Вирок від 05 квітня 2026 р. у справі №705/1977/26 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/1977/26

1-кп/705/780/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2026 м.Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026250320000290 від 07.03.2026, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Артемівськ Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, який на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей не має, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий: 25.11.2025 Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 162 КК України до штрафу у розмірі 850,00 гривень, штраф не сплачено,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

26.02.2026 біля 14 години 30 хвилин, ОСОБА_4 , рухаючись до місця проживання своєї знайомої ОСОБА_5 , що проживає по АДРЕСА_3 , на сходах третього поверху під`їзду № 2 вказаного вище будинку виявив залишений без нагляду належний ОСОБА_6 акумуляторний перфоратор марки «Dnipro -M» моделі «DHR-202ВС» з акумуляторною батареєю марки «Dnipro -M» моделі «DHR-240ВС», вартість яких згідно з висновком експерта № СЕ-19/124-26/2783-ТВ від 13.03.2026 могла становити 5 593 гривень 00 копійок, якими він вирішив заволодіти.

З цією метою, ОСОБА_4 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно та цілеспрямовано, шляхом вільного доступу, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення за рахунок чужої власності, в період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на території України з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 почав діяти воєнний стан, строком на 30 діб, який в подальшому продовжено Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022, затвердженим Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022, Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022, затвердженим Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022, Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022, затвердженим Законом України № 2263-ІХ від 22.05.2022, Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022, затвердженим Законом України № 2500-ІХ від 15.08.2022, Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022, затвердженим Законом України № 2738-ІХ від 16.11.2022, Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023, затвердженим Законом України № 2915-ІХ від 07.02.2023, Указом Президента України № 254/2023 від 01.05.2023, затвердженим Законом України № 3057-ІХ від 02.05.2023, Указом Президента України № 451/2023 від 26.07.2023, затвердженим Законом України № 3275-ІХ від 27.07.2023, Указом Президента України № 734/2023 від 06.11.2023, затвердженим Законом України № 3429-ІХ від 08.11.2023, Указом Президента України № 49/2024 від 05.02.2024, затвердженим Законом України № 3564-ІХ від 06.02.2024, Указом Президента України № 271/2024 від 06.05.2024, затвердженим Законом України № 3684-ІХ від 08.05.2024, Указом Президента України № 469/2024 від 23.07.2024, затвердженим Законом України № 3891-ІХ від 23.07.2024, Указом Президента України № 740/2024 від 28.10.2024, затвердженим Законом України № 4024-ІХ від 29.10.2024, Указом Президента України № 26/2025 від 14.01.2025, затвердженим Законом України № 4220-ІХ від 15.01.2025, Указом Президента України № 235/2025 від 15.04.2025, затвердженим Законом України № 4356-ІХ від 16.04.2025, Указом Президента України № 478/2025 від 14.07.2025, затвердженим Законом України № 4524-ІХ від 15.07.2025, Указом Президента України № 793/2025 від 20.10.2025, затвердженим Законом України № 4643-ІХ від 21.10.2025, Указом Президента України № 40/2026 від 12.01.2026, затвердженим Законом України № 4757-ІХ від 14.01.2026, таємно викрав належний ОСОБА_6 акумуляторний перфоратор марки «Dnipro -M» моделі «DHR-202ВС» з акумуляторною батареєю марки «Dnipro -M» моделі «DHR-240ВС», спричинивши тим самим останньому матеріальної шкоди на суму 5 593 гривень 00 копійок, після чого з місця вчинення злочину зник та викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Допитаний судом обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому злочині за обставин, викладених в обвинувальному акті та описовій частині вироку, визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся. Показав, що дійсно 26.02.2026 біля 14 години, коли йшов до своєї знайомої ОСОБА_5 , що проживає по АДРЕСА_4 , на сходах другого чи третього поверху, точно не пам`ятає, під`їзду № 2 побачив залишений без нагляду акумуляторний перфоратор з акумуляторною батареєю, які викрав. У подальшому хотів їх використовувати сам або продати, проте не встиг. При цьому усвідомлював, що у країні діє воєнний стан. Просив суворо не карати.

Покази обвинуваченого є послідовними й логічними, відповідають фактичним обставинам справи, тому не викликають у суду сумніву.

Оскільки ОСОБА_4 повністю визнав свою вину за ч. 4 ст. 185 КК України та не оспорював фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, судом безсумнівно встановлена правильність розуміння ним змісту цих обставин і добровільність його позиції, суд за згодою учасників судового провадження, роз`яснивши їм положення частини третьої статті 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, за виключенням документів, що характеризують особу обвинуваченого та документів, що містять відомості про речові докази та процесуальні витрати, тобто розглянув провадження за правилами, передбаченими частиною третьою статті 349 КПК України.

Суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_4 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, тому засуджує його за ч. 4 ст. 185 КК України.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується формально позитивно, не перебуває на обліку в лікаря психіатра та лікаря нарколога.

Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття.

Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про доцільність засудження ОСОБА_4 до позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з покладенням на засудженого обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки саме такий вид покарання відповідає вимогам ч. 2 ст. 65 КК України, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення винної особи, запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов`язковому виконанню.

Судом установлено, що вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25.11.2025 обвинуваченого ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, та даний штраф обвинуваченим не сплачений.

За правилами ч. 3 ст. 72 КК України основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно. При цьому положення ч. 3 ст.72 КК України вказують на необхідність застосування положень ст. 71 КК України щодо призначення покарання за сукупністю вироків. У той же час ч. 3 ст. 72 КК України передбачає неможливість складення цього покарання з іншими видами покарань при призначенні їх за сукупністю вироків і необхідність самостійного (окремого) виконання цих покарань.

Отже, в даному випадку, призначаючи ОСОБА_4 покарання за нове кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України належить приєднати до нього невідбуте покарання за попереднім вироком та призначити обвинуваченому остаточне покарання у виді сукупності невідбутого покарання за попереднім вироком і покарання за новим вироком, при цьому на підставі ч. 3 ст. 72 КК України призначені покарання мають виконуватися самостійно.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі частини другої статті 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави слід стягнути передбачені статтею 118 КПК України документально підтверджені процесуальні витрати за проведеннясудової товарознавчої експертизи № СЕ-19/124-26/2783-ТВ від 13.03.2026 у розмірі 2 228 гривень 50 копійок.

Під час досудового розслідування та судового розгляду запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не застосовувався, суд не вбачає підстав для застосування такого на період до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 листопада 2025 року у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, у період якого зобов`язати відповідно до ст. 76 КК України:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання та роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України покарання за вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25.11.2025 у виді штрафу в розмірі 850 грн виконувати самостійно.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/124-26/2783-ТВ від 13.03.2026 у розмірі 2 228 гривень 50 копійок.

Речові докази:

- акумуляторний перфоратор марки «Dnipro -M» моделі «DHR-202ВС» з акумуляторною батареєю марки «Dnipro -M» моделі «DHR-240ВС», які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_6 , - залишити останньому за належністю.

Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним у порядку статті 349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційних скарг до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку; копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1