Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №646/2109/21 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 646/2109/21 Головуючий суддя І інстанції Проценко А. М.

Провадження № 33/818/877/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року м.Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

за участю секретаря - Вакули Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання захисника Погрібної Т.С. про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 1 (один) рік.

Стягнуто ОСОБА_1 судовий збір в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривень 00 копійок на користь держави.

06.02.2026 на зазначену постанову захисником Погрібною Т.С. було подано апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.04.2021 року.

Клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження захисником обґрунтовано тим, ОСОБА_1 хоча і визнав свою провину, а також отримав копію оскаржуваного судового рішення, однак фактично вважав, що в частині позбавлення права керування транспортними засобами не набрало реальних правових наслідків, оскільки працівниками поліції, як зазначає апелянт, посвідчення водія у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності фактично вилучено не було.

12.03.2026 через підсистему «Електронний суд» до канцелярії суду апеляційної інстанції захисником Погрібною Т.С. було подано заяву про проведення апеляційного розгляду за відсутності сторони захисту.

Згідно вимог ст. 268 КУпАП зокрема встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

За таких обставин, враховуючи наявність заяви захисника про проведення судового розгляду за відсутності сторони захисту, суд апеляційної інстанції вважає за можливе провадити розгляд клопотання про поновлення строку за відсутності належно повідомленої сторони захисту. Розгляд клопотання належить провадити враховуючи відомості справи.

Дослідивши відомості судового провадження, а також доводи клопотання захисника Погрібної Т.С., апеляційний суд дійшов висновку, що у задоволенні поданого клопотанняпро поновлення строку на апеляційне оскарження належить відмовити, а апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Згідно зі ст. 289 КУпАП, апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.

Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. При цьому, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Згідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989 року).

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Сабадаш проти України», поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності.

Також, у справі «Каракуця проти України» у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумний інтервал часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Мельник проти України», норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення з позовом щодо своїх прав або обов`язків цивільного характеру чи встановлення обґрунтованості будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення до судів або трибуналів. Це право на доступ не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які, однак, не можуть забороняти або скорочувати доступ особи у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана (див. рішення у справах «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), від 21 лютого 1975 року, пункт 36, Серія А № 18, та «Девеер проти Бельгії» (Deweer v. Belgium), заява № 6903/75, пункти 48 і 49, від 27 лютого 1980 року). Проте, обмеження будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції лише якщо вони переслідують законну мету і наявне розумне співвідношення пропорційності між застосованими засобами та метою, яка переслідується (див. рішення у справі «Селіс проти Франції» , заява № 14166/09, пункт 33, від 08 березня 2012 року). Ці гарантії ефективного доступу за пунктом 1 статті 6 застосовні до апеляційних та касаційних судів у разі їхнього існування ( «Маресті проти Хорватії» (Maresti v. Croatia), у тому числі щодо проваджень про адміністративні правопорушення в апеляційних судах (див., наприклад, рішення у справі «Чернега та інші проти України» (Chernega and Others v. Ukraine), заява № 74768/10, пункти 176–182, від 18 червня 2019 року).

Відповідно до чинного законодавства, початок 10-денного строку на апеляційне оскарження починається з дня винесення постанови, а не з дня отримання її копії учасниками судового провадження чи ознайомлення з її змістом. Водночас, суд апеляційної інстанції не позбавлений права поновити строк апеляційного оскарження у разі визнання поважними причин пропуску цього строку.

З відомостей матеріалів цієї справи вбачається, що апеляційна скарга на постанову судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.04.2021 року була подана 06.02.2026 року, тобто, поза межами строку, встановленого ст. 294 КУпАП.

Строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин.

Водночас, як зазначила захисник у своїй апеляційній скарзі, що підтверджується відомостями матеріалів справи ОСОБА_1 приймав участь в судовому засіданні, провину у вчиненому ним правопорушенні визнав. Копія оскаржуваного судового рішення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності було отримано 13.04.2021 (а.с. 18) Тобто, ОСОБА_1 був обізнаний щодо результатів розгляду його справи, які мали для нього негативні наслідки.

З огляду на такі відомості, а також на відомості фактичних обставин цієї справи, суд апеляційної інстанції враховує, що ключовою ознакою поважності причин пропуску строку є причинно-наслідковий зв`язок між обставинами та неможливістю виконати конкретну процесуальну дію у строк, встановлений законом, ухвалою суду тощо. Самі по собі дії чи бездіяльність посадових осіб не можуть свідчити про не чинність оскаржуваного судового рішення в певній його частині або у повному обсязі. Дії працівників поліції, які складали протокол про адміністративне правопорушення у цій справі, а також бездіяльність посадових осіб сервісного центру, які начебто відмовили особі, яка притягається до адміністративної відповідальності вилучати посвідчення водію, на переконання суду апеляційної інстанції не впливають на суть оскаржуваного рішення та не можуть бути підставою для поновлення процесуального строку.

Така думка суду апеляційної інстанції узгоджується з правовими висновками ЄСПЛ які Високий Суд зазначив у справі «Науменко проти України» (заява № 41984/98, п. 53) та полягають у тому, що правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов`язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Відхилення від цього принципу можливе тільки, коли воно спричинене незалежними і непереборними обставинами (див. рішення у справах «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, п. 40; «Осовська та інші проти України», заява № 2075/13, п. 26.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що його повноваження як суду вищої інстанції стосовно перегляду оскаржуваного судового рішення мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду (див. mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ у справах «Brumгrescu v. Romania», заява № 28342/95, п.п. 61-62; «Ryabykh v. Russia», заява № 52854/99, п.п. 51-52; «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, п. 40; «Устименко проти України», заява № 32053/13, п. 46). При цьому, особисті питання учасників справи, зокрема і ОСОБА_1 , на переконання суду апеляційної інстанції, не можуть бути вирішені в судовому порядку, яке цих питань не стосується, однак можуть підлягати окремому вирішенню в порядку та шляхом визначеними законом.

Разом з цим, поновлення значного пропущеного особою, яка була обізнана про розгляд її справи процесуального строку, а тим паче, якщо ця особа знала про результат розгляду своєї справи, вочевидь свідчить про зловживання нею своїми правами.

З відомостей матеріалів цієї справи вбачається, що розгляд справи про адміністративне правопорушення провадився за участі особи відносно якою було складено відповідний протокол. ОСОБА_1 отримав копію оскаржуваної постанови 13.04.2021 року, про що свідчать відомості розписки (а.с.18). Водночас, будь яких відомостей, які б свідчили про наявність незалежних та не переборних обставин для звернення ОСОБА_1 особисто або через захисника у строк, визначений ст. 294 КУпАП, з апеляційною скаргою матеріали цієї справи не містять.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не може визнати, зазначені у клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження, доводи поважними.

Отже, оскільки ОСОБА_1 був обізнаний про те, що справа щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП була розглянута судом першої інстанції, постановою якого, його було притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також враховуючи відсутність переконливих відомостей поважності пропуску строку апеляційного оскарження, апеляційний суд дійшов висновку, що у сторони захисту була можливість своєчасно оскаржити постанову суду першої інстанції в межах розумного строку, надавши при цьому переконливих доказів які б свідчили про його реальну неможливість реалізувати передбачені законом права.

Натомість, відповідно до матеріалів цієї справи, ОСОБА_1 , отримавши копію оскаржуваного судового рішення, звернувся за правовою допомогою до захисника Погрібної Т.С. лише 26.01.2026, яка, ознайомившись з матеріалами справи, 06.02.2026 подала до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови судді Червонозводського районного суду м. Харкова від 13.04.2021. Тобто пропущений процесуальний строк становить більше 4 роки 9 після ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Таким чином, з огляду на вищевикладені обставини, наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду не свідчать про їх поважність, в зв`язку з чим відсутні законні підстави для його поновлення.

Разом з тим, з відомостей цієї справи стосовно ОСОБА_1 апеляційним судом не було встановлено особливих і непереборних обставин, які б перешкоджали стороні захисту оскаржити постанову судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.04.2021 року у передбачений ст. 294 КУпАП строк. Водночас, за відсутність відомостей щодо непереборних обставин, які б свідчили про неможливість ОСОБА_1 реалізувати свої права щодо оскарження судового рішення, зокрема і шляхом звернення за правчиною допомогою, враховуючи отримання 13.04.2021 особою, яка притягається до адміністративної відповідальності копії оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції вважає подання апеляційної скарги захисника Погрібною Т.С. із значним невиправданим пропуском строку, який склав більше 4 років та 9 місяців з дня ухвалення оскаржуваної постанови - безпідставним.

Водночас апеляційний суд зауважує, що вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути надана судом тільки за результатами розгляду апеляційної скарги по суті.

З огляду на викладене та з урахуванням вищезазначеної практики Європейського суду з прав людини, апеляційний суд дійшов висновку, що відсутні підстави для поновлення захиснику Погрібній Т.С. строку на апеляційне оскарження постанови судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.04.2021 року, а тому у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження належить відмовити. Разом з тим, відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала. Повернення апеляційної скарги не позбавляє ОСОБА_1 та його захисника процесуального права повторно звернутися з апеляційною скаргою на постанову суду за наявності вмотивованого клопотання про поновлення строку на її апеляційне оскарження, в якому належить навести докази стосовно непереборних причин, які не дозволили своєчасно оскаржити постанову суду, вказавши підстави для поновлення пропущеного строку.

Керуючись ст.294 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання захисника Погрібної Т.С. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2021 року – відмовити.

Повернути захиснику Погрібній Т.С. її апеляційну скаргу на постанову судді Червонозаводського районного суду м. Харкова 13 квітня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков