Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №756/9489/24 — Миколаївський апеляційний суд

08.04.26

22-ц/812/567/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2026 року м. Миколаїв

справа №756/9489/24

провадження №22-ц/812/567/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання – Богуславською О. М.,

за участі:

представника позивача – Герцуна В. С.,

представника відповідача – Льовочкіної В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Кокорєва В. В. у приміщенні суду у м. Миколаєві, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про відшкодування збитків,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

В липні 2024 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним вище позовом, який обґрунтовував наступним.

Позивач зазначав, що 28 січня 2022 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі – ТОВ «Кредитні ініціативи») було укладено договір купівлі-продажу квартири, за яким ТОВ «Кредитні ініціативи» продало, а він купив квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.1.2 вказаного договору право власності на квартиру зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 лютого 2020 року, витяг з ДРРП на нерухоме майно про реєстрацію права власності №201091093 від 20 лютого 2020 року, номер запису про право власності: 35530783.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2023 року у справі №489/3859/21 позов ОСОБА_3 до ТОВ «Кредитні ініціативи», державного реєстратора Радсадівської сільської ради Миколаївської області Прасолової Л. М. про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, поновлення права власності задоволено частково. Визнано неправомірним та скасовано рішення державного реєстратора Прасолової Л. М. №35530783 від 14 лютого 2020 року про державну реєстрацію за ТОВ «Кредитні ініціативи» права власності на квартиру АДРЕСА_1 . За ОСОБА_3 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, поновлення права власності.

Постановою Верховного Суду від 03 квітня 2024 року постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ТОВ «Кредитні ініціативи», треті особи: орган опіки та піклування Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року залишено без змін.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 03 червня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ТОВ «Кредитні ініціативи», треті особи: орган опіки та піклування Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора залишено без змін.

Позивач вказував, що відповідач продав йому квартиру під час судового розгляду справи про спір на квартиру, не попередивши його про наявність спору.

Посилаючись на викладене та норми статей 22, 623, 661 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача на його користь збитки у сумі ринкової вартості квартири, яка становить 2 089 708,00 грн, та судові витрати: судовий збір у сумі 12 112,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн та витрати на проведення оцінки майна у сумі 1500,00 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 збитки у сумі 2 089 708,00 грн, судовий збір у розмірі 12 112,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн та витрати на проведення оцінки майна у сумі 1500,00 грн.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що продаж спірної квартири відбувся в період розгляду судом цивільної справи №489/3859/21, а тому відповідальність за завдані збитки позивачу має нести саме ТОВ «Кредитні ініціативи», як продавець спірного майна, у вигляді дійсної вартості квартири.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Кредитні ініціативи» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи свою скаргу, відповідач зазначав, що суд, ухвалюючи рішення, не звернув уваги на те, що позивач, купуючи спірну квартиру, був обізнаний про наявний щодо неї спір, у зв`язку із чим вартість на неї була суттєво знижена.

Також суд першої інстанції безпідставно вказав у рішенні про стягнення з відповідача на користь позивача ринкової вартості квартири у сумі 2 089 708,00 грн, адже у п. 2.1 договору купівлі-продажу сторони погодили вартість квартири у сумі 579 758,00 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції поклав на відповідача надмірний фінансовий тягар та надав перевагу позивачу.

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наголошено на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Також позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

28 січня 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір купівлі-продажу квартири, за яким останнє передало у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.1.2, 1.3 вказаного договору право власності на квартиру зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 лютого 2020 року, витяг з ДРРП на нерухоме майно про реєстрацію права власності №201091093 від 20 лютого 2020 року, номер запису про право власності: 35530783. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2033164548101. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.01.2022 обтяження, податкові застави на відчужувану квартиру відсутні.

Згідно з п.1.6 договору продавець гарантував, що: незастережених недоліків, які значно знижують цінність або можливість використання майна за цільовим призначенням, немає; від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення для укладення цього договору; що жодних самочинних перепланувань чи переобладнань на момент укладення цього договору в майні без установленого дозволу або без належно затвердженого проєкту продавцем не проводилося, до моменту укладення цього договору майно нікому іншому не подароване, не продане, іншим способом не відчужене; не передано в оренду (лізинг); майно під забороною (арештом) чи у заставі не перебуває, в податковій заставі не перебуває; майно як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не передане; обмежень щодо використання майна за призначенням (сервітути тощо) немає; обтяжень щодо майна немає.

Пункт 2.1 цього договору передбачає, що майно продано за ціною 579 758,00 грн, які сплачені покупцем на рахунок продавця до моменту підписання договору.

Ринкова вартість квартири на момент продажу становила 459 219,00 грн, про що вказано у п.2.2 договору.

Відповідно до акту приймання-передачі від 28 січня 2022 року покупець ОСОБА_1 прийняв від ТОВ «Кредитні ініціативи» об`єкт нерухомого майна – квартиру АДРЕСА_1 . Технічний стан майна задовільний.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28 січня 2022 року квартира АДРЕСА_1 була зареєстрована за ОСОБА_1 (рішення індексний номер 63132588).

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2023 року у справі №489/3859/21 позов ОСОБА_3 , який був поданий до суду у червні 2021 року, до ТОВ «Кредитні ініціативи», державного реєстратора Радсадівської сільської ради Миколаївської області Прасолової Л. М. про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, поновлення права власності було задоволено частково. Визнано неправомірним та скасовано рішення державного реєстратора Прасолової Л. М. №35530783 від 14 лютого 2020 року про державну реєстрацію за ТОВ «Кредитні ініціативи» права власності на квартиру АДРЕСА_1 . За ОСОБА_3 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 . У задоволенні позовних вимог до державного реєстратора Радсадівської сільської ради Миколаївської області відмовлено.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» було задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, поновлення права власності.

У цій постанові суд апеляційної інстанції встановив, що ТОВ «Кредитні ініціативи» продало квартиру ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Постановою Верховного Суду від 03 квітня 2024 року постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ТОВ «Кредитні ініціативи», треті особи: орган опіки та піклування Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року залишено без змін.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 03 червня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ТОВ «Кредитні ініціативи», треті особи: орган опіки та піклування Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора залишено без змін.

Відповідно до звіту про оцінку майна №480/07-24 від 04 липня 2024 року ринкова вартість вказаної вище квартири на 04 липня 2024 року становила 2 089 708,00 грн.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 04 лютого 2025 року у справі №489/6245/24 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа – ТОВ «Кредитні ініціативи» про витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено. Витребувано квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 у власність ОСОБА_3 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.04.2026 за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на квартиру 13 березня 2025 року на підставі вказаного вище рішення суду та договору дарування від 13.11.2003. Речове право ОСОБА_1 на квартиру припинено.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 661 ЦК України передбачає, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Правочин щодо звільнення продавця від відповідальності або щодо її обмеження у разі витребування товару у покупця третьою особою є нікчемним.

Відповідно до вимог статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що особа, з володіння якого витребувано нерухоме майно, не позбавлена можливості відновити свої порушені права на підставі частини першої статті 661 ЦК України, пред`явивши вимогу до особи, в якої було придбано майно, про відшкодування збитків (постанови від 25 лютого 2026 року у справі №756/10726/23, від 04 лютого 2026 року у справі №686/229/24, від 09 лютого 2026 року у справі №205/9325/18, від 10 жовтня 2023 року у справі № 754/16865/20).

Положення статті 661 ЦК України є частиною системи правил про наслідки евікції товару (тобто відсудження у покупця придбаного ним майна, товару на підставі того, що продаж був незаконним).

Продавець зобов`язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо) (стаття 659 ЦК України).

Це зумовлено тим, що продавець повинен мати право продажу товару (стаття 658 ЦК України) і, відтак, гарантувати покупцю чистоту правового титулу, що його покупець набуває за відповідним договором купівлі-продажу. Якщо продавець цього обов`язку не виконує або виконує його неналежно, то для покупця створюється загроза евікції – вилучення речі у титульного володільця третьою особою, що має на цю річ те чи інше право, яке не погашається встановленням нового правового титулу на річ. Таке право може бути як речовим, так і зобов`язальним, але у будь-якому разі повинно передбачати можливість позбавити покупця володіння річчю на користь носія такого права. Віндикація є одним з характерних і найпоширеніших (але далеко не єдино можливим) варіантів евікції речі.

Унаслідок евікції покупець позбавляється можливості панування над річчю в обсязі, що набувався ним на підставі відповідного договору купівлі-продажу, або обмежується в такому пануванні. А тому не має значення, чи річ витребувана у набувача (покупця) у цілому, чи він лише позбавився статусу одноосібного власника і натомість став співвласником, речі у певній частці (чи навіть в режимі спільної часткової власності). Відтак, у будь-якому з наведених варіантів є підстави для стягнення збитків із продавця за правилами статті 661 ЦК України.

У статті 661 ЦК України законодавець закріпив право покупця вимагати від продавця відшкодування збитків, завданих продавцю евікцією товару.

При цьому спеціальних правил щодо визначення складу та розміру таких збитків стаття 661 ЦК України не містить, фактично відсилаючи до загальних положень статей 22 і 623 ЦК України.

Положення частини третьої статті 623 ЦК України конкретизують загальний принцип повного відшкодування (частина третя статті 22 ЦК України), а тому є справедливими й для будь-яких інших правовідносин, крім зобов`язальних. Оскільки у будь-якому випадку йдеться про те, що кредитор має отримати рішення про присудження відшкодування, реальна грошова цінність якого є адекватною економічній ситуації в суспільстві та цінності відповідних матеріальних благ на момент ухвалення судом відповідного рішення. При ухваленні рішення про стягнення збитків, суд має найбільш повно відновити порушене право кредитора.

Отже, суд має підстави визначити розмір збитків саме за правилами другого речення частини третьої статті 623 ЦК України, якщо на момент ухвалення рішення відповідні ціни істотно зросли порівняно із датою подачі позову. Але застосування цього правила здійснюється не за ініціативою суду (що було б порушенням: принципу диспозитивності процесу), а лише за позовом кредитора (позивача).

Розмір збитків у разі вилучення товару за рішенням суду визначається судом за правилами частини третьої статті 623 ЦК України: якщо вимога кредитора не була задоволена боржником добровільно, то збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували у місці, де зобов`язання має бути виконане, на день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення, керуючись при цьому загальними принципами повного відшкодування збитків, справедливості, добросовісності та розумності.

Такі правові висновки викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 липня 2023 року у справі №369/6092/20 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 лютого 2026 року у справі №756/10726/23.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що продаж спірної квартири відбувся в період розгляду судом цивільної справи №489/3859/21, а тому відповідальність за завдані збитки позивачу має нести саме ТОВ «Кредитні ініціативи», як продавець спірного майна, у вигляді дійсної вартості квартири.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Досліджені докази свідчать, що покупець (позивач) на час укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 не знав про наявність підстав, які виникли до її продажу, а саме незаконність оформлення права власності на квартиру за ТОВ «Кредитні ініціативи» та наявність спору щодо неї.

Таким чином, ТОВ «Кредитні ініціативи», як продавець спірного нерухомого майна, має відшкодувати позивачеві завдані йому збитки відповідно до статті 661 ЦК України.

Посилання Товариства на те, що позивач був обізнаним про наявний щодо квартири спір, чим, зокрема, була зумовлена суттєво занижена вартість квартири при її купівлі, жодними доказами не підтверджено. До того ж, як свідчать умови договору купівлі-продажу, квартира була придбана позивачем за суму більшу ніж її ринкова вартість.

Доводи ТОВ «Кредитні ініціативи» про те, що судом першої інстанції було безпідставно стягнуто з нього на користь позивача збитки у розмірі ринкової вартості квартири, а не вартості, яка визначена у договорі купівлі-продажу від 28 січня 2022 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не відповідають викладеним вище нормам законодавства та правовим висновкам Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню не підлягає, бо є законним та обґрунтованим.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» залишено без задоволення, розподіл судових витрат, вказаних у рішенні суду першої інстанції та сплачених Товариством при поданні апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Між тим, 16 лютого 2026 року до суду апеляційної інстанції представником позивача було надіслано відзив на апеляційну скаргу, у якому містилося клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, яка була надана йому в суді апеляційної інстанції, на суму 10 000,00 грн, яка полягала у ознайомленні з апеляційною скаргою, наданням консультації щодо подання відзиву на апеляційну скаргу, вивченні судової практики, підготовці відзиву на апеляційну скаргу.

На підтвердження понесених витрат позивачем було надано: договір про надання правничої допомоги від 10.02.2026, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Герцуном В. С., ордер на надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції від 10.02.2026, квитанцію до прибуткового касового ордера від 10.02.2026 на суму 10 000,00 грн, попередній розрахунок судових витрат, розрахунок затраченого адвокатом часу.

Після отримання відзиву з додатками 16 лютого 2026 року відповідач заперечень щодо неспівмірності цих витрат складності справи та виконаним послугам не надіслав.

Враховуючи, що апеляційний суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Кредитні ініціативи», залишивши рішення суду першої інстанції без змін, то Товариство повинно відшкодувати позивачу понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції на суму 10 000,00 грн.

Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» залишити без задоволення, а рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2025 року – без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 10 000,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Крамаренко

О. О. Ямкова

Повне судове рішення складено 09 квітня 2026 року.