Рішення від 24 березня 2026 р. у справі №741/1114/25 — Носівський районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 741/1114/25

Провадження № 2/741/139/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Носівка 25 березня 2026 року

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Киреєва О.В.,

з участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Макіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно,

встановив:

Позивачі звернулися до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до типу колгоспного двору, станом на 15 квітня 1991 року в ньому були зареєстровані ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 . Спадщину після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийняла дочка ОСОБА_1 . Нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину на частини зазначеного житлового будинку, які належали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . ОСОБА_2 зверталася до державного реєстратора з метою реєстрації за собою права власності на належну їй, як члену колишнього колгоспного двору, частину зазначеного житлового будинку, але отримала відмову.

ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами, як членом колишнього колгоспного двору.

У судове засідання позивачі не з`явилися, подали до суду заяви, в яких зазначили, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просили їх задовольнити, розгляд справи проводити без їх участі.

У судове засідання представник Макіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області не з`явився, подав до суду заяву, в якій зазначив, що сільська рада визнає позовні вимоги, не заперечує проти їх задоволення, просив розгляд справи проводити без їх участі.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності учасників справи за наявними у справі доказами, оскільки в даному випадку відсутні підстави, передбачені ст. 223 ЦПК України, для його відкладення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до типу колгоспного двору, станом на 15 квітня 1991 року в ньому проживали та були зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму ВСУ № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, тобто ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до пп. «а» п. 6 вищезазначеної постанови, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

За таких обставин ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 належало по 1/3 частині житлового будинку АДРЕСА_1 , як членам колишнього колгоспного двору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 22).

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

У судовому засіданні встановлено, що за життя ОСОБА_3 заповіту не складала, спадщину після її смерті прийняла дочка ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом. Після смерті ОСОБА_3 . Носівською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 225/2023, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_3 належну їй 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 16).

У судовому засіданні встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла дочка ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом та спадкоємець першої черги за законом. Після смерті ОСОБА_4 . Носівською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 533/2009, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_4 належну йому 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на частини зазначеного житлового будинку, які належали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа на будинок, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 42).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 зверталася до державного реєстратора з метою реєстрації за собою права власності на належну йому, як члену колишнього колгоспного двору, частину житлового будинку АДРЕСА_1 , але їй було відмовлено, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 17).

З матеріалів справи вбачається, що на житловий будинок АДРЕСА_1 виготовлена технічна документація, що підтверджується її копією (а.с. 30-32).

Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Ураховуючи те, що відповідач не вчинив жодних дій, які б порушували права позивачів, судові витрати по сплаті судового збору необхідно покласти за рахунок позивачів.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 120, 123, 529, 548, 549 ЦК УРСР, ст. 392, 1223, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, постановою Пленуму ВСУ № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , право власності на:

- 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 62,8 кв. м, житловою площею 26,3 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 62,8 кв. м, житловою площею 26,3 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 62,8 кв. м, житловою площею 26,3 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами, як членом колишнього колгоспного двору.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти за рахунок позивачів.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Киреєв