Вирок від 06 квітня 2026 р. у справі №939/34/26 — Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/34/26

ВИРОК

Іменем України

07 квітня 2026 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої – судді ОСОБА_1 ,

за участі секретарів судового засідання – ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

прокурора – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 , у режимі відеоконференції з приміщення ДУ «Київський слідчий ізолятор»,

захисника – адвоката ОСОБА_6 , дистанційно в режимі відеоконференцзв`язку,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Бородянського районного суду в селищі Бородянці Бучанського району Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023100130000451 від 29 березня 2023 року, про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рубанівського Васильківського району Дніпропетровської області, громадянина України, з базовою середньою освітою, одруженого, військовослужбовця Збройних Сил України, який зареєстрований у АДРЕСА_1 , проживає у АДРЕСА_2 , раніше судимий: 1) за вироком Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2024 року за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді двохсот годин громадських робіт; 2) за вироком Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 07 січня 2025 року за ч. 1 ст. 309 КК України, з урахуванням ухвали Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2025 року, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк три роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У невстановлений в ході досудового розслідуванням час, але не пізніше 08-ї години 10 січня 2023 року, в с. Здвижівці Бучанського району Київської області, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, під час дії в Україні воєнного стану, який введено Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, і дію якого надалі було продовжено, в порушення вимог ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без поважних причин та без дозволу командування, в умовах воєнного стану, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби, до моменту затримання працівниками правоохоронних органів, а саме до 10 години 42 хвилини 18 грудня 2025 року.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винуватим себе визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному та підтвердив викладене. Суду, зокрема, пояснив, що з 2022 року він проходив військову службу в Збройних Силах України. 10 січня 2023 року він без дозволу залишив розташування військової частини, яка на той час дислокувалася у АДРЕСА_3 ; 18 грудня 2025 року він був затриманий працівниками правоохоронних органів.

Показання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення і ніким не оспорюються.

У зв`язку з повним визнанням обвинуваченим своєї вини, за згодою учасників судового провадження, дослідження інших доказів визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

За результатами судового розгляду суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому діяння знайшла своє підтвердження у судовому засіданні.

Кримінально протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який на даний час засуджений за вчинення іншого кримінального правопорушення, характеризується негативно.

Як обставину, що пом`якшує покарання, суд враховує щире каяття обвинуваченого ОСОБА_5 та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Оскільки кінцем злочину є затримання ОСОБА_5 у порядку ст. 208 КПК України – 18 грудня 2025 року, а зміни до статті 75 КК України внесено Законом України № 2839-ІХ від 13 грудня 2022 року, то на момент закінчення злочину – 18 грудня 2025 року діяла вже нова редакція статті 75 КК України.

З огляду на викладене, підстав для застосування ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням суд не вбачає, оскільки в зв`язку з набранням 27 січня 2023 року чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13 грудня 2022 року № 2839-IX, посилено кримінальну відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень, та обмежено застосування статті 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене статтею 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

За приписами статей 50, 65 і 75 КК України питання призначення покарання і звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням можливості досягти мети покарання як такої, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так й іншими особами.

Крім того, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем, був відсутній на військовій службі понад два роки та одинадцять місяців і не вживав будь-яких дій для повернення на службу, що свідчить про негативне ставлення до служби та свого військового обов`язку.

Звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, за обставин даного провадження, не зможе забезпечити реалізацію приписів статей 50, 65 КК України.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України – у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України покарання за сукупністю кримінальних правопорушень ОСОБА_5 необхідно визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за цим вироком і за вироком Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 07 січня 2025 року, з урахуванням ухвали Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2025 року, яке становить три роки пробаційного нагляду.

Строк покарання ОСОБА_5 необхідно обчислювати з моменту затримання – з 18 грудня 2025 року, зарахувавши попереднє ув`язнення.

Керуючись статтями 370, 371, 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за цим вироком і за вироком Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 07 січня 2025 року, з урахуванням ухвали Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2025 року, визначити ОСОБА_5 за сукупністю кримінальних правопорушень покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк покарання ОСОБА_5 обчислювати з 18 грудня 2025 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_5 залишити попередній – у вигляді тримання під вартою у Державній установі "Київський слідчий ізолятор".

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бородянський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

СуддяОСОБА_7