Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №682/126/26 — Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/126/26

Провадження № 2/682/434/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі головуючого судді Шевчука В.В., за участю секретаря судових засідань Придачук Г.Л., позивача ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Славута цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання, особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування поданого позову позивачка та її представник вказують, що згідно рішення виконкому Славутської міської ради Хмельницької області №302 від 21.06.2007р ОСОБА_1 визнано основним наймачем квартири АДРЕСА_1 . З літа 2014 року відповідач жодного разу не з?явився у квартиру АДРЕСА_1 , де позивач проживає разом з своїм чоловіком ОСОБА_6 та дитиною, ОСОБА_5 .. Відповідач є повнолітньою особою, житлову площу залишив добровільно в зв?язку з переїздом на проживання в росію, перешкоди у користуванні квартирою йому не чинились, він мав можливість за бажанням вільно заходити в квартиру і проживати в ній, майно (особисті речі) його в квартирі відсутні. Відповідач не несе ніяких витрат утриманню квартири в будинку.

За таких обставин, позивач звернулась до суду та просила визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 28.01.2026, провадження у справі відкрито та призначено до підготовчого судового розгляду на 27.02.2026.

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 27.02.2026 підготовче судове засідання у справі закрити, та справу призначено до судового розгляду по суті на 16.03.2026.

16.03.2026 судове засідання було відкладено через технічні несправності на 07.04.2026.

07.04.2026 позивач та її представник заявлені позовні вимоги підтримал. Позивач повідомила, що відповідач з 2014 року, за вказаною адресою не приживає незважаючи на те, що перешкод у користуванні житлом ніколи не мав. Добровільно залишив житло ще до 2014 року оскільки проживав на орендованій квартирі, а після переїзду до росії у 2014 році, до житла жодного разу не приїзджав. Ніколи ним не цікавився та не давав будь-яких коштів для його утримання. Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.

Третя особа ОСОБА_3 , заявлені позовні вимоги підтримала та підтвердила викладені у позовній заяві обставини.

Свідок ОСОБА_7 , яка до 2024 року проживала на одному поверху із позивачкою підтвердила, що ОСОБА_4 не бачила за місцем його прописки більше 10 років.

Заслухавши учасників справи, дослідивши наданідокази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі рішення виконкому Славутської міської ради від 21.06.2007 року №302, ОСОБА_1 з сім`єю з шести чоловік, видано ордер на жиле приміщення №000187 від 09.07.2007 року, яке складаєься з секції за адресою АДРЕСА_2 . Склад сім`ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 – чоловік, ОСОБА_4 – брат, ОСОБА_8 – сестра, ОСОБА_9 – сестра, ОСОБА_5 – дочка (а.с.12).

Згідно акту комісії у складі: начальника абонентського відділу КП «Славутське ЖКО» - Єніної В., завідуючої гуртожитку – Березюк Ю., від 29.12.2025 року, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно не проживає за адресою кв. АДРЕСА_1 з 2014 року (а.с.7).

Згідно довідки про зареєстрованих у житлі осіб згідно даних, що є у наявності у відділі станом на 26.12.2025, за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 (а.с.8).

Згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , власником квартири є ОСОБА_1 (а.с.9).

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд враховує наступне.

Так, відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою ст. 316 ЦК України визначено, що право власності це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч.1 ст.317 ЦК України, власнику належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст.319 ЦК України). Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України). Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпоряджання своїм майном (ч.1 ст.391 ЦК України).

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 р. відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.47 Конституції України, встановлено, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до вимог ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Також, відповідно до п.п.2 п.50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування)» затвердженого Постановою КМУ від 07.02.2022 №265 визначено, що зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі, рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

У постанові Верховного Суду від 27 серпня 2021 року у справі № 521/5887/17 (провадження № 61-7894св20) зазначено, що аналіз норм статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням за одночасної наявності двох умов: непроживання особи в житловому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин на це. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення. Вичерпного переліку поважних причин непроживання в житловому приміщенні законодавством не встановлено, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи і правил ЦПК України щодо оцінки доказів.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №344/19735/19 (провадження № 61-13123св21) вказано, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. При вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно встановити факт відсутності особи у жилому приміщення понад шість місяців та поважність причин такої відсутності. Поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначаються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та правил ЦПК України щодо оцінки доказів. Суд має всебічно перевірити доводи сторін щодо поважності причин відсутності такої особи у жилому приміщенні понад зазначені у статті 71 ЖК України строки. Вичерпного переліку поважних причин відсутності наймача або членів його сім`ї у житловому приміщенні житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів. У справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на позивача покладається обов`язок із доведення відсутності відповідача у спірному приміщенні понад строк, із яким законом пов`язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем), а на відповідача, відповідно, покладається обов`язок із доведення поважності причин відсутності у спірному приміщенні понад встановлений законом строк.

Дослідивши надані суду докази в комплексі із поясненнями сторін та показами свідків, суд приходить до висновку, що відповідач добровільно залишив своє місце проживання у 2014 році і з того часу ним нецікавиться, що свідчить про втрату інтересу до цього житла. З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_4 понад шість місяців, а саме більше одинадцяти років не проживає за місцем своєї реєстрації.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір в сумі 1064,96 грн. на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 263-265, 279 ЦПК України, ст. ст. 71, 72 ЖК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1064 грн. 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Представник позивача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

Віповідач: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 );

Третя особа: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 );

Третя особа: ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 ).

Повний текст рішення складено 09.04.2026.

Суддя Шевчук В. В.