Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №373/3075/25 — Переяславський міськрайонний суд Київської області

Справа № 373/3075/25

Провадження № 2/373/277/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі

головуючої судді Залеської А.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

Короткий виклад позовних вимог та їх обґрунтування

Представник позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» Романенко М.Е. звернувся до суду з використанням підсистеми «Електронний суд» з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на корить ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №102473324 від 17.06.2021 у загальному розмірі 44675,00 грн. Також просив стягнути судовий збір розмірі 2422,4 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

17.06.2021 між ТОВ «МІЛОАН» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено Договір про споживчий кредит № 102473324 в електронній формі, шляхом обміну повідомленнями в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства. Позичальниця попередньо ознайомилася з Правилами надання фінансових кредитів Товариством «Мілоан», які розміщені на офіційному вебсайті кредитодавця та прийняла Пропозицію на укладання договору про споживчий кредит (акцепт) шляхом подання Анкети-заявки на отримання кредиту на запропонованих умовах. Кредитний договір (індивідуальна частина) містить всі основні (істотні) умови кредитування та підписаний позичальником ЕП - одноразовим ідентифікатором, що був надісланий кредитодавцем SMS -повідомленням на мобільний номер телефону відповідачки.

Кредитодавець ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за договором виконав та надав позичальниці ОСОБА_1 кредит у розмірі – 10000,00 грн шляхом безготівкового переказу коштів в системі платежі «онлайн» у день укладення договору (17.06.2021) за реквізитами платіжної картки, які вона вказала при укладанні та оформленні договору.

Пунктом 1.5.1 договору передбачена сплата позичальником комісії за надання кредиту в розмірі 10% від суми кредиту одноразово, що становить 1000 грн. Відповідно до п. 1.5.2 договору проценти (плата) за користування кредитом складають 3675,00 грн, що нараховуються за ставкою 1,75 % за кожен день строку користування кредитом, який становить 21 день – до 08.07.2021 (п. 1.3, п. 1.4 договору).

Представник позивача зазначив, що окрім вказаних основних умов договору у пункті 1.6 цього договору передбачена до застосування стандартна (базова) процентна ставка – 5,0 %, яка нараховуються на суму залишку по кредиту у разі неповернення кредиту у визначений договором строк.

Відповідачка не виконала своє грошове зобов`язання за договором, кредитні кошти не повернула, комісію та проценти за користування кредитом не сплатила, а тому маєзаборгованість у загальному розмірі 44675,00 грн, з яких: 10000 грн – заборгованість за основним зобов`язанням; 33675,00 грн – заборгованість за процентами, у тому числі за понадстрокове користування кредитом; 1000,00 грн – заборгованість за комісіями.

30.09.2021 на підставі договору про відступлення права вимоги №09Т ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за плату право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 102473324 від 17.06.2021 до позичальниці ОСОБА_1 на суму заборгованості 44675/,00 грн

Процесуальні рішення та дії у справі. Зміст інших заяв по суті спору.

Ухвалою від 09.10.2025 відкрито провадження в даній справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення(виклику) сторін. Відповідачці запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня отримання ухвали подати відзив на позов.

19.11.2025 від представника відповідачки Константинова О.Г. надійшов відзив на позов, в якому він просив позовні вимоги задовольнити частково на суму заборгованості за кредитним договором № 102473324 від 17.06.2021 у розмірі 13675,00 грн, з яких 10000,00 грн – неповернутий кредит та 3675,00 грн – проценти (плата) за користування кредитними, нараховані протягом строку, на який надавався кредит – 21 календарний день. Судові витрати просив стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що складає 741,25 грн судового збору.

Заперечення проти заявленої позивачем суми стягнення процентів представник мотивував висновками Верховного Суду про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Позивач вправі був нараховувати відсотки лише у період дії строку кредиту, тобто з 17.06.2021 по 08.07.2022 (21 день). Починаючи з 09.07.2021 відносини між сторонами трансформуються з договірних в охоронні, де застосовуються положення ст. 625 ЦК України щодо нарахування відсотків. Доказів того, що відповідачка ініціювала або, щонайменше, погодила продовження строку користування кредитом та ще й за вищою ставкою матеріали справи не містять. Також послався на нікчемність положення договору про сплату кредитні установі комісії в розмірі 1000,00 грн, оскільки відповідно до умов кредитного договору кредит був наданий на споживчі цілі, а тому особливості регулювання відносин сторін у цій частині визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

24.11.2025 від представника позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» Романенка М.Е. через систему «Електронний суд» направлено відповідь на відзив, в якому він зазначає, що відповідачка у визначений договором строк (до 08.07.2021) кредит не повернула та не сплатила, передбачені договором комісію та проценти, які складають основне грошове зобов`язання за договором, а тому відповідно до п. 2.3.1.2. договору їй нараховано проценти за ставкою 5,00 % від фактичного залишку по кредиту за кожен день понадстрокового користування коштами (п. 1.6 договору), усього за 60 днів, і таке нарахування відповідає вимогам договору та ст. 625 ЦК України. Щодо комісії, то її сплата передбачена в частині 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», де зазначається про право кредитодавця отримувати плату за надання кредиту шляхом встановлення у кредитному договорі комісії. ТОВ «МІЛОАН» є небанківською установою та несе додаткові витрати щодо ідентифікації клієнта та замовлення у посередника платіжних послуг по безготівковому переказу кредитних коштів, тому нарахування комісії є виправданим.

Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, суд розглянув справу на підставі письмових матеріалів, як передбачено ч.5 ст. 279 та ч.2 ст. 191 ЦПК України

Фактичні обставини, аналіз та оцінка письмових доказів.

17.06.2021 ОСОБА_2 (після реєстрації шлюбу прізвище « ОСОБА_3 »), ознайомившись з умовами та правилами кредитування, що розміщені в публічному доступі на вебсайті ТОВ «МІЛОАН», шляхом реєстрації в ІТС Товариства через особистий електронний кабінет подала заявку на отримання кредиту: Анкету-заяву на кредит № 102473324 на суму позики 10000,00 грн строком користування 21 день: з 17.06.2021 по 08.07.2021 та зі сплатою комісії за надання кредиту – 1000 грн (10% від суми позики), а також процентів в сумі 3675 грн, нарахування яких здійснюється за ставкою 1,75 % в день від фактичного залишку по кредиту.

Аналогічні відомості містить Паспорт споживчого кредиту № 102473324.

Позичальниця пройшла ідентифікації особи та перевірку її у Бюро кредитних історій, після чого кредитодавець ТОВ «МІЛОАН» прийняв рішення (погодження) по заяві про надання кредиту на вищезазначених умовах та направив їй примірник договору про споживчий кредит № 102473324 (індивідуальна частина).

17.06.2021 о 07:44 відповідачка підписала договір одноразовим ідентифікатором, що відображено у графі «Процес оформлення та розгляду заяви 102473324».

Таким чином, 17.06.2021 між ТОВ «МІЛОАН» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений договір про споживчий кредит № 102473324 у формі електронного документа.

За змістом кредитного договору сторони погодили такі основні умови:

сума кредиту 10000,00 грн (п. 1.2);

строк надання кредиту 21 день (п. 1.3);

термін повернення кредиту, сплати комісії та процентів: 08.07.2021 (п. 1.4);

комісія за надання кредиту 1000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1).

Проценти за користування кредитом становлять 3675,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,75 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, тобто за 21 день (п. 1.5.2). Тип процентної ставки фіксована (п. 1.7).

Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 14675,00 грн, до якої включено розмір кредиту та загальні витрати у виді процентів та комісії (п. 1.5).

Згідно з п. 2.4.1 договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4 договору (тобто до 08.07.2021), а у випадку пролонгації – не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.

Можливість продовження кредитування (пролонгація) на умовах застосування процентної ставки згідно п. 1.5.2 договору (1,75 %), врегульовано п. 2.3.1.1 договору, де передбачено періоди, на який може бути продовжено строк кредитування: на 3, 7, 15 днів – максимально, а також вказана ставка комісії: 3%, 5% та 10%, яка підлягає сплаті за таке продовження. У цьому пункті зазначається, що для продовження строку кредитування на тих самих умовах позичальник також має сплатити частину заборгованості по кредиту.

Водночас, пунктом 1.6 договору передбачена вища за розміром, так звана: стандартна процентна ставка за користування кредитом 5,00 % в день від фактичного залишку по кредиту, яка згідно положень п. 2.2.3 застосовується у випадку неповернення кредиту у строк визначений договором, що може визначатись кредитодавцем як продовження кредитування на інших умовах, за вищою процентною ставкою (п. 2.3.1.2 договору) або мати характер відповідальності за прострочення позичальником грошового зобов`язання за договором (п. 4.2 договору).

За змістом п. 7.1 сторони домовились, що повне виконання зобов`язань повинно відбутися не пізніше дати, встановленої п. 1.4 (тобто 08.07.2021).

Додатком до договору є Графік платежів, згідно якого у день закінчення строку, на який надано кредит 08.07.2021, позичальник повинна повернути суму кредиту 10000 грн, сплатити комісію – 1000 грн та проценти – 3675 грн, а всього 14675,00 грн, що є загальною вартістю кредиту. У даному Графіку міститься застереження, що після настання будь-якої події, передбаченої п. 2.3. договору кредитодавець складає та направляє в особистий кабінет позичальника оновлений Графік платежів, в якому має бути відображено актуальні відомості про нову дату платежу та розмір заборгованості позичальника станом на таку дату.

17.06.2021 TOB «МІЛОАН» перерахувало позичальнику ОСОБА_4 кредитні кошти у розмірі 10000,00 грн згідно договору № 102473324, шляхом списання коштів з рахунку Товариства та зарахування їх на рахунок позичальниці за реквізитами, вказаної нею платіжної картки: маска/картки 5168-75хх-хххх-хх39, що підтверджено платіжним дорученням № 28855518 від 17.06.2021.

30.09.2021 ТОВ «МІЛОАН» (клієнт) та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (фактор) уклали Договір факторингу № 09Т, за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» відступило за плату (фінансування), а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до боржників.

Згідно п. 3.1.1 Договору розмір фінансування за цим договором встановлюється Актом погодження мінімальної ціни, але не менше 18,5 % від основної суми заборгованості по Реєстрам боржників в рамках даного договору. Порядок фінансування Клієнта Фактором визначений у п. 3.1.2 Договору.

До позовної заяви додано платіжні доручення про переказ коштів від ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на рахунок ТОВ «МІЛОАН» на виконання фінансових зобов`язань за договором факторингу № 09Т від 30.09.2021.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 09Т від 30.09.2021 ТОВ «МІЛОАН» відступило, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 102473324 від 17.06.2021 на загальну суму заборгованості 44675,00 грн, з яких: 10000,00 грн – заборгованість за кредитом; 1000,00 грн – несплачена комісія; 33675,00 грн – відсотки.

Суму кредитної заборгованості, право вимоги яку перейшло до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», позивач підтверджує складеним первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» розрахунком заборгованості: «Відомість про щоденні нарахування та погашення».

Розрахунок свідчить, що у день укладення кредитного договору ? 17.06.2021 окрім суми кредиту 10000грн (згідно п. 1.2 договору), позичальнику нарахована та включена до заборгованості комісія за надання кредиту у розмірі 10,00 % від суми кредиту – 1000,00 грн (згідно п. 1.5.1), а з 18.06.2021 розпочалось нарахування процентів за ставкою, вказаною у п. 1.5.2 договору (1,75 % в день ) – по 175,00 грн до 08.07.2021, що є датою повернення кредиту згідно п 1.4 договору. За цей період (21 день) проценти склали суму 3675,00 грн (10000 грн х 1,75 % х 21 день), що відповідає п. 1.5.2 договору.

З розрахунку видно, що відповідачка у кінцеву дату строку, на який надано кредит: 08.07.2021 і в подальшому кредитні кошти не повернула та не здійснила жодного платежу по оплаті послуг кредитодавця.

Починаючи з 09.07.2021, внаслідок невиконання відповідачем свого зобов`язання у визначений договором строк, кредитодавець згідно п. 2.3.1.2 договору розпочав нарахування відсотків за вищою ставкою 5,00% в день - по 500 грн щодня (10000 грн х 5,0 %) та нарахував їх з 09.07.2021 по 06.09.2022 у сумі 30000 грн (500 грн х 60 днів).

Позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» суму боргу не змінював та просить стягнути з відповідачки заборгованість у загальному розмірі 44675,00 грн, з яких: 10000,00 грн – заборгованість за кредитом; 1000,00 грн – несплачена комісія; 33675,00 грн – відсотки за користування кредитом, які, як з`ясував суд, нараховані заставкою 1,75 % в день під час строку, на який надано кредит (за 21 день) та за процентною ставкою 5,00% в день за 60 днів понадстрокового користування кредитом.

Правове регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до положень ст. 12 та ст. 13 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд, добросовісно та розумно, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які б могли порушити права інших осіб. Не допускається зловживання правом у будь-якій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч. 1, ч. 2 ст. 631 ЦК України).

Згідно ч.2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицією укласти договір (офертою) є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться.

За змістом ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції (акцептом), якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит та зміни до нього укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 («Позика»), якщо інше не встановлено параграфом 2 («Кредит») і не випливає із суті кредитного договору.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Згідно положень ч. 1- 3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксована або змінювана. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з п.4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – це витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має гуртуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

За правилом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу. До нового кредитора переходять передбачені цим Законом зобов`язання кредитодавця, зокрема щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки).

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону «Про споживче кредитування» забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем денної процентної ставки, реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача.

Мотиви, з яких виходив суд при вирішенні спору та висновки суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

За правилами ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Письмовими матеріалами доведено, що 17.06.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 102473324 у формі електронного документу, який направлено позичальнику в особистий кабінет, створений в ІТС товариства після надання відповіді позичальником про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору.

Позичальник попередньо ознайомилась з істотними (основними) умови кредитування, викладені в Паспорті споживчого кредиту, де серед іншого визначено загальну вартість кредиту, включаючи відсотки та комісію. Відповідачка прийняла умови кредитування ТОВ «МІЛОАН» та подала Анкету-заяву на кредит № 102473324 від 17.06.2021 та після прийняття позитивного рішення по її заяві, підписала договір аналогом ЕЦП одноразовим ідентифікатором.

Основні умови кредитування, на які погодилась відповідачка, наступні: сума кредиту 10000 грн (п. 1.2); строк надання кредиту (строк кредитування) 21 день з (п. 1.3); термін повернення кредиту – 08.07.2021 (п. 1.4); комісія, що підлягає сплаті позичальником за надання кредиту 1000,00 грн, що становить 10,00 % від суми кредиту (п. 1.5.1); проценти за користування кредитом 3675,00 грн, що нараховуються за кожен день строку користування кредитом за ставкою 1,75 % (п. 1.5.2 договору).

Загальна сума до повернення станом на день закінчення строку кредитування – 08.07.2021, для споживача складала: 14675,00 грн, що є орієнтовною загальною вартістю кредиту (10000,00 грн/кредит + 1000,00 грн/комісія + 3675,00 грн/ відсотки).

ТОВ «МІЛОАН» 17.06.2021 перерахував на рахунок позичальника ОСОБА_1 за номером її банківської картки: НОМЕР_1 кредитні кошти в сумі 10000,00 грн, що не заперечує відповідачка та підтверджується платіжним дорученням № 28855518.

Згідно «Відомості про щоденні нарахування та погашення» складеного ТОВ «МІЛОАН» за договором № 102473324 від 17.06.2021 відповідачка ОСОБА_1 не внесла жодного платежу на виконання свого зобов`язання за договором.

30.09.2021 ТОВ «МІЛОАН» на підставі договору факторингу № 09Т відступив ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 102473324 від 17.06.2021 на суму заборгованості 44675,00 грн.

Проаналізувавши зміст кредитного договору та розрахунок заборгованості складений ТОВ «МІЛОАН», суд встановив, що до суми заборгованості в розмірі 44675,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідачки, увійшли такі складові:

1.сума наданого та неповернутого кредиту – 10000,00 грн;

2.комісія за надання кредиту (одноразова) – 1000,00 грн згідно п. 1.5.1 договору;

3. несплачені проценти за користування кредитом в розмірі 3675,00 грн, що нараховані за 21 день строку кредитування з 17.06.2021 по 08.07.2021 за ставкою 1,75 % в день, відповідно до п. 1.5.2 договору;

4. проценти в сумі 30000,00 грн, що нараховані відповідачці кредитодавцем ТОВ «МІЛОАН» за понадстрокове користування кредитом, протягом наступних 60 днів з 09.07.2021 по 06.09.2021 за ставкою 5,00 % в день, передбаченою у п. 1.6 договору.

Перевіряючи обґрунтованість вимог нового кредитора (позивача у справі) про стягнення з боржника (відповідача) кредитної заборгованості у заявленому розмірі, суд враховує не лише умови договору, а й відповідність нарахувань вимогам закону.

Істотні (необхідні) умови кредитування наведені у розділі 1 Договору про споживчий кредит № 102473324 від 17.06.2021 та в анкеті-заяві позичальника № 102473324 від 17.06.2021, яку погодив кредитодавець своїм рішенням від 17.06.2021 про надання кредиту по заяві. На таких самих умовах складено графік платежів (додаток № 1 до договору) та паспорт споживчого кредиту № 102473324 (додаток № 2 до договору).

Відповідно до умов кредитного договору та Графіку платежів, основне грошове зобов`язання за договором для позичальника ОСОБА_1 складається: сума кредиту ? 10000 грн; комісія за надання кредиту – 1000 грн; проценти за користування кредитом за 21 день строку кредитування – 3675,00 грн, нараховані за ставкою 1,75 % в день. Зазначене грошове зобов`язання відповідачка повинна була виконати не пізніше 08.07.2021, а у випадку пролонгації у порядку п. 2.3.1.1 договору – не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.

У досліджуваній ситуації відповідачкою пролонгації кредитування на тих самих умовах, як передбачено п. 2.3.1.1 Договору, не відбулося.

Незважаючи на це, кредитодавець після закінчення, визначеного в договорі строку кредитування (після 08.07.2021) розпочав нарахування процентів на суму простроченого кредиту за іншою, вищою за розміром процесною ставкою 5,00% в день, що визначена для таких цілей у п. 1.6 договору, та протягом наступних 60 днів: з 09.07.2021 до 06.09.2021 здійснив нарахування відповідних відсотків у сумі 30000,00 грн.

У цьому контексті суд звертає увагу, що пунктом 1.7 договору про споживчий кредит визначено тип процентної ставки – фіксована, яка за правилом ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України не підлягає зміні протягом всього строку кредитування.

Водночас, кредитодавець у договорі передбачив два розміри процентної ставки: 1,75 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2) у тому числі на умовах пролонгації згідно п. 2.3.1.1 договору; 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 договору).

Обидві ці процентні ставки застосовані при розрахунку суми заборгованості відповідачки, а тому суд більш детально дослідив та проаналізував умови договору, які передбачають застосування вищої за розміром процентної ставки (п. 1.6 договору).

Процентна ставка 5,00 % (п. 1.6) у кредитному договорі передбачена у додаткових умовах договору на випадок невиконання (прострочення виконання) позичальником свого грошового зобов`язання. Так, за змістом п. 2.2.3 договору ставка процентів, передбачена п. 1.6 застосовується у випадку неповернення кредиту у визначений договором строк. Також пунктом 2.3.1.2 договору передбачено нарахування процентів споживачу за ставкою, визначеною у п. 1.6 договору (5,00 % в день) у випадку, якщо позичальник до закінчення строку, на який надавався кредит не виконав своє грошове зобов`язання: не повернув кредитні кошти, а продовжив користуватись кредитом. У такому випадку кредитодавець закріпив за собою право без повідомлення та згоди позичальника продовжити його кредитування за вищою процентною ставкою, вказаною у п. 1.6 договору максимально ще 60 днів.

Суд вважає, що відповідні умови про застосування кредитодавцем після спливу, визначеного в договорі строку кредитування вищої за розміром денної процентної ставки за користування кредитом є істотними змінами умов договору, що погіршують становище позичальника, оскільки тягнуть за собою значне збільшення загальної вартості кредиту, яка не була визначена (обрахована) ні на день укладання договору, ні після закінчення строку, на який надавався кредит. Тому, впровадження (застосування) кредитором таких умов договору, без повідомлення позичальника та без отримання від нього згоди на відповідні зміни порушує, визначені Законом права споживача.

За правилами ч. 7 ст. 12 Закону «Про споживче кредитування» ( в редакції чинній на момент спірних правовідносин) умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною. На переконання суду це положення стосується, у тому числі, умов договору щодо так званого автоматичного продовження (пролонгацій) визначеного в договорі строку кредитування за вищою процентною ставкою, яка не враховувалась при визначенні вартості кредиту та реальної річної процентної ставки.

З врахуванням зазначеного, застосування кредитодавцем положення п. 2.3.1.2 договору щодо так званої автопролонгації кредитування у випадку неповернення кредиту у строки, визначені договором, із застосуванням вищої процентної ставки, визнається судом таким що створює істотний дисбаланс між правами споживача та кредитора. А тому відповідне положення договору не підлягає застосуванню, оскільки обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими Законом.

Окрім цього, суд зауважує, що пунктом 4.2 договору про споживчий кредит передбачено застосування денної процентної ставки, визначеної у п. 1.6 договору (5,00 % в день) у разі прострочення позичальником зобов`язань, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України.

Отже, для суду очевидним є те, що застосування збільшеної процентної ставки 5,00 % в день (п. 1.6) у договорі передбачено лише на випадок невиконання позичальником свого основного грошового зобов`язання у строк, на який надавався кредит (з урахуванням усіх пролонгацій). При цьому, ставка процентів у пункті 1.6 договору (5,00 % в день) хоч і названа у змісті договору стандартною (базовою), однак згідно умов договору застосовується виключно для нарахування процентів на залишок неповернутого кредиту після спливу строку, на який надавався кредит. Тож передбачений договором порядок застосування ще однієї вищої за розміром процентної ставки під назвою «стандартна» є нічим іншим, як нечіткі та двозначні умови договору.

У частині 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 (справа №444/9519/), від 04.07.2018 (провадження №14-154цс18) та від 31.10.2018 (провадження №14-318цс18) право кредитодавця нараховувати, передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Після закінчення строку, на який надавався кредит, або у разі пред`явлення банком вимоги до позичальника про дострокове повернення грошових коштів змінюється правова природа зобов`язання. У такому випадку нарахування кредитором процентів на суму невиконаного (простроченого) грошового зобов`язання має юридичну природу відповідальності, що передбачена статтею 625 ЦК України.

Водночас, пунктом 6 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин та складання розрахунку) було передбачено, що у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056—1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

На теперішній час (після скасування карантину 01.07.2023) це положення продовжує діяти в редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023, що пов`язано з уведенням на всій території України воєнного стану.

Враховуючи усе вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачки процентів в розмірі 30000,00 грн, які нараховані після спливу, визначеного в договорі строку кредитування за вищою процентною ставкою, передбаченою у п. 1.6 договору (5,00 % в день) у період з 09.07.2021 по 06.09.2021 (60 днів), оскільки такі проценти мають юридичну природу відповідальності передбачену ст. 625 ЦК України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат споживача за споживчим кредитом, включаються, у тому числі: комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, суд доходить висновку про відповідність умов договору щодо сплати комісії вимогам закону.

З урахуванням вищевикладеного, з відповідачки ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь нового кредитора – позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за договором про споживчий кредит № 102473324 від 17.06.2021 у розмірі 14675,00 грн, яка складається з наступного: 10000,00 грн – заборгованості за кредитом; 3675,00 грн – проценти (плата) за користування кредитом протягом строку визначеного договором; 1000,00 грн – комісія за надання кредиту.

Розподіл судових витрат

За правилами ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,4 грн, що підтверджується квитанцією та випискою про зарахування коштів до спеціального фонду державного бюджету.

Позивачем визначено ціну позову сумою стягнення 44675,00 грн. Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги частково на суму 14675,00 грн, що становить 32,85 % від ціни позову, то з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 795,76 грн (2422,4 грн х 32,85 %).

На підставі викладеного, керуючись ст. 11-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за договором про споживчий кредит № 102473324 від 17.06.2021 у загальній сумі 14675,00 грн (чотирнадцять тисяч шістсот сімдесят п`ять гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» понесені судові витрати в сумі 795,76 грн (сімсот дев`яносто п`ять гривень 76 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя А.О. Залеська