Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №591/7460/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/7460/25

Провадження № 2-а/591/434/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2026 року Зарічний районний суд м. Суми в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції

про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №4987421 від 16 червня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.. Позовна заява мотивована тим, що він не вчиняв правопорушення, за вчинення якого його притягнуто до адміністративної відповідальності оскаржуваною постановою, а тому просить суд скасувати постанову.

Відповідач Департамент патрульної поліції 04.08.2025 року подав до суду відзив, в якому заперечив щодо вимог позивача. Зазначає, що КУпАП передбачає спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Інспектор, реалізуючи покладені на нього службові обов`язки, зокрема, щодо припинення порушень ПДР, за результатами вчиненого правопорушення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю оцінив докази та факт вчинення Позивачем правопорушення, розглянув справу про адміністративне правопорушення, та виніс згідно норм чинного законодавства Постанову, передбачену ч. 2 ст. 122 КУпАП, яка відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Тому, просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

07.08.2025 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому наполягав на задоволенні позовних вимог, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження винуватості позивача.

З 04.07.2025 року справа перебувала в провадженні судді Сидоренко А.П..

23.12. 2025 року згідно розпорядження Зарічного районного суду м. Суми та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку з відрахуванням судді Сидоренко А.П. зі штату суду, дана справа передана у провадження судді Клименко А.Я..

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4987421 від 16 червня 2025 року, складеної відносно ОСОБА_1 , останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень, так як він 16 червня 2025 00:44:59 в м.Київ, вул. Героїв Полку 13 водій керуючи ТЗ проїхав перехрестя на заборонений «червоний» сигнал світлофора чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, ст. 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідачем надано суду лише відзив на позовну заяву, який не підкріплений жодними доказами.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про те, що сама по собі оскаржувана постанова не може бути єдиним і переконливим доказом вчинення позивачем того правопорушення, про яке в ній йдеться, оскільки в матеріалах даної справи відсутні належні і допустимі докази, у сукупності яких суд мав би встановити беззаперечний факт вчинення позивачем зазначеного правопорушення.

Тобто, оскаржувана позивачем постанова складена на припущеннях відповідача, що свідчить про її протиправність.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до п. 1, 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо буде встановлено відсутність події і складу адміністративного правопорушення; у разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність.

Всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки крім оскаржуваної постанови матеріали справи не містять жодного іншого доказу.

Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 26 квітня 2018 року висловив правову позицію в постанові по справі № 338/1/17, згідно якої постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Тому, посилання на неї як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви » від 24 листопада 2000 року ).

Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

Отже, оскільки жодних доказів передбачених ст. 251 КУпАП на підтвердження скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП за обставин, викладених в оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення, відповідачем суду не надано, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та задоволення його позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд дійшов висновку про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, тому оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 5-11, 72-77, 78, 159-162, 165, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволити.

Скасувати постанову серія ЕНА №4987421 від 16 червня 2025 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за вчинення правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Текст судового рішення виготовлено 09 квітня 2026 року.

СУДДЯ А.Я. КЛИМЕНКО