Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №274/8635/25 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/8635/25

Провадження № 2/0274/1233/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"03" квітня 2026 р. м. Бердичів

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі: головуючого судді Хуторної І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Айрапетян А. А.,

учасники справи, присутні в судовому засіданні:

позивач ОСОБА_1 ,

представник відповідача Чайковська О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Бердичівтеплоенерго» про визнання факту порушення прав, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

17.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:

- визнати факт порушення відповідачем його конституційних прав, передбачених ст. 40 Конституції України, ЗУ «Про звернення громадян», права на працю;

- зобов`язати відповідача усунути порушення ст. 40 Конституції України, ЗУ «Про звернення громадян», розглянути його звернення до відповідача та надати відповідь по суті запитів, а саме чи приймають ОСОБА_1 на роботу, чи ні. Якщо ні, то вказати причину відмови, з посиланням на норми законів чи інші підстави відмови у працевлаштуванні.

Суть позову

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він понад 23 роки працював оператором котельні в КП «Бердичівтеплоенерго». За весь період роботи не мав жодних порушень трудової дисципліни.

У 2025 році він пройшов курси перекваліфікації за спеціальністю «оператор котельні» та отримав відповідне посвідчення, яке надає мені право працювати за цією професією.

24.09.2025 року він звернувся до відділу кадрів КП «Бердичівтеплоенерго» з метою отримання обхідного листа для працевлаштування на посаду оператора котельні. Однак працівниця відділу кадрів відмовилася надати йому обхідний лист, заявивши, що вона «нічого не знає», та направила його до директора підприємства.

Того ж дня він звернувся до директора КП «Бердичівтеплоенерго» з питанням щодо відмови у видачі обхідного листа. Директор не надав відповіді по суті, зазначивши, що не займається питаннями працевлаштування, і направив його до начальника дільниці.

Того ж дня, разом із головою правозахисної організації, він звернувся до начальника дільниці. На його питання щодо працевлаштування начальник дільниці відповів, що відмовляє йому у прийнятті на роботу у зв`язку з тим, що він досяг пенсійного віку.

Водночас ним було зазначено, що сам начальник дільниці, а також інші працівники, яких було прийнято на роботу, також є особами пенсійного віку.

Не отримавши належної відповіді щодо причин відмови у працевлаштуванні ні від працівника відділу кадрів, ні від директора, ні від начальника дільниці, він 24.09.2025 року направив до КП «Бердичівтеплоенерго» письмовий запит.

У відповіді від 03.10.2025 року № С-34 відповідач зазначив, що на момент його звернення прийом працівників не здійснювався, що не відповідає дійсності.

Під час його звернення до підприємства з ним був присутній голова правозахисної організації Венгринович Сергій Олександрович.

20.10.2025 ним було направлено повторний запит.

23.10.2025 отримано відповідь № С-36, яка фактично дублює попередню та не містить чіткої відповіді щодо його працевлаштування.

11.11.2025 він направив черговий запит, у якому прямо поставив питання: якщо підприємство не відмовляє йому у працевлаштуванні, просив повідомити, коли він може звернутися до відділу кадрів для оформлення на роботу (копія додається).

У відповіді від 11.11.2025 року № С-42 відповідач знову не надав відповіді по суті, не зазначивши, чи приймають його на роботу.

18.11.2025 ним було направлено ще один запит із чітким питанням: чи приймають його на роботу чи ні.

На цей запит надано відповідь № С-47, яка також не містить відповіді по суті, а лише повторює, що йому нібито не відмовляли у працевлаштуванні.

Таким чином, відповіді відповідача є формальними відписками та не містять чіткої інформації щодо прийняття або відмови у працевлаштуванні.

Вважає, що відповідач порушив його права, оскільки не надав повної та чіткої відповіді по суті на подані запити у строки, визначені законодавством. Це є порушенням права на доступ до публічної інформації, гарантованого Конституцією України та Законом України «Про доступ до публічної інформації». Відповідно до ст. 20 зазначеного Закону, відповідь на запит має надаватися у встановлений строк, а її відсутність або формальний характер прирівнюється до відмови.

Відсутність чіткої відповіді щодо працевлаштування фактично позбавляє його можливості реалізувати своє право на працю, гарантоване Конституцією України. Крім того, фактична відмова у працевлаштуванні з підстав досягнення пенсійного віку має ознаки дискримінації.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації», він маю право оскаржити до суду відмову в задоволенні запиту. Відсутність належної відповіді по суті прирівнюється до відмови.

Заперечення проти позову

У відзиві на позовну заяву КП «Бердичівтеплоенерго» просить у задоволенні позову відмовити.

Заперечення обґрунтовує тим, що відповідач розглянув кожне звернення позивача та надав письмові відповіді, що підтверджується листами №С-34 від 03.10.2025, №С-36 від 23.10.2025, №С-42 від 11.11.2025, №С-47 від 18.11.2025, на які посилається і сам позивач.

Законом України «Про звернення громадян» гарантовано право на звернення та отримання відповіді, однак він не покладає на роботодавця обов`язку приймати особу на роботу або оформлювати відповідь у формі, визначеній заявником.

Позивач звернувся із питанням працевлаштування 24.09.2025, тобто до початку опалювального сезону 2025–2026 років. Опалювальний сезон у м. Бердичеві розпочато 20.10.2025, до цього часу підприємство перебувало у підготовчому режимі та не здійснювало прийом працівників на посаду оператора котельні.

КП «Бердичівтеплоенерго» є підприємством, що забезпечує теплопостачання, віднесене до об`єктів критичної інфраструктури. Його діяльність має сезонний характер, а прийом операторів котельні здійснюється на період опалювального сезону шляхом укладення строкових трудових договорів відповідно до п. 2 ст. 23 КЗпП України.

З урахуванням нормативного регулювання (зокрема постанови КМУ №830) початок опалювального періоду залежить від рішення органів місцевого самоврядування та температурних показників, а тому дата прийому працівників заздалегідь не визначається. Фактично у 2025 році опалювальний сезон розпочався 20.10.2025, і саме з цього часу було укомплектовано штат операторів котелень.

Таким чином, на момент звернення позивача була відсутня об`єктивна можливість його працевлаштування.

Водночас відповідач у наданих відповідях повідомив, що на час звернення прийом працівників не здійснювався та відмови у працевлаштуванні не було. Жодного кадрового рішення про відмову позивачу не приймалося.

Посилання позивача на ненадання «обхідного листа» є безпідставним, оскільки такий документ використовується виключно при звільненні працівників і не передбачений при прийнятті на роботу.

Повторні звернення позивача стосувалися одного і того ж питання, на яке вже було надано відповідь, що відповідає ч. 2 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян».

Сам факт звернення громадянина не є юридичною підставою для виникнення трудових відносин та не зобов`язує роботодавця прийняти особу на роботу або оформлювати відмову у запропонованій позивачем формі.

Крім того, вимога позивача зобов`язати відповідача зазначити причину відмови у працевлаштуванні із посиланням на норми закону є безпідставною, оскільки відмова як кадрове рішення відсутня, а законодавство не передбачає обов`язку формувати відповідь у вигляді окремого акта відмови.

Таким чином, відповідач діяв у межах чинного законодавства, надав відповіді по суті звернень, а відсутність працевлаштування позивача обумовлена об`єктивними виробничими обставинами.

У зв`язку з викладеним, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 22.12.2025 позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху.

Недоліки позову ОСОБА_1 усунув, надавши докази звільнення його від сплати судового збору.

Ухвалою судді від 20.02.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позов.

Представник відповідача ОСОБА_2 у задоволенні позову просила відмовити із підстав, наведених у відзиві.

Фактичні обставини, встановлені судом, доказів на їх підтвердження

На обґрунтування доводів позову ОСОБА_1 до позовної заяви долучив його звернення від 24.09.2025, від 20.10.2025, від 11.11.2025 та від 18.11.2025, адресовані КП «Бердичівтеплоенеро» та надані останнім на ці звернення відповіді.

Так, 24.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до КП «Бердичівтеплоенерго» із запитом про надання інформації, я якому вказав, що він більше 23 років працював оператором котельні. За увесь цей час він не мав стягнень. У 2025 році він пройшов курси на перекваліфікацію оператора котельні та отримав відповідне посвідчення, яке надає дозвіл працювати оператором котельні. 24.09.2025 він звернувся до відділу кадрів, з метою отримання обхідного листка, але йому відповіли, що вона нічого не знає і відмовила надавати обхідний лист. Тому він просить у керівника установи надати офіційну відповідь на цей запит, а саме з якої причини йому відмовлено у влаштуванні на роботу оператором котельні на опалювальний період 2025-2026 роки, якщо він пропрацював 23 роки та не мав порушень (а.с. 4).

На запит ОСОБА_1 від 23.09.2025 КП «Бердичівтеплоенерго» 03.10.2025 надало відповідь, у якій вказало, що на час звернення ОСОБА_1 прийом працівників оператора котельні не здійснюється (а.с. 4, зворот).

20.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до КП «Бердичівтеплоенерго» із запитом про надання відповіді по суті запиту від 24.09.2025, в якому вказав, що 24.09.2025 він звернувся до КП «Бердичівтеплоенерго» із питанням з якої причини йому відмовлено у влаштуванні на роботу оператором котельні на опалювальний період 2025-2026 роки, якщо він пропрацював 23 роки та не мав порушень.

Попередньо відділ кадрів, куди він звернувся з метою отримання обхідного листка, його відповів, що вона нічого не знає і відмовила надати обхідний лист. При зверненні в той же день до директора, йому також не надано відповіді по суті запитання, що змусило його звернутися письмово із запитом.

16.10.2025 йому надано відповідь від 03.10.2025. Проте відповідь взагалі не по суті запиту. Тому він повторно просить розглянути його запит від 24.09.2025 по суті і надати відповідь на вказані в запиті питання, а саме з якої причини йому відмовлено у влаштуванні на роботу оператором котельні на опалювальний період 2025-2026 роки, якщо він пропрацював 23 роки та не мав порушень (а.с. 5).

23.10.2025 Комунальне підприємство «Бердичівтеплоенерго» направило ОСОБА_1 лист, у якому вказало, що на запит від 20.10.2025 року, щодо надання відповіді по суті запиту від 24.09.2025 року про причини відмови у влаштуванні на роботу оператором котельні, КП «Бердичівтеплоенерго» повідомляє наступне.

03.10.2025 року підприємством направлено лист-відповідь за № С-34 про те, що на час Вашого звернення, тобто 24 вересня 2025 року, прийом працівників на виконання обов`язків оператора не здійснювалось. КП «Бердичівтеплоенерго» не відмовляло у прийнятті на роботу. При вирішенні питання про прийняття на роботу працівників, підприємство діє у відповідності до вимог Кодексу законів про працю та інших нормативно-правових актів (а.с. 5, зворот).

11.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до КП «Бердичівтеплоенерго» із черговим запитом про надання відповіді по суті запиту від 24.09.2025, в якому вказав, на його запит від 24.09.2025 та повторний запит від 20.10.2025 він так і не отримав відповіді по суті запиту.

Вказав, що якщо КП «Бердичівтеплоенерго» вважає, що не відмовляє йому у працевлаштуванні на його постійне місце роботи оператором котельні, то письмово повідомити його коли йому з`явитися до відділу кадрів для працевлаштування оператором котельні (а.с. 6).

11.11.2025 Комунальне підприємство «Бердичівтеплоенерго» направило ОСОБА_1 лист, у якому вказало, що на черговий запит від 11.11.2025 року щодо надання відповіді по суті запиту від 24.09.2025 року про причини відмови у влаштуванні на роботу оператором котельні, КП «Бердичівтеплоенерго» повідомляє наступне.

На час звернення 24 вересня 2025 року прийом працівників на виконання обов`язків оператора не здійснювалось.

КП «Бердичівтепленерго» не відмовляло у прийнятті на роботу. Опалювальний період 2025-2026 рр. у м. Бердичеві розпочато з 20 жовтня 2025 року. При вирішенні питання про прийняття на роботу працівників, підприємство діє у відповідності до вимог Кодексу законів про працю та інших нормативно-правових актів (а.с. 6, зворот).

18.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до КП «Бердичівтеплоенерго» із черговим (досудовим) запитом про надання відповіді по суті запиту від 24.09.2025, в якому вказав, на його запит від 24.09.2025 та повторний запит від 20.10.2025, черговий запит від 30.10.2005 він так і не отримав відповіді по суті запиту.

Вказав, що має єдине питання до КП «Бердичівтеплоенерго» чи приймають його на роботу, чи ні (а.с. 7).

18.11.2025 Комунальне підприємство «Бердичівтеплоенерго» направило ОСОБА_1 лист, у якому вказало, що на черговий запит від 18.11.2025 року щодо надання відповіді по суті запиту від 24.09.2025 року про причини відмови у влаштуванні на роботу оператором котельні, КП «Бердичівтеплоенерго» повідомляє наступне.

На час звернення 24 вересня 2025 року прийом працівників на виконання обов`язків оператора не здійснювалось.

КП «Бердичівтепленерго» не відмовляло у прийнятті на роботу. Опалювальний період 2025-2026 рр. у м. Бердичеві розпочато з 20 жовтня 2025 року. На жаль, станом на 20.10.2025 прийом працівників на посаду оператора котельні проведено. При вирішенні питання про прийняття на роботу працівників, підприємство діє у відповідності до вимог Кодексу законів про працю та інших нормативно-правових актів (а.с. 7, зворот).

Свідок ОСОБА_3 пояснив у судовому засіданні, що він готував усі запити для позивача та був із присутнім 24.09.2025, коли ОСОБА_1 у відділі кадрів не надали обхідний лист для працевлаштування. Надалі вони пішли до директора, а той відправив до начальника дільниці, який повідомив Савічеву, що місць уже немає, що він пенсіонер, хоч і начальник дільниці сам пенсіонер.

Застосовані норми, аналіз доводів сторін, висновки суду

Згідно зі статтею 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Дана стаття закріплює одну з основоположних засад взаємовідносин держави і людини право звернення з індивідуальними і колективними зверненнями. Конституція гарантує громадянам право направляти як індивідуальні, так і колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб. Це важлива ознака конституційного ладу України.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовано Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР). Даний Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Частинами першою-сьомою статті 5 Закону №393/96-ВР визначено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Звернення може бути усним чи письмовим. Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні гарячі лінії та записується (реєструється) посадовою особою. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Згідно із частинами першою - третьою статті 7 Закону №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Так, частиною другою статті 8 Закону №393/96-ВР передбачено, що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.

Отже, Законом №393/96-ВР встановлено імперативне правило, що повторний розгляд звернень, які вже були предметом розгляду, не здійснюється.

Суд встановив, що ОСОБА_1 звертався до відповідача із письмовими запитами від 24.09.2025, 20.10.2025, 11.11.2025 та 18.11.2025 року щодо можливості працевлаштування на посаду оператора котельні.

На свої звернення ОСОБА_1 отримав відповіді від підприємства, від 03.10.2025, 23.10.2025, 11.11.2025 та 18.11.2025, у яких директор КП «Бердичівтеплоенерго» повідомив, що на момент звернення 24.09.2025 прийом працівників не здійснювався, відмови у працевлаштуванні не було, а прийняття на роботу здійснюється відповідно до вимог Кодексу законів про працю та інших нормативних актів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача про визнання порушення конституційних прав, передбачених ст. 40 Конституції України та Законом України «Про звернення громадян», та зобов`язання відповідача надати письмову відповідь щодо можливості працевлаштування є безпідставними.

Суд зазначає, що відповіді відповідача містять обґрунтовану інформацію по суті звернень позивача та надані у строки, визначені законом.

Суд не виявив порушень права позивача на звернення, гарантованого ст. 40 Конституції України та Законом України «Про звернення громадян».

У запитах позивач вимагав надати «обхідний лист для влаштування на роботу» та пояснити причини відмови.

Відповідно до статті 21 КЗпП України ьрудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

У пункті 6 частини першої статті 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Суд на підставі наданих відповідачем доказів встановив, що початок опалювального сезону у м. Бердичеві 2025 року відбувся 20.10.2025, що підтверджено Наказом КП «Бердичівтеплоенерго» від 19.10.2025 №116/к та Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради № 264 від 19.09.2025 та саме із цієї дати працівників приймали на роботу.

Позивач також не надав доказів, що він звертався із заявою про працевлаштування до КП «Бердичівтеплоенерго» та що іншим кандидатам на працевлаштування надавався "Обхідний лист", а йому в наданні відмовлено.

Суд погоджується із доводами відповідача, що Закон України «Про звернення громадян» не передбачає обов`язку роботодавця приймати особу на роботу на підставі звернення чи формування причини відмови у тій формі, якої вимагає позивач.

Таким чином, суд констатує, що відповідач дотримувався вимог Закону України «Про звернення громадян», розглянув кожне звернення позивача та надав на зверення письмові відповіді у строки, встановлені ст. 20 Закону.

Що позовних вимог - визнати факт порушення відповідачем його конституційних прав, передбачених ст. 40 Конституції України, ЗУ «Про звернення громадян», права на працю, то суд відмовляє у їх задоволенні, із таких підстав.

Статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Тлумачення вказаних норм права свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20, та інших).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16, провадження № 12-30гс21).

Статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Водночас застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 жовтня вересня 2022 року у справі910/14224/20).

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц).

Суд заважує, що обраний позивачем спосіб захисту - визнати факт порушення відповідачем його конституційних прав, передбачених ст. 40 Конституції України, ЗУ «Про звернення громадян», права на працю є неефективним, оскільки такий спосіб захисту не може призвести до поновлення прав позивача.

Розподіл судових витрат

Оскільки суд відмовив позивачеві у задоволенні позову та позивач від сплати судового збору звільнений, а про інші судові витрати відповідач не заявив, підставі для вирішення судом питання розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 141, 259, 263–265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Бердичівтеплоенерго» про визнання факту порушення прав, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складено 07.04.2026.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

відповідач - Комунальне підприємство «Бердичівтеплоенерго», місцезнаходження за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Шевченка, 23, код в ЄДРПОУ 32794899.

Суддя І.Ю. Хуторна