Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №490/7601/24 — Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/199/2026 Справа № 490/7601/24

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року місто Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва в складі: головуючої судді Гуденко О.А., за участю секретаря Могила Д.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів на повнолітню дитину ,-

встановив:

В серпні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів на повнолітню дитину за період з червня 2023 по червень 2024, в рамках виконавчого провадження №73751234, відкритого на підставі виконавчого листа №490/5776/23, який виданий 05.01.2024 року на виконання рішення суду від 24.08.2023 року у справі №490/5776/23, у загальній сумі 11 572,50 грн .

В обґрунтування позовних вимог представник покликалася на те, що відповідач є його батьком. ОСОБА_1 досягнув повноліття та продовжує навчатись. Рішенням суду від 24.08.2023 року у справі №490/5776/23, ухвалено стягувати із ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання повнолітньої дитини , яка продовжує навчання, в розмірі однієї четвертої частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати подачі позовної заяви - 23 червня 2023 року і до закінчення ним навчання або досягнення 23 років.

Внаслідок часткового виконання рішення суду , за відповідачем утворилася заборгованість згідно розрахунку державного виконавця в розмірі 11 572,50 грн. Таким чином, згідно встановленої Верховним Судом формули, загальна сума пені за несвоєчасну сплату аліментів відповідачем у період з червня 2023 року по червень 2024 року, становить 25984,72 грн., але розмір пені не може первищувати 100% розміру наявної заборгованості.

Ухвалою суду від 03.09.2024 року відкрито провадження по справі.

23.09.2024 року від Центрального ВДВС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса), на виконання вимог ухвали суду від 03.09.2024 року, надійшов розрахунок заборгованості за період з липня 2023 по серпня 2024.

10.04.2025 року від представника відповідача - адвоката Сорочана Є.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому з вимогами позову не згоден, вважає нараховану заборгованість неправомірною, оскільки відповідачем, через свого батька, за період з 31.08.2023 по 27.08.2024 здійснювалися перерахування коштів для сплати аліментів на картковий рахунок ОСОБА_2 на загальну суму 56260,99 грн.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.05.2025 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по справі №490/5776/23 за скаргою ОСОБА_2 на дії Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

04.11.2025 року Центральним районним судом міста Миколаєва постановлена ухвала у справі №490/5776/23, якою скаргу ОСОБА_2 на дії Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) задоволено частково.

Ухвалою суду від 01.12.2025 року поновлено провадження у справі № 490/7601/24 .

Розпорядженням №45 від 03.02.2026 року призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя №101/0/15-26 від 22 січня 2026 року "Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Центрального районного суду м.Миколаєва у зв`язку з поданням заяви про відставку", наказу голови Центрального районного суду м.Миколаєва №4-0с/тр від 22 січня 2026 року про відрахування зі штату суду судді ОСОБА_3 .

Ухвалою судді Гуденко О.А. від 12.02.2026 року прийнято до провадження вказану справу та постановлено продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання у справі на 30.03.2026 року .

Позивач в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, підтримує вимоги позову в повному обсязі.

представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив відмовити у задволенні позову з викладених у відзиві підстав, та з урахуванням судового рішення щодо розміру заборговнаості відповідача з сплати аліментів у справі №490/5776/23.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно з ч. 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням розумності положення частину п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідач є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочним рішенням Центрального районного суду м. миколаєва від 24.08.2023 ухвалено стягувати із з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 червня 2023 року і до закінчення ним навчання, але не більше ніж до 23 років.

05.01.2024 року, на виконання вищевказаного заочного рішення, Центральним районним судом м.Миколаєва видано виконавчий лист №490/5776/23.

Постановою головного державного виконавця Центрального ВДВС у м.Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) Процька Є.В. від 08.01.2024 року, відкрито виконавче провадження № 73751234 для примусового виконання виконавчого листа № 490/5776/23.

30.06.2024 року стягнення аліментів припинилося, в зв`язку із закінченням позивачем навчання в Одеському національному економічному університеті.

Згідно розрахунків по аліментам, згідно з виконавчим листом від 05.01.2024 року №490/5776/23, складених держаним виконавцем Процько Є.В., вбачається наступне: станом на 30.06.2024 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів становить 11 572,50 грн; станом на 01.09.2024 року заборгованість становить 51 295,80 грн; станом на 31.03.2025 року заборгованість складає 32051,00 грн. Відповдіачем також сплачено аліменти у розмірі 14050,00 грн у серпні 2024 року.

17.11.2024 року ОСОБА_2 звернувся до Центрального ВДВС у м.Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) із заявою про перерахунок заборгованості, з врахуванням надних ним квитанцій, які підтверджують сплату ним аліментів на загальну суму 56 260,99 грн.

Ухвалою від 04 листопада 2025 року Центрального районного суду м. Миколаєва скаргу ОСОБА_2 на дії Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) задоволено частково.

Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Процька Євгенія Валерійовича в частині безпідставного незарахування сплачених ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів, як аліментів у виконавчому провадженні №73751234, на загальну суму 49225,91 грн, згідно наданих платіжних документів.

Зобов`язано головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Процька Євгенія Валерійовича здійснити розрахунок заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів у виконавчому провадженні №73751234, з врахуванням вказаних платіжних інструкцій.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 04.02.2026 року боржника ОСОБА_2 у ВП № №73751234 за виконавчим документом № 490/5776/23 заборгованість зі сплати аліментів вдсутня .Аліменти сплачено в серпні 2024 року у розмірі 14 050 грн 04.02.2026 року . Станом на 30.06.2024 року існувала заборгованістьу розмірі 10925 грн 29 коп.

Спірні правовідносини, виникли з приводу реалізації позивачкою право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У статті 11 ЦПК України зазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

За правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які боржник зобов`язаний сплачувати щомісяця і несвоєчасна сплата яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).

Згідно з положеннями ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Частиною 3 статтею 195 СК України передбачено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Оскільки неустойка у виді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов`язань, які виникають у боржника щомісяця, то й пеня має триваючий характер і обчислюється за прострочення кожного зобов`язання окремо. Отже, з урахуванням правової природи пені як дієвого стимулу належного виконання обов`язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

Законодавець встановив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, в який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1%.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі №569/14819/19 (провадження №61-1586св20) зазначено, що: «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц (провадження №14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18)».

Тлумачення вказаних норм свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства; учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів; невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи; стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У Сімейному кодексі України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів; розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%; при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України, якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Суд, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №711/697/21.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості та розрахунку пені по аліментах вбачається, що розмір пені за несвоєчасну сплату аліментів з урахуванням вимог ст. 196 СК України за період з червня 2023 року по червень 2024 року становить більше 25 000 гривень.

Так, позивачем частково неправильно розмір пені було розраховано та обраховано судом за наступною формулою (незважаючи на відмінні позначення у сторони позивача): p=(A1*1%*Q1)+(A2*1%*Q2)+……….(An*1%*Qn), де:

p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Так, за липень 2023 року прострочення сплати аліментів становило 124 дні (сплата 04.12.2023 року) , отже розмір пені за вказаний період згідно наведеної формули становить 4 693,70 грн, за серпень 2023 року - 2672,5 грн ( з розрахунку за 105 днів прострочення 2445 грн заборгованості ); за вереснень 2023 року - 2838,75 грн ( сплачено згідно наданих відповдіачем квитанцій 15.12.2023 року).

Отже, загальний розмір заборгованості за пенею вочевидь є більшим, ніж наявний розмір заборгованості зі сплати аліментів на час завершення виконавчого провадження.

При цьому, під час вирішення питання про стягнення пені за прострочення сплати аліментів боржником, необхідно брати до уваги фактичні обставини, що зумовили виникнення заборгованості, можливість та обізнаність боржника про необхідність утримувати дочку, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення, участь боржника у вихованні дочки, що сприятиме його обізнаності щодо потреб дочки, пов`язаних з її матеріальним забезпеченням.

Обов`язок утримувати повнолітню дочку чи сина не залежить від звернення до суду, адже відповідач був обізнаний про свій обов`язок щомісячно сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина, тому повинен був прийняти міри для своєчасного перерахування аліментів.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач був обізнаний про необхідність утримувати повнолітню дочку, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення. Проте свої зобов`язання вчасно та в повному обсязі не виконував, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за прострочення сплати аліментів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищенаведені висновки суду, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 10925,29 грн, що дорівнює 100% заборгованості зі сплати алментів станом на 30.06.2024 року.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

Ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів на повнолітню дитину - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання сина, який продовжує навчання, за період з 23 червня 2023 року по 30 червня 2024 року у сумі 10925,29 грн .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено судом 07.04.2026 .

Суддя Гуденко О.А.