Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №285/361/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/361/26

провадження у справі № 2/0285/942/26

06 квітня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Васильчук Л. Й.,

за участі секретаря судового засідання Букши О. В.,

розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка 23.01.2026 звернулась до суду з позовом, у якому просила розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 та неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити на подальшому вихованні та проживанні разом з нею.

Посилається на те, що з відповідачем перебувають у шлюбі з 16.10.2010. Від даного шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 . Зазначає, що з 2020 року вона з відповідачем не проживає, вони не ведуть спільного господарства, проживають за різними адресами. Шлюб носить формальний характер, оскільки кожен із них живе власним життям. Вона втратила до відповідача почуття любові, відтак поновлення шлюбних відносин з ним є неможливим, а тому збереження шлюбу суперечило б її інтересам.

Ухвалою від 02.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, заперечення проти чого від них не надійшло.

Правом подати відзив на позов або будь-які заперечення щодо змісту і вимог позовної заяви відповідач не скористався. Копія ухвали про відкриття провадження в цій справі разом із копією позовної заяви та доданими документами судом направлялася за зареєстрованим місцем проживання відповідача. Відповідно до трекінгу поштового відправлення відповідач отримав повідомлення 04.02.2026.

Дослідивши надані докази по справі, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.112 СК України, шлюб може бути розірвано, якщо буде встановлено, що подальше сумісне проживання сторін і збереження сім`ї неможливе.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 16.10.2010 від якого мають спільну неповнолітню дитину — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, добровільність шлюбу – одна з основних його засад. Перебуваючи у шлюбі, позивач та відповідач не змогли створити міцної сім`ї, про що свідчить той факт, що вони не підтримують шлюбних відносин, та не мають наміру їх поновлювати.

У сім`ї немає перспективи возз`єднання. До порозуміння сторони не прагнуть, у кожного сформувався свій погляд на життя та інтереси, а йти на поступки один одному подружжя не бажає.

Позивач наполягала на розірванні шлюбу, вважаючи примирення і збереження їх сім`ї неможливим, проти чого відповідач, в свою чергу, не надав жодного заперечення, що свідчить про погодження з позовними вимогами.

Згідно ч.3 ст.109 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що сім`я розпалася остаточно. Шлюб існує лише формально і його збереження суперечило б інтересам сторін та їх дитини.

Положеннями ст.160 СК України врегульовано право батьків на визначення місця проживання дитини. За загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а яка досягла – за спільною згодою останніх та самої дитини (ст.160 СК України). Відповідно до положень ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає; у віці від десяти до чотирнадцяти років – її місце проживання є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, якщо інше не встановлено за згодою між останніми та самою дитиною.

У позовній заяві позивач просила залишити неповнолітню дитину проживати разом із нею. Оскільки між сторонами на момент розгляду даної справи відсутній спір щодо місця проживання доньки, суд визначає місцем її проживання разом з матір`ю.

Таким чином, позовні вимоги, зважаючи на їх обґрунтованість, підлягають задоволенню.

З відповідача також належить стягнути судовий збір, понесений позивачем при подачі позову.

Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), громадянами України, зареєстрований 16.10.2010 міським відділом реєстрації актів цивільного стану Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирської області, актовий запис №175.

Прізвище позивачки « ОСОБА_5 » після розірвання шлюбу залишити без змін.

Визначити місцем проживання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Судове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на нього протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення або з дня його складення, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи (ст.ст.352, 354 ЦПК України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного перегляду (ст.273 ЦПК України).

Головуюча суддя Л. Й. Васильчук