Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №501/4312/25 — Чорноморський міський суд Одеської області

Дата документу 07.04.2026

Справа № 501/4312/25

2/501/637/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Карпової Ю.А.,

позивача – ОСОБА_1 ,

відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Чорноморського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить стягувати щомісячно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів) але не менше 50% прожиткового мінімуму певної категорії громадян, починаючи з дня звернення з позовною завою та до 30.06.2028, тобто до закінчення навчання.

Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 приходиться сином відповідачу ОСОБА_2 , з моменту досягнення повноліття він перебуває на утриманні свої матері - ОСОБА_3 та проживає разом з нею.

З 01.09.2025 позивач навчається в Міжнародному гуманітарному університеті та є студентом 2 курсу денної форми навчання, термін навчання 3 роки. Витрати на навчання для його матері є великими, в зв`язку з чим він звернувся до суду з цією позовною заявою.

Відповідач ОСОБА_2 надав відзив на позовну заяву в якому просив суд у задоволені позову відмовити з тих підстав, що до досягнення позивачем повноліття, а саме до 10.02.2024 він належним чином виконував усі фінансові зобов`язання відносно нього. Наразі ОСОБА_1 19 років він працездатний, перекладання обов`язку безумовного утримання працездатної особи на батька, який добросовісно виконав усі свої попередні зобов`язання, є спробою користуватися статусом студента виключно для отримання коштів. ВАідповідач вказує, що графік навчання позивача дозволяє поєднувати його з роботою на умовах неповного робочого часу. А ОСОБА_3 , матір позивача, є рівноправним платником на користь дитини.

Крім цього, відповідач вказує, що його офіційний дохід, як викладача становить 19500,00 грн., на його утриманні наразі перебувають три інші особи, неповнолітня донька 13 років, непрацююча дружина (у зв`язку з воєнним станом), непрацездатна хвора мати (87 років), яка потребує постійного лікування та догляду. Окрім цього він має довгострокові фінансові зобов`язання – борг 250000,00 грн., який був взятий на оплату лікування бака, який помер внаслідок онкологічного захворювання. Також працюючи викладачем з грудня по березень щорічно перебуває у відпустці без збереження заробітної плати.

В судовому засідання позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підставі викладених у відзиві.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши та перевіривши докази встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_4 (змінив прізвище з « ОСОБА_5 » (а.с.8) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком приходиться ОСОБА_2 , а матір`ю ОСОБА_7 ОСОБА_4 », (а.с.6) ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, копією свідоцтва про зміну імені, та свідоцтва розірвання шлюбу (а.с.7).

ОСОБА_1 є студентом другого курсу, денної форми навчання фахового коледжу Міжнародного гуманітарного університету, ІІ ступеню акредитації, контрактної форми навчання зі спеціальності 123 «Комп`ютерна інженерія» освітня програма «Кібербезпека», початок навчання 01.09.2025, закінчення навчання 30.06.2028, що підтверджується довідкою фахового коледжу Міжнародного гуманітарного університету (а.с.9).

Згідно наданої довідки, ОСОБА_2 працює в Національному університеті «Одеська юридична академія» та його заробітна плата за вересень 2025 року склала 23784,23 грн. за жовтень 2025 року – 23784,23 грн. (а.с.28).

Відповідач ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву посилається на те, що на його утриманні перебуває його непрацездатна хвора матір.

На підтвердження вказаної обставини відповідачем надана копія пенсійного посвідчення на ім`я ОСОБА_9 , копія витягів з медичної картки стаціонарного хворого (а.с.30-39), однак суду не надано доказів родинних зв`язків ОСОБА_2 та ОСОБА_9 .

Відповідач, посилаючись на відсутність матеріальної можливості сплачувати аліменти також посилається на те, що на його утриманні перебуває неповнолітня донька 13 років та дружина, однак відповідних доказів не надав, ні свідоцтва про одруження, ні свідоцтва про народження доньки.

Посилання відповідача на довгострокові фінансові зобов`язання у розмірі 250000,00 грн. також не підтвердженні жодними належними доказами.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Згідно зі статтею 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Зокрема, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Аналіз ст.ст.199, 200 СК України вказує на те, що законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах 1, 2 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Разом із тим, аліменти, спрямовані на утримання повнолітніх дочки, сина, повинні бути достатніми і, разом із тим, співмірними з урахуванням мети аліментного зобов`язання.

Відповідач не надав суду жодних доказів в обґрунтування своїх заперечень.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 є повнолітнім, продовжує навчання на контрактній формі та потребує у зв`язку з цим матеріальної допомоги, відповідач працює та отримує заробітну плату, доказів перебування на його утриманні будь-яких інших осіб суду не надано, то суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Ч.1 ст.191 СК України передбачає, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

П.3 ч.1 Ст.5 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, від слати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються… позивачі у справах про стягнення аліментів.

Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, то він підлягає стягненню в дохід держави з відповідача.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, – задовольнити.

Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на його утримання у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) але не менше 50% прожиткового мінімуму певної категорії громадян, починаючи з 23.09.2025 і до 30.06.2028, тобто до закінчення навчання.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Відповідно до ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання судового рішення, в частині стягнення аліментів, у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя