Вирок від 24 лютого 2026 р. у справі №375/716/24 — Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/716/24

Провадження № 1-кп/375/74/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у селищі Рокитне Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111030001582 від 26 квітня 2024 року по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Рокитне Рокитнянського району Київської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей та інших непрацездатних осіб, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

На початку квітня 2024 року, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, але до 25.04.2024 року, ОСОБА_4 на законних підставах перебував біля будинку АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_5 ..

В цей час в нього виник умисел на незаконне проникнення до іншого володіння особи. Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне проникнення до домоволодіння особи за адресою: будинок АДРЕСА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи їх вчинити, порушуючи вимоги ст. 30 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується недоторканість житла, а саме: не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи без будь-якого дозволу та всупереч волі власника. Скориставшись відсутністю власника та інших осіб поблизу, ОСОБА_4 , через відсутність паркану, шляхом вільного доступу зайшов на територію вказаного домоволодіня, тим самим незаконно проник до житла, що на праві приватної власності належить ОСОБА_5 , тим самим порушив конституційне право потерпілої на недоторканість її володіння.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України як незаконне проникнення до іншого володіння особи.

Обвинувачений ОСОБА_4 в інкримінованому діянні свою вину визнав та дав показання щодо вчиненого ним кримінального правопорушення, а саме, що він проживає у сусідньому з потерпілою будинку АДРЕСА_1 . Між будинками відсутній паркан. На початку квітня 2024 року, точної дати та часу не пам`ятає, зайшов на подвір`я домоволодіння АДРЕСА_1 , з метою здійснити крадіжку електроінструментів, оскільки знав, що в будинку ОСОБА_5 ніхто не проживає, тому шляхом вільного доступу через відсутність паркану між домоволодіннями АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , де викрав належні потерпілій електродриль та болгарку.

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений повністю визнає свою вину у вчинені інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, погоджується із кваліфікацією вчиненого ним діяння, а прокурор не висловлює жодних заперечень щодо встановлених обставин.

Учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд вправі визнати недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Тому, суд з`ясувавши думку учасників судового провадження, та відсутність заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, суд, перевіривши матеріали кримінального провадження, допитавши обвинуваченого, щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 162 КК України, дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно вимог ст. 12 КК України є кримінальним проступком, наявність двох обставин, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, посередню характеристику обвинуваченого по місцю проживання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, добровільно відшкодував спричинені потерпілій збитки шляхом добровільної видачі викраденого майна.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , не встановлені.

З урахуванням всіх вказаних обставин суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції його від суспільства, шляхом призначення покарання в межах санкції ч.1 ст. 162 КК України, у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., як необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше судимий вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2025 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду, яке на теперішній час відбуває.

Дане кримінальне правопорушення скоєне на початку квітня 2024 року, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, але до 25.04.2024 року, тобто до засудження ОСОБА_4 вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2025 року, а тому після призначення покарання за даним вироком, належить призначити покарання відповідно вимог ч. 4 ст. 70 КК України.

Згідно з ч. 4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу.

Зі змісту ч.3 ст. 72 КК України вбачається, що основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

З вказаних положень закону вбачається, що при призначенні покарання на підставі ст. 70 КК України до обвинуваченого застосовується принцип призначення покарань шляхом їх повного або часткового складання, чи шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим з урахуванням положень ст.72 КК України.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в абзаці четвертому п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, при призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів шляхом повного або часткового їх складання заміна покарань провадиться за правилами, передбаченими ст. 72 КК. Коли за злочини, що утворюють сукупність, призначено основні покарання різних видів, які не підлягають заміні (штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю), суд може застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим або призначити кожне з них до самостійного виконання.

За змістом цих роз`яснень, у разі призначення основних покарань різних видів, які не підлягають заміні, суд, не зважаючи на це, має застосувати вимоги ст. 70 КК України і визначити остаточне покарання у виді сукупності цих покарань, ухваливши рішення про їх самостійне виконання.

Даний кримінальний проступок ОСОБА_4 вчинив початку квітня 2024 року, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, але до 25.04.2024 року, тобто до ухвалення вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2025 року.

Беручи до уваги, що кримінальний проступок у даному кримінальному провадженні вчинений ОСОБА_4 до ухвалення вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2025 року, суд дійшов висновку, що в даному випадку при призначенні обвинуваченому остаточного до відбування покарання слід застосувати положення ч.4 ст. 70 КК України.

Тому, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом повного складання із покаранням у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду, призначеного вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2025 року, до відбування ОСОБА_4 слід визначити остаточне покарання у вигляді пробаційного нагляду на строк 1 рік з покладенням обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 59-1 КК України. та штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень 00 копійок за цим вироком, який виконувати самостійно.

Відтак, з врахуванням наведеного, при призначенні покарання ОСОБА_4 слід застосувати норми ч. 4 ст. 70 КК України та ч. 3 ст. 72 КК України.

Відповідно до ст. 49-2 КВК України строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Враховуючи, що вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2025 року, який слід продовжувати виконувати самостійно, набрав законної сили, обвинувачений перебуває на обліку у відповідному відділі органу пробації, строк пробаційного нагляду слід рахувати з моменту постановки засудженого ОСОБА_4 на облік у Білоцерківському районному відділу № 2 філії Державної установи "Центр пробації" у м. Києві та Київській області за цим вироком.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався і на даний час відсутні підстави для його обрання.

Цивільний позов не заявлений.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного складання призначених покарань за цим вироком та вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.12.2025 р., призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік та штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неопадковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Згідно з ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України, зобов`язати ОСОБА_4 протягом строку пробаційного нагляду, виконувати такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк пробаційного нагляду рахувати з моменту постановки засудженого ОСОБА_4 на облік Білоцерківського районного відділу № 2 філії Державної установи "Центр пробації" у м. Києві та Київській області за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2025 року

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України, покарання у виді штрафу виконувати самостійно.

Речові докази:

- болгарку DWT WS-125L, електродриль ИЕ1022А, електрорубанок Mastermax MEP 1902, передані на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області відповідно до квитанції про тримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 34 від 17.05.2023 року, - повернути власнику потерпілому ОСОБА_6 за належністю.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Київського апеляційного суду через Рокитнянський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя ОСОБА_1