Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №464/8399/25 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/8399/25

пр.№ 2/464/683/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.04.2026 м. Львів

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого-судді Мички Б.Р.

секретар судового засідання Ільницька О.В.

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом, в якому просить стягувати з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 5 прожиткових мінімумів, щомісячно, а також просить розділити всі додаткові витрати на дитину навпіл між сторонами. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач перебуває на даний час у зареєстрованому шлюбі із відповідачем, однак подала до суду позов про розірвання шлюбу. У шлюбі у сторін народилась дочка: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дочка проживає спільно з матір`ю та перебуває на її утриманні. Відповідач не надає матеріальної допомоги дитині для забезпечення належного способу життя та розвитку. Оскільки батько не бере участі у матеріальному забезпеченні дитини, позивач змушена звернутися до суду. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 03.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

19.12.2025 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву у якому просив позов задовольнити частково та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки всіх видів доходу (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно. Вказав, що розмір аліментів, які просить стягнути відповідач не обгрунтований. Крім цього, вказав, що відповідачка не надала суду доказів понесених додаткових витрат на дитину.

23.12.2025 року позивач подала до суду відповідь на відзив у якому просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

08.04.2026 року позивач подала до суду додаткові пояснення у яких просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримала позицію викладену у відзиві на позовну заяву. Просила позов задовольнити частково.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що неповнолітня дитина сторін проживає разом з матір`ю ОСОБА_3 .

Згідно із ч.2 ст.150 Сімейного кодексу України (надалі - СК України) батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Вказаний обов`язок щодо утримання дитини покладений на обох батьків та є однаковим для них.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

З приписів зазначених правових норм вбачається, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.

Згідно ст.181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дочки є підставною.

Суду не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач за своїм станом здоров`я чи матеріальним становищем не може виконувати своїх обов`язків із утримання дитини. Разом з тим, суд враховує, що обов`язок утримувати дитину в рівній мірі покладається на обох батьків, у тому числі на позивача. Відповідач є особою працездатного віку та може надавати матеріальне утримання для своєї дитини.

Однак, суду не надано позивачем достатніх та належних доказів про стягнення з відповідача аліментів саме у розмірі 5 прожиткових мінімумів.

Згідно зі ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із частиною 2 даної статті розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно зі ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При визначенні розміру аліментів суд виходить з розумності та достатності розміру стягуваних аліментів, необхідних для задоволення потреб позивача на утримання неповнолітньої дитини, встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також враховує матеріальне становище дитини, яку утримує та доглядає позивач, матеріальне становище відповідача, який офіційно працевлаштований, стан здоров`я дитини та стан здоров`я відповідача, а також те, що обов`язок утримувати дитину лежить на обох батьках. Крім того, суд виходить також із захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, збереження того рівня життя, який вона б мала тоді, коли утримувалася обома батьками.

Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст.191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відтак, враховуючи однозначну необхідність у витратах на дитину, виходячи із засад справедливості, добросовісності і розумності (ч.9 ст.7 СК України), суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини, у розмірі 1/4 частки всіх видів доходу (заробітку), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з 28.11.2025 і до досягнення дитиною повноліття. Такий розмір відповідатиме інтересам дитини, буде необхідним та достатнім для забезпечення її гармонійного розвитку і не порушуватиме права кожної із сторін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Щодо вимоги про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.

Статтею 185 СК України передбачено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 роз`яснено, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат їх має бути визначено у рішенні окремо.

Відповідно до вимог ст. 198 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат (на лікування, на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

У судовому засіданні представником позивача вказано, що позивач несе додаткові витрати на дитину в місяць приблизно 25000 грн, однак жодних доказів понесення таких суду не надала.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов у цій частині не підлягає до задоволення, оскільки викладенні в позові обставини справи нічим не підтверджуються, а тому вимоги позивача є безпідставними.

За умовами частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору, слід зазначити наступне. Оскільки позивач при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір», враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 1211, 20 грн судового збору.

На підставі статей 141, 180, 181, 182, 183, 184, 191 Сімейного кодексу Українита керуючись статтями 10, 141, 247, 263-265, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів доходу (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 28.11.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.

Рішення суду в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 08 квітня 2026 року, що є датою його ухвалення, постановленого за відсутності учасників справи, відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України.

Головуючий Мичка Б.Р.