стягнення 6 062, 29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Львівський державний університет внутрішніх справ звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Головного управління державної фіскальної служби у Львівській області про стягнення коштів в сумі 6 062,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором відповідального зберігання № 2240/15 від 13.10.2021 в частині своєчасної оплати за надані позивачем послуги. З підстав наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 5 549,76 грн. та проценти за користування коштами, відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 512,53 грн за період з 10.01.2022 по 08.12.2022.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.12.2025 у в позові відмовлено повністю.

При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними доказами виникнення у відповідача обов`язку щодо оплати наданих послуг відповідального зберігання, а отже, позовні вимоги Львівського державного університету внутрішніх справ про стягнення пені та процентів за користування коштами не обґрунтовані, і підстави для їх задоволення відсутні.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Львівський державний університет внутрішніх справ звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним, необгрунтованим, ухваленим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги акт звірки розрахунків, підписаний Львівським державним університетом внутрішніх справ та Головним управлінням ДФС у Львівській області, згідно з яким заборгованість з надання послуг відповідального зберігання зброї та боєприпасів станом на 22.03.2022 становила 15 867,00 грн. Таким чином, відповідач погодився з сумою заборгованості та сплатив її. Скаржник зауважує, що окрім суми боргу, позивач неодноразово звертався до Голови Комісії з реорганізації ГУ ДФС у Львівській області з листами про погашення пені та процентів. На вказані листи Комісія з реорганізації ГУ ДФС у Львівській області листами від 23.07.2025 та від 12.09.2025 повідомила про відсутність кошторису на 2023-2025 роки та неможливість виконання вимог щодо сплати пені та відсотків за користування коштами. 14.08.2025 позивач звернувся з заявою до Голови Комісії, в якій просив включити зазначені грошові вимоги до передавального акта чи розподільчого балансу, з метою їх подальшого виконання правонаступником.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2026 справу № 914/3188/25 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформовано: Кравчук Н.М. - головуючий-суддя, судді: Матущак О.І., Скрипчук О.С..

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2026 апеляційну скаргу Львівського державного університету внутрішніх справ на рішення Господарського суду Львівської області від 30.12.2025 у справі № 914/3188/25 залишено без руху. Зобов`язано скаржника усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки. Скаржник вимоги ухвали суду від 22.01.2026 виконав, на адресу суду надіслав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги (вх. № ЗАГС 01-04/826/26 від 28.01.2026).

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 914/3188/25 та ухвалено здійснити перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 30.12.2025 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи згідно з частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України.

За вимогами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Сторони у справі обізнані з порядком розгляду даної справи шляхом направлення ухвали суду від 30.01.2026 про відкриття апеляційного провадження до електронного кабінету позивача зареєстрованого в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та відповідачу на юридичну адресу зазначену в позовній заяві та апеляційній скарзі.

Відповідач не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

13.10.2021 між Головним управлінням державної фіскальної служби у Львівській області (Поклажодавець) та Львівським державним університетом внутрішніх справ (Зберігач) укладено договір відповідального зберігання № 2240/15, згідно з п. 1.1 якого Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання зброю та боєприпаси (надалі іменується “майно”) (код Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015 63120000-6 Послуги зберігання та складування).

3а умовами цього договору Поклажодавець передає майно Зберігачу за актом прийому-передачі (додаток № 1), а Зберігач приймає на відповідальне зберігання майно на період дії договору (надалі іменується “термін зберігання”) (п.1.2 договору).

Відповідно до п.п. 2.1-2.3 договору загальна ціна договору становить 15 867,00 грн. у тому числі ПДВ. Ціна договору на місяць становить 5 950,00 грн. у тому числі ПДВ. Підставою для оплати наданих послуг з відповідального зберігання є акт приймання-передачі наданих послуг та рахунок-фактура.

Оплата за надані послуги здійснюється шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок Зберігача, вказаний у даному договорі, протягом 10 календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі наданих послуг та отримання Поклажодавцем рахунку-фактури (п.2.4 договору).

Згідно з п. 2.5 договору при простроченні сплати винагороди за зберігання більш ніж на половину періоду, за який вона має бути сплачена, Зберігач вправі відмовитися від виконання цього договору і звернутися до Поклажодавця з вимогою негайно забрати майно.

Поклажодавець зобов`язаний своєчасно оплачувати за послуги відповідального зберігання згідно умов цього договору (підпункт 4.1.1 пункту 4.1 договору).

Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що у випадку порушення зобов`язання, що виникають з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення його печатками сторін та діє до 31.12.2021, а в частині виконання зобов`язань - до повного їх виконання . Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.п. 8.1, 8.2 договору).

На виконання умов договору відповідального зберігання від 13.10.2021 № 2240/15 сторонами 13.10.2021 підписано акт приймання-передачі із зазначенням переліку переданого на відповідальне зберігання майна, а також специфікацію та протокол узгодження ціни.

21.12.2021 сторонами підписано акт прийому-передачі вогнепальної зброї, бойових припасів до неї, спеціальних засобів та військово-технічного майна Головного управління ДФС у Львівській області від Львівського державного університету внутрішніх справ до Головного управління ДФС у Львівській області.

Згідно з копією акта звірки розрахунків, заборгованість відповідача з надання послуг відповідального зберігання зброї та боєприпасів перед позивачем станом на 22.03.2022 становить 15 867,00 грн.

В матеріалах справи містяться листи від 18.10.2023 №10/3753, від 16.01.2024 № 10/211, від 10.02.2025 № 1/288/2025, у яких Львівський державний університет внутрішніх справ повідомляв відповідача про неналежне виконання останнім зобов`язань щодо своєчасної оплати послуг відповідального зберігання, інформував про нарахування пені в сумі 5 549,76 грн. та процентів в сумі 512,53 грн. за користування коштами, а також про виставлення рахунків на їх оплату.

14.08.2025 Львівський державний університет внутрішніх справ звернувся до Голови комісії з реорганізації ГУ ДФС у Львівській області з заявою, в якій керуючись ст. ст. 104-109 ЦК України, у зв`язку з реорганізацією Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області просив включити зазначені грошові вимоги до передавального акта чи розподільчого балансу, з метою їх подальшого виконання правонаступником.

Листами від 27.03.2025 № 69/5/13-01-15 та від 12.09.2025 № 19415/13-01-15 Головне управління державної фіскальної служби у Львівській області повідомило Львівський державний університет внутрішніх справ, що у зв`язку з відсутністю кошторису на 2023-2025 роки, здійснити виконання вимог щодо сплати відсотків та пені немає можливості.

Наведені обставини слугували підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом про стягнення з відповідача пені в розмірі 5 549,76 грн та процентів за користування коштами, відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 512,53 грн за період з 10.01.2022 по 08.12.2022.

При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 13.10.2021 між Головним управлінням державної фіскальної служби у Львівській області (Поклажодавець) та Львівським державним університетом внутрішніх справ (Зберігач) укладено договір відповідального зберігання № 2240/15, відповідно до умов якого Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання зброю та боєприпаси. 3а умовами цього договору Поклажодавець передає майно Зберігачу за актом прийому-передачі (додаток №1), а Зберігач приймає на відповідальне зберігання майно на період дії договору.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч. 1 ст. 936 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Як зазначалось вище, відповідно до п.п. 2.1-2.3 договору загальна ціна договору становить 15 867,00 грн. у тому числі ПДВ. Ціна договору на місяць становить 5 950,00 грн. у тому числі ПДВ. Підставою для оплати наданих послуг з відповідального зберігання є акт приймання-передачі наданих послуг та рахунок-фактура.

Оплата за надані послуги здійснюється шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок Зберігача, вказаний у даному договорі, протягом 10 календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі наданих послуг та отримання Поклажодавцем рахунку-фактури (п.2.4 договору).

Колегія суддів зауважує, що для договору відповідального зберігання характерними є передача речі поклажодавцем зберігачу; зберігання речі особисто зберігачем або через третіх осіб у його інтересах; обов`язок повернути речі у збереженості після закінчення строку зберігання або на першу вимогу поклажодавця; платність договору та наявність моменту виникнення оплати; відповідальність зберігача за втрату, нестачу або пошкодження майна.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Предметом спору у даній справі є стягнення з позивача на користь відповідача пені в розмірі 5 549,76 грн та процентів за користування коштами, відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 512,53 грн нарахованих за період з 10.01.2022 по 08.12.2022.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до позовної заяви долучено рахунок-фактуру №3 від 15.01.2024, згідно з яким заборгованість по сплаті пені по договору від 13.10.2021 №2240/15 становить 512,53 грн., заборгованість по сплаті нарахування процентів за користування коштами відповідно до ст. 625 ЦК України по договору №2240/15 від 13.10.2021 становить 5 549,76 грн. (а.с. 21).

Також до позовної заяви долучено рахунок-фактуру № 10/09-2023 від 11.10.2023, згідно якого заборгованість по сплаті пені згідно договору від 13.10.2021 №2240/15 становить 512,53 грн., заборгованість по сплаті нарахування процентів за користування коштами відповідно до ст. 625 ЦК України згідно договору № 2240/15 від 13.10.2021 становить 5 549,76 грн. (а.с. 28).

Як зазначалося вище, згідно з умовами договору відповідального зберігання №2240/15 від 13.10.2021 підставою для оплати наданих послуг з відповідального зберігання є акт приймання-передачі наданих послуг та рахунок-фактура, тобто є погоджена сторонами умова.

Водночас в матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі наданих послуг з відповідального зберігання та відсутні рахунки-фактури за період дії договору, а саме за жовтень, листопад, грудень 2021 року.

Отже, доказів оформлення акта приймання-передачі наданих послуг та отримання Поклажодавцем рахунків-фактур, які відповідно до умов договору є підставою для нарахування та здійснення оплати – позивачем не надано. Відповідач у відзиві підтвердив, що таких документів останній не отримував.

Як слушно зауважив суд першої інстанції, наявні в матеріалах справи докази, а саме, акт звірки розрахунків, листування між сторонами, в яких позивач інформував про нарахування пені та процентів, не замінює належно оформлених первинних документів, визначених договором. Відсутність таких доказів робить неможливим визначення факту настання відповідальності Поклажодавця за порушення зобов`язання.

Договір відповідального зберігання є цивільно-правовим правочином, який регулюється нормами ЦК України про зберігання. Встановлені законом вимоги щодо обов`язкових умов для виникнення зобов`язань за таким договором (передача речі, підтвердження факту її приймання, визначення плати, оформлення акта) є обов`язковими для реалізації прав зберігача. У разі їх відсутності виникнення грошового зобов`язання є юридично необґрунтованим.

З врахуванням наведеного, в суду відсутня можливість встановити момент виникнення зобов`язання щодо сплати за послуги зберігання, який є необхідною передумовою для можливості нарахування пені та процентів за користування коштами.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи усе вищевказане, колегія суддів визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні правових норм та не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Львівської області від 30.12.2025 у справі №914/3188/25.

Враховуючи вищенаведені норми права, умови укладеного між сторонами договору відповідального зберігання № 2240/15 від 13.10.2021 та фактичні обставини даної справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач не довів належними доказами виникнення у відповідача обов`язку щодо оплати наданих послуг відповідального зберігання, а отже, відсутні правові підстави для задоволення заявлених Львівським державним університетом внутрішніх справ позовних вимог про стягнення пені та процентів за користування коштами.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

у х в а л и в:

1. Апеляційну скаргу Львівського державного університету внутрішніх справ залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 30.12.2025 у справі №914/3188/25 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

Судді О.І. Матущак

О.С. Скрипчук