Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №369/17584/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/17584/24

Провадження № 2/369/2109/26

РІШЕННЯ

Іменем України

08.04.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

за участю секретаря судового засідання Лисяк К.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу № 369/17584/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділу майна подружжя.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали справи передано в провадження судді Янченко А.В.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 листопада 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна подружжя – роз`єднано.

Виділено в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Позовну заяву в частині вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів передано до канцелярії суду для проведення автоматизованого розподілу через автоматизовану систему документообігу суду.

Виділено в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, відкрито в порядку загального позовного провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визначено дату підготовчого судового розгляду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що 24 січня 1998 року між позивачкою та відповідачем укладено шлюб, який зареєстровано Відділом реєстрації актів громадського стану Шевченківського району міста Києва, про що зроблено відповідний актовий запис за №49.

Від спільного сімейного життя сторони мають дитину, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , актовий запис №416, видане Виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області 06 листопада 2012 року. Станом на час пред`явлення позову шлюбні стосунки подружжя фактично припинені, сторони не проживають разом.

Протягом періоду перебування у шлюбі подружжям було набуто у власність наступне майно:

-квартиру АДРЕСА_1 ;

-автомобіль марки Peugeot, модель 206, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 ;

-автомобіль марки KIA, модель Rio, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_5 .

У поданій позовній заяві позивачка стверджує, що квартира АДРЕСА_1 була придбана 15 червня 2010 року за 70 000,00 тисяч доларів, з яких лише частково за спільні кошти подружжя та зазначає, що 52 000,00 тисячі доларів було отримано від продажу позивачем квартири АДРЕСА_2 , яка належала на праві спільної часткової власності у рівних долях позивачу та ОСОБА_4 .

Також у поданій позовній заяві позивачка зазначає, що відповідач ухиляється від покладеного на відповідача обов`язку утримувати свою дитину, зазначає що відповідно до ст. 70 Сімейного кодексу України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

На підставі зазначеного позивачка просила суд:

1. в порядку поділу спільного сумісного майна визнати за позивачкою право власності на 5/6 (п`ять шостих) часток на квартиру АДРЕСА_1 ;

2. в порядку поділу спільного сумісного майна визнати за відповідачем право власності на 1/6 (одну шосту) частку на квартиру АДРЕСА_1 ;

3. в порядку поділу спільного сумісного майна визнати за позивачкою право власності на автомобіль марки Peugeot, модель 206, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 ;

4. в порядку поділу спільного сумісного майна визнати за відповідачем право власності на автомобіль марки KIA, модель Rio, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_5 ;

5. стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору та проведення оцінок вартості майна.

У відзиві на позовну заяву про поділ майна подружжя відповідач позовні вимоги визнав частково, просив суд:

- в порядку поділу спільного сумісного майна визнати за позивачкою право власності на автомобіль марки Peugeot, модель 206, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 ;

- в порядку поділу спільного сумісного майна визнати за відповідачем право власності на автомобіль марки KIA, модель Rio, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_5 .

Проти задоволення позовних вимог про визнання за позивачкою права власності на 5/6 (п`ять шостих) часток та визнання за відповідачем права власності на 1/6 (одну шосту) частку спірної квартири заперечив. У відзиві на позовну заяву відповідач: обставину оплати позивачем частково особистих коштів на придбання спірної квартири не визнав; стверджує, що спірна квартира була куплена за спільні кошти; зазначив, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів витрачання особистих коштів на придбання спірної квартири; вказав, що в період шлюбу належно виконував сімейні обов`язки, витрачав кошти на ремонт квартири, придбав побутову техніку; продовжує купувати продукти, оплачувати комунальні послуги та навчання сина і після звернення позивачки з позовом; просив суд в порядку поділу майна подружжя визнати за позивачкою право власності на 1/2 (одну другу) частки та визнати за відповідачем право власності на 1/2 (одну другу) частки спірної квартири.

У відповіді на відзив позивачка зазначила: що оплата комунальних здійснюється з компенсацій як пільг, які виділяє держава, так як відповідач зареєстрований у квартирі; кошти, які відповідач виділяє на навчання сина не покривають вартість такого навчання; звертає увагу, що відповідачем не надано доказів проведення ремонту ним особисто та придбання техніки за рахунок відповідача; стверджує, що 52000,00 доларів США на придбання спірної квартири витратила особистих коштів, що отримані від продажу квартири АДРЕСА_2 , яка належала на праві спільної часткової власності у рівних долях позивачці та ОСОБА_4 ; підтримала позовні вимоги, що були заявлені у позові.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач заперечив проти доводів позивачки викладених у відповіді на відзив та підтримав свою позицію, викладену у поданому до суду відзиві.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченка А.В. від 01.10.2025 року витребувано у Київського державного нотаріального архіву (02000, м. Київ, просп. Повітряних Сил, буд. 76) належним чином засвідчену копію нотаріальної справи, сформованої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гніденко Наталією Юріївною за результатами вчинення нотаріальної дії — посвідчення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 15.06.2010 року між продавцями ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та покупцем ОСОБА_1 (вчинений за згодою та в інтересах її чоловіка ОСОБА_2 , як одного з подружжя), зареєстрованого за №960 у реєстрі нотаріуса та за №3981815 у Державному реєстрі правочинів.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.10.2025 року Київським державним нотаріальним архівом виконано 31.10.2025 року, направлено на адресу суду засвідчену копію нотаріальної справи.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченка А.В. від 09.12.2025 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 19 березня 2026 року.

У судове засідання 19.03.2026 року позивачка та представник позивачки не з`явився, подав клопотання у якому просив суд розглядати позов за наявними матеріалами справи, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судове засідання 19.03.2026 року відповідач та представник відповідача не з`явилися, подали клопотання про розгляд справи без участі відповідача та його представника; просили суд в порядку поділу спільного сумісного майна визнати за позивачкою право власності на автомобіль марки Peugeot, модель 206, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 та в порядку поділу спільного сумісного майна визнати за відповідачем право власності на автомобіль марки KIA, модель Rio, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_5 ; заперечив проти задоволення позовних вимог про визнання за позивачкою права власності на 5/6 (п`ять шостих) частки та визнання за відповідачем права власності на 1/6 (одну шосту) частки спірної квартири заперечив та просив суд визнати за позивачем та за відповідачем право власності на рівні частки спірної квартири; судові витрати просив поділити між позивачем та відповідачем порівну.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 30.09.2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55,124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Суд встановив, що 24 січня 1998 року між позивачкою та відповідачем укладено шлюб, який зареєстровано Відділом реєстрації актів громадського стану Шевченківського району міста Києва, про що зроблено відповідний актовий запис за №49.

Від спільного сімейного життя сторони мають дитину, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , актовий запис №416, виданим Виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області 06 листопада 2012 року.

Протягом періоду перебування у шлюбі подружжям було набуто у власність наступне майно:

- квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири укладеного 15.06.2010 року між продавцями ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та покупцем ОСОБА_1 (вчинений за згодою її чоловіка ОСОБА_2 ), зареєстрованого за №960 у реєстрі нотаріуса та за №3981815 у Державному реєстрі правочинів.

- автомобіль марки Peugeot, модель 206, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 , що зареєстрований на ім`я позивачки ОСОБА_1 та підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 26.05.2023 року виданим ТСЦ 3246.

- автомобіль марки KIA, модель Rio, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_5 , що зареєстрований на ім`я відповідача ОСОБА_2 що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 від 08.08.2024 року виданим ТСЦ 3246.

Згідно Довідки про оцінку вартості об`єкта нерухомості від 30.10.2024 року №201-20241030-0008671321 оціночна вартість квартири АДРЕСА_1 складає 712608,24 грн.

Ринкова вартість транспортного засобу Peugeot, модель 206, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 , визначена висновком про вартість майна, складеним суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_8 , на замовлення позивачки, станом на 30.10.2024 року становить – 146 988,00 грн.

Ринкова вартість транспортного засобу KIA, модель Rio, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_5 , визначена висновком про вартість майна, складеним суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_8 , на замовлення позивачки, станом на 30.10.2024 року становить – 268 854,00 грн.

Згідно із ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку(доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1-3 ст. 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як роз`яснено в пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60,69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно із ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У відповідності до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до положень ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

У відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив та у заяві від 19.03.2026 року відповідач позовні вимоги визнав частково, просив суд:

- в порядку поділу спільного сумісного майна визнати за позивачкою право власності на автомобіль марки Peugeot, модель 206, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 , що зареєстрований на ім`я позивачки ОСОБА_1 ;

- в порядку поділу спільного сумісного майна визнати за відповідачем право власності на автомобіль марки KIA, модель Rio, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_5 , що зареєстрований на ім`я відповідача ОСОБА_2 ..

Відповідно до статті 206 Цивільного процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що часткове визнання відповідачем ОСОБА_2 позову не суперечить закону та не порушує права свободи чи інтереси інших осіб, а тому приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання в порядку поділу спільного сумісного майна за позивачкою ОСОБА_1 права власності на автомобіль марки Peugeot, модель 206, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 , що зареєстрований на ім`я позивачки ОСОБА_1 та визнання за відповідачем ОСОБА_2 права власності на автомобіль марки KIA, модель Rio, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_5 , що зареєстрований на ім`я відповідача ОСОБА_2 ..

Щодо позовних вимог позивачки про визнання в порядку поділу спільного сумісного майна за позивачкою права власності на 5/6 (п`ять шостих) часток, а за відповідачем права власності на 1/6 (одну шосту) частку квартири АДРЕСА_1 суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Зі змісту п. 14 договору купівлі-продажу квартири від 15.06.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гніденко Н.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №960, вбачається, що набуття у власність сторін спірної квартири відбулось за згодою чоловіка покупця ОСОБА_1 ОСОБА_2 , що вказує на те, що дане майно придбано сторонами в інтересах сім`ї.

Зі змісту Згоди ОСОБА_2 від 15.06.2010 року, наданої до суду в межах нотаріальної справи наданої Київським державним нотаріальним архівом на виконання ухвали суду від 01.10.2025 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гніденко Н.Ю., зареєстрованої в реєстрі за №958, вбачається, що відповідачем 15.06.2010 року було надано згоду позивачці на придбання спірної квартири за ціну та на умовах на розсуд позивачки за кошти, що є спільною власністю подружжя.

Відповідно до частини 3 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23) виснував:

- вчинення згоди іншим з подружжя на розпорядження спільним майном є одностороннім правочином, розрахованим на його сприйняття іншими особами, а саме - подружжям, який є стороною договору, та третьою особою (інша сторона договору). Волевиявлення іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном, яке виражено у згоді, адресоване та сприймається як подружжям, який виступає стороною договору, так і контрагентом за таким договором;

- згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном має значення на стадії укладення договору та є необхідним юридичним фактом для укладення відповідного договору іншим з подружжя, який є стороною договору, з його контрагентом. Сторона договору (інший з подружжя) представляє у відносинах з своїм контрагентом права та інтереси того з подружжя, який надав згоду;

- сприйняття волевиявлення іншого з подружжя на розпорядження спільним майном відбувається шляхом відображення такої згоди у відповідному договорі. У такому випадку регулюючий ефект договору поширюється як на сторони договору, так і на іншого з подружжя (співвласника), який надав згоду на розпорядження спільним майном;

- згода одного з подружжя на вчинення другим з подружжя договору з розпорядження спільним майном як односторонній правочин є одним із правомірних обмежень свободи договору, оскільки визначена законодавцем необхідність одержання згоди обмежує як того з подружжя, хто укладає договір з розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і контрагента за договором, оскільки він має переконатися, що особа, з якою укладається договір, перебуваючи в шлюбі, має згоду на укладення такого договору;

- згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя поширюється на як на випадки відчуження майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і на випадки набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності;

- надання згоди іншим з подружжя на набуття майна подружжям (стороною договору) свідчить про набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності, оскільки у такому випадку відбувається розпорядження коштами, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності;

- не виключається вчинення усного договору між подружжям про набуття майна в спільну сумісну власність, зовнішнім вираженням якого є згода одного з подружжя на розпоряджаються майном (коштами) на набуття майна в спільну сумісну власність. Така згода може бути зафіксована безпосередньо у договорі про набуття майна, вчиненим іншим з подружжя;

- наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання такого майна за спільні кошти подружжя;

- у разі, якщо інший з подружжя надав згоду на розпорядження майном (коштами) для набуття майна в спільну сумісну власність і така згода зафіксована безпосередньо у договорі купівлі-продажу майна, який вчинено іншим з подружжя, то суд не може своїм рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття майна в спільну сумісну власність.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у справі №359/7950/23 (постанова від 15 травня 2025 року), яку суд у силу ч. 4 ст.263ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин які виникли між сторонами.

Перевіряючи доводи позивачки про те, що 4/6 часток спірної квартири було придбано за рахунок коштів від продажу квартири АДРЕСА_2 , яка належала на праві спільної часткової власності у рівних долях позивачці та ОСОБА_4 , суд звертає увагу на ту обставину, що на момент придбання позивачкою та відповідачем спірною квартири АДРЕСА_1 та на момент здійснення позивачкою розрахунку з продавцями ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за спірну квартиру АДРЕСА_3 , квартира АДРЕСА_2 не була продана, а кошти за її відчуження не були отримані.

Так зі змісту п. 3 договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 15.06.2010 року між продавцями ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та покупцем ОСОБА_1 вбачається, що продавці одержали від покупця грошові кошти у розмірі 554043,00 грн, що за курсом НБУ станом на 15.06.2010 року становило 70000,00 доларів США в момент підписання договору, зареєстрованого за №960 у реєстрі нотаріуса.

Зі змісту п. 3 договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 , укладеного 15.06.2010 року між продавцями ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_9 вбачається, що продавці одержали від покупця грошові кошти у розмірі 411575,00 грн, що за курсом НБУ станом на 15.06.2010 року становило 52000,00 доларів США в момент підписання договору, зареєстрованого за №964 у реєстрі нотаріуса.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про нотаріат» (в редакції станом на 15.06.2010) про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами або посадовими особами органів місцевого самоврядування, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається. Кожна нотаріальна дія реєструється під окремим порядковим номером. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована, зазначається на документі, що видається нотаріусом, чи в посвідчувальному написі. Запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії.

Відповідно до статті 45 Закону України «Про нотаріат» (в редакції станом на 15.06.2010) при посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса.

Враховуючи, що порядковий номер нотаріальної дії з придбання позивачкою спірної квартири передує порядковому номеру нотаріальної дії з продажу квартири АДРЕСА_2 , суд приходить до висновку, що підписання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 було здійснено після підписання позивачкою договору купівлі-продажу спірної квартири та проведення розрахунків за її придбання із продавцями.

При цьому із матеріалів нотаріальної справи, сформованої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гніденко Наталією Юріївною за результатами вчинення нотаріальної дії - посвідчення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 15.06.2010 року між продавцями ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та покупцем ОСОБА_1 (вчинений за згодою її чоловіка ОСОБА_2 ), зареєстрованого за №960 у реєстрі нотаріуса та за №3981815 у Державному реєстрі правочинів, а також інших поданих позивачкою до суду доказів не вбачається, що придбання квартири позивачкою частково було використано кошти від продажу квартири АДРЕСА_2 , яка належала на праві спільної часткової власності у рівних долях позивачці та ОСОБА_4 .

Отже, ті обставини, що 4/6 частин спірної квартири була придбана позивачкою особисто за власні кошти і не в інтересах сім`ї, остання не довела належними та допустимим доказами, а відповідно до ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, тоді як ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином суд встановив, що спірна квартира у будинку АДРЕСА_5 виходячи з приписів статті 60 СК України, є спільною сумісною власністю подружжя.

Жодна зі сторін у справі не спростовувала презумпцію спільності майна подружжя на спірне майно.

Обставин визначених ст. 70 Сімейного кодексу України, що мають істотне значення, зокрема обставини ухилення відповідача від участі в утриманні дитини, про що позивачка зазначала у позовній заяві, що дає підстави для суду при вирішенні спору про поділ майна відступити від засади рівності часток подружжя, при розгляді справи встановлено не було.

У зв`язку із зазначеним, а також врахувавши те, що спірна квартира була придбана подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі за спільні кошти подружжя, а тому є їх спільною сумісною власністю, а також враховуючи відсутність у даному випадку визначених статтею 70 Сімейного кодексу України підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя, суд дійшов висновку про те, що наявні правові підстави для поділу квартири шляхом визнання за кожною із сторін права власності на 1/2 її частку.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що ринкова вартість транспортного засобу Peugeot, модель 206, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 , становить – 146 988,00 грн, а ринкова вартість транспортного засобу KIA, модель Rio, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_5 – 268 854,00 грн, а відповідно загальна вартість автомобілів становить 415842,00 грн та за пред`явлення до суду зазначених позовних вимог розмір сплаченого судового збору становить 4 158,42 грн. Враховуючи наведене вище, визнання відповідачем ОСОБА_2 позову в частині заявлених вимог до початку розгляду справу по суті, суд вважає, що позивачці ОСОБА_1 із державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків сплаченого нею судового збору в сумі 2079,21 грн. Така ж сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи оціночну вартість спірної квартири у 712608,24 грн, пред`явлення позовної вимоги про визнання права власності на 5/6 частин квартири, сплачений позивачкою судовий збір у розмірі 5938,40 грн за пред`явлення позовних вимог щодо визнання права власності на 5/6 частин квартири, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог та визнання судом за позивачкою права власності на 3/6 (1/2) квартири, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 3/5 частини від судового збору сплаченого позивачкою, а саме 3563,04 грн.

Загальна сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача становить 5642,25 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 141, 142, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

В порядку поділу спільного сумісного майна визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 (одну другу) частку квартири АДРЕСА_1 .

В порядку поділу спільного сумісного майна визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 (одну другу) частку квартири АДРЕСА_1 .

В порядку поділу спільного сумісного майна визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки Peugeot, модель 206, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 .

В порядку поділу спільного сумісного майна визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки KIA, модель Rio, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_5 ;

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5642 (п`ять тисяч шістсот сорок дві гривні) 25 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Повернути ОСОБА_1 із державного бюджету 50 відсотків судового збору в сумі 2079,21 грн (дві тисячі сімдесят дев`ять гривень) 21 коп., сплаченого нею відповідно до платіжної інструкції № 0.0.3976540302.1 від 30.10.2024 року (отримувач ГУК у Київ.обл./Вишнева міс./22030101, рахунок №UA238999980313161206000010790, код 37955989)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 , місце реєстрації: АДРЕСА_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_9 , місце реєстрації: АДРЕСА_6 .

Повне рішення суду складено: 08.04.2026 року.

Суддя А.В. Янченко