Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №337/3474/25 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН 337/3474/25

2/337/67/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Мурашової Н.А.

за участю секретаря - Туяк О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В:

11.07.2025 позивачка ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 , який в подальшому вточнила та мотивувала тим, що 07.11.2024 вона через Instagram-сторінку ІНФОРМАЦІЯ_1 /ІНФОРМАЦІЯ_2 придбала у ФОП ОСОБА_2 волосся для нарощування, сплативши за це 10 438,00 грн. Після отримання товару з`ясувалося, що воно не відповідає заявленій якості та опису, має явні ознаки непридатності до використання за призначенням, має штучне походження замість натурального, як було обіцяно продавцем, викликає подразнення шкіри голови. Вона неодноразово зверталася до продавця ОСОБА_2 з вимогою повернути кошти або здійснити обмін, однак отримала відмову. Крім того, у листуванні з нею ОСОБА_2 дозволяла собі образливі висловлювання, що принижують її честь та гідність. Вважає, що продавець порушила ст.8,10,15 Закону України «Про захист прав споживачів» та здійснила недобросовісну підприємницьку практику, чим завдала їй моральної шкоди та психологічного дискомфорту. Також зазначила, що з метою мирного врегулювання спору 24.06.2025 вона направила звернення до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернівецької області, яке листом від 28.07.2025 запропоновало їй звернутися до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Просить стягнути з відповідачки ФОП ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 10438,00грн (вартість придбаного товару), моральну шкоду - 5000,00грн, визнати дії відповідача недобросовісною підприємницькою практикою та зобов`язати відповідача надати письмове вибачення.

Ухвалами суду від 14.07.2025 та 18.07.2025 позовна заява залишалась без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

Ухвалою суду від 18.08.2025 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено її розгляд по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

02.09.2025 до суду надійшов відзив відповідачки ОСОБА_2 на позовну заяву, в якому вона позовні вимоги не визнала повністю та зазначила, що відповідно до додатку №3 «Перелік товарів належної якості, що не підлягають обміну (поверненню)» до постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 №172 «Про реалізацію окремих положень Закону України "Про захист прав споживачів", вироби з натурального та штучного волосся (перуки) не підлягають обміну чи поверненню. Від моменту покупки позивачкою волосся для нарощування до пред`явлення претензій щодо якості придбаного волосся пройшло більше 6 місяців, протягом зазначеного часу позивачку влаштовувала якість придбаного волосся. Позивачкою не доведено жодними допустимими доказами, що вона не носила придбане волосся протягом 6 місяців та під час нарощування здійснювала відповідний догляд. Твердження позивачки про те, що вона отримала замість натурального волосся штучне жодними доказами не підтверджено, в матеріалах справи відсутній висновок експерта на підтвердження неналежної якості придбаного товару. Просить в позові відмовити.

08.09.2025 від позивачки ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив відповідачки, в якому вона повністю підтримала позовні вимоги та зазначила, що наведені відповідачкою доводи є безпідставними та такими, що не спростовують обставин, викладених у позові. Відповідачка не надала жодного сертифікату відповідності, висновку експертизи чи інших документів, які б підтверджували якість продукції, що є порушенням вимог ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якою продавець зобов`язаний надати споживачеві необхідну, доступну та достовірну інформацію про товар. Дефекти волосся проявилися не відразу, а після першого миття. Волосся стало жорстким, неслухняним і набуло кучерявої форми. ЇЇ перукар пояснив, що це свідчить про використання силіконового покриття, яке створює тимчасовий ефект «якості». Після змивання силікону виявилися реальні властивості - низька якість та непридатність товару, що є класичним прикладом прихованого недоліку, який неможливо було виявити під час покупки волосся. Відповідно до ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» у випадку виявлення прихованих недоліків споживач має право вимагати повернення коштів. Аргумент відповідачки, що «позивача влаштовувала якість протягом 6 місяців», не відповідає дійсності. Волосся було придбане в листопаді, але нарощене лише влітку, що підтверджується перепискою з перукарем. Саме після процедури і першого миття проявились недоліки. Тобто реальний строк фактичного використання був значно коротшим. Окремо звертає увагу на неприпустиму поведінку відповідачки після звернення до неї з вимогою щодо неякісного товару. У телефонній розмові відповідачка та її знайома дозволяли собі образливі висловлювання на адресу позивачки та її сім`ї, у тому числі щодо її дитини. Це завдало позивачці значних моральних страждань і стало однією з підстав заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди. Відповідачка у своєму відзиві посилається на те, що позивачкою не подано експертизу, проте вона сама не надала жодного доказу, який би підтверджував належну якість товару.

10.09.2025 від відповідачки ОСОБА_2 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначено, що вона виконала всі необхідні вимоги, визначенні ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки на її сторінці у соціальній мережі відображена вся інформація, яка повинна бути відображена. Додаткову інформацію про товар позивачка отримала в смс-чаті. Позивачка під час покупки товару жодних сертифікатів та експертиз не вимагала. Обов`язкової сертифікації в Україні на волосся для нарощування на сьогоднішній день немає. Перукар позивачки не є експертом чи спеціалістом, який може оцінювати та приходити до категоричних висновків щодо якості волосся, в справі відсутні докази, що зазначений перукар має відповідні знання у даній сфері. Позивачку не влаштувала якість волосся більше ніж через 6 місяців з моменту його придбання та вона жодним чином не довела свої вимоги. Вважає, що внаслідок порушення позивачкою правил користування товаром або його зберігання могла змінитися структура волосся, оскільки волосся не використовувалося більше 6 місяців. Позивачкою не надано доказів на підтвердження того, що волосся, яке вона придбала і яке вона наростила, є одним і тим же.

11.09.2025 від позивачки ОСОБА_1 надійшли додаткові заперечення на відзив відповідачки, в яких вона зазначила, що придбане волосся для нарощування не відповідало замовленій якості. На момент покупки волосся виглядало належно за рахунок обробки силіконом, що приховувало низьку якість волосся. Після миття структура волосся змінилась, воно стало жорстким, неслухняним і набуло кучерявої форми. Відповідачкою в порушення ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» не надано сертифікатів або висновків експертизи про відповідну якість товару. Скріншоти переписки позивачки з відповідачкою та перукарем підтверджують строки використання волосся (придбано у листопаді 2024, нарощено у червні 2025), а також стан використання волосся до та після нарощення. Під час спілкування позивачки з відповідачкою та її знайомою, останні дозволяли собі образливі висловлювання на адресу позивачки, її чоловіка та їх дитини. На задоволенні позовних вимог наполягає.

Позивачка ОСОБА_1 , яка має зареєстрований кабінет в системі «Електронний суд», в межах зазначеної справи подала клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції через систему «Електронний суд» з власних технічних засобів.

Разом з тим, забезпечити участь позивачки ОСОБА_1 в судовому засіданні 23.03.2026 в режимі відеоконференції не вдалось, оскільки остання до відповідної системи не підключилась, про час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, подала заяву про розгляд справи у її відсутність за наявними матеріалами.

Враховуючи вимоги ст.43, ч.1 ст.223 ЦПК України, відповідно до яких участь у судових засіданнях є правом учасників судового процесу; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею; відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а також те, що сторони в цій справі скористалися правом на подачу заяв по суті - відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень, з метою виконання завдань цивільного судочинства та своєчасного вирішення спору, економії процесуального часу, за відсутності будь-яких об`єктивних підстав для відкладення судового засідання, суд вважає можливим розглянути справу в цьому судовому засіданні у відсутність сторін за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що ОСОБА_1 07.11.2024 придбала у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 через Instagram-сторінку ІНФОРМАЦІЯ_1 /ІНФОРМАЦІЯ_2, волосся для нарощування вартістю 10 438,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №0.0.3989955261.1 від 07.11.2024.

13.06.2024 ОСОБА_1 через мобільний додаток Instagram звернулася до ОСОБА_2 з повідомленням щодо неналежної якості придбаного волосся - сухість, жорсткість, кучерявість після першого миття голови, зазначивши, що волосся вона наростила лише два дні тому.

Листом від 28.07.2025 ГУ Держпродспоживслужби в Чернівецької області повідомило ОСОБА_1 про те, що її звернення від 24.06.2025 №К-157 було направлено до Держпродспоживслужби для отримання погодження на проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_3 . Одночасно ОСОБА_1 запропоновано звернутися до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.11,14 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, із договорів. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом ст.3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч.1-3 ст.698 ЦК України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов`язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його.

Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним.

До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Відповідно до ст.700 ЦК України продавець зобов`язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання (ч.1).

Якщо покупцеві не надано можливості негайно одержати повну і достовірну інформацію про товар у місці його продажу, він має право вимагати відшкодування збитків, завданих необґрунтованим ухиленням від укладення договору, а якщо договір укладено, - в розумний строк відмовитися від договору, вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми і відшкодування збитків, а також моральної шкоди (ч.3).

Продавець, який не надав покупцеві можливості одержати повну і достовірну інформацію про товар, несе відповідальність за недоліки товару, які виникли після передання його покупцеві, якщо покупець доведе, що вони виникли у зв`язку з відсутністю у нього такої інформації (ч.4)

Відповідно до ч.1 ст.708 ЦК України у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов`язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення; 2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні; 3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни; 4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

При цьому, перелік товарів неналежної якості, що не підлягають обміну (поверненню), затверджений постановою КМУ від 19.03.1994 №172 «Про реалізацію окремих положень Закону України «Про захист прав споживачів»».

Ст.42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-XII від 12.05.1991 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №1023-XII) споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

При цьому, споживачі зобов`язані: перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар; в разі необхідності роз`яснення умов та правил використання товару - до початку використання товару звернутися за роз`ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції; користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації; з метою запобігання негативним для споживача наслідкам використання товару - застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації - дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду (ч.3 ст.4 Закону №1023-XII).

Відповідно до ч.1,2 ст.6 Закону №1023-XII продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов`язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.

Згідно з ч.1 ст.8 Закону №1023-XII у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

При цьому, істотний недолік - це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором (п. 12 ст.1 Закону №1023-XII).

Згідно з ч.1 ст.15 Закону №1023-XII споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Згідно з ч.7 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило: 1) придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, - споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків; 2) неможливість використання придбаної продукції за призначенням - споживач має право вимагати надання у прийнятно короткий, але не більше місяця, строк належної інформації. Якщо інформацію в обумовлений строк не буде надано, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування збитків; 3) заподіяння шкоди життю, здоров`ю або майну споживача - споживач має право пред`явити продавцю (виробнику, виконавцю) вимоги, передбачені законом, а також вимагати відшкодування збитків, завданих природним об`єктам, що перебувають у його володінні на праві власності або на інших підставах, передбачених законом чи договором.

Згідно з ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Згідно з ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

В даному випадку суд виходить з того, що факт придбання позивачкою ОСОБА_1 07.11.2024 у відповідачки ФОП ОСОБА_2 через Instagram-сторінку «lavina_hair_cv» волосся для нарощування вартістю 10 438,00грн. сторонами визнається, отже в силу правил ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Разом з тим, заявляючи про неналежну якість придбаного у відповідачки ОСОБА_2 волосся для нарощування, зокрема, його штучність замість заявленої натуральності, непридатність для використання за призначенням, позивачка ОСОБА_1 в порушення вимог ст.12,13,81 ЦПК України не надала суду належних, допустимих та достовірних доказів цим обставинам і відповідно не довела перед судом факту порушення її прав як споживача.

Само по собі пред`явлення позивачкою відповідачці претензії щодо неналежної якості придбаного товару, на підтвердження чого позивачкою додано скріншоти їх переписки в мобільному додатку, не є доказом продажу їй товару неналежної якості.

Такими доказами також не є переписка позивачки із абонентом « ОСОБА_4 » (зі слів позивачки - перукар, яка здійснювала нарощування волосся) та наявні в обох переписках фотознімки вигляду волосся. Будь-яким чином ідентифікувати те, що на цих фото зображено саме придбане позивачкою у відповідачки 07.11.2024 волосся і воно є неналежної якості, неможливо.

При цьому, за доводами позивачки між моментом придбання (07.11.2024) та використання волосся (11.06.2025) пройшло сім місяців, що не можна вважати розумним строком для пред`явлення претензії щодо якості товару. Жодних достовірних доказів того, що нею було нарощено волосся, яке придбано саме у відповідачки, позивачка не надала.

Виходячи із суті спірного питання та особливостей придбаного товару, суд вважає, що більш ефективним методом точного встановлення/відсутності недоліків в якості волосся для нарощування є висновок експерта (особи, яка володіє спеціальними знаннями у відповідній сфері). Однак такого висновку позивачка не надала, клопотання про призначення судом відповідної експертизи з дотриманням вимог ЦПК України, зокрема, з обґрунтуванням неможливості самостійно залучити експерта, із запропонуванням питань, які слід розв`язати експерту, якому саме експерту чи експертній установі слід доручити проведення відповідного дослідження, а також із зазначенням відомостей про те, де наразі знаходиться придбане та нарощене волосся, яке повинно бути надано експерту для дослідження, не заявила.

Твердження позивачки про те, що саме відповідачка зобов`язана довести перед судом продаж їй товару належної якості шляхом подання відповідних сертифікатів якості, висновків експертиз тощо, але таких не подала, що є порушенням вимог ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів», суд вважає безпідставними та відхиляє.

По-перше, наразі діюче законодавство не передбачає обов`язкової державної сертифікації натурального волосся для нарощування.

По-друге, відповідно до вищевикладених норм чинного законодавства на продавця покладено обов`язок надати покупцеві/споживачу необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника на стадії реалізації відповідного товару, а споживач, в свою чергу, має право вимагати надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції, та відмовитись від договору, якщо відповідна інформація йому не надана або у нього є сумніви в належній якості товару.

Як вже зазначалось, в цій справі договір купівлі-продажу волосся для нарощування між сторонами було укладено, позивачка від нього не відмовилась, товар прийняла та оплатила його. Доказів невиконання відповідачкою обов`язку з належного інформування про якість волосся, а також того, що виявлені позивачкою недоліки товару виникли саме у зв`язку з відсутністю у неї відповідної інформації, що в силу положень ч.4 ст.700 ЦК України є її обов`язком, позивачка як покупецьне надала, що звільняє продавця/відповідачку від відповідальності за недоліки товару, які виникли після передання його покупцеві.

Посилаючись на наявність прихованих недоліків, які неможливо було виявити під час придбання товару, позивачка не довела, що вони не були наслідком неналежного його зберігання та догляду, враховуючи тривалість періоду між придбанням/використанням волосся та пред`явленням претензії продавцю щодо його якості.

Крім того, суд звертає увагу, що ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів», на яку посилається позивачка, не містить визначення прихованих недоліків товару, натомість врегульовує відносини у разі виявлення істотних недоліків товару, ознаки яких наведені в ст.1 цього ж Закону.

Істотним вважається дефект, який виник з вини виробника товару (продавця, виконавця) та робить його використання неможливим, після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин, є суттєвим.

При цьому, саме споживач повинен підтвердити істотний дефект товару, який перебував вже у нього у використанні. Такий висновок зробив Верховний Суд в постанові від 08.05.2018 у справі №686/8534/17.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в цій справі позивачка ОСОБА_1 не довела перед судом, що саме придбане у відповідачки волосся було нею використане (нарощене), що після його придбання/використання були виявлені істотні недоліки, які не є результатом порушення нею технології зберігання чи догляду за штучно нарощеним волоссям, а виникли саме з вини продавця/відповідачки, їх усунення та подальше використання волосся фактично є неможливим, у зв`язку з чим позивачка має право вимагати розірвання договору купівлі-продажу від 07.11.2024 та повернення сплачених коштів, а також відшкодування моральної шкоди, спричиненої дефектом товару.

Ухвалюючи рішення, суд також враховує висновки Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п.32-41 Висновку №11 (2008)), згідно з якими звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до усталеної позиції Європейського суду з прав людини, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», №63566/00).

Таким чином, в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Керуючись ст.42 Конституції України, ст.3,6,11,15,16,626-629,651,698,700,708 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.А.Мурашова

23.03.2026