Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №677/134/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 677/134/26

Провадження № 33/820/284/26

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду Барчук В.М., з участю секретаря судового засідання Яхієвої М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому апеляційну скаргу захисника Погрібної Тетяни Сергіївни на постанову Красилівського районного суду Хмельницької області від 05 лютого 2026 року,-

в с т а н о в и в:

Постановою Красилівського районного суду Хмельницької області від 05 лютого 2026 року

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн. 60 коп.

За постановою суду, 08.12.2025 року о 18 год. 02 хв. в с. Великі Зозулинці, по вул. Лісовій, 3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «FIAT DOBLO», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки, за допомогою приладу «Драгер», тест № 2166 із результатом 0,46 ‰, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник Погрібна Т.С. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Красилівського районного суду Хмельницької області від 05 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 , скасувати постанову суду та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.4 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Вказує, що постанова Красилівського районного суду 05 лютого 2026 року була прийнята за відсутності ОСОБА_1 , який не був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №535188 від 08.12.2025 не було зазначено дати та часу судового розгляду справи, а лише вказано, що розгляд відбудеться у Красилівському районному суді, що підтверджується відеозаписом, на якому поліцейський повідомляє виключно суд, у якому буде здійснюватися розгляд справи, без зазначення конкретної дати та часу. Що дає підстави вважати, що відомості щодо дати та часу розгляду справи були внесені до протоколу пізніше рукописним способом.

Під час складання адміністративних матеріалів працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 про дату та час судового розгляду, а також не вручили йому копії протоколу, акту огляду на стан сп`яніння та інших матеріалів.

Таким чином, ОСОБА_1 був позбавлений можливості реалізувати своє право на участь у судовому засіданні, надати пояснення, заявити клопотання та довести обставини, зокрема щодо вчинення дій у стані крайньої необхідності.

Про постанову суду ОСОБА_1 дізнався лише в березні 2026 року. Захисник Погрібна Т.С. 12.03.2026 на електронну адресу отримала постанову суду, а 18.03.2026 - скановані матеріали справи.

Отже, строк на апеляційне оскарження постанови суду пропущений з поважних причин.

Постанова суду прийнята з істотним порушенням матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 245, 251, 280, 283 КУпАП. Суд неналежним чином дослідив та оцінив обставини справи та докази у справі.

Під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення працівниками поліції допущено істотні порушення норм матеріального та процесуального права.

Поліцейським була оголошена одна ознака сп`яніння, інших ознак, передбачених Інструкцією поліцейським зафіксовано та озвучено не було, що є порушенням Інструкції та свідчить про відсутність достатніх підстав для висновку про перебування водія у стані алкогольного сп`яніння.

Акт огляду на стан сп`яніння оформлено з порушеннями вимог закону, оскільки у ньому зазначено лише одну можливу ознаку алкогольного сп`яніння – запах алкоголю з порожнини рота, при цьому згідно Інструкції підставою для проведення огляду є наявність сукупності ознак, тобто не менше двох характерних проявів стану сп`яніння.

Результат огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння становив 0,46 проміле, що є меншим за гранично допустимий рівень, визначений Конвенцією про дорожній рух від 08.11.1968, згідно якої максимальний рівень вмісту алкоголю не повинен перевищувати 0.50 г/л крові, або 0,25 мг/л у повітрі, що видихається.

Крім того, слід врахувати вік ОСОБА_1 – 64 роки, та можливі особливості стану його здоров`я, зокрема функціонування печінки, що можуть впливати на тривалість виведення алкоголю з організму та результати вимірювання.

Поліцейським не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі.

В матеріалах справи відсутні сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки – газоаналізатора Драгер; повірка газоаналізатора Драгер Алкотест 6810 на момент проведення тестування була простроченою, останнє калібрування здійснено 12.12.2024, тобто за 11 місяців 27 днів до моменту проведення огляду. При цьому калібрування проходиться не рідше ніж раз на місяць. Не було зроблено поліцейськими контрольного тестування газоаналізатор Драгер.

З урахуванням викладеного, роздруківка результату приладу Драгер є недопустимим та недостовірним доказом.

Допущена процесуальна непослідовність при проведенні огляду на стан сп`яніння – спочатку було виписане направлення на огляд до медичного закладу а потім проведено тестування за допомогою газоаналізатора; направлення на медичний огляд складено з порушенням.

Судом не було враховано, що ОСОБА_1 сів за кермо у стані крайньої необхідності, його викликала сусідка тещі – ОСОБА_2 , за якою він доглядає. Під час телефонної розмови ОСОБА_2 повідомила, що тещі стало погано, у зв`язку з чим просила терміново приїхати. Такі обставини підтверджуються письмовими поясненнями сусіда ОСОБА_3 , який у той же день викликав фельдшера та повідомив про критичний стан здоров`я тещі ОСОБА_1 , письмовими поясненнями ОСОБА_2 актом здійснення догляду ОСОБА_1 за своєю тещею, довідкою фельдшера про виклик 08.12.2025 та погіршення стану її здоров`я.

Тому, ОСОБА_1 був змушений невідкладно сісти за кермо транспортного засобу, щоб якнайшвидше прибути до тещі на надати їй необхідну допомогу. При цьому він вважав, що не перебуває у стані алкогольного сп`яніння, оскільки алкогольні напої вживав напередодні.

Оскільки ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, відповідно до ст.17 КУпАП він не підлягає адміністративній відповідальності.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Погрібна Т.С., у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від захисника Погрібної Т.С. надійшла заява про розгляд справи у відсутності захисника та ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду підлягає поновленню, оскільки пропущений з поважних причин, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при наведених у постанові обставинах, відповідає матеріалам справи, ґрунтується на наявних у ній доказах.

Згідно вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст.280 КУпАП).

Судом першої інстанції зазначені вимоги закону дотримані.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 08.12.2025 серії ЕПР1 № 535188 08 грудня 2025 року о 18 год. 02 хв. в с. Великі Зозулинці, по вул. Лісовій, 3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «FIAT DOBLO», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки, за допомогою приладу «Драгер», тест № 2166 із результатом 0,46 ‰.

Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення від 08.12.2025 серії ЕПР1 № 535188, у якому викладені обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, протокол підписаний останнім.

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому зазначено виявлену у ОСОБА_1 ознаку алкогольного сп`яніння – запах алкоголю з порожнини рота, результат огляду позитивний – 0,46 проміле. ОСОБА_1 з результатом огляду погодився, про що в акті міститься його підпис;

- роздруківкою приладу Драгер Алкотест 6810 від 08.12.2025, тест №2166 - результат 0,46 проміле, роздруківка тесту підписана ОСОБА_1 ;

- направленням на огляд до КНП «Красилівська БЛ» водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, відповідно до якого огляд не проводився;

- відеозаписом події, з якого видно, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «FIAT DOBLO», був зупинений працівником поліції. У зв`язку з виявленням у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння – запах алкоголю з порожнини рота, яка була повідомлена останньому, працівником поліції ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням приладу Драгер Алкотест 6810. ОСОБА_1 пройшов такий огляд, результат огляду позитивний – 0,46 проміле. З результатом огляду ОСОБА_1 погодився. При цьому, ОСОБА_1 повідомляв поліцейським, що напередодні вживав алкоголь. Після цього працівником поліції були складені адміністративні матеріали.

Будь-яких порушень працівниками поліції при виконанні вимог ст.266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 р. № 1452/735, при проведенні огляду ОСОБА_1 на встановлення факту перебування його в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом, апеляційним судом не встановлено.

Суд першої інстанції дав належну оцінку наявним в матеріалах справи та дослідженим судом доказам відповідно до ст.252 КУпАП, які є належними та допустимими доказами, та прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги захисника Погрібної Т.С. про те, що поліцейським була оголошена одна ознака алкогольного сп`яніння, інших ознак, передбачених Інструкцією поліцейським зафіксовано та озвучено не було, що є порушенням Інструкції та свідчить про відсутність достатніх підстав для висновку про перебування водія у стані алкогольного сп`яніння та що Акт огляду на стан сп`яніння оформлено з порушеннями вимог закону, оскільки у ньому зазначено лише одну можливу ознаку алкогольного сп`яніння – запах алкоголю з порожнини рота, при цьому згідно Інструкції підставою для проведення огляду є наявність сукупності ознак, тобто не менше двох характерних проявів стану сп`яніння.

За змістом ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОН України від 09.11.2015 № 1452/735 (надалі Інструкція № 1452/735), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно п.3 розділу I Інструкції № 1452/735 ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Отже, до виключних повноважень поліцейського уповноваженого підрозділу НПУ відноситься виявлення та оцінювання наявності ознак, зокрема, алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу, ніхто інший не має повноважень оцінювати наявність у водія тих чи інших ознак сп`яніння. А тому, якщо у поліцейського виникають підстави вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані сп`яніння, поліцейський має законне право вимагати від водія пройти відповідно до встановленого порядку зокрема огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Таким чином, виявивши у ОСОБА_1 ознаку алкогольного сп`яніння – запах алкоголю з порожнини рота, працівники поліції законно вимагали у нього прийти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

При цьому Інструкція № 1452/735 не передбачає, що підставою проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння є наявність сукупності ознак, передбачених п.3 розділу I Інструкції № 1452/735, це може бути як одна ознака, так і декілька.

Не впливають на законність постанови суду посилання в апеляційній скарзі на те, що результат огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння становив 0,46 проміле, що є меншим гранично допустимого рівня, визначеного Конвенцією про дорожній рух від 08.11.1968, згідно якої максимальний рівень вмісту алкоголю не повинен перевищувати 0.50 г/л крові, або 0,25 мг/л у повітрі, що видихається.

Відповідно до п.7 Інструкції № 1452/735 установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

За результатами огляду ОСОБА_1 встановлений факт його перебування в стані алкогольного сп`яніння, результат тесту – 0,46 проміле.

При цьому, допустимий рівень алкоголю становить 0,2 проміле, (що з урахуванням похибки може бути 0,22 проміле) визначається відповідно до національного законодавства.

В апеляційній скарзі захисник Погрібна Т.С. вказує, що поліцейським не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі.

На такі твердження апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно ч.3 ст.266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння із використанням спеціальних технічних засобів огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

З наявних в матеріалах справи доказів, зокрема відеозапису події та акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, видно, що ОСОБА_1 погодився з результатом його огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу, а тому у працівників поліції не було підстав пропонувати ОСОБА_1 проходити огляд в закладі охорони здоров`я.

Не спростовують висновків суду першої інстанції доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки – газоаналізатора Драгер; повірка газоаналізатора Драгер Алкотест 6810 на момент проведення тестування була простроченою, останнє калібрування здійснено 12.12.2024, тобто за 11 місяців 27 днів до моменту проведення огляду.

Так, процедура оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначається Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС 07.11.2015 №1395.

Згідно до п.1 р. ІІ вказаної Інструкції протокол про адміністративне правопорушення складається в письмовій формі відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп`яніння в разі проведення огляду на стан сп`яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.

Отже, зазначена Інструкція не передбачає, що поліцейським до протоколу про адміністративне правопорушення, має долучатися свідоцтво про повірку спеціального технічного засобу із застосуванням якого проводиться огляд на стан алкогольного сп`яніння та сертифікат відповідності.

При цьому, як у суді першої інстанції так і під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 та його захисник Погрібна Т.С. не заявляли клопотання про витребування вказаних документів.

Крім того, Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який набрав чинності 01.01.2016, визначено, що засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки. До таких засобів вимірювальної техніки відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається. Пунктом 1 статті 17 вказаного закону встановлено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», не встановлено вимог до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, пов`язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, які видавалися Міністерством економічного розвитку і торгівлі до 01.01.2016. Таким чином, газоаналізатори (алкотестери), виробництва компанії Drager Safety Ag & Co KgaA, Німеччина, що вже перебувають в експлуатації, можуть експлуатуватись і надалі, за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту. Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747 і становить 1 рік. Таким чином, вказаний газоаналізатор дозволений МОЗ України, має свідоцтво про державну реєстрацію та сертифікат відповідності, а також відноситься до числа дозволених для застосування газоаналізаторів на території України.

Згідно наявної в матеріалах справи роздруківки тесту газоаналізатора Драгер алкотест 6810, вказаний прилад останнє калібрування пройшов 17.12.2025.

Тобто, огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння був проведений із застосуванням газоаналізатора Драгер Алкотест 6810, який відповідає вимогам закону, в межах міжповірочного інтервалу.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що судом не було враховано, що ОСОБА_1 сів за кермо у стані крайньої необхідності, а тому відповідно до ст.17 КУпАП він не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.

Крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.

Підставою крайньої необхідності є небезпека інтересам, які охороняються адміністративним законодавством. Ця небезпека може бути викликана: 1) протиправними діями людини: 2) діями тварин; 3) природними явищами; 4) джерелом підвищеної небезпеки (технічними та транспортними засобами) тощо.

Таким чином, вчинення протиправного діяння в стані крайньої необхідності представляє собою дії правопорушника спрямовані на усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, встановленому порядку управління, але за умов, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена.

Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі №686/5225/17.

На думку апеляційного суду ОСОБА_1 міг скористатися послугами таксі, або залучити іншого водія тощо.

Доказів, того що така небезпека для життя і здоров`я тещі ОСОБА_1 не могла бути усунена іншим шляхом, також не надано, обставин передбачених ст.17 КУпАП, що виключають адміністративну відповідальність не встановлено.

Таким чином, зважаючи на конкретні обставини справи, адміністративне правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 є умисною, суспільно небезпечною дією, а тому, зазначені у апеляційній скарзі обставини не можуть вважатись такими, що є підставою для закриття справи, у зв`язку з вчиненням дій особою в стані крайньої необхідності.

Інші доводи апеляційної скарги на законність постанови суду не впливають та не спростовують висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні.

За таких обставин, з урахуванням цілої низки матеріалів, які в повному обсязі підтверджують вину ОСОБА_1 в порушенні п.2.9 «а» ПДР України, постанова судді є законною і справедливою і підстав для її скасування немає.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Постанову Красилівського районного суду Хмельницької області від 05 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Погрібної Т.С. – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Володимир БАРЧУК