Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №644/6125/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Зайцева М. С.

Справа № 644/6125/25

Провадження № 3/644/112/26

07.04.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року Суддя Індустріального районного суду міста Харкова Зайцева М.С., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

26.06.2025 року о 22:24 год. в м. Харкові по проспекту Героїв Харкова, 320, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом Geely, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, підвищена жвавість рухів. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ відмовився, чим порушив п.2.5. ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В результаті зазначених вище дій, стосовно ОСОБА_2 складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 373644 від 26.06.2025 року.

03.11.2025 року від захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності надійшло клопотання про призначення покарання (адміністративного стягнення) з урахуванням індивідуалізації, в якому просила у разі визнання ОСОБА_2 винним у інкримінованому йому правопорушенні, застосувати за аналогією закону ст. 69 КК України і не призначати йому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на один рік. Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_2 проходить військову службу в лавах Збройних Сил України, позбавлення ОСОБА_2 права керування транспортним засобом на один рік фактично паралізує не тільки його особисту військову службу, але й решти військовослужбовців, оскільки без права керування транспортним засобом ОСОБА_2 буде позбавлений можливості виконувати безпосередні свої службові військові обов`язки.

03.11.2025 року від захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності надійшло клопотання про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП до моменту звільнення останнього з військової служби.

03.11.2025 року від захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності надійшло клопотання про витребування повного відеозапису.

Постановою суду від 03.11.2025 року залишено без задоволення клопотання захисника Петренко Катерини Леонідівни про зупинення провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Витребувано у Департаменту патрульної поліції УПП в Харківській області (м. Харків, вул. Шевченка, 315-А, ЄДРПОУ 40108646) повну версію відеозапису, який додано до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.130 КУпАП (протокол серії ЕПР1 № 373644, технічний засіб відеозапису БК472774, 471766).

11.12.2025 року з Управління патрульної поліції в Харківській області на виконання постанови суду від 03.11.2025 року надійшов диск з відеозаписами, зробленими під час запитуваної події.

19.02.2026 року від захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, надійшло клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, в якому остання просила дану справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_2 , закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Клопотання обґрунтоване тим, що матеріали справи містять відеозаписи, переглядом яких встановлено, що жоден запис не містить в собі інформації про фактичне керування ОСОБА_2 , будь якого автомобіля. У матеріалах справи відсутні належні докази того, що ОСОБА_2 , керував транспортним засобом. З доданого до матеріалів справи відеозапиcу вбачається, що у наданому відеозаписі хронологія подій відбувається не послідовно, оскільки не зафіксовано факт безпосереднього керування транспортним засобом саме ОСОБА_2 та зупинки відповідно його під час такого руху працівниками патрульної поліції. Наявні в матеріалах справи відеозаписи є не безперервними та неповними, не відображають всієї картини подій, що стали підставою для складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_2 . Тому наявні відеозаписи не можна вважати належним та допустимим доказом по справі. Матеріалами справи підтверджено, що під час складання протоколу щодо ОСОБА_2 як діючого військовослужбовця представник військової служби правопорядку (ВСП) всупереч вимогам ст. 266-1 КУпАП працівниками поліції не викликався. До цього дня ОСОБА_2 несе військову службу в лавах Збройних Сил України. Щодо військовослужбовців діє спеціальний порядок їх огляду на стан сп`яніння, визначений приписами ст. 266-1 КУпАП. Військовослужбовець ОСОБА_2 , якщо за даними протоколу і міг перебувати за кермом з ознаками сп`яніння, то за приписами ч. 3 ст. 266-1 КУпАП міг бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ч.ч. 2-7 ст. 266-1 КУпАП. Працівниками поліції зазначеного установленого законом порядку не було дотримано. Тому вся процедура огляду, яку застосували до ОСОБА_2 , згідно з приписами ч. 9 ст. 266-1 КУпАП є недійсною, а її результати недопустимими доказами, оскільки отримані всупереч умовам і порядку, встановлених законом.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_2 – адвокат Петренко К.Л. підтримала клопотання про призначення покарання (адміністративного стягнення) з урахуванням індивідуалізації та про закриття провадження у справі. Вказала, що у зазначений в протоколі день та час ОСОБА_2 не керував транспортним засобом, у протоколі зазначений інший час керування транспортним засобом відмінний від часу, що міститься на відеозаписах в матеріалах справи.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до вимог ст.268 КУпАП.

Вислухавши захисника, дослідивши надані матеріали та відеозаписи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.п.2, 4 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота) ; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Отже, зазначеними нормами закону встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак наркотичного сп`яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

З матеріалів справи, зокрема даних протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що поліцейським у водія ОСОБА_2 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, підвищена жвавість рухів.

Вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, крім зазначеного вище протоколу, також підтверджується:

-довідкою інспектора ВАП УПП в Харківській області про те, що ОСОБА_2 отримував посвідчення водія мерії НОМЕР_2 ;

-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.06.2025 року щодо ОСОБА_2 , який відмовився у проведенні вказаного огляду;

-рапортом інспектора УПП в Харківській області Магаммед Заде від 26.06.2025 року про фактичні обставини справи;

-відеозаписами, що містяться на лазерному диску з маркуванням АЛ6049 ЕПР1373644, долученими до матеріалів справи та на лазерному диску, що надійшов на виконання постанови суду від 03.11.2025 року, в ході огляду яких встановлено, що ОСОБА_2 зупинений на стаціонарному блок – посту за адресою: м. Харків, пр. Героїв Харкова,320, особа, який вийшла з місця водія вказала, що є ОСОБА_2 , зазначила дату народження та що є військовослужбовцем, працівниками поліції у ОСОБА_2 виявлений у зіп – пакеті кристалізований порошок білого кольору, у зв`язку з чим працівником поліції здійснено реєстрації даної події та викликано слідчо – оперативну групу. Також, відеозаписом зафіксовано неодноразову пропозицію працівника поліції про проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_2 , на що останній вказував про бажання їхати на своєму авто, таку поведінку працівник поліції розцінив як відмову від проходження відповідного огляду.

Дослідивши докази, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 , суд визнає їх належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Вказані докази є узгодженими між собою, отримані у встановленому законом порядку та не викликають сумнівів у їх належності, допустимості та достовірності.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_2 не керував транспортним засобом є неспроможними, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами в тому числі відеозаписом долученим до матеріалів справи.

Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_2 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення, зокрема в частині перешкоджання йому скористатись можливістю отримати правову допомогу.

Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) суду не надано.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 , поліцейськими дотримано вимоги ст.ст.256,268 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи.

Суд ставиться критично щодо доводів захисника про порушення працівниками поліції процедури огляду військовослужбовця ОСОБА_2 , адже працівники поліції повинні були викликати працівників ВСП, які б і провели огляд, зважаючи на наступне.

Суд не вбачає в діях працівників поліції порушень процедури огляду, так як ОСОБА_2 був водієм транспортного засобу, зобов`язаний керуватися ПДР та нести відповідальність за порушення ПДР на загальних підставах.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, водій ОСОБА_2 чи його захисник не оскаржували дії співробітників патрульної поліції, тобто останні не зверталися до суду із позовом в порядку, визначеному КАС України, а також не зверталися зі скаргою на дії працівників поліції до його керівництва, хоча мали для цього достатньо часу. Тобто, зазначені обставини, унеможливлюють будь-які посилання сторони захисту на незаконність дій працівників поліції під час складення протоколу, акту, направлення чи рапорту або щодо невідповідності відомостей, зафіксованих у цих документах.

Що стосується доводів захисника ОСОБА_2 – Петренко К.Л. про можливість застосування положень ст.69 КК України та призначення ОСОБА_2 більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, суд вказує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.

Разом з цим, за змістом ч.1 ст.130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу вищевказаної норми закону вбачається, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу поєднаного із позбавлення права керування транспортними засобами.

При цьому, у даному конкретному випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч.1 ст.33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом.

Більш того, законодавчо заборонено, починаючи з 17 березня 2021 року, визнання такого правопорушення малозначним та передачу матеріалів справи на розгляд трудовому колективу чи громадській організації, військовій частині (ч. 1 ст. 21 та примітка до ст.22 КУпАП).

При цьому, дана категорія правопорушень вчиняється водіями тільки навмисно, вчинене відносить до грубого порушення, а водій не може не розуміти загрози для оточуючих внаслідок власної поведінки, зокрема і для осіб, яким надає допомогу з огляду на свої службові обов`язки.

Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст.130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху.

Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями.

Суд не вправі, при визнанні особи винуватою за ч. 1 ст.130 КУпАП, призначити інше покарання, ніж передбачене санкцією, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом`якшення стягнення чи звільнення від стягнення.

Крім того, суд бере до уваги правові висновки, що містяться в п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з яких вбачається, що судам необхідно враховувати, що КУпАП не передбачає накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією певної норми. Тому згідно зі ст.33 цього Кодексу основні й додаткові стягнення слід застосовувати з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, у межах санкцій відповідних норм.

При цьому нормами КУпАП не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або не накладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов`язкового, а посилання сторони захисту на ст.69 КК України та можливість її застосування за аналогією при накладенні адміністративного стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП не відповідає чинному законодавству, оскільки положення ст.69 КК України поширюються виключно на випадки вчинення кримінального правопорушення, а також безпосередньо у тексті КК України, а саме у ч.4 ст.3 КК України, міститься пряма заборона застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією.

Крім того, застосування аналогії при накладенні адміністративного стягнення свідчить про порушення принципу законності, на якому ґрунтуються норми КУпАП. Так, відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_2 є діючим військовослужбовцем, у зв`язку з чим право керування потрібно йому для виконання його службових обов`язків, а позбавлення права керування транспортними засобами негативно вплине на оперативність управління та обороноздатність бригади в умовах воєнного стану, не можуть слугувати підставою для задоволення клопотання захисника з урахуванням встановленої законодавцем безальтернативної санкції, характеру вчиненого діяння та суспільної небезпеки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Враховуючи викладене вище, суд вважає зазначені вище докази належними, допустимими та достатніми для висновку про те, що своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При накладенні стягнення, відповідно до ст.ст. 33-35 КУпАП, суд враховує характер вчиненого правопорушення, відомості про особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, тому вважає, за необхідне застосувати до ОСОБА_2 штраф у розмірі, передбаченому санкцією статті 130 КУпАП, за якою кваліфіковані його дії з позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік.

Статтею 40-1 КУпАП передбачено, що у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Таким чином, одночасно з накладенням адміністративного стягнення суд, у відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», стягує з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст.40-1,130,283,284 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначити адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить – 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Відповідно до положень ст.ст. 307-308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти діб через суд першої інстанції.

Строк пред`явлення постанови до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Повний текст постанови складений 09.04.2026 року.

Суддя М.С. Зайцева