Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №161/25641/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/25641/25

Провадження № 2/161/1202/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

27 березня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Олексюка А.В.,

при секретарі – Опальчук А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом адвоката Кобилинського Андрія Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Кобилинський А.О. звернувся в суд в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням.

Свій позов обгрунтовує тим, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.07.2025 року кримінальне провадження №62025140130000484 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України закрито у зв?язку з примиренням винного з потерпілим та звільнено від кримінальної відповідальності.

Вказує, що потерпілий ОСОБА_3 пошкодував ОСОБА_2 , який був військовослужбовцем, щоб той не мав судимості та подав заяву про примирення, будучи в той день за кордоном. При цьому, відповідач шкоду не відшкодував до цього часу, хоча тривалий час обіцяв це зробити.

Просить суд стягнути з ОСОБА_2 шкоду, спричинену кримінальним правопорушенням, зокрема матеріальну шкоду в сумі 1745,27 грн та моральну шкоду в сумі 50 000 грн.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 17.12.2025 у справі відкрито загальне позовне провадження з викликом сторін.

Представник позивача подав заяву , в якій позов підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

Суд ухвалив: провести розгляд справи за відсутності відповідача, який був належним чином повідомлений про час, місце та дату розгляду справи та не надав суду належних доказів поважності неявки в судове засідання.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За погодженням позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій статті 16 ЦК України. У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Судом встановлено, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.07.2025 року у справі №161/12135/25 кримінальне провадження №62025140130000484 відносно ОСОБА_2 закрити у зв?язку з примиренням винного з потерпілим, на підставі ст. 46 КК України, та звільнено його від кримінальної відповідальності.

Згідно ухвали: «Встановлено, що ОСОБА_2 25.03.2025 близько 07.30 год., керуючи технічно справним транспортним засобом - автомобілем марки «Ford Transit» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Промисловій міста Луцька Волинської області, здійснюючи маневр виїзду на головну дорогу вулиці Конякіна, міста Луцька, проявив безпечність, не уважно стежив за дорожньою обстановкою, не переконався, що це не створить небезпеки чи перешкоди іншим учасникам руху, під час здійснення виїзду на перехрестя головної дороги вулиці Конякіна, з другорядної дороги вулиці Промислова міста Луцька, не надав перевагу в русі автомобілю марки «Mercedes Benz 200D» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , який рухався у напрямку перехрестя вулиці Промислова та допустив зіткнення із вищевказаним транспортним засобом. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля марки «Mercedes Benz 200D», потерпілому ОСОБА_1 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді: внутрішньо-суглобового перелому правої променевої кістки із задовільним стоянням відламків, що за ступенем тяжкості відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалості розладу здоров`я.».

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, вказана ухвала набрала чинності 14 липня 2025 року.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. У відповідності до ч.1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тобто, при вирішенні спору про стягнення моральної шкоди суду необхідно встановити: наявність заподіяної позивачу шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача. При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Вина ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 25.03.2025 року, встановлена матеріалами справи, його дії носять ознаки діяння, переслідуваного у кримінальному порядку.

ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статті 46 КК України, у зв`язку з примиренням обвинуваченого з потерпілими, що є нереабілітуючою підставою, що означає, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов?язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Вищенаведене свідчить про доведеність наявності причинно-наслідкового зв?язку між неправомірними діями відповідача та фактом завдання ушкоджень майну позивача.

В зв?язку з наведеним, вина відповідача в скоєні правопорушення встановлена та не підлягає доказуванню.

Згідно постанови Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 599/593/18, реабілітуючи підстави закриття кримінального провадження мають місце у випадку, коли особа не вчинила протиправного діяння, передбаченого кримінальним законом, i, як результат, має право на реабілітацію. До реабілітуючих підстав належать ті, які свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінується, і тягнуть за собою зняття підозри, відновлення доброго імені, гідності та репутації. Якщо судом буде встановлено наявність у діях особи складу кримінального правопорушення, то підстави для її реабілітації відсутні.

Обґрунтовуючи вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, позивач зазначає, що внаслідок отримання тілесних ушкоджень він був змушений звернутися за медичною допомогою та поніс витрати на лікування. Факт надання медичних послуг та розмір понесених витрат у сумі 1745,27 грн підтверджується долученими до матеріалів справи медичними висновками та відповідними фіскальними чеками.

Вимоги щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн мотивовані тим, що потерпілий зазнав немайнових втрат, які полягають у порушенні звичного життєвого укладу, необхідності проходження тривалого курсу лікування та тимчасовій втраті працездатності. Окрім того, позивач вказує на постійне психоемоційне напруження, що проявилося у порушенні сну та спокою.

У відповідності до роз`яснень, які містяться в п. 9 постанови № 4 Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У постанові Верховного Суду від 26 лютого 2024 року у справі № 208/8463/19 зазначено, що гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні трансформують шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування обчислює шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. ст. 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановивши наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача ОСОБА_2 та заподіяною позивачу шкодою, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. При визначенні розміру компенсації моральної шкоди суд враховує характер та обсяг фізичних і душевних страждань позивача, зумовлених ушкодженням здоров`я, тривалість лікування, що призвело до тимчасового зниження працездатності та вимушеної зміни звичного способу життя. Керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості, а також враховуючи фактичні обставини справи, суд вважає доведеним розмір матеріальних збитків у сумі 1745,27 грн та належним розміром грошового відшкодування моральної шкоди суму 15 000 грн.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційного розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір пропорційного розміру задоволених позовних вимог, що складає 391,96 коп.

Керуючись статтями 7, 12, 13, 19, 23, 76-78, 80, 81-83, 89, 102, 106, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов адвоката Кобилинського Андрія Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 1 745 (одна тисяча сімсот сорок п`ять гривень) 27 копійок та моральну шкоду в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень, що спричинені кримінальним правопорушенням.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 391 (триста дев`яносто одну) гривню 96 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк