Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №282/306/26 — Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/306/26

Провадження № 3/282/95/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року смт.Любар

Суддя Любарського районного суду Житомирської області Вальчук В.В., розглянувши матеріали, які надійшли від начальника Відділення поліції №1 Житомирського районного управління поліції №1 ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, працюючого водієм у ФОП ОСОБА_2 , посвідчення водія НОМЕР_1 ,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2026 року близько 12 годин 26 хвилин по автодорозіКременець-Біла Церква, 209 кілометр + 200 метрів, Житомирського району, Житомирської області, гр. ОСОБА_1 керував автомобілем марки DAF FT 95.430 ATI державний номерний знак НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням газоаналізатора «Драгер Алкотест 6810», результат 0,23 проміле, чим порушив п.2.9.а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину не визнав та пояснив, що в той день спиртних напоїв не вживав, оскільки знав, що мав перевозити вантаж. Зранку вживав кисломолочні продукти. На місці зупинкивін не зовсім погодився з результатом освідування, але в лікарню на медичний огляд не їздили. Просив закрити провадження у справі.

Захисник Кіндрась С.В. в судовму засіданні надав суду письмове клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, яке просив задовольнити з підстав зазгначених у ньому.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, його захисника та перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно п.7 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водії транспортних засобів алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Як встановлено матеріалами справи, а саме: Акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 16.03.2026, роздруківкою приладу Драгер 6810 №ARCD-0560 від 16.03.2026 результат обстеження водія ОСОБА_4 становить 0,23 проміле.

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки від 15.10.2025, яке є чинним до 15.10.2026, точність газоаналізатора Alcotest 6810 №ARCD-0560 у вимірюванні концентрації парів алкоголю в повітрі, що видихається, тобто похибка, становить +-0,04 проміле в діапазоні вимірювання від 0,00 проміле до 0,4 проміле (а.с. 9).

Отже, з врахуванням похибки, яка зазначена у свідоцтві про повірку, результат тесту міг становити 0,19 проміле (0,23 проміле 0,04 проміле).

Із листа Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» №12-16/51 від 31.03.2026, для результату виміру 0,23 проміле, границя абсолютної похибки газоаналізатора Alcotest №6810 становить + - 0,04 проміле.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У частині 2 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.

У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

ЄСПЛ підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Так, в рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Відповідно до статті 8 пункту 5 Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року, яка ратифікована Українською РСР 25.04.1974 року, зі змінами, внесеними Європейською угодою, якою доповнено Конвенцію про дорожній рух, від 01.05.1971 року, зі змінами та доповненнями, в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках - у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.

Отже, коли у водія не було зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння, показник технічного приладу показав незначне відхилення від норми, що з урахуванням границі допустимої похибки та норм міжнародного законодавства може бути розцінене як природна норма алкоголю у повітрі, що видихається, а тому винуватість водія у порушенні п.2.9а ПДР є недоведеною поза розумним сумнівом.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного вище, у суду є обґрунтований сумнів щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку, відтак провадження у справі необхідно закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст.7, 9, 221, 247, 253, 280, 283, 284, 287, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Любарський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Вальчук В. В.

Строк пред”явлення постанови до виконання три місяці з моменту її винесення.