Вирок від 07 квітня 2026 р. у справі №697/2942/24 — Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/2942/24

Провадження № 1-кп/697/40/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2026 м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря с/з ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

потерпілої – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 1 2024 25 034 0000310 від 08.10.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Улянівка, Новобугського району, Миколаївської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, до категорії осіб, які мають групу інвалідності не відноситься, не маючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, непрацюючого, раніше не судимого,-

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

ОСОБА_4 28.09.2024 близько 16.30 год., перебуваючи на подвір`ї домоволодіння ОСОБА_6 , що по АДРЕСА_2 , діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою нанесення тілесних ушкоджень, підійшов до ОСОБА_7 , який на той час лежав на землі перед порогом вищевказаного домоволодіння та почав наносити йому удари обома ногами в праву частину тулуба, а саме в область ребер, після чого виліз на нього зверху та почав стрибати йому по спині та в подальшому переступивши його, продовжив наносити удари обома ногами в ліву частину тулуба потерпілого ОСОБА_7 , а саме в область ребер, і таким чином завдав потерпілому ОСОБА_7 близько 6 ударів в область правої та лівої частини його ребер, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: травми грудної клітки з численними переломами ребер з обох сторін, переломом груднини та попаданням крові в плевральну порожнину, які відносять до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я; крововиливу (гематоми) м`яких тканин задньої поверхні грудної клітки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 02-01/1065 від 27.11.2024.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Позиція учасників процесу.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення в межах висунутого обвинувачення, погодившись з юридичною оцінкою інкримінованого йому діяння та пояснив про обставини викладені вище, які стали підставою для пред`явлення останньому обвинувачення, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції. У вчиненому щиро розкаюється та просить суд суворо не карати.

ОСОБА_5 , яка залучена ухвалою суду від 17.03.2026 в якості потерпілої, у судовому засіданні при призначенні міри покарання поклалася на розсуд суду.

Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також вважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 122 КК України, визнав у повному обсязі, у скоєному щиро розкаявся та дав показання, які відповідають обставинам вчинення кримінального правопорушення, встановленим як досудовим розслідуванням, так і судовим розглядом.

Показання ОСОБА_4 не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, його показання відповідають суті обвинувачення, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце, спосіб і інші обставини скоєння правопорушення обвинуваченим, а також форму вини і спрямованість умислу; мотив правопорушення, його наслідки; обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого; інші обставини, які характеризують особу обвинувачуваного, визнає їх доказаними в судовому засіданні і вважає за можливе не досліджувати докази стосовно цих фактичних обставин кримінального провадження, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України обмежившись допитом обвинувачуваного та вивченням даних, які характеризують особу обвинуваченого.

Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, суд з`ясував, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів, в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин, їм роз`яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.

Сукупність наведених і оцінених судом доказів переконує в тому, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення – умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я,і його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особистість обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, суд відносить щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання особі у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вирішуючи питання про призначення виду та міри покарання ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, відомості про особу обвинуваченого, наявність обставини, яка пом`якшує та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_4 раніше не судимий, неодружений, офіційно непрацюючий, осіб на утриманні не має, не є особою з інвалідністю, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Обвинуваченому суд призначає покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує фактичні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, суб`єктивне ставлення обвинуваченого до скоєного та його поведінку після вчинення злочинів, соціальну характеристику особи: її вік, стан здоров`я, соціальне становище, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання та зваживши на всі фактори в їх сукупності і взаємозв`язку.

Враховуючи зазначені обставини, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає, що йому необхідно призначити покарання за ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі.

Суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 , можливе без ізоляції від суспільства, з застосування вимог ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків відповідно до ст. 76 КК України.

Зазначене узгоджується з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

Міра запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 – не обиралась.

Цивільний позов, процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженню відсутні.

З цих підстав, керуючись статтями 349, 368, 370-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк терміном на 2 (два) роки.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язок протягом іспитового строку: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Речові докази:

- медичні картки стаціонарного хворого №6209[24],6119/2033 та №6519[24], 6427/2137 на ім`я потерпілого ОСОБА_7 , які передані для зберігання до КНП «Канівська багатопрофільна лікарня», залишити в КНП «Канівська багатопрофільна лікарня».

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Черкаського апеляційного суду через Канівський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляціної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку суду негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Головуючий ОСОБА_1