Вирок від 06 квітня 2026 р. у справі №626/1048/26 — Берестинський районний суд Харківської області

Справа № 626/1048/26

Провадження № 1-кп/626/230/2026

БЕРЕСТИНський районний суд Харківської області

В И Р О К

Іменем України

07 квітня 2026 року м.Берестин

Берестинський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

за участю прокурора: ОСОБА_3 ,

захисника: ОСОБА_4 ,

обвинуваченого: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м.Берестин кримінальне провадження №12026221090000246 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Красноград Харківської області, українець, громадянин України, маючий середньо технічну освіту, не одружений, працюючий на посаді помічника бурильника в УГВ «Сервіс», зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

- в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Берестинського районного суду Харківської області від 25.09.2025 в справі №626/2278/25 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що знижує увагу та швидкість реакції та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень в дохід держави із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Однак ОСОБА_6 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови Берестинського районного суду Харківської області від 25.09.2025, яка набрала законної сили 06.10.2025 та будучи з нею ознайомленим, ігноруючи виконання постанови суду щодо позбавлення його права керування транспортними засобами та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ст.129-1 Конституції України, в частині обов`язковості судових рішень, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, всупереч вищевказаного судового рішення, яким його позбавлено права керувати транспортними засобами, вчинив дії щодо умисного невиконання вказаної постанови суду за наступних обставин:

20.03.2026 року о 14:28 год. ОСОБА_6 , керуючи автомобілем ВАЗ «21099» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул.Благовіщенська в м.Берестин Харківської області та був зупинений працівниками ВРПП Берестинського РВП ГУНП в Харківській області поблизу буд.89Б, де під час перевірки документів було встановлено, що останній позбавлений права керувати транспортними засобами строком на один рік відповідно до постанови Берестинського районного суду Харківської області від 25.09.2025 в справі 626/2278/25.

Такі дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

27.03.2026 року між підозрюваним ОСОБА_6 за участю його захисника ОСОБА_7 та прокурором Берестинської окружної прокуратури ОСОБА_8 була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.472 КПК України та разом з обвинувальним актом направлена до суду.

Зі змісту даної угоди вбачається, що під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_6 беззастережно визнає свою винуватість у скоєнні даного злочину.

Поряд з цим, згідно даної угоди прокурор та обвинувачений за участю свого захисника, дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.382 КК України та узгодили міру покарання останньому за вчинене ним кримінальне правопорушення у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500грн.

Під час підготовчого судового засідання обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину та надав суду згоду на затвердження угоди про визнання винуватості, вказавши, що він повністю розуміє свої права та характер пред`явленого обвинувачення, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди, а також наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст.473 КПК України, які йому роз`яснені судом. Також пояснив, хоча він і не працює офіційно, у нього є заробіток і він в змозі сплатити штраф.

Прокурор та захисник в підготовчому судовому засіданні вважали, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила діючого КПК України та КК України, просили суд затвердити угоду про визнання винуватості призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Суд, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та захисника, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього документи, а також угоду про визнання винуватості, вважає, що угода про визнання винуватості підлягає затвердженню, виходячи з наступного.

Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.

Згідно з ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 органом досудового слідства обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, який згідно ст.12 КК України є не тяжким злочином, потерпілих по справі немає, оскільки шкода спричинена тільки державним інтересам.

Також судом встановлено, що ОСОБА_6 цілком розуміє права передбачені ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

В судовому засіданні суд переконався, що укладення угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України і КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_6 погоджується на призначення узгодженої між ними міри та виду покарання, може реального його виконати та сплатити штраф.

Підстав для відмови в затвердженні угоди, судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості від 27.03.2026р., укладену між прокурором та обвинуваченим за участю його захисника і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Речові докази та судові витрати по справі – відсутні. Цивільний позов не заявлено.

Враховуючи вищевикладене, та керуючись ст.ст.314, 469, 472-475 КПК України суд, -

З А С У Д И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 27 березня 2026 року, укладену між підозрюваним ОСОБА_6 за участю його захисника ОСОБА_7 з однієї сторони та прокурором Берестинської окружної прокуратури

ОСОБА_8 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України і призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 500(п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500грн.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Берестинський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя