Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №539/1310/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/1310/26

Провадження № 3/539/287/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року місто Лубни

Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Пилипчук М. М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Лубенським МВ УМВС України в Полтавській області 15 жовтня 2009 року, РНОКПП НОМЕР_2 ) за частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), -

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2026 року до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 березня 2026 року справа № 539/1310/26 передана для розгляду судді Пилипчуку М. М.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 11 березня 2026 року серії ВАД № 995398, ОСОБА_1 ухилилася від виконання своїх передбачених законодавством батьківських обов`язків щодо виховання свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній вчинив сварку з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час якої наніс останньому удар в тулуб. При цьому ОСОБА_2 порушив громадський порядок та спокій, оскільки вищевказана подія сталась у громадському місці, поблизу будинку культури, розташованого у селі Вовчик Лубенського району. Таким чином своїми діями ОСОБА_2 вчинив дії, які передбачені статтею 173 КУпАП, проте не досяг віку, з якого настає відповідальність. ОСОБА_1 порушила статтю 150 Сімейного кодексу України та статтю 12 Закону України «Про охорону дитинства», скоїла правопорушення, за яке передбачена відповідальність за частиною першою статті 184 КУпАП.

Зазначені обставини підтверджені матеріалами справи.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною першою статті 184 КУпАП, яка передбачає відповідальність за невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 11 березня 2026 року серії ВАД № 995398 ОСОБА_1 була повідомлена про розгляд адміністративної справи в Лубенському міськрайонному суді Полтавської області. В графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» та у графі «підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» ОСОБА_1 поставила свій підпис та вказала, що з протоколом вона не згодна.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вказувала, що частково не погоджується з обставинами, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 184 КУпАП. Вказувала, що вину свою визнає частково, і під час неодноразових розмов зі своїм сином, він запевняв її, що не бив ОСОБА_4 , а лише відштовхував від себе, проте докази на підтвердження таких обставин відсутні.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 – 279-8 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з частиною першою статті 184 КУпАП ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом вказаного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дитини.

Об`єктивна сторона даного правопорушення є ухилення батьків від належного виховання своєї малолітньої та/або неповнолітньої дитини.

Диспозицією частини першої статті 184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

За змістом статті 173 КУпАП дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, є матеріальним, тобто об`єктивна сторона такого адміністративного правопорушення передбачає настання наслідків як його обов`язкової ознаки.

Дрібне хуліганство це форма адміністративного правопорушення, яка включає в себе умисні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Дрібне хуліганство також слід розуміти як дії, спрямовані на порушення встановленого порядку спілкування між людьми, створення конфлікту або незручностей для оточуючих. Склад цього правопорушення включає: об`єкт – громадський порядок і спокій громадян; об`єктивна сторона – дії, що порушують громадський порядок (наприклад, нецензурна лайка, агресивна поведінка); суб`єктивна сторона – умисел, з яким порушник вчиняє свої дії.

В діях малолітнього ОСОБА_2 вбачаються ознаки порушення, передбаченого статтею 173 КУпАП.

Відповідно до частини першої статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Протокол про адміністративне правопорушення від 11 березня 2026 року серії ВАД № 995398 відповідає вимогам статей 254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною статтею 255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об`єктивно підтверджуються іншими доказами, наявними у справі, дослідженими судом.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, доведена наявними у матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 11 березня 2026 року серії ВАД № 995398, рапортом працівника поліції 07 березня 2026 року, протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 07 березня 2026 року, повідомленням начальника СВ Лубенського РВП, письмовим поясненням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , поданими до правоохоронних органів.

Інших доказів та доводів, які б спростовували зазначені факти та обставини про вчинене адміністративне правопорушення, при розгляді справи не встановлено.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що дії ОСОБА_1 містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП.

Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, відсутність обставин, що обтяжують та пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення.

Суд вважає необхідним накласти адміністративне стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 75 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і це буде необхідним та достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення. Суд вважає, що саме такий вид стягнення буде відповідати завданню КУпАП щодо охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання норм права, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, сумлінного виконання своїх батьківських обов`язків та відповідальності перед суспільством.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у статті 5 вказаного Закону.

До суду не подано доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, тому з неї необхідно стягнути судовий збір у розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 23, 40-1, 184, 245, 251, 252, 256, 280, 283-285 КУпАП, Законом України «Про судовий збір», -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, і накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 75 (сімдесяти п`яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 275 (одна тисяча двісті сімдесят п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Роз`яснити, що відповідно до частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, надіслати постанову про накладення штрафу для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду в порядку, визначеному статтею 294 КУпАП.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання законної сили.

Суддя М. М. Пилипчук