Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №336/9881/25 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/9881/25

Провадження №: 2/336/632/2026

08.04.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Худіної О.О.,

при секретарі Дорошенко К.В.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

представника третьої особи Семенченко Н.В., ОСОБА_5 , Ніколичева І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району про зміну способу участі батька у вихованні дитини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району про зміну способу участі батька у вихованні дитини, в якому просив: змінити спосіб його участі у вихованні сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначений ухвалою про затвердження мирової угоди Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.09.2020 по цивільній справі № 182/317/20 та визначити наступний:

-Надати можливість батьку спілкуватися з сином ОСОБА_6 кожну другу та четверту неділю місяця засобами телефонного, поштового, електронного через месенджери «Viber», «Telegram», та іншого засобу зв`язку з 18.00 до 19.00;

-Надати батьку ОСОБА_1 можливість забирати дитину з 01 липня кожного року на два тижні за умови постійного зв`язку з матір`ю дитини з можливістю продовження відпочинку дитини за місцем проживання батька за домовленістю сторін;

-Кожні свята один раз на два календарні роки: Новий рік, день народження дитини, Різдво Христове, Великдень та у день народження батька ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного року, дружини кожного 07.08., дідуся кожного 02.06. кожного року без присутності матері;

-З 2-го січня по 10-те січня щороку, батько забирає дитину до свого місця проживання без присутності матері, але на постійному зв`язку з матір`ю дитини та за умови, що батько забирає дитину та повертає до її місця проживання;

-У разі хвороби дитини або інших виключних обставин, якщо це припадає на день зустрічі дитини з батьком, перенести зустріч на іншу погоджену з батьком дату, враховуючи інтереси дитини, її стан здоров`я та потреби у повноцінному розвитку відповідно до віку дитини;

-Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомляти матір дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про стан здоров`я дитини у випадку його погіршення або хвороби, а також про фактичне місце перебування чи проживання дитини, подальших планів щодо місця проживання та перебування, подорожей та зміни місця проживання, перебування тощо;

-Зобов`язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомляти батька дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про стан здоров`я дитини у випадку його погіршення або хвороби, а також про фактичне місце перебування чи проживання дитини, подальших планів щодо місця проживання та перебування, подорожей та зміни місця проживання, перебування тощо;

-Стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивовані наступним:

З 23.08.2008 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.01.2020.

На підставі рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19.08.2019 у справі № 337/2565/19 позивач та відповідач усиновили дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою про затвердження мирової угоди Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.09.2020 по справі № 182/317/20 визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із матір`ю ОСОБА_3 , за місцем реєстрації місця проживання останньої; зобов`язано не чинити будь - яких перешкод у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_1 . Визначено наступний спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_6 , а саме:

-До досягнення малолітньою дитиною ОСОБА_6 шестирічного віку (а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 ): за попереднім узгодженням з ОСОБА_3 по телефону один раз на місяць у суботу або неділю, в залежності від графіку роботи ОСОБА_3 у період з 8-00 до 20-00 протягом чотирьох годин в присутності матері ОСОБА_3 ;

-Після досягнення малолітньою дитиною ОСОБА_6 шестирічного віку (а саме, після 20.07.2023): ОСОБА_6 один тиждень на місяць з 24 по 30 число кожного місяця проживатиме з батьком ОСОБА_1 за адресою місця реєстрації останнього.

У подальшому позивач змінив місце свого проживання, та відповідно до довідки від 15.04.2022 за № 1826-5001091371 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тому графік затверджений ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.09.2020 по справі № 182/317/20 не можливо реалізувати. Можливість виконання позивачем ухвали також ускладнена воєнними діями.

Для позасудового вирішення спору 31.12.2024 та 25.04.2025 позивач звернувся до Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької області по Шевченківському району з проханням змінити спосіб участі батька у вихованні сина, а саме змінити графік спілкування дитини з батьком: кожну другу та четверту неділю місця засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку з 14.00 до 15.00.

У відповіді № Ж-600-714 від 08.05.2025 зазначено, що районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району не має правових підстав щодо внесення змін до ухвали суду про затвердження мирової угоди. Позивач продовжує вчиняти всі необхідні дії для налагодження зв`язку з дитиною навіть всупереч волі колишньої дружини, бо остання не бере слухавку коли позивач телефонує, або взявши слухавку говорить, що син не хоче з її слів спілкуватися, а позивач не може приїхати та реалізувати графік, який було встановлено раніше. У зв`язку з викладеними, виникла необхідність звернутися до суду з позовом про зміну способу участі батька у вихованні дитини.

Позивач вказує, що є відповідальним, дисциплінованим, проявляє ініціативу і правильні рішення в питаннях, що стосуються професійної діяльності та загалом життя. Станом на день подання позову заборгованість зі сплати аліментів відсутня.

Позивач вважає, що його вимоги щодо зміни способу участі батька у вихованні дитини є законні та обґрунтовані. Просить взяти до уваги, що між тим з батьків, хто проживає окремо, і дитиною повинен існувати постійний, систематичний контакт. Таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, оскільки спілкування дитини з батьками, а батьків зі своєю дитиною - служить задоволенню життєво важливих потреб дитини. Безпосередня участь батька у вихованні сина, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав позивача, а насамперед буде повністю відповідати інтересам дитини.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20.10.2025 було відкрите загальне провадження у справі, призначено підготовче засідання.

10.11.2025 від відповідача надійшов Відзив на позовну заяву, згідно із яким:

Позовні вимоги відповідачем не визнаються у повному обсязі. Позивачем не надано жодного доказу той обставини, що запропонований ним порядок спілкування з сином відповідає інтересам його неповнолітньої дитини, а неповнолітній ОСОБА_6 погоджується на такий порядок. Це не випадково, оскільки запропонований ним порядок не тільки не відповідає інтересам неповнолітньої дитини, а більш того загрожує емоційно-психологічному здоров`ю дитини та не відповідає думці малолітнього сина позивача, який взагалі не бажає нічого слухати про нього та його забаганки, а тим більше перебувати з ним за місцем його проживання без матері.

Дійсно ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.09.2020 по справі №182/317/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, Приміська сільська рада Нікопольського району Дніпропетровської області, про визначення місця проживання дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору служба у справах дітей Нікопольської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за якою сторони домовились про наступне: «1.Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , із матір`ю - ОСОБА_3 , за місцем реєстрації місця проживання останньої за адресою: АДРЕСА_2 . 2. ОСОБА_3 зобов`язується не чинити будь-яких перешкод у спілкуванні та вихованні сина … , батьком ОСОБА_1 . 3. Визначити наступний спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином .. , а саме: до досягнення малолітньою дитиною ОСОБА_6 …, шестирічного віку …: за попереднім узгодженням з ОСОБА_3 по телефону один раз на місяць у суботу або неділю, в залежності від графіку роботи ОСОБА_1 у період з 8-00 до 20-00 протягом чотирьох годин в присутності матері ОСОБА_3 ; після досягнення малолітньою дитиною ОСОБА_6 …. , шестирічного віку (а саме, після 20.07.2023 року ): ОСОБА_6 один тиждень на місяць з 24 по 30 число кожного місяця проживатиме з батьком ОСОБА_1 за адресою місця реєстрації останнього. 4. Сторони не мають жодних претензій одна до одної щодо стягнення судових витрат, включаючи витрати на правову (правничу) допомогу.» Ухвала набрала законної сили 08.10.2020 року.

Після затвердження вказаної мирової угоди позивач сина бачив по viber лише у квітні 2020р., а останній раз позивач проявив себе як батько у лютому 2021 року, коли попрохав фотографії купленого за його гроші самокат для сина. У відповідь отримав фотографії самоката і сина.

З того часу позивач сином не цікавився. спілкуватися з ним бажання не виявляв.

Згідно рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.01.2021 у справі № 182/8104/19 з позивача стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина. В різні періоди часу заборгованість із сплати аліментів досягала більше 100 000 грн.

Таким чином, у 2020 року відповідач припинив участь у вихованні сина, не спілкується з ним не забезпечував його належним чином матеріально, а повністю перестав ним цікавитися у 2021 р.

Більш того, у 2021 р. відповідач звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя із позовом до відповідача, третя особа служба (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, про скасування усиновлення, якому прохав: внести зміни до актового запису про народження № 608 від 04 серпня 2017 року, шляхом виключення з актового запису відомостей про батька, а саме: « ОСОБА_1 », інші відомості залишити без змін».

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 7 вересня 2023 року, відмовлено у задоволенні позов про скасування усиновлення. У даному рішенні судом встановлено, що : «…позивач жодного разу не звертався ані до служби у справах дітей, ані до суду із заявою про те, що мати дитини чинить йому перешкоди у спілкуванні із сином. За цих обставин, суд критично оцінює доводи сторони позивача, що відповідач чинила перешкоди батькові у спілкуванні з сином та що той був позбавлений можливості виконувати свої батьківські обов`язки. Не може бути підставою для скасування усиновлення наявність у позивача неприязних стосунків з відповідачем та/або розірвання шлюбу сторін. Встановлені судом фактичні обставини справи не свідчать про те, що погіршення стосунків між ним та дитиною сталося поза його волею, а встановлені по справі обставини вказують на те, що поведінка позивача також вплинула на його стосунки із сином. У свою чергу матеріали справи не містять доказів вжиття усиновлювачем всіх можливих способів для налагодження із усиновленою дитиною спільної мови, повернення батьківського авторитету та збереження сімейних стосунків. Звернення позивача до суду з позовною заявою про скасування усиновлення, суд розцінює як свідоме небажання позивача встановити нормальні відносини з дитиною, зберегти родинний зв`язок та нести моральну та матеріальну відповідальність за життя та гармонійний розвиток усиновленої дитини.»

Також рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 7 вересня 2023 року, встановлено наступне: «Зі змісту висновку служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 23.03.2023 року вбачається наступне: …Службою (управлінням) у справах дітей Запорізької міської ради було здійснено акт обстеження умов проживання 19.12.2019 року після отримання листа від ССД Нікопольської РДА Дніпропетровської області з метою захисту та інтересів прав дитини. З`ясовано, що умови проживання дитини добрі: у ОСОБА_6 є окреме спальне місце, ігровий куточок, іграшки, дитина оточена любов`ю та турботою матері та бабусі, дитина всім забезпечена.

Також, були проведені планові звіти від 30.12.2020, 30.12.2021, та 09.09.2022 за місцем проживання дитини де також встановлено, що ОСОБА_6 всім забезпечений, має багато іграшок, книжок, оточений любов`ю, турботою матері та бабусі, про батька дитина нічого не може відповісти, тому що не пам`ятає його, батько з дитиною не спілкується …».

У зв`язку із вказаним ОСОБА_3 у жовтні 2024р. було подано позовну заяву про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав (справа № 182/6293/24). Лише після отримання даної позовної заяви ОСОБА_1 у грудні 2024 р. було повністю сплачено заборгованість по аліментам та він почав дзвонити ОСОБА_3 та писати їй у месенджері з вимогами поспілкуватися з сином, показати його, надіслати його фотографію. На теперішній час справа № 182/6293/24 знаходиться в суді апеляційної інстанції, остаточне судове рішення відсутнє.

При цьому ОСОБА_1 від 2020 р. до теперішнього часу жодного разу не спробував особисто зустрітися з сином. Внаслідок свідомого нехтування ОСОБА_1 своїми батьківськими обов`язками малолітній ОСОБА_6 втратив з ним будь-який зв`язок та відноситься до нього вкрай негативно, оскільки йому не зрозуміло, що якщо ОСОБА_1 є його батьком, як він міг зникнути з його життя на довгі роки, включно з військовим часом, а перед цим навіть не віддавши йому його улюблену іграшку.

На теперішній час малолітній ОСОБА_6 категорично відмовляється спілкуватися з позивачем, не має до нього жодної прихильності і не бажає про нього нічого слухати. На пропозиції відповідачки поспілкуватися з позивачем по телефону малолітній ОСОБА_6 нервує, затуляє вуха і категорично відмовляється від спілкування та не хоче ані бачити позивача, ані щоб той бачив його.

У справі № 182/6293/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 за запитом було проведено психологічне обстеження малолітнього ОСОБА_6 та складено висновок спеціаліста-психолога від 16 червня 2025 р. З точки зору забезпечення відчуття благополуччя та психологічного комфорту дитини, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи його індивідуальний (емоційно-вольовий, психічний, інтелектуальний) розвиток та вікові особливості, зазначені у висновку спеціаліста, а також відсутність сталих емоційних зв`язків з батьком, спроба відмови батька, ОСОБА_1 , від дитини та відсутність відповідального батьківства - спілкування ОСОБА_1 з дитиною створює загрозу емоційному здоров`ю дитини, та не відповідають її інтересам , що з психологічної точки зору може бути підставами для розгляду питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 .

Таким чином, задоволення даного позову та зміна встановленого судом порядку спілкування позивача із сином не буде відповідати інтересам дитини, більш того загрожує психологічному здоров`ю дитини.

В своєму позові ОСОБА_1 взагалі не згадує про інтереси малолітньої дитини та не бажає знати його думку, щодо запропонованого ним порядку спілкування, обґрунтовує свої позовні вимоги виключно своїми особистими забаганками.

Згідно правового висновку, який викладений у Постанові Верховного Суду від 19 листопада 2020 року справа № 757/4643/18-ц «права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Насамперед, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків. . … дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.» Таким чином, законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну способу участі батька у вихованні дитини не має.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02.12.2025 підготовче провадження було закрито, справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, суду пояснив, що на теперішній час мешкає як ВПО у м. Житомир. Має бажання спілкуватися з сином, але відповідач чинить йому у цьому перешкоди. Вказав, що разом із дитиною він перебував у декретній відпустці, і його утримував його батько. Відповідач матеріально не допомагала. Він був змушений подати позов про стягнення аліментів, а відповідач натомість подала позов про визначення місця мешкання дитини. На теперішній час він орендує житло у м. Житомир, мешкає разом із новою дружиною, має усі умови для виховання сина. Він знає як спілкуватися з дитиною. Його жінка є вихователькою та психологом. Заборгованість зі сплати аліментів на теперішній час погашена. Неодноразово він звертався до відповідача з приводу спілкування із сином, просив, щоб колишня дружина переконала дитину у необхідності спілкування з батьком, просив надсилати фото ОСОБА_6 , надсилав подарунки. Відповідач не надає можливості спілкуватися із дитиною. Останній раз він бачив сина у 2020 році. Коли він перебував у шлюбі з відповідачем, мріяв про велику родину, просив відповідача дати згоду на всиновлення дитини. Він придбав великий будинок, та хотів мати велику кількість дітей. Що стосується подання позову про скасування усиновлення, то це була його помилка. Про яку він шкодує. Він бажає спілкуватися із сином. Просить суд зобов`язати колишню дружину допомогти налагодити зв`язок із дитиною.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Чайковська Р.А. позовні вимоги підтримала, суду вказала, що між сторонами існує конфлікт щодо участі у вихованні дитини. Позивач проживав разом із сином та своїм батьком, до того часу поки відповідач не забрала дитину. Між сторонами велися судові справи. У задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав батька дитини, відповідачу було відмовлено. У 2020 році судом було затверджено мирову угоду щодо способу участі батька у вихованні сина. На теперішній час, позивач мешкає у м. Житомир, в зв`язку з чим виникла потреба у зміні способу участі. З цього приводу, її довіритель звертався до органу опіки, де йому порадили звернутися із цим питанням до суду. Графік спілкування, вказаний у позовних вимогах є демократичним та приємний для обох сторін. Позивач дуже порядна людина, він є капеланом. До 2022 року позивач не мав можливості спілкуватися із дитиною, бо був КОВІД, потім війна. На протязі 2024-2026 позивач намагається встановити зв`язок із дитиною, але відповідач чинить перепони. Батько щиро бажає спілкуватися з сином. Це буде повністю відповідати інтересам хлопчика.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позов не визнала, суду пояснила, що перебувала у шлюбі з позивачем. Позивач бажав утворити дитячий будинок сімейного типу. Вона була проти. Позивач не мав досвіду виховання дитини. Спочатку ОСОБА_6 перебував у них під опікою, а потім його було всиновлено. Коли позивач переїхав у будинок до м. Нікополь, вона була вимушена залишитися, так як необхідно було утримувати сім`ю. Паралельно вона шукала роботу у Нікополі. Постійно приїжджала та забирала сина до м. Запоріжжя. Перший час після усиновлення, позивач дивився за дитиною. Коли вчергове вона приїхала до Нікополю, дитина була у дуже занедбаному стані. Вона забрала сина, вимушена була звернутися до лікаря, та перебувала на лікуванні у лікарні. С того часу позивач не спілкувався з дитиною. Подавав позов про скасування усиновлення, в зв`язку із чим вона подала позов про позбавлення позивача батьківських прав. Після цього, позивач здійснює спроби спілкуватися з сином. Але дитина його не знає, спілкуватися з ним не бажає. На її прохання поговорити з позивачем, самому відповісти чи бажає він з ним спілкуватися, син нервує. Заборгованість зі сплати аліментів позивачем була сплачена тільки після подання позову. Графіком який був встановлений раніше, позивач не користувався.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Вельможко О.О. проти позову заперечував, суду вказав, що раніше спосіб участі та графік спілкування позивача із сином вже був встановлений судом. Вважає, що на теперішній час відсутні будь - які підстави для його зміни. З 2020 року позивач не спілкується із сином. Більш того, позивачем подавався позов про скасування усиновлення, у задоволенні якого йому було відмовлено. Після розгляду даної справи, відповідач подала позов про позбавлення позивача батьківських прав, відповідно позивач звернувся до суду з даним позовом. Попереднім графіком позивач не користувався, з дитиною не спілкувався, до себе її не брав. Позивач вказує, що відповідачем йому чиняться перепони, але на даний час сама дитина не бажає спілкуватися із батьком, так як він для неї фактично чужа людина, він його не знає. Позовні вимоги викладені позивачем на даний час, у випадку задоволення будуть мати негативний наслідок для дитини.

У судовому засіданні представник органу опіки та піклування підтримала висновок про зміну способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , просила врахувати його при прийнятті рішення у справі. Вказала, що рішення приймалося більшістю голосів, з урахуванням думки дитини, з якою неодноразово проводилась бесіда. На засідання комісії запрошувались і позивач, і відповідач. Відповідач була присутньою, позивач своїм правом бути присутнім на засіданні не скористався.

У судовому засіданні у якості свідка було опитано ОСОБА_8 , яка суду пояснила, що відповідач є її донькою, позивач колишній зять, а малолітній ОСОБА_9 - її рідний онук. У позивача це п`ятий шлюб. Зауважує, що позивач завжди хотів мати легкий заробіток. У 2017 році вона дізналася, що донька та ОСОБА_9 хочуть взяти дитину з дитячого будинку. Коли померла мати ОСОБА_9 , він забажав продати квартиру, та купити великий дім, щоб організувати будинок сімейного типу. ОСОБА_6 вони всиновили не одразу, а тільки у 2019 році. Потім позивач переїхав до Нікополю . Дитина була то у м. Запоріжжі з матір`ю, то у Нікополі з позивачем та його батьком. Коли вони вчергове приїхали до Нікополя , ОСОБА_9 сказав, що подає до суду на розлучення та стягнення аліментів. Дитина на той час була із ним. Онук перебував у занедбаному стані. Виник конфлікт, викликали поліцію. Донька забрала сина на тиждень. Дитина перебувала у поганому стані, та донька звернулася до лікаря. Їх поклали у лікарню. Це був грудень місяць 2020 року. Позивач приїхав до лікарні, влаштував сварку, кричав, що дитина є всиновленою. Це був останній раз коли позивач бачив сина. Тільки після того, як донька подала позов про позбавлення батьківських прав, позивач почав дзвонити. До цього часу, на протязі багатьох років позивач не цікавився сином.

У судовому засіданні було опитано малолітнього ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, у присутності спеціаліста- дитячого психолога Губі Н.О. , який суду пояснив, що він живе разом із мамою та бабусею. Відносини у них добрі. Батька ОСОБА_9 він не знає, останнього не пам`ятає, батько ним не цікавився, спілкуватися з батьком він не бажає.

Суд, заслухавши учасників провадження, заслухавши свідка, малолітнього ОСОБА_6 , дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, дійшов висновку про часткове задоволення позову, з таких підстав.

Судом встановлено що,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянином України (а.с.9).

Відповідно до Довідки від 15.04.2022 за № 1826-5001091371 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований як ВПО у АДРЕСА_1 (а.с.13).

За місцем праці ПП «Оріон» ОСОБА_1 характеризувався позитивно (а.с.18).

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого Хортицьким районним у місті Запоріжжя відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжя, батьками є: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.11).

Згідно із рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.01.2020 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований Хортицьким районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області за актовим записом № 608, від якого є малолітній син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було розірвано (а.с.10)

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.09.2020 по справі № 182/317/20 було затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за якої сторони домовились про наступне:

1. Визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , із матір`ю - ОСОБА_3 , за місцем реєстрації місця проживання останньої за адресою: АДРЕСА_3 .

2. ОСОБА_3 , зобов`язується не чинити будь-яких перешкод у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_1 .

3. Визначити наступний спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

-до досягнення малолітньою дитиною ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 шестирічного віку (а саме, до ІНФОРМАЦІЯ_4 ): за попереднім узгодженням з ОСОБА_3 по телефону один раз на місяць у суботу або неділю, в залежності від графіку роботи ОСОБА_3 у період з 8-00 до 20-00 протягом чотирьох годин в присутності матері ОСОБА_3 ;

-після досягнення малолітньою дитиною ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 шестирічного віку (а саме, після 20.07.2023): ОСОБА_6 один тиждень на місяць з 24 по 30 число кожного місяця проживатиме з батьком ОСОБА_1 за адресою місця реєстрації останнього.

Провадження у справі - закрито (а.с.12).

31.12.2024 та 25.04.2025 ОСОБА_1 звертався до органу опіки та піклування з приводу зміни графіку спілкування із сином (а.с.14-15).

Вказані заяви були розглянуто, та 08.05.2025 надано відповідь, згідно із якою орган опіки та піклування повідомив, що відповідно до Положення про районну адміністрацію Запорізької міської ради по Вознесенівському, Дніпровському, Заводському, Комунарському, Олександрівському, Хортицькому, Шевченківському району, затвердженого рішенням Запорізької міської ради № 60 від 14.08.2024 районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району не має правових підстав щодо внесення змін до ухвал суду про затвердження мирової угоди (а.с.16).

Судом у судовому засіданні безпосередньо досліджені надані до позову скріншоти повідомлень між сторонами, а також аудіо файли, на яких зафіксовані розмови сторін, а також телефонні дзвінки позивача, що залишені без відповіді відповідачем (а.с.17).

Згідно із довідкою № 22 про заборгованість по аліментам від 12.02.2025 заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.02.2025 року у ОСОБА_1 відсутня (а.с.19).

Крім того, позивачем додані фото, на яких зображено його та сина (а.с.20-21). Вказати точний період зйомок позивач у судовому засіданні не зміг, натомість відповідач вказала, що дані фото зроблені на дитячому майданчику, ще коли ОСОБА_6 перебував у дитячому будинку.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, у справі «М. С. проти України» та у рішенні ЄСПЛ від 16 липня 2015 року № 10383/09, § 100 «Мамчур проти України», ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У частині першій статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 вказаної Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 з 20.04.2005 по теперішній час (а.с.30).

СК України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (стаття 1 СК України).

Згідно із частинами восьмою, дев`ятою та десятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07.09.2023 у справі № 336/2254/22 у задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування усиновлення було відмовлено (а.с.69-72).

Згідно Рішення Богунського районного суду м. Житомир від 25.07.2025 у справі № 182/6293/24 у задоволенні позову ОСОБА_3 до позивача про позбавлення батьківських прав було відмовлено (а.с.58-62).

До матеріалів справи доданий розрахунок заборгованості по сплаті аліментів згідно з яким заборгованість зі сплати аліментів позивачем станом на 24.10.2022 складала 103135,10 гривень за період з лютого 2020 по жовтень 2022 (а.с.70).

Як раніше зазначалось судом, станом на день розгляду справи заборгованість погашена.

СК України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (стаття 1 СК України).

Згідно із частинами восьмою, дев`ятою та десятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно до висновку спеціаліста-психолога від 16 червня 2025 р. свідчить, що «…Індивідуальний (емоційно-вольовий, психічний, інтелектуальний) розвиток ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідає віковій нормі. Малолітній ОСОБА_6 , здатен відповідно до свого віку самостійно, послідовно і усвідомлено описувати дії, події, обставини (факти), які відбуваються в його житті, висловлювати власну думку (надавати оцінку) щодо дій, подій, обставин (фактів), а також, щодо людей, з якими вони пов`язані. Рівень уяви виражений в межах норми, стихійного афективного фантазування не виявлено.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має уяву щодо усталеного образу сім`ї, до складу якої він включає себе, свою матір ОСОБА_3 та бабусю ОСОБА_8 . Батька, ОСОБА_1 в склад своєї сім`ї не включає, пояснюючи це тим, що він його не знає і не пам`ятає. У дослідженні виявлено однозначну емоційну і психологічну прихильність (близькість) дитини до матері ОСОБА_3 та бабусі ОСОБА_8 , яка обумовлена увагою, турботою, ніжністю, ласкою і любов`ю з їх боку, поряд з ними ОСОБА_6 почувається психологічно благополучно та комфортно.

Основну роль у житті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відіграє матір, ОСОБА_3 , вона має для дитини особливе значення, між матір`ю та дитиною простежується сильний емоційний зв`язок та особлива близькість. Значимість батька, ОСОБА_1 , для дитини, в ході проведеного дослідження, не виявлена. Як показують результати дослідження, відношення (ставлення) ОСОБА_6 до кожного з батьків сформовано дитиною самостійно, спираючись на власний досвід взаємодії з ними.

Місцем проживання, яке ОСОБА_6 , в умовах окремого проживання батьків асоціює з поняттям «власна домівка», в якому відчуває себе благополучніше (більш комфортно, впевнено, спокійно, затишно, захищено, радісно), є місце в якому він проживає з матір`ю ОСОБА_3 та бабусею ОСОБА_8 , які є найбільш близькими і значущими для нього, які задовольняють всі його природні та соціальні потреби.

З точки зору забезпечення відчуття благополуччя та психологічного комфорту дитини, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи його індивідуальний (емоційно-вольовий, психічний, інтелектуальний) розвиток та вікові особливості, зазначені у висновку спеціаліста, а також відсутність сталих емоційних зв`язків з батьком, спроба відмови батька ОСОБА_1 , від дитини та відсутність відповідального батьківства - створює загрозу емоційному здоров`ю дитини, та не відповідають її інтересам, що з психологічної точки зору може бути підставами для розгляду питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 (а.с.74-78).

Відповідно до статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно із статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України "Про охорону дитинства).

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54), і, з метою дотримання такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі "Johansen v. Norway" від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні дитини та спілкуванні з нею узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Сторони не дійшли згоди щодо участі батька у спілкуванні з дитиною, яка проживає разом із матір`ю.

Судом встановлено, що мирова угода, затверджена Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.09.2020 по справі № 182/317/20 якою визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином фактично не реалізується позивачем, хоча мати - відповідач не заперечує проти встановленого способу.

Позиція відповідачки зводиться до того, що вона не чинить перешкод у спілкуванні батька з дитиною, однак дитина сама не бажає такого спілкування, адже фактично між ними втрачено контакт.

Однак, під час судового розгляду не встановлено, що батько впливатиме на дитину негативно, щоб не мати права підтримувати звичайні стосунки з сином, які припинились після припинення шлюбних відносин відповідачки з позивачем.

Оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що між сторонами склались складні, напружені стосунки, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися з сином, при цьому, суд зазначає, що враховуючи думку самої дитини, з якою позивачем на даний час втрачені близькі відносини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України» роз`яснено, що при розгляді вимог про визначення порядку участі у вихованні дітей і спілкуванні з ними того з батьків, який проживає окремо від них, порядку спілкування діда й баби з онуками, якщо батьки не підкоряються рішенню органів опіки і піклування з цих питань, спорів між батьками про місце проживання дітей, вимог про відібрання батьками дітей в інших осіб, про позбавлення або поновлення батьківських прав та інших спорів, пов`язаних із вихованням дітей, обов`язковими є наявність письмового висновку органів опіки та піклування та їхня участь у судовому засіданні.

Отже, виходячи з аналізу вказаних норм законодавства України, при розгляді позовних вимог про визначення порядку спілкування батька з сином обов`язковим є наявність письмового висновку органів опіки та піклування та їхня участь у судовому засіданні.

В ході розгляду справи було встановлено, що відповідно до висновку органу опіки та піклування № 22.04/01-34-190 від 23.02.2026 про зміну способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

«Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 23.08.2008 року було зареєстровано шлюб, який було розірвано рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.01.2020.

Ухвалою про затвердження мирової угоди Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.09.2020 року по справі № 182/317/20 за і позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, Приміська сільська рада Нікопольського району Дніпропетровської області, про визначення місця проживання дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору служба у справах дітей Нікопольської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, якою визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_3 за місцем її реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 та встановлено порядок участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно інформації, яка міститься в позовній заяві та пояснень, які

ОСОБА_1 було надано під час судового засідання (21.01.2026) з`ясовано, що можливість виконання ним ухвали про затвердження мирової угоди від 22.09.2020 року була ускладнена тим, що 24.02.2022 року російська федерація здійснила повномасштабне військове вторгнення на територію України та почалися військові дії та введено військовий стан. ОСОБА_1 сина бачив за його дзвінком по вайберу лише у 2020р., з того часу ОСОБА_1 з дитиною не спілкувався.

Згідно акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 від 26.01.2026 року, складеного спеціалістом служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради та фахівцем із соціальної роботи Житомирського міського центру соціальних служб міської ради, ОСОБА_1 проживає в орендованій двокімнатній квартирі, за адресою: АДРЕСА_4 , Наявні усі побутові зручності, належні умови проживання. ОСОБА_1 має бажання спілкуватися з малолітнім сином ОСОБА_6 , брати участь у його вихованні та розвитку, сплачує аліменти, згідно рішення суду.

Спеціалістами відділу по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради 10.02.2026 року обстежено умови

проживання ОСОБА_3 , та малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_3 , та встановлено, що трикімнатна квартира знаходиться на дев`ятому поверсі, дев`яти поверхового будинку, в квартирі проживають та зареєстровані: мати дитини ОСОБА_3 , 1988р.н., бабуся з боку матері ОСОБА_8 , 1964р.н., та дядя з боку матері ОСОБА_14 , 1985р.н. (зареєстрований, але фактично не проживає), житлово-побутові

умови проживання - добрі, в наявності необхідні меблі та побутова техніка. Для проживання, утримання, виховання та розвитку дитини відповідного віку створені належні умови. Малолітня дитина мас окрему ізольовану кімнату, в якій два дивани, шафа для речей, стіл для ігор та занять, в наявності особистий одяг дитини відповідно до вікових потреб, розвиваючі ігри, засоби дитячої гігієни, гаджети для навчання: комп`ютер, ноутбук, планшет, телефон.

Відповідно до вимог: п.1 ст.171 Сімейного кодексу України «дитина має право та те, щоб буди вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї», п.2 ст. 171

Сімейного кодексу України «дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо і виховання, місця проживання ....» начальником та головним спеціалістом відділу по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради 04.02.2026 року у відділі було проведено бесіду малолітньою дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає разом з матір`ю ОСОБА_3 , за адресою АДРЕСА_3 , з питання зміни способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні дитини. При проведенні бесіди малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розповів, що проживає з мамою та «бабулею», навчається в Запорізькій гімназії N? 65, s другому класі. Навчається в школі дистанційно, ходити до школи боїться, з зв`язку з війною, навчатися подобається, виконувати домашні завдання допомагає бабуся та мати. На запитання « у тебе є батько? », ОСОБА_6 відповів чітко та швидко - «ні». Після співбесіди, що у кожної людини є мати та батько, ОСОБА_6 почав розказувати, що останній раз бачив батька дуже давно. Дитина каже, що він «ображений на батька», «він мені шість років не телефонував, якщо він був занятий, то він міг би мамі зателефонувати на 5 хвилин». На запитання, якщо батько тобі зателефонує, або приїде до тебе з подарунками, ти з ним поспілкуєшся, або підеш кудись погуляти? На що дитина відповіла чітко «ні». Під час бесіди дитина відчували себе спокійно, врівноважено, дуже впевнено.

На виконання п. 73 Порядку провадження органами опіки та піклування: діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМУ від 24.09.2008 № 866 (зі змінами), фахівцям Запорізького міського центру соціальних служб було складено акт оцінки потреб ОСОБА_3 та висновок оцінки потреб родини від 10.02.2026 року №? 115, умови для проживання задовільні для дитини наявне усе необхідні для виховання, відпочинку та розвитку, потреби дитини повністю задовольняються мамою, дитина виявляє страх та тривожність під час вибухів місті. У дитини наявне усе необхідне для виховання, відпочинку та розвитку.

ОСОБА_3 було надано пояснення, щодо позовних вимог ОСОБА_1 в якому мати просить врахувати зайнятість дитини у навчанні та додаткових заняттях.

- Неповнолітній ОСОБА_6 навчається у Запорізькій гімназії № 65, розклад уроків наступний: з понеділка по п`ятницю з 9.00 до 13.45;

- Додаткові заняття з англійської мови: понеділок та четвер з 16.30 до 17.30, субота з 10.00 до 11.00;

- Додаткові заняття з каліграфії: вівторок з 18.00 до 18.45; п`ятниця з 16.00 до 16.45, субота з 13.00 до 13.45;

- Додаткові заняття з інформатики середа з 17.30 виконання домашнього завдання на платформі, з 18.00 до 19.30 - урок.

Крім того, в гімназії рекомендується приймати участь в олімпіадах на українській освітній онлайн-платформі «на урок» з математики, читання та українська мова. Сертифікати за результатами участі видаються в кінці учбового року. Віктор бере участь у всіх вказаних олімпіадах. Також дитині безумовно потрібний час для виконання домашнього завдання, відпочинку та спілкування з друзями.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 157, 159, 171 СК України Сімейного кодексу України, а також враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини при районній адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 18.02.2026 року протокол № 5, районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування вважаємо доцільним змінити способи участі батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: безперешкодно спілкуватися з дитиною засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку (телефон матері дитини ОСОБА_3 АДРЕСА_5 ), з урахуванням режиму дня, зайнятості та стану здоров`я дитини

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 »

При визначенні способу участі батька у вихованні сина, з метою забезпечення позитивного психоемоційного стану дитини, у відповідності до вимог та норм СК України, суд враховує вік та стан здоров`я дитини, індивідуальні потреби дитини даного віку, її особисту прихильність, стосунки усередині родини, а також законодавчо закріплені права батьків брати участь у вихованні дитини.

При ухваленні рішення, суд враховує, що відносини між сторонами емоційно напружені, а тому суд виходить із того, що особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини, через що має бути визначений спосіб участі позивача у вихованні сина, що не суперечить інтересам дитини. При цьому, суд наголошує, що законодавством передбачено право батька на участь у вихованні сина.

Суд, реалізуючи повноваження щодо сприяння сторонам у їх примиренні, через неприязні стосунки, вважає за потрібне зазначити, що сторони перш за все в інтересах самої дитини повинні докладати спільних зусиль для досягнення порозуміння та налагодження відносин між собою, що у наслідку матиме позитивний вплив на дитину та її виховання.

Вимоги позивача про визначення способу його участі у вихованні та спілкуванні з сином, суд вважає обґрунтованими, та з урахуванням всіх обставин, висновку наданому органом опіки та піклування, а також думки самої дитини, такими, що підлягають частковому задоволенню.

В ході розгляду справи судом не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що спілкування позивача з сином буде перешкоджати нормальному його розвитку, у зв`язку з чим, суд приходить до переконання, що спілкування позивача з сином буде сприяти повноцінному вихованню дитини, його розвитку, задоволенню життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю як матері, так і батька, що забезпечить його виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості.

Встановивши наявність перешкод у вільному спілкуванні між батьком, та сином, надаючи оцінку запропонованими позивачем та органами опіки та піклування графіками, суд приходить до висновку про те, що з урахуванням віку дитини, її інтересів, відсутності протиправних дій батька стосовно свого сина, бажання бачитися, піклуватися про нього та виховувати його, - вірним буде визначити порядок участі батька у вихованні та спілкуванні з сином відповідно до рішення комісії з питань захисту прав дитини при районній адміністрації Запорізької місткої ради по Шевченківському району № 22.04/01-34-190 від 23.02.2026.

Окремо суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що матері дитини, та батькові слід налагодити відносини між собою в частині досягнення належного спільного виховання дитини та знайти спільні мирні шляхи вирішення питання щодо можливості періодичного рівномірного спілкування матері, та батька з сином.

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги закріплене у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України право на спілкування батька з сином та участь у його вихованні, бажання позивача брати участь у вихованні та спілкуванні з сином, взявши до уваги висновок органу опіки та піклування щодо запропонованого графіку, суд вважає, що наявні підстави для визначення порядку участі позивача у спілкуванні та вихованні сина, однак, за визначеним судом графіком із дотриманням інтересів дитини, в зв`язку з чим позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

На підставі вище наведеного, з урахуванням інтересів дитини, суд приходить до висновку про захист прав позивача шляхом змінення способу участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначеного ухвалою про затвердження мирової угоди Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.09.2020 по цивільній справі № 182/317/20 та вважає необхідним визначити наступний:

-надати ОСОБА_1 безперешкодно спілкуватися з дитиною засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку (телефон матері дитини ОСОБА_3 АДРЕСА_5 ) з урахуванням режиму дня, зайнятості та стану здоров`я дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також, суд вважає необхідним зобов`язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомляти батька дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про стан здоров`я дитини у випадку його погіршення або хвороби, а також про фактичне місце перебування чи проживання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подальших планів щодо місця проживання та перебування, подорожей та зміни місця проживання, перебування.

Отже, суд вважає, що такий встановлений спосіб участі батька у вихованні сина та спілкуванні з ним повністю відповідатиме інтересам як дитини, так і батьків, забезпечуватиме участь батька у процесі виховання дитини.

Здебільшого потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей зумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням віднайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Крім того, з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб батьки не позбавлені права в майбутньому змінити як добровільно, так і в судовому порядку встановлений судовим рішенням у цій справі спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати її інтересам.

Суд звертає увагу на те, що визначений судом спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні дитини не є перешкодою для підтримки зв`язків між батьком і дитиною у інших формах за погодженням матері або ж зміни компетентним органом встановленого порядку за наявності обставин, що мають істотне значення.

Об`єктом правосуддя у справах щодо піклування про дитину є гостро емоційні і постійно мінливі стосунки між батьком та його сином, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі встановлювати сталі чутливі людські стосунки та приписувати почуття прихильності. У той же час суд у межах своїх повноважень спрямовує учасників сімейного конфлікту до його вирішення.

За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.(ч. 4 ст. 137 ЦПК України)

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5 ст. 137 ЦПК України)

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Одним із принципів цивільного судочинства є принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката визначені у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Згідно з частиною 6 статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 357/380/20)

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

При частковому задоволенні позову витрати на професійну правничу допомогу розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог. Позивач отримує відшкодування за задоволену частину, а відповідач - за ту, в якій позов відхилено.

На підтвердження сплати судового збору при подачі позову, позивачем надано квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №1.334477097.1 від 01.10.2025 у розмірі 1211,20 гривень.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 30% сплаченої суми судового збору, а саме 363,30 гривень.

Також представником позивача, при подачі позовної заяви було вказано попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 гривень. Доказів реальної сплати вказаних витрат на час ухвалення рішення суду, позивачем та представником не надано, у зв`язку із чим вказані вимоги судом не розглядаються.

Крім того, у судовому засіданні позивач та його представник заявили про небажання ОСОБА_1 заявляти вимоги до відповідача про стягнення витрат на правову допомогу, адже його мета отримати можливість спілкуватися із сином, а не корисний мотив.

На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги, відповідачем надані: Договір про надання правничої допомоги від 13 червня 2024 р.; детальний опис виконаних доручень клієнта за Договором про надання правничої допомоги від 13 червня 2024 року у справі № 336/9881/25: консультація з приводу даної суперечки 500 грн., кількість часу 0,5 год; складання відзиву на позовну заяву - 4 год., вартість 3500 грн.; складання клопотання про зупинення провадження 1 год., вартість 700 грн.; прибутковий касовий ордер № 10 від 07.11.2025 на суму 4700 грн. та квитанція до прибуткового касового ордера № 10 від 07.11.2025 на вказану суму; детальний опис виконаних доручень клієнта за Договором про надання правничої допомоги від 13 червня 2024 року у справі № 336/9881/25: представництво відповідачки у двох судових засіданнях вартість -5000 гривень; авансове на майбутнє представництво відповідачки у судовому засіданні вартість-2500 грн.; прибутковий касовий ордер № 2 від 28.03.2026 на суму 7500 грн., та квитанція до прибуткового касового ордера № 2 від 28.03.2026 на вказану суму.

Проаналізувавши докази надані стороною відповідача, заперечення позивача та його представника, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд не встановив підстав для зменшення понесених відповідачем витрат на правничу допомогу. З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 70% витрат на професійну правничу допомогу, а саме у сумі 8540 гривень.

Керуючись Конституцією України, Конвенцією про права дитини, Декларацією прав дитини, Законом України «Про охорону дитинства», статями 19, 141, 150, 151, 153, 157-159 Сімейного Кодексу України, статтями 7, 10, 76, 81, 133, 244-245, 259, 263-265, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району про зміну способу участі батька у вихованні дитини - задовольнити частково.

Змінити спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначений ухвалою про затвердження мирової угоди Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.09.2020 по цивільній справі № 182/317/20 та визначити наступний:

-надати ОСОБА_1 безперешкодно спілкуватися з дитиною засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку (телефон матері дитини ОСОБА_3 НОМЕР_2 , Viber, WhatsApp, Telegram) з урахуванням режиму дня, зайнятості та стану здоров`я дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомляти батька дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про стан здоров`я дитини у випадку його погіршення або хвороби, а також про фактичне місце перебування чи проживання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подальших планів щодо місця проживання та перебування, подорожей та зміни місця проживання, перебування.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 363,30 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у сумі 8540 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 34.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 09 квітня 2026 року.

Суддя О.О. Худіна