Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №569/2086/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/2086/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Кучиної Н.Г.,

секретар судового засідання Корпесьо В.Р.,

з участю представника позивача Мацея А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну спpаву за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В:

29 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 6526343 від 17 січня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. Просить справу про адміністративне правопорушення закрити, з відповідача стягнути на його користь судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що його визнано винним у тому, що 17 січня 2026 року о 17 год. 50 хв. в м. Дубно, вул. Львівська, 97, він керував транспортним засобом Citroen Berlingo д.н.з. НОМЕР_1 , будучи особою, яка позбавлена права керувати транспортними засобами на підставі постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 04.06.2025, справа № 559/2111/25, чим порушив ст.15 Закону України "Про дорожній рух", п.2.1.а ПДР України. Вважає, що дана постанова винесена безпідставно та з істотним порушенням його прав, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню. Просить позов задоволити.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 30 січня 2026 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для виправлення вказаних у даній ухвалі недоліків 10 (десять) днів з дня вручення ухвали.

На виконання ухвали суду 23 лютого 2026 року позивачем було усунуто недоліки позовної заяви та сплачено судовий збір.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У відзиві на позовну заяву від 26 лютого 2026 року представник відповідача Івашинюта І.О. вказує на те, що 17 січня 2026 року о 17 год. 50 хв. в м. Дубно по вул. Львівська, 97, ОСОБА_1 керував транспортним засобом CITROEN BERLINGO з номерним знаком НОМЕР_1 , будучи особою, яка позбавлена права керувати транспортним засобом на підставі постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 04.06.2025 року у справі №559/2111/25, чим порушив п. 2.1.а Правил дорожнього руху України та ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 126 КУпАП.

Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 04 червня 2025 року по справі №559/2111/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

20 червня 2025 року ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 04 червня 2025 року по справі №559/2111/25.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 14 липня 2025 року постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 04 червня 2025 року відносно ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Патрульні поліцейські при винесенні постанови задля уникнення неправдивих відомостей та винесення необґрунтованих постанов користуються інформаційно-комунікаційною системою «Інформаційний портал Національної поліції України», офіційним порталом “Судова влада”, офіційним сайтом “Єдиний державний реєстр судових рішень”, в даному випадку це було не виключенням.

До матеріалів відзиву долучаються відеозаписи із портативного відеореєстратора патрульного поліцейського clip-0.mp4. та clip-1.mp4., з яких вбачається розгляд справи відносно ОСОБА_1 та загалом подія 17 січня 2026 року. Дані відеоматеріали є доказами в справі про адміністративне правопорушення в розумінні статті 251 КУпАП. Такої ж думки притримується Верховний Суд у своїй постанові по справі №536/583/17 від 14.02.2018. Просить залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

У письмових поясненнях від 09.03.2026 представник позивача - адвокат Мацей А.М. зазначає, що відсутні належні докази вчинення позивачем правопорушення, встановленого статтею частиною 4 статті 126 КУпАП, оскільки відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова від 17 січня 2026 року серії ЕНА №6526343 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.

На дотриманні вказаних правових позицій наголошує і Верховний Суд України у своїй постанові від 19 лютого 2020 року у справі №524/1284/17, адміністративне провадження №К/9901/15713/18. Просить позов задоволити.

У письмових поясненнях від 07.04.2026 представник позивача - адвокат Мацей А.М. зазначає, що як слідує із досліджуваного відеозапису бодікамери поліцейського, ОСОБА_1 був зупинений за те, що нібито не горіла лампочка повороту чи стопу автомобіля.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 569098 від 17 січня 2026 року, 16 січня 2026 року відносно ОСОБА_1 було складено за те, що останній керував транспортним засобом Citroen Berlingo, д.н.з. НОМЕР_1 , що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим повторно протягом року вчинив порушення передбачене ч. 4 ст. 121 КУпАП.

17 березня 2026 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області виніс постанову у справі № 559/237/26, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 121 КУпАП закрив за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Оскільки поліцейські не надали матеріалів, що підтверджують факт порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, за яке передбачена адміністративна відповідальність встановлена КУпАП, то ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими без законних підстав, а тому його слід визнати невинним.

Як встановлено матеріалами справи, працівниками поліції не було задокументовано та не доведено фактів порушення водієм ПДР, які б відповідно до статті 35 Закону України "Про Національну поліцію" давали право працівникам поліції здійснити зупинку транспортного засобу. Із матеріалів справи не вбачається, що водій допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити.

У зв`язку з цим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 126 КУпАП.

Таким чином, вважає, що із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що ОСОБА_1 допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв`язку з чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, просить задоволити його в повному обсязі.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, відеофайли, дійшов таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно з постановою про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6526343 від 17 січня 2026 року, що складена інспектором 1 взводу 3 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області старшим лейтенантом поліції Лук`янчуком Сергієм Миколайовичем, 17 січня 2026 року о 17 год. 50 хв. в м. Дубно по вул. Львівська, 97, ОСОБА_1 керував транспортним засобом CITROEN BERLINGO з номерним знаком НОМЕР_1 , будучи особою, яка позбавлена права керувати транспортними засобами на підставі постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 04 червня 2025 року у справі №559/2111/25, чим порушив п. 2.1.а Правил дорожнього руху України та ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 126 КУпАП.

Таким чином, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено штраф у сумі 20400 грн.

З оглянутих відеозаписів із портативного відеореєстратора патрульного поліцейського №470470 (clip-0.mp4. та clip-1.mp4.) слідує, що зафіксовані обставини не викликають обґрунтованого сумніву в тому, що саме позивач керував транспортним засобом CITROEN BERLINGO з номерним знаком НОМЕР_1 , що жодним чином не заперечується позивачем ОСОБА_1 .

Крім того, судом встановлено, що причиною зупинки водія ОСОБА_1 був непрацюючий правий стоп-сигнал автомобіля. Після того, йому повідомили, що він позбавлений права керування транспортним засобом, що позивач не заперечував. Далі відносно нього було проведено розгляд справи, роз`яснено його права, як особи, що притягається до адміністративної відповідальності, винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, та складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 121 КУпАП. Від підпису та отримання постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП ОСОБА_1 відмовився, а протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 121 КУпАП отримав.

Суд вважає, що із змісту зазначених відеозаписів можливо чітко та однозначно встановити час та місце вчинення розглядуваного правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП, а також особу, яка його вчинила.

Відтак, адміністративне стягнення застосовано інспектором у відповідності до вимог закону, у межах санкції статті, за якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності, а тому підстави для задоволення позову відсутні, оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства.

Суд зазначає, що доказів, які б спростовували факт вчинення позивачем правопорушення не було надано.

Згідно п. 2.1.а Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-8 цього Кодексу.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Повнота встановлення фактичних обставин справи ґрунтується на дослідженні доказів, які суд оцінює за критеріями належності, допустимості та достовірності, а також достатності та взаємному зв`язку в їх сукупності.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою.

Беручи до уваги строки набрання законної сили постановою судді (ст. 294 КУпАП), можна зробити висновок, що постанова Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 04 червня 2025 року по справі № 559/2111/25 набрала законної сили 14 липня 2025 року.

Згідно з ч. 2 ст. 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Згідно з п. 20 розділу Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1993 (із відповідними змінами та доповненнями), позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства.

Рішення суду про позбавлення права на керування транспортними засобами, яке набрало законної сили, протягом трьох робочих днів із моменту його отримання/винесення надсилається посадовою особою Національної поліції до територіального сервісного центру МВС за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, зазначеної в цьому рішенні. Доступ до судових рішень за умов технічної реалізації може забезпечуватися шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром судових рішень і Єдиним державним реєстром МВС.

Із змісту наведених норм слідує, що чинним законодавством чітко визначено, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили постановою суду про позбавлення цього права.

Виходячи із вищезазначеного можна дійти висновків, що ОСОБА_1 набув статусу “особа, яка позбавлена права керування” із 14 липня 2025 року, безпосередньо після набрання постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області законної сили.

Всупереч накладеному адміністративному стягненню – позбавленню права керування транспортними засобами на один рік, в цей період, а саме 17 січня 2026 року, позивач керував транспортним засобом та фактично позивачем не спростовується даний факт.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був обізнаний щодо винесення відносно нього остаточної постанови за ч. 1 ст. 130 КУпАП по справі №559/2111/25, з огляду на таке.

У постанові Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 04 червня 2025 року зазначено, що “У судовому засіданні ОСОБА_1 вину в скоєному не визнав, пояснив, що не погодився з результатом огляду на місці, однак до лікарні не поїхав, оскільки вважав, що туди потрібно їхати лише у разі ДТП. ”.

Також згідно інформації зазначеної в постанові Рівненського апеляційного суду від 14 липня 2025 року в судовому засіданні був присутній захисник ОСОБА_1 - адвокат Мацей А.М.

Згідно з частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, беручи до уваги висновки викладені в постанові Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 04.06.2025 року та в постанові Рівненського апеляційного суду від 14.07.2025 року ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд адміністративних матеріалів відносно нього та мав цікавитись розглядом справи, більше того його інтереси представляв представник - адвокат Мацей А.М.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними її правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Зокрема, в рішенні в справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року суд наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».

Такої ж думки притримується Європейський суд і у рішенні від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України» («Karakutsya v. Ukraine»).

Отже, позивач мав би цікавитись ходом розгляду адміністративних матеріалів відносно нього, адже фактично винесення постанови породжує наслідки, а саме позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік та накладення стягнення в розмірі 17 000 грн., що в значній мірі дані впливає на подальше становище порушника.

За таких підстав, судом встановлено, що позивачу було відомо про винесення відносно нього постанови про позбавлення водійських прав, оскільки останній скориствався своїм правом на захист та його права у суді представляв адвокат, який подавав апеляційну скаргу на постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 04.06.2025 року, якою ОСОБА_1 було позбавлено права керування транспортними засобами.

Щодо долученої постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 17.03.2026, згідно якої провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 121 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення, то суд зазначає таке.

Так, пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Положення ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» надають працівникам поліції, повноваження зупинити транспортний засіб у випадках перелік яких є вичерпний та міститься у статті 35 цього Закону.

Частиною 3 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» встановлений обов`язок для поліцейського поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Відповідно до статті 32 цього Закону поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, зокрема, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Словосполучення «особа вчинила або має намір вчинити правопорушення», що міститься в п.2 ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» надає змогу поліцейському вимагати в особи пред`явлення нею документів незалежно від факту вчинення або ймовірного вчинення правопорушення.

При цьому, відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія та на вимогу поліцейського - пред`явити його.

Відповідно до п. 2.4 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України.

Відповідно до пп. «а`п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Отже, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такий документ.

Таким чином, Закон України «Про національну поліцію» та Правила дорожнього руху встановлюють обов`язок водія, після зупинки транспортного засобу, на вимогу поліцейського пред`явити для перевірки документи незалежно від того, які обставини слугували підставою для зупинки його транспортного засобу.

Крім того, суд вертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 127/19283/17, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Зокрема, позивач в обґрунтування позовних вимог вказував на відсутність правових підстав для зупинки інспектором його транспортного засобу та, як наслідок, безпідставність здійснення контролю за наявністю посвідчення водія.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 жовтня 2020 року у справі № 444/2115/17, невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнане правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав.

Таким чином, недоведеність суб`єктом владних повноважень належними доказами в суді наявності події адміністративного правопорушення не може бути безперечним доказом неправомірних його дій щодо зупинки транспортного засобу.

Зважаючи на вказане, суд відхиляє доводи позивача про безпідставність його притягнення до адміністративної відповідальності через відсутність доказів наявності у відповідача в особі інспектора патрульної поліції підстав, визначених у статтях 32 та 35 Закону України «Про Національну поліцію», для зупинки транспортного засобу позивача та вимоги про пред`явлення документів для перевірки, в тому числі, що інспектором було повідомлено позивачу про підставу зупинки та перевірки документів.

При цьому, різниця між оголошеною підставою для зупинки транспортного засобу та вказаною у постанові за наведених обставин, як і непогодження позивача із причиною зупинки, на характер спірних правовідносин не впливають, оскільки не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені у пункті 2.1 Правил дорожнього руху документи.

З огляду на викладене, поліцейський виявив порушення, на яке належним чином відреагував, результатом чого стало винесення постанови у справі про адміністративні правопорушення.

Судом встановлено, що спірна постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення щодо порушення позивачем ПДР підтверджується відеозаписами нагрудної камери працівника патрульної поліції, згідно якої встановлено особу правопорушника, проведено розгляд справи та вручено постанову.

Суд вважає, що наявні у матеріалах справи відеозаписи, долучені до відзиву є належними та допустимими доказами у справі, з огляду на те, що про це вказано в п. 5 вказаної постанови, а, відтак, у спірній постанові зазначено, які докази підтверджують безпосередньо факт вчинення правопорушення, та які ставились в основу її прийняття.

Зазначеного вище позивачем не спростовано та не доведено протилежне.

Частиною 2 ст. 283 КУпАП визначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб.

Водночас, процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853 (далі - Інструкція).

Підпунктом 1 п. 2 розділу І Інструкції передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Портативний відеореєстратор - це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського (п. 3 розділу І Інструкції).

В жодному з досліджених судом нормативно-правових актів не вбачається визначення конкретного місця зазначення технічного пристрою, яким працівник поліції здійснює безпосередню фіксацію події, а визначено лише обов`язок такого зазначення.

Як вбачається із долученої позивачем копії постанови серії ЕНА № 6526343 від 17.01.2026 в пункті 5 “Час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення” зазначено наступне формулювання “Тех. пристрій №470470”. Дане формулювання відображає серійний номер портативного відеореєстратора поліцейського № 470470.

З вищезазначеного слідує, що працівником поліції під час винесення рішення безпосередньо у фабулі було зазначено номер технічного пристрою, яким фіксувалась подія за участі позивача ОСОБА_1 17 січня 2026 року та фактично дані дії не суперечать визначеним нормам оформлення адміністративних матеріалів, визначених у ст. 283 КУпАП.

Оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази, як кожний окремо, так і в їх сукупності, суд приходить до висновку, що досліджені судом докази, відображають обставини, що зазначені в постанові про адміністративне правопорушення, узгоджуються між собою і не викликають суперечностей у їх відповідності фактичним обставинам справи, тобто є належними, допустимими і достатніми, які підтверджують правомірність дій патрульного поліцейського щодо складання постанови, якою встановлено, що 17 січня 2026 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом CITROEN BERLINGO з номерним знаком НОМЕР_1 , будучи особою, яка позбавлена права керувати транспортними засобами на підставі постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 04.06.2025 у справі № 559/2111/25, чим порушив п. 2.1.а Правил дорожнього руху України та ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 126 КУпАП.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої Палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Як вбачається з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише в разі, якщо особі буде надано достатній проміжок часу для підготовки до розгляду справи, пошуку адвоката, ознайомлення з матеріалами справи тощо.

Наведене вище свідчить, що відповідачем було дотримано вимоги ст. 280 КУпАП правильно з`ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та під час винесення постанови не були порушені норми чинного законодавства, які гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності право на об`єктивний та справедливий розгляд справи.

Суд зазначає, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.

КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.

Так, згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.90 КАС України).

Жодних доказів, які б спростовували факт вчинення порушення, суду не надано, а надані відеозаписи підтверджують обставини, які узгоджуються з постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Отже, позовні вимоги не підлягають до задоволення, а в позові необхідно відмовити.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що поліцейський, в межах наданих йому повноважень, виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП, зміст якої не суперечить нормам законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Сплачений позивачем судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст. 9, 19, 72 - 77, 140, 241 - 246, 255, 286, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції України, місцезнаходження: 33028, м. Рівне, вул. С. Бандери, 14А.

Відповідач - Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, 2, код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя Н. Г. Кучина