Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №523/15898/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/15898/25

Провадження №2/523/2650/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого - судді Малиновського О.М.

за участю секретаря - Березніченко В.Є.

представника позивача - адвоката Мазур Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, у місті Одеса, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітніх дітей,

ВСТАНОВИВ

І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами в яких просить:

визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із матір`ю - ОСОБА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час шлюбу у сторін народилися діти: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Після розірвання шлюбу позивач та відповідач почали проживати окремо один від одного. При цьому малолітні діти залишилися проживати разом з матір`ю та перебувати на повному її утриманні. Водночас, останнім часом відповідач почав погрожувати, що забере дітей та не поверне, здійснює психологічний тиск, створив такі умови, при яких позивач переживає за своє життя та життя дітей. Наразі між нею та відповідачем існує спір стосовно визначення місця проживання дітей, так як вони не дійшли спільної згоди про місце їх проживання, що стало підставою для звернення до суду.

Від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог, так як на його думку, між ним та позивачкою не існувало та на теперішній час не існує будь-якого спору з приводу місця проживання дітей. Вважає, що діти повинні проживати з матір`ю. Просив закрити провадження у справі за відсутності предмету спору.

Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради склав та надав суду висновок на розв`язання спору.

ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.

Ухвалою судді Пересипського районного суду м. Одеси від 25.08.2025р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, та зобов`язано орган опіки та піклування надити висновок на розв`язання спору.

Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради прийняв висновок №01-05-3/22вх. від 19.01.2026р.

Ухвалою суду від 23.02.2026р. проголошеною в протокольній формі було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі за відсутності предмету спору.

Ухвалою суду від 23.02.2026р. закрито підготовче провадження у справі з призначенням розгляду справи за участю сторін.

ІІІ. Позиції сторін.

Позивача та її представник - адвокат Мазур Н.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився без поважних на те причин. Про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином під час проведення підготовчого судового засідання проведеного за його участі.

Представник органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради в судовому засіданні вважала, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Суд, заслухавши позивача та її представника, представника третьої особи, опитавши в судовому засіданні малолітніх дітей, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, дійшов наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час зареєстрованого шлюбу народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 15.03.2023р. у справі № 523/12181/22 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був розірваний.

Судовим наказом, виданим Суворовським районним судом м. Одеси від 22.06.2022р. у справі № 523/5615/22 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 були стягнуті аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, щомісячно і до повноліття дітей.

За твердженнями позивачки, що знайшло також своє підтвердження під час розгляду справи, вона та ОСОБА_2 на теперішній час проживають окремо один від одного, малолітні діти проживають разом з нею в квартирі АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою від 23.07.2025р. ОСОБА_1 є фахівцем у ТОВ «Ламана Шипінг».

Відповідач ОСОБА_2 працює скручувальником виробів кабельного виробництва у ПАТ «Одеський кабельний завод «Одескабель».

Матеріалами справи також встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований та проживає в квартирі АДРЕСА_2

Висновком від 19.01.2026р. № 01-05-3/22вх. про доцільність визначення місця проживання дитини, орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю, ОСОБА_1 .

Надаючи висновок про визначення місця проживання малолітніх дітей, орган опіки та піклування виходив з того, що діти на теперішній час проживають разом з матір`ю, перебувають на її утриманні, яка створила всі необхідні умови для їх проживання та виховання.

Батько дітей - ОСОБА_2 під час підготовки висновку органу опіки та піклування надав письмові пояснення в яких визначив, що якщо діти мають бажання проживати з матір`ю то він не заперечє.

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно з частинами першою, другою статті 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає (ч.4 ст.29 ЦК України).

Відповідно до частини першою та другою статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Таким чином, з досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання. Лише в разі збігу волі трьох учасників переговорного процесу - матері, батька, дитини можна досягти миру і згоди.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) (далі - Конвенція) згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Опитані в судовому засіданні малолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в силу вимог статті 171 СК України, зазначили, що вони на теперішній час проживають разом з матір`ю та бажають і надалі проживати з нею, так як вона займається їх вихованням.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

В силу частини першої статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі статтею 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України», йдеться про визначення «інтересів дитини», її місця у взаємовідносинах між батьками. У цьому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз наведених норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які наділяли б будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Як було встановлено судом сторони по справі на теперішній час проживають окремо один від одного. З того часу та по теперішній час малолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживають разом з матір`ю. При цьому зібрані по справі докази вказують на те, що ОСОБА_1 сумлінно ставилась та ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків, забезпечує дітей всім необхідним, створила всі умови для їх проживання, виховання та розвитку.

Зважаючи на викладене, оцінюючи зібрані у справі докази, як кожен окремо так і в їх сукупності, з урахуванням висновку органу опіки та піклування, а також висловлених думок самих дітей, дотримуючись справедливої рівноваги між інтересами малолітніх дітей поряд з інтересами їх батьків, суд дійшов висновку, що найкращим інтересам малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 буде встановлення місце їх проживання разом з матір`ю, ОСОБА_1 .

При цьому суд наголошує, що батько дітей, який безсумнівно відіграє важливу роль у їх житті та розвитку, має право спілкуватися та обов`язок піклуватися про здоров`я дітей, стан їх розвитку, незалежно від того з ким діти будуть проживати.

Наявність рішення суду про визначення місця проживання дітей в першу чергу направлено на врахування інтересів дітей, а також для попередження можливо виниклих спорів з приводу їх місця проживання між батьками, що мало місце до звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду.

VI.Судові витрати.

Згідно ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за позовними вимогами про визначення місця проживання дітей у розмірі 1212,20грн.

Керуючись ст.ст.12,13,76,141,259,263-265,268,279,280-282,430 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітніх дітей задовольнити у повному обсязі.

Визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із матір`ю - ОСОБА_1 за місцем її проживання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1212,20грн.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ;

третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, місцезнаходження: м. Одеса, проспект Князя Володимира Великого, буд. 106.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення суду складено 09.04.2026р.

Суддя