Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №569/22001/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/22001/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м. Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Яковлєв Д.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 24 вересня 2025 року серії ЕПР1 №463291, 24 вересня 2025 року о 01 год. 37 хв. в м. Рівне по вул. Богоявленська (Черняка), 4, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці) від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alkotest Drager 7510 та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Під час розгляду справи, представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвокат Припешнюк С.П. вини ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні не визнав та просив закрити провадження у справі за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з підстав викладених у письмових поясненнях. Додатково пояснив суду, що 23.09.2025 ОСОБА_1 зустрів в готельно-ресторанному комплексі «4x4» старого товариша, який проїздом з Києва їхав до Львова. Під час спілкування вживали спиртні напої. Щоб не їхати за кермом в стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 заздалегідь попросив свого знайомого ОСОБА_2 приїхати, сісти за кермо його автомобіля та завезти його додому. Біля 01 год. 24.09.2025 ОСОБА_2 забрав ОСОБА_1 з готельно-ресторанного комплексу «4x4» та заїхав на вул. Богоявленську, щоб віддати пакет з речами. ОСОБА_2 зупинився біля будинку №4, вимкнув двигун та пішов у будинок. ОСОБА_1 не міг знайти свій телефон, щоб зателефонувати ОСОБА_2 , тому пересів на місце водія для пошуку телефону. В цей час до його автомобіля підійшов поліцейський та попросив надати документи. На доведення доводів посилався на те, що на відеозаписі не встановлено факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 . Коли працівники поліції підійшли авто було припарковане, двигун не працював. Крім того, звернув увагу, що наявний у справі відеозапис складається із окремих частин, тобто переривається і не відображає у повній мірі відомостей про вчинення водієм правопорушення, а тому є неналежним доказом.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду показав, що 24.09.2025 біля 01 год. забрав ОСОБА_1 з готельно-ресторанного комплексу «4x4» та заїхав на вул. Богоявленську, щоб віддати пакет з речами. Зупинився біля будинку №4, вимкнув двигун та пішов у будинок. Коли повернувся до автомобіля, побачив працівників поліції, які спілкувались з ОСОБА_1 . Стверджує, що повідомляв поліцейським, що саме він перебував за кермом, однак його працівників поліції не прийняли до уваги його пояснення.

Заслухавши представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, відеозапис події, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до наступного висновку.

За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 1.10 ПДР водій особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом).

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23 грудня 2005 року, під керуванням транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Таким чином, об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, полягає в тому, що особа має обов`язково керувати транспортним засобом.

Відсутність об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом був досліджений відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспекторів патрульної поліції.

Крім того, згідно п.3.5 розділу III Інструкції про порядок зберігання, видачу, приймання, використання нагрудних камер працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затверджений наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016 року №100 встановлює, що після активації нагрудної камери все спілкування повинно бути записано безперервно.

Згідно правової позиції Верховного Суду від 18.07.2019 року у справі №216/5226/16-а, якщо із відеозапису, наданого працівниками поліції, які складали протокол про притягнення особи до адміністративної відповідальності вбачається, що він є небезперервним та переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом.

Суд зауважує, що на компакт-диску, долученому до матеріалів справи, відсутній відеозапис факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, працівники поліції не зупиняли транспортний засіб «Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , що позбавляє суд можливості поза розумним сумнівом встановити в діях особи склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Як вбачається із дослідженого в судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери поліцейських 470595 (clip-0, тривалістю 03 хвилини 27 секунд, час з 01:37:40 год. по 01:41:06 год.), працівники поліції підійшли до ОСОБА_1 , який перебував на місці водія транспортного засобу «Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , що стояв із вимкненим двигуном без руху, та запропонували надати посвідчення водія. З відеозапису з нагрудної камери поліцейських 470595 (clip-1, тривалістю 39 секунд, час з 02:03:16 год. по 02:03:57 год.) вбачається, що працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці або в медичному закладі, на що останній відмовляється. З відеозапису з нагрудної камери поліцейських 470238 (clip-2, тривалістю 47 секунд, час з 02:21:43 год. по 02:22:30 год.) вбачається, що працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 отримати копію протоколу, на що останній відмовляється.

Таким чином, наявний у справі відеозапис складається із трьох окремих частин, тобто є небезперервним, переривається і не відображає у повній мірі відомостей про вчинення правопорушення, не надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини складання протоколу про адміністративне правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а тому є неналежним доказом.

Таким чином, за відсутності достовірно встановленого факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 усі сумніви щодо доведеності його вини підлягають тлумаченню на його користь, що унеможливлює притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у даній справі, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Враховуючи викладене, суду не було надано доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а тому сама по собі відмова від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, у зв`язку із відсутністю об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоби, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа вчинила правопорушення, яке ставиться йому в провину, обов`язок доведення лежить на обвинуваченні, і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області протягом десяти днів.

Суддя Рівненського міського суду Д.В. Яковлєв