Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №509/601/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/601/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Кочко В.К.,

секретар судового засідання Савченко М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням

ВСТАНОВИВ:

30.01.2026 р., ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовано позов тим, що позивач є співвласником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .Право власності на вищевказаний житловий будинок належить позивачу та її синам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 1/3 частині кожному, без виділу часток в натурі. У житловому будинку зареєстрована позивач, невістка позивача – ОСОБА_2 та її син – ОСОБА_3 . Відповідачі не проживають у житловому будинку понад 9 років, а саме з 2016 р., особистих речей не мають, участі у користуванні будинком та його утриманні не беруть, комунальні платежі не сплачують, а тому наявні підстави для визнання їх таким, що втратили право на користування цим житловим приміщенням. Інші співвласники будинку не зареєстровані та не проживають у будинку понад 10 років, реєстрація відповідачів у житловому будинку носить виключно формальний характер та створює для позивача негативні наслідки, при призначенні житлових субсидій.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 02.02.2026 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачі відзив на позов не подали.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є співвласником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вищевказаний житловий будинок належить позивачу та її синам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 1/3 частині кожному, без виділу часток в натурі, що підтверджується свідоцтвом на право власності на житло від 17.04.1996 р.

Відповідно до довідки №21 від 22.01.2026 р., виданої Дальницькою сільською радою Одеського р-ну Одеської обл., ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , позивач проживає одна. Також зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов сім`ї від 15.01.2026 р., ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , позивач проживає одна.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Глава 2 Житлового кодексу України передбачає норми, які регулюють користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду.

Згідно із частинами першою, другою статті 61 Житлового кодексу України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Нормами частини першої статті 63 Житлового кодексу України встановлено, що предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

Відповідно до частин першої, другої статті 64 Житлового кодексу України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно із частиною першою статті 71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності без поважних причин наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до статті 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Враховуючи норми законодавства, а також те, що відповідачі більше шести місяців за місцем реєстрації не проживають, житлом не цікавляться, комунальні послуги не сплачують, беручи до уваги, що поважних причин відсутності відповідачів за адресою їхньої реєстрації при розгляді справи не було встановлено, а тому відповідно до статей 71, 72 Житлового кодексу України наявні підстави для визнання відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 279, 280-282, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) такими, що втратили право користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 1331 грн. 50 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Одеського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Кочко В.К.