Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №523/19790/24 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/19790/24

Провадження №2/523/2568/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого - судді Малиновського О.М.

за участю секретаря – Березніченко В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, у місті Одеса, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики зі спадкоємців,

ВСТАНОВИВ

І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.

ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Боднарука М.М. через систему «Електронний суду», звернувся до суду з позовними вимогам, які 17.04.2025р. уточнив та в яких зазначив, що він за договором позики від 12.12.2020р. позичив ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 6000 дол. США, які останній зобов`язався повернути в строк до 01.12.2021р. Втім, прийняті на себе зобов`язання ОСОБА_4 не виконав, позичені грошові кошти не повернув та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина спадкоємцями першої черги до якої є його дружина – ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які прийняли спадщину та отримали свідоцтва про право на спадщину за законом.

Звернення позивача про повернення боргу спадкоємцями залишено без задоволення.

Отже, на думку позивача, оскільки на час смерті у ОСОБА_4 існувала заборгованість перед ним за договором позики від 12.12.2020р. у розмірі 6000 дол. США, спадкоємці померлого, після прийняття спадщини, з ним не розрахувались, то він, в силу статті 1282 ЦК України, набув право на стягнення боргу з спадкоємців боржника.

Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 просить стягнути на свою користь заборгованість за договором позики від 12.12.2020р. в гривневому еквіваленті:

з ОСОБА_2 в розмірі 249 540грн. в межах розміру та вартості майна прийнятого у спадщину;

з ОСОБА_3 в розмірі 249 540грн. в межах розміру та вартості майна прийнятого у спадщину.

Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

ОСОБА_2 через свого представника – адвоката Цибульську Г.В. направила до суду відзив на позовні вимоги в якому просить частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , стягнувши з неї 62 385грн. боргу за договором позики від 12.12.2020р., а з ОСОБА_3 борг в розмірі 187 155грн. Свої заперечення відповідач мотивує тим, що спадкодавець на час отримання грошової суми у позику перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Договір позики був укладений в інтересах сім`ї, що вказує на виникнення у ОСОБА_3 , як подружжя, обов`язку на повернення частини боргу, в розмірі 124 770грн. Інша ж частина боргу у розмірі 124 770грн. підлягає поділу між нею та ОСОБА_3 , як спадкоємцями за законом першої черги, тобто в розмірі по 62 385грн. з кожного.

ОСОБА_3 не скористалась своїми процесуальними правами, відзиву на позовну заяву не надала.

ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.

Ухвалою судді від 06.12.2024р. позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху.

Після усунення недоліків, ухвалою суду від 16.12.2024р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 05.03.2025р. за клопотанням представника відповідача судом була витребувана копія спадкової справи до майна, померлого ОСОБА_2 , копія якої надійшла до суду 25.03.2025р.

Ухвалою суду від 14.04.2025р. проголошеною в протокольній формі було задоволено клопотання представника позивача, залучено до участі у справі в якості співвідповідача – ОСОБА_3 , прийняті уточнені позовні вимоги.

Ухвалою суду від 25.06.2025р. закрито підготовче провадження у справі з призначенням розгляду справи по суті.

ІІІ. Позиції сторін.

ОСОБА_1 в призначене судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином. Його представник – адвокат Боднарук М.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в призначене судове засідання не з`явилася. Її представник – адвокат Цибульська Г.О. посилаючись на заперечення висловлені у відзиві на позовну заяву просила позовні вимоги задовольнити частково.

Відповідач ОСОБА_3 також не з`явилася до суду. В судовому засіданні її представник вважала, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню так як ним обраний не належний спосіб захисту порушеного права, зокрема замість звернення до суду з позовом про звернення стягнення на спадкове майно в рахунок погашення боргу, він звернувся до суду з вимогами про стягнення боргу. Окрім цього, з огляду на невизначеність частки у спадщині між спадкоємцями позовні вимоги також не можуть бути задоволенні. Також, представник зазначила, що в матеріалах справи відсутні відомості про розмір вартості прийнятого спадкового майна. Одночасно представник ОСОБА_3 підтвердила, що позичені грошові кошти ОСОБА_4 були витрачені в інтересах сім`ї ОСОБА_5 , зокрема на ремонт їх житлового будинку.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини дійшов наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що 12.12.2020р. ОСОБА_1 позичив ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 173 000гривень, що на той час було еквівалентно 6000,00 дол. США, а ОСОБА_4 отримавши грошові кошти в повному обсязі, зобов`язався їх повернути в строк до 01.12.2021р.

Факт укладання між сторонами договору позики та виникнення у ОСОБА_4 обов`язку по поверненню позичених грошових коштів підтверджується представленим та приєднаними до справи з боку представника позивача копією розписки від 12.12.2020р.

Матеріалами справи встановлено та зворотного не доведено відповідачами, що у строки визначені у договорі позики від 12.12.2020р. ОСОБА_4 позичені грошові кошти не повернув.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з наступного нерухомого майна, належного ОСОБА_4 на час його смерті:

житловий будинок АДРЕСА_1 ;

земельна ділянка, розташована за адресою: Одеська область, Березівський район, Іванівська селищна територіальна громада, площею 6,3034га., кадастровий номер: 5121880700:01:002:0048;

земельна ділянка, розташована за адресою: Одеська область, Березівський район, Іванівська селищна територіальна громада, площею 0,6583га., кадастровий номер: 5121880700:01:001:0101;

земельна ділянка, розташована за адресою: Одеська область, Березівський район, Іванівська селищна територіальна громада, площею 6,1930га., кадастровий номер: 5121880700:01:001:1289;

автомобіль марки ВАЗ, модель 2017, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

За заявами про прийняття спадщини, поданими: дружиною померлого – ОСОБА_3 від 06.03.2023р., а також заявою дочки померлого – ОСОБА_2 від 06.03.2023р. державним нотаріусом Пересипської державної нотаріальної контори у м. Одесі до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 була заведена спадкова справа № 65Б/2023.

Факт перебування ОСОБА_3 у шлюбі з ОСОБА_4 на час його смерті, а також той факт, що ОСОБА_2 є дочкою померлого ОСОБА_4 сторонами по справі не оспорювався та підтверджений наявними у справі доказами, зокрема копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 та копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 .

Отже, в силу статті 1261 ЦК України, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 є спадкоємцями першої черги, які у встановлений законом шестимісячний строк прийняли спадщину та не заявили про відмову від неї.

Відомостей про інших спадкоємців, передбачених ЦК України, спадкова справа не містить, як і заяв про відмову від спадщини. Тому спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 за законом є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в рівних частках.

23.10.2024р. державним нотаріусом Пересипської районної державної нотаріальної контори у м. Одесі був посвідчений, укладений між спадкоємцями майна ОСОБА_4 – ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , договір про поділ спадщини з виділом в натурі та перерозподілом часток у спадщині, за умовами якого до ОСОБА_3 перейде на підставі свідоцтва про право на спадщину з урахуванням домовленостей за цим договором, право власності на:

житловий будинок АДРЕСА_1 ;

автомобіль марки ВАЗ, модель 2017, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 перейде на підставі свідоцтва про право на спадщину з урахуванням домовленостей за цим договором, право власності на:

земельна ділянка, розташована за адресою: Одеська область, Березівський район, Іванівська селищна територіальна громада, площею 6,3034га., кадастровий номер: 5121880700:01:002:0048;

земельна ділянка, розташована за адресою: Одеська область, Березівський район, Іванівська селищна територіальна громада, площею 0,6583га., кадастровий номер: 5121880700:01:001:0101;

земельна ділянка, розташована за адресою: Одеська область, Березівський район, Іванівська селищна територіальна громада, площею 6,1930га., кадастровий номер: 5121880700:01:001:1289.

На підставі означеного договору про розподіл спадщини, на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 23.10.2024р. видані свідоцтва про право на спадщину за законом, якими посвідчені їх права власності на спадкове майно.

З наявних у справі доказів слідує, що 29.11.2024р. ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою до відповідачів у даній справі в порядку ст. 1281 ЦК України та запропонував їм задовольнити його вимог по зобов`язанням ОСОБА_2 за договором позики від 12.12.2020р. у повному обсязі.

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.

Тлумачення статті 526 ЦК України свідчить про те, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому за правилами частини першої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Правилами Глави 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування» передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом вважається таким, що прийняв спадщину за умови:

якщо він постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (ч.3 ст.1268 ЦК);

якщо спадкоємець є малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена (ч.4 ст.1268 ЦК);

якщо спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, подав нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК).

Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника регламентуються приписами статей 1281 і 1282 ЦК України.

Так, відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Аналіз вказаної норми дає підстави виснувати, що законодавець визначає два можливі варіанти обчислення строків для звернення кредитора до спадкоємців із вимогами:

-на протязі шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, як загальне правило (ч.2 ст.1281 ЦК);

-протягом шести місяців з дня, коли кредитор дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (ч.3 ст.1281 ЦК).

При цьому за частиною третьою статті 1281 ЦК України на кредитора, який не звернувся у строки визначені частиною другою статті 1281 ЦК України, покладається тягар доведення, що він не знав і не міг знати не тільки про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, а і про незнання про прийняття спадщини спадкоємцями боржника.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Ураховуючи предмет спору у даній справі, до обов`язку позивача, як кредитора спадкодавця, належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання ним строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, і звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов`язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов`язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує вимоги кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Одним із основних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, закріплений у статтях 12, 81 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

– чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;

– коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

– при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

– при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Отже, положення статті 1282 ЦК України, якою передбачений обов`язок спадкоємця задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині шляхом одноразового платежу, а у разі відмови від такого платежу за позовом кредитора суд звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі, підлягають застосуванню у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Таким чином тлумачення статті 1281 ЦК України свідчить, що вказана норма не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.

З огляду на зазначені вище норми права, які регулюють спірні правовідносини поряд з обставинами встановленими судом слід дійти таких висновків.

На виконання визначених приписами частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України ОСОБА_1 , як кредитор у належні строки звернувся із заявами до спадкоємців померлого ОСОБА_4 , так як звернувся з даним позовом (29.11.2024р.) протягом одного місяця з дати отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину (23.10.2024р.), по-друге 29.11.2020р. направив письмо вимогу спадкоємцям. При цьому звернення кредитора безпосередньо до суду, зокрема, із заявами про процесуальне правонаступництво та (або) про заміну сторони виконавчого провадження слід розглядати як пред`явлення кредитором вимог до спадкоємця боржника в порядку статті 1281 ЦК України (див. пункт 117 Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі №916/617/17 (провадження № 12-48гс20).

Отже, ОСОБА_1 , як кредитором виконанні приписи визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України в частині пред`явлення вимоги кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника.

Як встановлено судом, спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є його дружина – ОСОБА_3 та його дочка – ОСОБА_2 , які у встановлений законом строк прийняли спадщину, шляхом звернення до нотаріуса із відповідними заявами. При цьому суд констатує, що частки спадкоємців першої черги є рівними, тобто по частині у кожного спадкоємця що відповідає приписам статей 1267, 1279 ЦК України, якими визначено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

При цьому укладаючи договір про поділ спадщини від 23.10.2024р. спадкоємці ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на виконання приписів частини третьої статті 1267 ЦК України не змінили розмір своїх частки у спадщині.

Відтак, частки спадкоємців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спадщині після смерті ОСОБА_4 є рівними, що вказує на безпідставність заперечень в цій частині представника ОСОБА_3 .

Як встановлено судом спадкове майно, яке прийняли відповідачі та згодом поділили між собою складається з нерухомого майна та рухомого майна, зазначеного вище у даному рішенні суду.

Також, судом встановлено та зворотного не доведено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виниклі правовідносини з зобов`язального права та регулюються главою 71, розділом ІІІ, Книгою п`ятою Цивільного кодексу України, зокрема статтею 1046 ЦК України, якою передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частина 2 ст.1047 ЦК України).

Відповідно до дослідженої судом розписки від 12.12.2020р. слідує, що ОСОБА_4 за договором позики взяв в борг у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 173 000грн. з визначенням еквіваленту в розмірі 6000 дол. США строком до 01.12.2021р. Втім, грошове зобов`язання у визначені договором строки не виконав, позичені грошові кошти не повернув.

Згідно зі статтею 524 ЦК зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Разом з тим, незалежно від фіксації еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, згідно з частинами 1 та 2 статті 533 ЦК грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зважаючи на зміст зазначеної статті та беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, приймаючи до уваги, що сторони за договором позики від 12.12.2020р. визначили еквівалент зобов`язання в доларах США, то вимога позивача про стягнення з відповідачів суми боргу у гривні в розмірі 249 540грн. з урахуванням курсу долара США на час звернення до суду з даним позовом, є цілком обґрунтовані.

Факт укладання договору позики та виникнення у ОСОБА_4 зобов`язання по поверненню грошових коштів відповідачами не спростований, а відтак, внаслідок його смерті, в силу статті 1282 ЦК України, у відповідачів, як спадкоємців, виник обов`язок з повернення суми боргу в межах вартості спадкового майна.

Слід зазначити, що якщо спадкоємець (спадкоємці) заперечує проти вимог кредитора спадкодавця щодо меж його відповідальності за зобов`язаннями спадкодавця, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен такий спадкоємець, оскільки, з огляду на характер спірних правовідносин, кредитор не завжди може визначити яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна. Тому не допускається відмова в позові з тих підстав, що позивачем не надано відповідних доказів. В такій ситуації, задовольняючи позов кредитора до спадкоємця, суд в резолютивній частині рішення зазначає дійсний розмір заборгованості, який відповідає частці спадкоємця у спадщині, та встановлює, що її належить стягнути у межах вартості майна, одержаного ним у спадщину. Цим суд встановлює порядок виконання рішення про стягнення заборгованості спадкодавця(див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2025 року у справі № 201/8538/16-ц).

З огляду на вказане суд відхиляє та не приймає до уваги заперечення представника ОСОБА_3 з приводу неправильно обраного способу захисту порушеного права ОСОБА_1 .

Щодо визначення ринкової вартості спадкового майна, то слід зазначити, що надані відповідачем ОСОБА_3 витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянкок, які були прийняті у спадщину є неналежним доказом, якими підтверджується ринкова вартість нерухомого майна, так як така нормативна грошова оцінка (НГО) земельної ділянки визначається з метою створення бази для розрахунку платежів, пов`язаних із землею, а також для економічного обґрунтування використання земельних ресурсів.

Разом з тим слід зазначити, що в ситуації, коли суд не може визначити точний обсяг спадкової маси та вартість такого майна, задовольняючи позов кредитора до спадкоємця, суд в резолютивній частині рішення зазначає дійсний розмір заборгованості, який відповідає частці спадкоємця у спадщині, та встановлює, що її належить стягнути у межах вартості майна, одержаного ним у спадщину. Цим суд встановлює порядок виконання рішення про стягнення заборгованості спадкодавця. У зв`язку з цим з`ясування обсягу спадкового майна, його вартості (проведення оцінки) здійснює виконавець в порядку Закону України «Про виконавче провадження», який, виходячи із вартості успадкованого майна, і визначає остаточну суму, яку належить стягнути зі спадкоємця (спадкоємців), за наявності - враховує виконані та/або які перебувають на стадії виконання судові рішення за вимогами інших кредиторів спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого ним майна та його часткою у спадщині ( правові висновку Верховного Суду у справі № 444/1177/20 від 05.11.2025.

Що стосується заперечень відповідача ОСОБА_2 то суд вважає їх такими, що не ґрунтуються на вимогах норм права, якими врегульовані виниклі між сторонами правовідносини.

Так, визначальним для покладання обсягу відповідальності на спадкоємців по борговим зобов`язанням спадкодавця є визначення розміру частки кожного спадкоємцям у спадщині, що прямо передбачено приписами частини першої статті 1282 ЦК України.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини по справі, суд дійшов висновку, що частки спадкоємців ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у спадщині майна померлого ОСОБА_4 є рівними, а відтак і обов`язок по поверненню боргу повинен складати у кожного спадкоємця по частині, але в межах вартості прийнятого у спадщину майна.

Разом з тим, з огляду на те що судом визначений обсяг невиконаного зобов`язання ОСОБА_4 за договором позики від 12.12.2020р. в розмірі 249 540грн., а також з огляду на виникнення у спадкоємців обов`язку по поверненню боргу в рівних частках, то пред`явлення позовних вимог про стягнення з кожного спадкоємця боргу в розмірі 249 540грн. є безпідставними.

Таким чином, на підставі викладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, шляхом стягнення в рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача суми боргу в розмірі 249 540грн. в межах вартості прийнятого у спадщину майна, тобто по 124 770грн. з кожного.

VІ. Судові витрати.

Згідно ст.141 ЦПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідачів на користь позивача в рівних частках слід стягнути судові витрати, які складаються з понесених позивачем витрат на сплату судового збору в розмірі 2495,40грн., тобто по 1247,70грн. з кожного відповідача.

Керуючись ст.ст.12,13,76,141,259,263-265,268, 279 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики зі спадкоємців задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 12.12.2020р. в розмірі 124 770грн. в межах розміру та вартості майна прийнятого у спадщину після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 12.12.2020р. в розмірі 124 770грн. в межах розміру та вартості майна прийнятого у спадщину після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1247грн.

Стягнути ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1247грн.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , рнокпп: НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ;

Відповідачі: ОСОБА_3 , рнокпп: НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , рнокпп: НОМЕР_7 , АДРЕСА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційний суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Рішення суду складено 09 квітня 2026р.

Суддя