Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №369/4221/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4221/26

Провадження № 2-а/369/182/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

cудді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Дубицької М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановила:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 за протоколом № 251 від 19.02.2026 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, та стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позову вказує, що 19.02.2026 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , Відповідач), розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; (далі по тексту – Позивач), виніс постанову за протоколом № 251 від 19.02.2026 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (далі – Постанова), якою наклав штраф у сумі 17 000 грн. У лютому 2026 року, після оновлення мобільного застосунку «Резерв+», він сформував новий електронний військово-обліковий документ за допомогою вказаного ресурсу та виявив інформацію про те, що його розшукує ТЦК та СП за порушення правил військового обліку. У тексті електронного ВОД зазначена «Причина звернення до Нацполіції» як «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), «Дата початку розшуку/ звернення» - 11.07.2025. Так, 19.02.2026 з метою уточнення даних та з`ясування підстав порушення військового обліку він самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), який є структурним підрозділом Відповідача, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , де інспектором відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 (далі – інспектор ОСОБА_2 ) було складено протокол №251 від 19.02.2026 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та надано для ознайомлення копію повістки №3883461. Зі змісту вказаного протоколу №251 від 19.02.2026 вбачається, що нібито «19.02.2026 р. в ІНФОРМАЦІЯ_7 встановлено: ОСОБА_1 не прибув на 09:00 год. 01.07.2025 за повісткою № 3883461, чим порушив статтю 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а відтак вчинив адміністративне правопорушення передбачене статтею 210-1 Кодексу України "Про адміністративні порушення", вчинене в особливий період, частина 3». Частиною 7 статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Враховуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_4 звернувся 11.07.2025 до органів Національної поліції для доставки для складання адміністративного протоколу, відповідно вказане «правопорушення» було виявлено не пізніше 11.07.2025, тому протокол №251 від 19.02.2026 складений поза процесуальним строком, який за частиною 7 статті 38 КУпАП становить три місяці, отже у відповідності до статті 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не могло бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП. 19.02.2026 під час складання вищевказаного протоколу №251 ним було повідомлено інспектора ОСОБА_2 про зазначені вимоги законодавства, однак дані доводи були проігноровані. Додатково, того ж дня, 19.02.2026 мною, на офіційну електронну пошту Відповідача ним було направлено відповідну заяву про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Статтею 277-2 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має бути повідомлена про розгляд справи, про що їй вручається повістка не пізніш як за три доби до дня розгляду справи, при цьому в ній зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк. Далі його повідомили, що розгляд справи може бути назначено на іншу дату або проведено одразу ж цього дня. Він погодився на проведення розгляду одразу, тому інспектор Троцьковець С.П. надав для ознайомлення постанову про адміністративне правопорушення, якою було накладено штраф у розмірі 17000 грн. Також він зазначив, що для підтвердження факту ознайомлення з вказаною постановою він має поставити особистий підпис на ній з датою, що він і зробив. 25.02.2026 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 для отримання копії Постанови за протоколом №251 від 19.02.2026, однак йому повідомили, що інспектор ОСОБА_2 перебуває на чергуванні, а тому не зможе її видати та окрім нього ніхто цього також зробити не уповноважений. Для вирішення питання було порекомендовано прибути 27.02.2026. 27.02.2026 в черговий раз прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_6 для отримання копії Постанови за протоколом №251 від 19.02.2026, інспектор Троцьковець С.П. повідомив, що вказана постанова ще не підписана начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 , а тому потрібно прибути для її отримання 03.03.2026 (тобто вже після строку на її оскарження). Таким чином Відповідачем, в особі посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_6 , було відмовлено (та продовжує відмовлятись) в отриманні копії Постанови за протоколом №251 від 19.02.2026, ігноруються адвокатські запити, що дає обґрунтовані підстави вважати вчинення таких дій для затягування строків на оскарження рішення Відповідача, що призводить до позбавлення можливості відновити порушені незаконним рішенням права. Зазначена повістка нібито відправлялася «Укрпоштою» за номером поштового відправлення 0610260278137, однак в дійсності на його адресу не надходила, відповідно її не отримував. Шляхом перевірки трекінгу відправлення за вказаним номером через офіційний веб-сайт «Укрпошти», отримано наступну інформацію: «Дані про відправлення за номером 0610260278137 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі.». Таким чином відсутні належні та допустимі докази, що вищевказана повістка взагалі відправлялася та доставлялася до відділення «Укрпошти» за місцем його проживання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.03.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив про їх задоволення.

Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Надав відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач не визнає позов ОСОБА_1 у справі № 369/4221/26 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, вважає його необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню виходячи з такого. 13.06.2025 року поштовим відправленням №0610260278137 позивачу було направлено повістку №3883461 від 13.06.2025 року про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_9 на 09:00 год. 01.07.2025 року. Позивач 01.07.2025 року не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_9 за викликом по повістці №3883461 від 13.06.2025 року, тобто не виконав обов`язку військовозобов`язаного, передбаченого ч.ч.1, 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 19.02.2026 року відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення № 251 у зв`язку з неприбуттям 01.07.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_9 за викликом по повістці №3883461 від 13.06.2025 року. 19.02.2026 року за результатами розгляду адміністративної справи винесено постанову №251/1, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00грн. 19.02.2026 року копію постанови №251/1 від 19.02.2026 року було вручено позивачу, що посвідчено особистим підписом позивача. В протоколі №251 від 19.02.2026 року відображено усі суттєві обставини, що мають значення для фіксування вчиненого адміністративного правопорушення та подальшого розгляду адміністративної справи, а саме відображено факт неприбуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_8 за викликом по повістці, що є порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, що являє собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. При цьому, оскаржувану постанову №251/1 винесено 19.02.2026 року, тобто в межах 1 року з моменту вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Таким чином, рішення та дії ІНФОРМАЦІЯ_10 з притягнення позивача до адміністративної відповідальності здійснено відповідно до вимог, що передбачені у ч. 2 ст. 2 КАС України: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. За таких обставин вважає, що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 з притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та прийняття оскаржуваної постанови є правомірними та обґрунтованими, а позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. Виходячи з викладеного, просить відмовити ОСОБА_1 у позові до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення у справі № 369/4221/26. Розгляд справи № 369/4221/26 проводити без участі представника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановлено цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі – Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі – вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася та діє на момент розгляду цієї справи.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Пунктом 8 цього Указу встановлено, місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку: 1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; 2) здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України; 3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей повістки № 3883461 позивача зобов`язано з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_8 1.07.2025 року для уточнення (звірки) даних.

Згідно опису вкладення зазначена повістка відправлялася «Укрпоштою» за номером поштового відправлення 0610260278137. Між тим, шляхом перевірки трекінгу відправлення за вказаним номером через офіційний веб-сайт «Укрпошти», отримано наступну інформацію: «Дані про відправлення за номером 0610260278137 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі».

Начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 19.02.2026 року було складено та винесено постанову стосовно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Так, відповідно до вказаної постанови встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом ТЦК та СП на 9.00 01.07.2025 року за повісткою № 3883461, чим порушив ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відтак, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн.

Між тим, не погодившись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 (далі по тексту – Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно із пунктом 8 Положення № 154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

На виконання пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Отже, саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки законодавцем покладено обов`язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту – Закон № 3543-XII).

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно абзацу другого частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації зобов`язані з`явитися військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

Згідно абзацу 8 частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

За приписами абзаців 9 та 12 частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII у повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються, зокрема, мету виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Виходячи з приведених вище приписів Закону № 3543-XII, вбачається, що територіальному центру комплектування та соціальної підтримки надано право викликати повісткою громадян для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

При цьому, відповідно до пункту 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі по тексту – Порядок № 560) за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Отже, вказаним Порядком № 560 уточнено, що територіальний центр комплектування та соціальної підтримки може викликати особу для взяття на військовий облік, уточнення її персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Тобто лише приписами Порядку № 560 закріплено, що повісткою особа може викликатися для уточнення її персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки).

Повертаючись до обставин поточної справи встановлено, що фактичною підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, слугував висновок відповідача про неявку позивача за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_8 повісткою на 01.07.2025 о 09:00 год для уточнення даних.

Водночас, відповідно до частини першої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Частиною дев`ятою статті 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Отже, строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП становить три місяці з дня його виявлення.

Зі змісту оскаржуваної постанови з`ясовано, що 01.07.2025 року ОСОБА_1 не прибув за викликом ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Однак належних та допустимих доказів того, що позивачу така повістка направлялася відповідачем суду не надано та не зазначено про існування таких доказів.

Між тим, про обставину неявки позивача 01.07.2025 року відповідачу стало відомо з моменту безпосередньої неявки позивача. Відтак перебіг строку про накладення адміністративного стягнення на позивача розпочався саме з 01.07.2025, та відповідно до частини дев`ятої статті 38 КУпАП сплив 01.10.2025.

З урахуванням встановленого строку накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, який визначено ст.38 КУпАП, суд вважає, що ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності поза таким строком.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування спірної постанови.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що адміністративне стягнення було накладене відповідачем поза межами строку, встановленого частиною першою статті 38 КУпАП, то провадження у справі про адміністративне правопорушення, за частиною третьою статті 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП.

Ухвалюючи судове рішення, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

З огляду на викладене, враховуючи, що порушення відповідачем порядку застосування строків для накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, на яке послався позивач, знайшло підтвердження суд вважає, що постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 251/1 (R370086) від 19.02.2026 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 17000 грн. необхідно скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення – закрити.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частини сьома статті 139 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, які приведено у постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України "Про судовий збір", які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 5 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Тобто при оскарженні накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 5 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

З урахуванням викладеного, зважаючи на задоволення позовних вимог щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого ним за подання позовної заяви до суду, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 665 гр. 60 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. 5-7, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,

у х в а л и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 № 251/1 (R370086) від 19.02.2026 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч.3 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 17 000 гр., а справу про адміністративне правопорушення – закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 665 гривень 60 копійок.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя - Лапченко О.М.

08.04.2026