Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №607/22720/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/22720/25Головуючий у 1-й інстанції Багрій Т.Я.

Провадження № 33/817/186/26 Доповідач - Сарновський В.Я.

Категорія - ст.124 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2026 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Моленя Р.Б. на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 січня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП. Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП провадженням закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Згідно постанови, ОСОБА_1 21 серпня 2025 року о 05 год. 10 хв. в м.Тернопіль, по вул.Львівська, керуючи транспортним засобом марки Peugeot Partner, номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, маючи можливість виявити небезпеку для руху не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого допустив зіткнення з автобусом BOVA, номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.12.1, п.12.3 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Молень Р.Б. просить поновити строк апеляційного оскарження та скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 січня 2026 року, а провадження у справі закрити. Свої вимоги мотивує тим, що:

не є вірними висновки суду про те, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом, не вибрав безпечної швидкості руху, маючи можливість виявити небезпеку для руху не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого допустив зіткнення з автобусом BOVA;

дорожньо-транспортна пригода сталася через грубе порушення водієм транспортного засобу BOVA р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_2 вимог п.19.4 та п.9.10 ПДР України;

сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, не може бути беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 в тому чи іншому діянні;

ОСОБА_1 через засліплення світлом фар зустрічного транспортного засобу зміг побачити знак аварійної зупнки лише після проїзду цього автомобіля, перебуваючи вже за кілька метрів до цього знаку.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та доводи його захисника - адвоката Моленя Р.Б., які підтримали апеляційну скаргу і просили задовольнити її з викладених у ній підстав та скасувати постанову, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Що стосується клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 січня 2026 року, то він підлягає поновленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

Так, згідно з постановою судді, справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності розглянута без його участі 23 січня 2026 року.

Як вбачається з матеріалів справи, копію постанови судом першої інстанції ОСОБА_1 надіслано не було.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 з копією судового рішення ознайомився 02 березня 2026 року, а апеляційна скарга подана 12 березня 2026 року.

За таких обставин вважаю, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин і тому, відповідно до ст.289 КУпАП, він підлягає поновленню.

Щодо доводів апеляційної скарги по суті справи в ході апеляційного розгляду встановлено наступне.

Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху.

Пунктом 12.1. ПДР України передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Пунктом 12.3. ПДР України передбачено, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Апеляційний суд вважає, що висновок судді місцевого суду про порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.12.1 та п.12.3 ПДР знаходяться в причинно - наслідковому зв`язку з подією ДТП та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

У рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, які досліджені всебічно, повно та об`єктивно, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушень ґрунтуються на матеріалах справи.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП підтверджується даними, які містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 496629 від 20 жовтня 2025 року; відеозаписі під назвою WhatsApp Video 2025-08-21 at 06.21.02, що міститься на оптичному носію інформації DVD-R диску; довідці «Про результати розгляду матеріалів, зареєстрованих в ІТС «ІПНПУ» (ЖЄО) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області №46713, 46715 від 21 серпня 2025 року; рапортах інспектора чергового Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Полянської В.О. від 21 серпня 2025 року; протоколі огляду місця події (дорожньо-транспортної) пригоди від 21 серпня 2025 року з додатком план-схемою місця ДТП та таблицею ілюстрацій до протоколу огляду від 21 серпня 2025 року; письмових поясненням ОСОБА_1 від 21 серпня 2025 року; заяві ОСОБА_1 від 21 серпня 2025 року.

Наведені в оскарженій постанові докази, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 є послідовними та узгоджуються між собою.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, доведена належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами.

Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів та обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги про те, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, не може бути беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 в тому чи іншому діянні, суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки вирішуючи справу суд першої інстанції взяв до уваги не тільки протокол про адміністративне правопорушення, а й інші докази, наявні у матеріалах справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з дотриманням Правил дорожнього руху є безпідставними, так як вони спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

В ході судового розгляду було встановлено, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.12.1 та п.12.3 Правил дорожнього руху.

Пунктом 12.1. ПДР України передбачає, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Пунктом 12.3. ПДР України передбачено, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Наявні в цій справі та досліджені в ході судового розгляду докази беззаперечно підтверджують, що ОСОБА_1 21 серпня 2025 року о 05 год. 10 хв. в м.Тернопіль, по вул.Львівська, керуючи транспортним засобом марки Peugeot Partner, номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, маючи можливість виявити небезпеку для руху не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого допустив зіткнення з автобусом BOVA, номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.12.1, п.12.3 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 496629 від 20 жовтня 2025 року, який останнім підписано без зауважень.

За таких обставин, висновок суду про наявність у діях ОСОБА_1 порушень вказаних вимог ПДР і як наслідок складу адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП є правильним.

Доводи апелянта про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася через грубе порушення водієм транспортного засобу BOVA р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_2 вимог п.19.4 та п.9.10 ПДР України, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 , оскільки наявність вини обох учасників дорожнього руху в настанні ДТП не виключає винуватість кожного з них окремо.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до наявного у матеріалах справи протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 496629 від 20 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 інкриміновано порушення п.12.1 та п.12.3 Правил дорожнього руху України. Враховуючи наведене предметом судового розгляду в цій справі є дії ОСОБА_1 щодо порушення даних пунктів ПДР.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог вказаних пунктів ПДР підтверджується доданими до протоколу про адміністративне правопорушення матеріалами, в тому числі даними відеозаписів з місця події, з якого видно, що ОСОБА_1 не заперечував свою винуватість та порушення ним ПДР України.

Щодо необхідності надання оцінки діям іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди, то суд першої інстанції обґрунтовано не вдавався до їх обговорення, вирішуючи лише питання згідно із ст.280 КУпАП щодо особи, яка притягується до адміністративної відповідальності в цьому провадженні, а тому з`ясування інших питань виходить за межі судового розгляду в цій справі, тобто щодо протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не зміг побачити, своєчасно виявити знак аварійної зупинки через засліплення світлом фар зустрічного транспортного засобу, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 п.12.1. ПДВ, оскільки з дослідженого в ході апеляційного розгляду запису відеореєстратора автомобіля ОСОБА_1 , яким зафіксовано подію ДТП, а також з пояснень ОСОБА_1 в ході апеляційного розгляду встановлено, що він не зменшував швидкість руху при засліпленні фарами зустрічного автомобіля в темну пору доби, тобто не врахував дорожню обстановку під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, щоб мати змогу безпечно керувати автомобілем.

Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Поновити захиснику строк апеляційного оскарження.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Моленя Р.Б. - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 січня 2026 року відносно ОСОБА_1 — без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя