Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №703/72/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/72/26

3/703/172/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Овсієнко І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу про притягнення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 25.12.2025 близько 21-50 год по вул. Польовій в с. Балаклея Черкаського району Черкаської області керував автомобілем «Ауді А-4» д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився із застосуванням спеціального технічного приладу – алкотестера, з результатом 2,57% проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судовому засіданні власну провину заперечував та пояснив, що 25.12.2025 у вечірній час, на автомобілі, за кермом якого перебувала його подруга ОСОБА_2 поверталися додому. До цього були в гостях, де святкували Святвечір, вживали спиртні напої. На перехресті був інший автомобіль, який здійснював незрозумілі маневри, заважав рухові, тому вийшов з машини та в нього із водієм того автомобіля виникла сварка, під час якої розбив вікно водійських дверцят того автомобіля. Пасажирка того іншого автомобіля надалі викликала поліцію. Посилався на ту обставину, що через стан сп`яніння не пригадує детально багатьох подій того вечора, однак на пропозицію пройти тестування на стан сп`яніння погодився, оскільки не передбачав наслідків ситуації, що склалася.

Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвокат Ігнатов Є.Є. в судовому засіданні вказував на ті обставини, що в даній справі відсутні достатні докази, з яких можливо зробити висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, що передбачене ст. 130 КУпАП. Належними доказами не підтверджується факт керування останнім автомобілем, зважаючи, що ОСОБА_1 вказаний факт заперечує. Обставини події не зафіксовані відеозаписом у встановленому порядку, бо такий містить ознаки коригування та неповноти, складається із окремих фрагментів. Крім того, співробітниками поліції порушена процедура огляду особи на стан сп`яніння, що передбачена наказом від 09.11.2015 №1452/735, а ОСОБА_1 видане направлення, що за змістом не відповідає встановленому зразку. У зв`язку із викладеними обставинами клопотав про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні 16.02.2026 в цілому підтвердила обставини, вказані ОСОБА_1 , пояснила, що перебувала за кермом автомобіля, де ОСОБА_1 був пасажиром, хоча визнала, що також не була тверезою та посвідчення водія не отримувала. На одному із перехресть, невдовзі після їх від`їзду від двору родичів, був інший автомобіль та вона заплуталася, чи має він пропустити їх транспортний засіб, тому зупинилася. ОСОБА_1 вийшов до водія того автомобіля, в них відбувся конфлікт, хтось із присутніх викликав поліцію. Наступних подій особисто не бачила, бо було холодно, тому повернулася до будинку родичів, автомобіль залишався на тому місці, де вона припинила рух. Визнала, що при відібранні пояснень після пригоди, працівникам поліції за вказівкою ОСОБА_1 повідомила неправдиву інформацію про те, що за кермом був він.

Свідок ОСОБА_3 суду показав, що 25.12.2025 ввечері разом зі своєю подругою ОСОБА_4 за кермом автомобіля рухався в с. Балаклея. В районі перехрестя мав намір розвернутися, побачив, що з правого боку наближається автомобіль темного кольору, тому зупинився, щоб його пропустити. Коли інший водій також зупинився, то він вирішив продовжити рух, інший водій також продовжив рух, тому знову зупинився, бо не зрозумів його дій. Водій іншого транспортного засобу тоді виїхав та став передньою частиною свого автомобіля до передньої частини автомобіля свідка, тим самим перегородивши шлях. Вийшов із машини, щоб спитати, що трапилося, до нього назустріч, із водійського місця вийшов чоловік, якого впізнав як присутнього в залі судових засідань ОСОБА_1 , який при наближенні говорив щось незрозуміле, тому припустив, що він дуже п`яний і повернувся до свого авто. ОСОБА_1 тоді постукав у вікно водійських дверцят, коли він опустив його дещо нижче та сказав, що викличе поліцію, ОСОБА_1 це вікно розбив. Тоді вийшов із автомобіля та повалив ОСОБА_1 на землю, утримував до приїзду працівників поліції, яких викликала ОСОБА_4 . ОСОБА_1 відшкодував йому вартість розбитого скла. З ним була іще дівчина, яка потім десь відійшла пішки.

Свідок ОСОБА_4 надала показання про те, що 25.12.2025 ввечері була на пасажирському сидінні автомобіля, яким керував ОСОБА_3 , рухалися в районі невеликого перехрестя та ОСОБА_3 зупинився, щоб дати дорогу водієві іншого автомобіля, дії якого були незрозумілими. Він перегородив дорогу їх автомобілю, а коли ОСОБА_3 вийшов до нього, то з іншого автомобіля спершу ніхто не виходив, а потім із водійського місця вийшов чоловік, в якому упізнала присутнього в судовому засіданні ОСОБА_1 . Зі слів ОСОБА_3 , який повернувся в автомобіль, почула, що той інший водій нетверезий. Він постукав у вікно водійських дверцят їх автомобіля, коли йому не відчинили, вибив його. Надалі на прохання ОСОБА_3 який затримав ОСОБА_1 , викликала працівників поліції.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 суд визнав, що провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції, а у справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.

Отже при розгляді справи про адміністративні правопорушення судом мають бути застосована процедура та дотримані гарантії прав осіб, прирівняні до таких під час кримінального провадження.

Відповідно до частин першої, другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею протиправної, винної дії чи бездіяльності (адміністративного правопорушення), яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Як встановлено ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена спільним наказом МВС, МОЗ 09.11.2015 №1452/735, визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп`яніння) та оформлення результатів такого огляду.

Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Таким чином, з огляду на вказане, законними вимогами працівника поліції про необхідність проходження медичного огляду до особи, що керує транспортним засобом, є підтверджені доказами ознаки наявності алкогольного сп`яніння.

Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення.

Стаття 251 КУпАП визначає доказами в справі про адміністративне правопорушення будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Стаття 252 КУпАП зобов`язує орган (посадову особу) оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Незважаючи на заперечення власної провини, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявними в справі доказами, зокрема:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №550674 від 25.12.2025, з якого вбачається, що ОСОБА_1 25.12.2025 близько 21-50 год в с. Балаклея, по вул. Польовій, в порушення вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, пройшов тестування із використанням газоаналізатора, яким встановлено стан алкогольного сп`яніння.

В протоколі зазначено місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. Також протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395 (зі змінами та доповненнями), особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

ОСОБА_1 таким правом не скористався та в протоколі про адміністративне правопорушення графа для запису пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – порожня, а також відмовився від підписання протоколу про адміністративне правопорушення.

На переконання суду, складений працівником поліції щодо ОСОБА_1 протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила;

- даними картки обліку адміністративного правопорушення від 25.12.2025, в якій викладені обставини вчинення ОСОБА_1 25.12.2025 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є аналогічними обставинам вчинення порушення, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №550674 від 25.12.2025;

- даними рапорту поліцейського СРПП відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, що зареєстрований в Журналі єдиного обліку 25.12.2025 під №33627, відповідно до якого, 25.12.2025 надійшло повідомлення від ОСОБА_4 про те, що в районі вул. Польової в с. Балаклея, водій автомобіля «Ауді» чорного кольору, номерний знак НОМЕР_2 перебуває в стані сильного алкогольного сп`яніння;

- роздруківкою тесту №4434 алкотестера «Алкотест 6810», відповідно до якого 25.12.2025 близько 21-51 у видихуваному ОСОБА_1 повітрі виявлено 2,57 проміле алкоголю;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого в зв`язку з виявленням у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, працівниками поліції проведеного його огляд на стан сп`яніння за допомого спеціального технічного засобу, алкотестера, результат якого склав 2,57% проміле алкоголю;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.12.2026, відповідно до якого огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проводився за допомогою спеціального технічного засобу, алкотестера «Алкотест 6810» з результатом 2,57 проміле;

- відеозаписом, виконаним 25.12.2025 працівниками поліції, з якого вбачається знаходження ОСОБА_1 біля автомобіля марки «Ауді». Його особа на місці встановлена за пенсійним посвідченням. Водій спершу ухилявся від пояснення, чи керував автомобілем «Ауді», надалі визнавав, що він перебував за кермом (мітка часу на відеозаписі 21-36:50) та вживав алкогольні напої. На відеозаписі також присутня ОСОБА_2 , яка сіла за кермо автомобіля, щоб забрати ключі із замка запалювання, однак не змогла цього зробити без сторонньої допомоги, демонстративно прибравши руки від керма. ОСОБА_1 спершу відмовлявся проходити тестування на стан сп`яніння із використанням газоаналізатора, однак надалі погодився (мітка часу на відеозаписі 21-51:50), пройшов тестування, результат якого склав 2,57 проміле алкоголю, з яким погодився, щоб не проводити огляд у медичному закладі (мітка часу на відеозаписі 21-53:09). На відеозаписі також зафіксовано, що ОСОБА_1 звертався до працівників поліції із пропозицією надання неправомірної вигоди, ігнорував неодноразові попередження та роз`яснення наслідків відповідних діянь (мітка часу на відеозаписі 21-41:20).

Законом України від 16.02.2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», внесені зміни, зокрема до ст. 266 КУпАП, що набрали чинності 17.03.2021 та з цього часу закон надає можливість поліцейським під час проведення огляду осіб застосовувати технічні засоби відеозапису, та лише в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

При цьому, логічне тлумачення положень ч. 2 ст. 266 КУпАП дає підстави вважати, що застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису є належним та допустимим доказом під час провадження у справах за ч.1 ст. 130 КУпАП, не залежно від того, чи технічними засобами відеозапису зафіксовано сам огляд особи на стан сп`яніння, що проводився на місці, чи такими засобами зафіксовано відмову особи від огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Залучення свідків до огляду на стан сп`яніння, а так само фіксації відмови водія від огляду, є обов`язковим лише у разі неможливості застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису.

Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції в повній мірі дотримано вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом №1452/735 від 09.11.2015, приписами якої встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Отже, наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп`яніння є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння. Як вбачається із відеозапису, поліцейськими у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода та млява незв`язна мова, а факт вживання алкоголю ОСОБА_1 не заперечував як на місці події, так і під час судового розгляду.

З переглянутого відеозапису, доданого до матеріалів справи у ОСОБА_1 вбачаються зовнішні ознаки алкогольного сп`яніння, порушення координації рухів; порушення мови; поведінка, що не відповідає обстановці.

За такого, поліцейським обґрунтовано було запропоновано йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

З приводу аргументів сторони захисту про неповноту та фрагментарність відеозапису, наявного в матеріалах справи, суд зазначає наступне.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

Тобто, положення вказаного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

При перегляді вказаного відеозапису, судом встановлено, що досліджений відеозапис є інформативним і на ньому зафіксовано визнання ОСОБА_1 факту керування транспортним засобом, відсутність заперечень з цього приводу з боку ОСОБА_2 , на перебування якої за кермом посилалася сторона захисту під час судового розгляду, а також проходження особою, яка притягується до адміністративної відповідальності огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці події та фіксування отриманих результатів.

Крім того, хоча відеозапис з нагрудної камери працівника поліції не є безперервним, проте стороною захисту не наведено будь-яких переконливих аргументів щодо його підроблення або ж втручання в його зміст. Сторона захисту не заперечує події, зафіксовані на відеозаписі та те, що під час події, яка міститься на відеозаписі, присутній саме ОСОБА_1 , в той день та час, відповідно до обставин, зазначених в протоколі.

До того ж, відеозапис не є єдиним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, він в повній мірі узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи та відображує послідовність подій, діянь присутніх осіб та процесуальних дій працівників поліції.

Щодо доводів захисника про відсутність зафіксовано факту зупинки поліцією транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Серед превентивних заходів ст. 31 Закону України «Про національну поліцію» визначено, зокрема такий захід, як зупинення транспортного засобу.

Так, зокрема, ч. ч. 1, 2 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» наведений вичерпний перелік випадків, коли поліцейський має право зупинити транспортний засіб, а ч. 3 ст. 35 цього ж Закону закріплює обов`язок поліцейського поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстав зупинки, визначених цією статтею. Право водія дізнатись про причини зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом та прізвище і посаду цієї особи, також гарантоване ст. 16 Закону України «Про дорожній рух».

Пунктами 1 - 9 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» визначений вичерпний перелік випадків, які надають право працівнику поліції зупинити транспортний засіб, а саме: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Згідно ч. 2 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

За обставинами даної справи, керування водієм автомобілем «Ауді» припинене після дорожньої ситуації, коли водії не порозумілися із приводу роз`їзду на перехресті. Таке керування припинене очевидцем події, ОСОБА_3 , який після конфлікту утримував особу, який керував автомобілем «Ауді» та в подальшому свідки впізнали його як ОСОБА_1 , про що повідомили в судовому засіданні. Матеріалами справи підтверджується, що до поліції телефоном звернулася ОСОБА_4 вже після конфлікту ОСОБА_3 із ОСОБА_1 , такий був вже після зупинки обох транспортних засобів. Тобто, працівниками поліції за вказаних обставин зупинка водія ОСОБА_1 під час здійснення керування автомобілем не могла відбутися із об`єктивних причин, а саме часового проміжку між рухом транспортного засобу та часом прибуття на місце події.

Інші доводи сторони захисту суд відхиляє, вважаючи їх способом захисту та такими, що не є суттєвими і не мають своїм правовим наслідком визнання протоколу чи інших матеріалів справи недопустимими доказами.

Керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується показаннями очевидців події, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також матеріалами справи, зокрема відеозаписом. Відтак, суд категорично відкидає пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також свідка ОСОБА_2 про те, що за кермом перебувала остання. Такі показання суперечать дослідженим в судовому засіданні матеріалам справи, та на переконання суду спрямовані на уникнення ОСОБА_1 відповідальності.

Згідно правової позиції ВС, викладеної у постанові від 04.07.2018 в справі №688/788/15-к, стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і особа є винною у вчиненні цього правопорушення. При доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейшейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.

Дані протоколу про адміністративне правопорушення та зафіксовані засобами відеозапису обставини узгоджуються з фактичними обставинами, встановленими судом. Всі зазначені вище докази сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Отже, судом встановлено, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України, відповідно до яких водієві забороняється, серед іншого, керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідальність за що передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно з довідками відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, ОСОБА_1 отримав посвідчення водія 19.11.2002, протягом календарного року до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не притягувався.

Оскільки санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП є конкретною і не містить альтернативного адміністративного стягнення, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» та в порядку ст. 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір, ставка якого складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Доказів, які звільняють ОСОБА_1 від сплати судового збору за розгляд справи про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять та останнім не надані.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення надійшли до суду 02.01.2026 та перебували на розгляді тривалий час.

Відповідно до постанови ВС від 1 лютого 2022 року у справі №160/12705/19, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише щодо дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи (судові дебати, виконання рішення суб`єктом владних повноважень).

Отже, складовими елементами розумного строку є, серед іншого, періоди (проміжки часу), протягом яких, суд розглядає справу та приймає по ній рішення; остаточне судове рішення набуває законної сили та може бути звернено до виконання; судове рішення виконується.

Справа була призначена до розгляду на 22.01.2026, неодноразово відкладалася, в тому числі через неявку свідків (16.02.2026), відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності із причин, що визнані поважними (перебування на лікарняному, що підтверджене листком непрацездатності в електронному вигляді – 11.03.2026), неприбуття захисника (07.04.2026).

Щодо вказаних обставин, суд звертає увагу, що учасники судового провадження з боку сторони захисту про неможливість участі в судовому розгляді повідомляли суд в переддень судового засідання (10.03.2026), а також безпосередньо перед судовим засіданням, що стосується відсутності захисника ОСОБА_5 07.04.2026, при цьому станом на час постановлення судового рішення по суті справи, обставин, що вказували б на поважність причин неявки захисника в судове засідання, дата якого була погоджена із ним заздалегідь, суду не надано, повідомлення ОСОБА_1 про перебування адвоката в іншому судовому засіданні залишилося без будь-якого підтвердження.

Одночасно, у останніх трьох засіданнях викликалися та були присутні свідки, допит яких відкладався.

Зазначені обставини позбавили суд об`єктивної можливості провести розгляд справи про адміністративне правопорушення у визначені чинним КУпАП строки.

Недотримання строків розгляду справ про адміністративне правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним звернути увагу на правові висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Яременко проти України», де зазначено наступне: «…Питання, яке Суд має вирішити, полягає у визначенні, чи було справедливим провадження у справі загалом, включаючи спосіб, у який були отримані докази. При цьому має бути оцінена відповідна "незаконність" і, якщо це стосується порушення іншого конвенційного права, має бути оцінений характер виявленого порушення (рішення "Хан проти Сполученого Королівства" і "Аллан проти Сполученого Королівства"). При цьому має бути врахована якість таких доказів і, зокрема те, чи породжують обставини, за яких вони були отримані, будь-який сумнів щодо їхньої достовірності й точності…».

Зважаючи на викладене, судовий розгляд 07.04.2026 проведений за відсутності захисника Ігнатова Є.Є., а відповідна поведінка сторони захисту розцінена як зловживання процесуальним правом, спрямована на безпідставне затягування судового розгляду та створення передумов для відкладення судового засідання, без вчинення процесуальних дій для розгляду справи по суті.

Близький за змістом висновок сформульований у постанові ККС ВС від 24 вересня 2019 року у справі №755/10138/16-к, де неявка учасників провадження зі сторони захисту без повідомлення відповідних причин, визнана судом зловживанням своїми правами, що має наслідком безпідставне затягування процесу.

Керуючись ст. 9, 23, 40-1, 130, 252, 283-285, 294 КУпАП, ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суддя

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП і накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн (отримувач коштів: ГУК у Черк. обл. 21081300, код отримувача ЄДРПОУ: 37930566, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача:UA918999980313030149000023001 код класифікації: 21081300) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн судового збору (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

У разі несплати правопорушником штрафу у п`ятнадцятиденний термін з дня вручення йому постанови, постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.

У порядку примусового виконання постанови із ОСОБА_1 стягувати подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення.

В разі оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.

Суддя І.В.Овсієнко