Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №355/2333/25 — Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/2333/25

Провадження № 2/355/238/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року Баришівський районний суд Київської області

у складі: головуючого-судді Чехова С.І.

за участю секретаря Котенко Л.О.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Баришівка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою.

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася позивач ОСОБА_2 з позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь майнову шкоду у сумі 162 610,50 гривень, а також моральну шкоду в розмірі 50 000,00 гривень. Стягнути на її користь з відповідача ОСОБА_3 понесені судові витрати по сплаті судового збору.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22 червня 2025 року о 16 годині 00 хвилин на 69 км автодороги Київ-Харків Броварського району Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля, що належить ОСОБА_2 , та транспортного засобу від керуванням відповідача – ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом Audi А4, номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився в КНП ББЛІЛ, результатом огляду 2,82 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Водночас, 22 червня 2025 року о 16 годині 00 хвилина на 69 км автодороги Київ-Харків, Броварського району Київської області водій ОСОБА_3 керував транспортним засобом Audi А4, номерний знак НОМЕР_1 , не дотримався безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з транспортним засобом Nissan Leaf, номерний знак НОМЕР_2 , що належить на праві власності позивачу ОСОБА_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який здійснив наїзд на металевий відбійник. Внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушено вимоги п. 2.3б, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху.

Відповідно до постанови Баришівського районного суду Київської області у справі № 355/1239/25 віл 11 липня 2025 року ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ст. 130 КУпАП.

Унаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача зазнав значних механічних пошкоджень, що підтверджується висновком експерта № 067/25 за результатами проведення автотоварознавчого дослідження автомобіля Nissan Leaf, номерний знак НОМЕР_2 від 21 серпня 2025 року. Згідно з даним висновком розмір матеріальної шкоди становить 311 410,50 гривень. Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» по факту розгляду повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду потерпілої особи та за результатами розгляду матеріалів страхової справи здійснило страхову виплату на користь позивача у загальному розмірі 156 800,00 гривень. Проте, фактичний розмір шкоди значно перевищує розмір страхової виплати. Крім того, позивач поніс додаткові витрати на евакуацію автомобіля у сумі 8000 гривень.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньої - транспортної пригоди , яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_3 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Крім того, позивач зазначає, що у результаті вказаної події вона зазнала моральних переживань, що виразилися у сильному шоці та почутті небезпеки для життя, оскільки удар автомобіля стався раптово, а водій, замість надати допомогу, втік з місця пригоди, залишивши постраждалих у невідомому стані. Сам факт втечі посилив страх відчуття безпорадності та несправедливості; душевних стражданнях подружжя, що одночасно опинилися в небезпечній ситуації – вони пережили фізичний та емоційний шок, хвилювання одне за одного, тривалий стрес, який зберігався після події; порушенні звичного способу життя – вимушена відмова від поїздок, тривожність під час пересування, постійне відчуття загрози на дорозі; втраченому почутті безпеки та спокою – подія мала емоційно руйнівний ефект, викликала тривалу нервову напругу, страх повторення подібного випадку. Моральна шкода є посиленою через сукупність обставин, які свідчать про підвищений ступінь вини та цинізм дій водія: - стан алкогольного сп`яніння водія є обтяжуючою обставиною, що свідчить про грубе порушення не лише прави дорожнього руху, а й елементарних норм суспільної поведінки та зневагу до життя й здоров`я інших учасників руху; - втеча з місця пригоди позбавила потерпілих можливості отримати допомогу, спричинила почуття залишеності, беззахисності, приниження; - подвійний психоемоційний ефект – постраждали чоловік і дружина, які одночасно відчули загрозу за власне життя та одне за одного, що посилює інтенсивність емоційних страждань; позбавлення можливості використання автомобіля у підприємницькій діяльності позбавило сім`ю звичних джерел доходу, створило додаткову тривогу, нервову напругу, відчуття безсилля і несправедливості, а також підвищену соціальну напругу.

Виходячи з втрат немайнового характеру, що їх зазнала позивач, зміни, які відбулись в її житті, той факт, що вона була позбавлена можливості використовувати свій транспортний засіб, витрачати час, зусилля та власні кошти на збирання необхідних документів, звернення до страхової компанії та до суду, щоб довести порушення своїх прав та, керуючись засадами розумності та справедливості, позивач заявила до стягнення з відповідача суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000,00 гривень.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином. 23 березня 2026 року до суду надійшла датована 20 березня 2026 року заява позивача про розгляд справи № 355/2333/25 без її участі. Позовні вимоги ОСОБА_2 підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Свої процесуальні права надав представнику відповідача адвокату Антіховичу В.В., який в судовому засіданні 23 березня 2026 року проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»- в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено своєчасно та належним чином.

Так, представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому вказав, що відповідач вважає позов необґрунтованим. Відповідач в межах даної справи заперечує підставність того порядку стягнення, що обрав позивач. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Таким чином, у разі встановлення судом, що відновлювальний ремонт автомобіля позивача перевищує його вартість на момент ДТП, тобто ремонт є економічно необґрунтованим, то стягненню підлягає різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, за мінусом страхового відшкодування. Відтак, представник відповідача у відзиві просить у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою відмовити у повному обсязі.

19 січня 2026 року до суду надійшли заперечення позивача ОСОБА_2 на відзив на позовну заяву у справі, у яких вона посилалася на те, що фактично відповідач у відзиві не заперечує факт дорожньої транспортної пригоди , не заперечує власну вину, яка встановлена судовим рішенням, що набарло законної сили, не заперечує наявність шкоди; не спростовує експертний висновок, покладений в основу позову; не надає жодного альтернативного розрахунку шкоди. Відповідач не надав суду висновку експерта або оцінювача про економічну недоцільність ремонту, страхового акту про визнання транспортного засобу фізично знищеним, доказів визначення ринкової вартості автомобіля до дорожньої транспортної пригоди, доказів визначення вартості автомобіля після ДТП. Натомість в матеріалах справи наявний висновок автотоварознавчої експертизи № 067/25 від 21 серпня 2025 року, яким визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля у розмірі 311 410,50 гривень, який відповідачем не спростований. Посилання відповідача на судову практику Верховного Суду щодо визначення шкоди як різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП є вибірковим та некоректним, оскільки така практика застосовується виключно за умови встановлення факту фізичного знищення транспортного засобу. У даній справі такий факт не встановлений, не підтверджений доказами, оспорюється позивачем. Відзив не містить жодного належного заперечення щодо вимог про стягнення моральної шкоди.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи у повному обсязі, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України слід, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно з положеннями ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

На підставі ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі.

З боку сторони позивача були надані докази які були досліджені, а саме:

Копію паспорта позивача, з якого слід, що вона є громадянкою України. (а.с. 15-16)

Копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля Nissan Leaf 2019 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 . (а.с. 33)

Копію постанови Баришівського районного суду Київської області від 11 липня 2025 року, з якої слід, що ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст.130 КУпАП та призначено йому стягнення:- за ч. 1 ст. 130 КУпАП- у виді штрафу однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік;- за ст. 124 КУпАП - у вигляді штрафу п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.На підставі ст. 36 КУпАП остаточно призначено ОСОБА_3 основне покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік (а.с. 18-20).

В означеній постанові встановлено, що 22 червня 2025 року о 16 год. 00 хв. на 69 км автодороги Київ-Харків, Броварського району Київської області водій ОСОБА_3 , керував транспортним засобом Audi А4 номерний знак НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився в КНП ББЛІЛ, результатом огляду 2,82 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9.а Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Водночас, 22 червня 2025 року о 16 год. 00 хв. на 69 км автодороги Київ-Харків, Броварського району Київської області водій ОСОБА_3 , керував транспортним засобом Audi А4 номерний знак НОМЕР_1 , не дотримався безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з транспортним засобом Nissan Leaf номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , який здійснив наїзд на металевий відбійник. Внаслідок чого транспортні засоби тримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушено вимоги п. 2.3.б, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Як слід з копії постанови Баришівського районного суду Київської області від 11 липня 2025 року, 11 липня 2025 року означеною постановою виправлено описку в описовій частині постанови Баришівського районного суду Київської області від 11 липня 2025 року, де постановлено вказати за вірне прізвище потерпілого « ОСОБА_5 », замість помилкового « ОСОБА_6 ». (а.с. 21).

У силу положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи справу, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Отже, дії ОСОБА_3 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, вина його у даному випадку встановлена і не підлягає доказуванню.

Відповідно до копії висновку експерта № 067/25 за результатами проведення автотоварознавчого дослідження автомобіля Nissan Leaf, р/н. знак НОМЕР_2 від 21 серпня 2025 року, складеного суб`єктом оціночної (експертної) діяльності ФОП ОСОБА_7 , 1. вартість відновлювального ремонту, у відповідності до технологічних вимог завода-виробника, пошкодженого в дорожньої транспортної пригоді від 22 червня 2025 року, автомобіля - Nissan Leaf реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 станом на дату дослідження 28 червня 2025 року становить 470 663,94 гривень. 2. Вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, пошкодженого дорожньої транспортною пригодою від 22 червня 2025 року, автомобіля Nissan Leaf реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , станом на дату дослідження 28 червня 2025 року становить 311410,50 гривень в т.ч. ПДВ 20 % - 51901,75 гривень. 3. Розмір (вартість) матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля Nissan Leaf реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 станом на дату ДТП від 22 червня 2025 року становить 311410,50 гривень. При цьому, у п. 8 висновку - визначення вартості матеріального збитку – порівняння величин, що виходять з результатів дослідження - вказано, що С - ринкова вартість КТЗ на дату ДТП від 22 червня 2025 року становить 485367,00 гривень, СВР – вартість відновлювального ремонту КТЗ на дату дослідження 470663,94 гривень, очевидною що С >Свр. За таких умов на підставі п. 8.3 «Методики…» вартість матеріального збитку (У), завданого власнику КТЗ, рівна: (Сврз) (вартість відновлювального ремонту КТЗ, з врахуванням фізичного зносу складових – на дату дослідження – 311410,50 гривень. (а.с. 22- 48).

Згідно з копією листа начальника управління врегулювання майнових збитків та збитків по відповідальності АТ «СК «Країна» А. Коваля за вих. № 4171 від 05 серпня 2025 року на ім`я ОСОБА_2 , Акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» розглянуто повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду потерпілої особи за фактом пошкодження 22 червня 2025 року транспортного засобу Nissan Leaf, державний реєстраційний № НОМЕР_2 , та документи по справі, повідомив, що за результатами розгляду матеріалів страхової справи АТ «СК «Країна» прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 156 800,00 гривень. Відповідно до заяви ОСОБА_2 на виплату страхового відшкодування від 30 червня 2025 року, вказану суму буде перераховано на вказані реквізити (а.с. 49).

Копію Акту виконаних робіт № 260 від 22 червня 2025 року, виконавця ФОП ОСОБА_8 , замовник ОСОБА_2 на транспортування евакуатором по маршруту: Київська область, с. Борщев-Чернігівська область, Варва, автомобіля Nissan Leaf, держ. номер НОМЕР_2 . Сума до сплати: 8000,00 гривень (а.с. 50).

Копію фіскального чека від 23 червня 2025 року про оплату транспортних послуг евакуатором на суму 8000,00 гривень, ФОП ОСОБА_8 (а.с. 51).

За приписами частини першої, пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 2, ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності.

Згідно з ч. 2 ст. 12, ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За приписами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

У силу положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України, зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України, договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на викладене вище, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, у розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Суд застосовує у даній справі вказану правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 754/1114/15-ц.

Згідно з п. 69 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.

Згідно з ч. 1-3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із: 1) відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті; 2) евакуацією (доставкою) транспортного засобу в межах 150 кілометрів (якщо інша відстань не погоджена між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою) від місця дорожньо-транспортної пригоди на території України до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки на території України, або до місця здійснення відновлювального ремонту на території України, а також від місця проживання потерпілої особи або місця стоянки на території України до місця здійснення відновлювального ремонту на території України; 3) оплатою послуг стоянки, якщо транспортний засіб з поважних причин необхідно перемістити на стоянку, але не більше ніж до дати отримання страхової виплати. Витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті. Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає: 1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту; 2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини.

Як передбачено ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частиною першою статті 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з доставкою (транспортуванням), зокрема з використанням спеціального автомобіля-евакуатора, пошкодженого транспортного засобу потерпілої особи з місця дорожньо-транспортної пригоди, якщо такий транспортний засіб не може рухатися самостійно.

Заперечення відповідача проти позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди зводяться до його незгоди з розміром збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, оскільки сторона відповідача вказує, що у разі встановлення судом, що відновлювальний ремонт автомобіля позивача перевищує його вартість на момент дорожньої транспортної пригоди, тобто ремонт є економічно необґрунтованим, то стягненню підлягає різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньої транспортної пригоди, за мінусом страхового відшкодування.

При цьому, відповідач та його представник не наводять альтернативного розрахунку матеріальної шкоди, яка, з огляду на їх позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, підлягає стягненню.

Так, відповідно до ч. 1-3 ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається знищеним, якщо вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу станом на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, страхова (регламентна) виплата розраховується як сума: матеріальних збитків, що визначаються як різниця між ринковою вартістю транспортного засобу на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та після пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; документально підтверджених витрат, пов`язаних з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки такого транспортного засобу на території України. У разі досягнення згоди між потерпілою особою та страховиком (МТСБУ) щодо відчуження потерпілою особою на користь страховика (МТСБУ) знищеного транспортного засобу страхова (регламентна) виплата розраховується як сума: ринкової вартості транспортного засобу на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; документально підтверджених витрат, пов`язаних з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки такого транспортного засобу на території України. Ринкова вартість транспортного засобу до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди визначається суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом або страховиком (МТСБУ) відповідно до положень законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні. Ринкова вартість транспортного засобу після його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди визначається страховиком (МТСБУ) на підставі цінової пропозиції, отриманої щодо заявленого для продажу пошкодженого транспортного засобу на аукціоні з продажу пошкоджених транспортних засобів, у тому числі що проводиться з використанням інформаційно-комунікаційних систем (онлайн-аукціон, торги). За домовленістю між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою вартість транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може визначатися страховиком (МТСБУ) відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні .

Відповідачем для підтвердження перевищення вартості відновлювального ремонту ринкової вартості транспортного засобу станом на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було надано копію висновку про вартість майна до звіту № 3 про визначення вартості колісного транспортного засобу – легкового автомобіля Nissan Leaf ZE1/A/A02, рік випуску 2018, державний номерний знак НОМЕР_2 , оцінювач: ОСОБА_9 , дата оцінки: 16 січня 2026 року, з якого слід, що ринкова вартість об`єкта оцінки становить 457 377 гривень, без ПДВ. При цьому, означений висновок не містить дату, станом на яку встановлено дану ринкову вартість.

Принцип змагальності в цивільному судочинстві забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Висновок експерта № 067/25 за результатами проведення автотоварознавчого дослідження автомобіля Nissan Leaf, р/н. знак НОМЕР_2 від 21 серпня 2025 року, складений суб`єктом оціночної (експертної) діяльності ФОП ОСОБА_7 , є належними та допустимими доказами у спірних правовідносинах.

Зважаючи на те, що розмір майнової шкоди, завданої позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідача, перевищує розмір страхового відшкодування, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача ОСОБА_2 про стягнення з відповідача ОСОБА_3 матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 162 610,50 гривень (вартість відновлювального ремонту КТЗ, з врахуванням фізичного зносу складових –311410,50 гривень- 156 800,00 гривень (страхова виплата Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»)= 154 610,50 гривень, з врахуванням витрат позивача на оплату послуг спеціального автомобіля-евакуатора у розмірі 8000,00 гривень, всього: 162 610,50 гривень).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 50 000,00 гривень, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Положеннями ч. 1-3 ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (далі - Постанова Пленуму), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму, під час вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 вказаної Постанови Пленуму, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У даній справі встановлено протиправність поведінки відповідача, що спричинило пошкодження майна позивача, що, відповідно до положень ст. 23 ЦК України, є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Судом встановлено, що порушення правил безпеки дорожнього руху з боку відповідача заподіяло позивачу моральні страждання, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 50 000,00 гривень оцінені нею суб`єктивно, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, слід задовольнити.

Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог то з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на сплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 23, 1166-1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , матеріальну шкоду в розмірі 162 610 (сто шістдесят дві тисячі шістсот десять) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , моральну шкоду у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , сплачений судовий збір у розмірі 2837 (дві тисячі вісімсот тридцять сім) гривень 31 копійка.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Баришівського

районного суду С. І. Чехов