Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №161/6429/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6429/25

Провадження № 2/161/487/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ковтуненка В.В.,

за участі секретаря судового засідання Камінського Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 10 в м. Луцьку цивільну справу № 161/6429/25 за позовною заявою адвоката Матвіїва Вадима Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПП «Антон-Плюс», третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Матвіїв Вадим Миколайович звернувся до судув інтересах ОСОБА_1 з вказаним позовом. Просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки земельної ділянки, посвідчений 04.12.2023 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кухлевською М. В., реєстровий №2477, який було укладено між Приватним підприємством «АНТОН-ПЛЮС» та ОСОБА_2 . Визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки земельної ділянки, посвідчений 04.12.2023 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кухлевською М. В., реєстровий №2491, який було укладено між Приватним підприємством «АНТОН-ПЛЮС» та ОСОБА_3 . Відновити становище, яке існувало до порушення шляхом повернення у власність Приватного підприємства «АНТОН-ПЛЮС» земельної ділянки, кадастровий номер 0710100000:22:032:0039, площею 0,1306 га, цільове призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості та розташована по АДРЕСА_1 . Стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, у тому числі витрати на оплату судового збору та професійної правничої допомоги з підстав, викладених в позовній заяві.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Просили позов задовольнити в повному обсязі. В подальшому в судове засідання не з`явилися, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлений позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив відмовити в задоволенні позову. В подальшому в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлений позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив відмовити в задоволенні позову. В подальшому в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи.

Представник відповідача ПП «Антон-Плюс» в судовому засіданні заявлений позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив відмовити в задоволенні позову. В подальшому в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи.

Третя особа, ОСОБА_4 в судовому засіданні заявлений позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову. В подальшому в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи.

Ухвалою суду від 03 листопада 2025 року закрито підготовче провадження у цивільній справі № 161/6429/25 за позовною заявою адвоката Матвіїва Вадима Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПП «Антон-Плюс», третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та призначено справу до судового розгляду на 16.20 годин 10 грудня 2025 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

З вищевикладених підстав судом не приймається до уваги заява представника позивача про зміну предмету позову, шляхом доповнення позовних вимог новими, подана до суду після закриття підготовчого провадження, а саме – 04 лютого 2026 року.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом при розгляді справи встановлено наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, місто Венеція, 25-26 березня 2011 року).

У відповідності до ст. ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

07 вересня 1985 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб (а.с. 26).

25 квітня 2019 року, за час перебування в зареєстрованому шлюбі з позивачем по справі, ОСОБА_4 набув право власності на частку в статутному капіталі ПП «Антон-Плюс». Розмір частки – 100% в статутному фонді (капіталі) ПП «Антон-Плюс».

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

08 листопада 2023 року 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу.

27 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне підприємство «Антон-Зодчий», Приватне підприємство «Антон-плюс» про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою суду від 30 листопада 2023 року відкрито провадження в цивільній справі № 161/20748/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне підприємство «Антон-Зодчий», Приватне підприємство «Антон-плюс» про поділ спільного майна подружжя.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 грудня 2023 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зареєстрований 07 вересня 1985 року розірвано (а.с. 27-28).

04 грудня 2023 року між ПП «Антон-Плюс» в особі директора Бойка Олега Ігоровича та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (1/2 частки). Відповідно до умов укладеного між сторонами договору ПП «Антон-Плюс» продало, а ОСОБА_2 купив (прийняв у власність) частки земельної ділянки кадастровий номер: 0710100000:22:032:0039, площею 0,1306 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . Продаж земельної ділянки вчинено за 14 888,40 гривень. Вказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений 04 грудня 2023 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кухлевською М. В., реєстровий № 2477.

Крім того, 04 грудня 2023 року між ПП «Антон-Плюс» в особі директора Бойка Олега Ігоровича та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (1/2 частки). Відповідно до умов укладеного між сторонами договору ПП «Антон-Плюс» продало, а ОСОБА_3 купив (прийняв у власність) частки земельної ділянки кадастровий номер: 0710100000:22:032:0039, площею 0,1306 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . Продаж земельної ділянки вчинено за 14 888,40 гривень. Вказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений 04 грудня 2023 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кухлевською М. В., реєстровий № 2491.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Верховний Суд в постанові від 24.11.2021 по справі №905/2030/19 вказав, що фраудаторні угоди – це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.

Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як:

-фіктивного (стаття 234 ЦК України);

-такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України);

-такого, що порушує публічний порядок (частини перша та друга статті 228 ЦК України).

При цьому, суд звертає увагу, що тлумачення статті 234 ЦК України, свідчить, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі №704/1410/18 вказано, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитись під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

З відзиву ПП «Антон-Плюс» достовірно вбачається, що в обгрунтування заперечень проти позовних вимог, представник відповідача зазначає, що статутний капітал ПП «Антон-Плюс» є особистою приватною власністю ОСОБА_4 як одного з подружжя.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також наявність станом на 04 грудня 2023 року відкритого судового провадження, в межах якого ОСОБА_1 заявляла вимогу про визнання права власності на частину нерухомого майна, належного ПП «Антон-Плюс», суд беззаперечено констатує наявність спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 щодо нерухомого майна, яке є предметом оспорюваних договорів договорів купівлі-продажу, а саме - земельної ділянки кадастровий номер: 0710100000:22:032:0039, площею 0,1306 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Також суд звертає увагу, що станом на день розгляду справи в провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області перебуває цивільна справа № 161/5689/25 за позовною заявою ОСОБА_1 , яка подана в її інтересах адвокатом Матвіївим Вадимом Миколайовичем до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Приватне підприємство «Антон-Плюс» про стягнення половини вартості частки в статутному капіталі ПП «Антон-Плюс».

Також суд звертає увагу, що представник відповідача, ПП «Антон-Плюс», відповідач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 , кожен зокрема, в заперечення проти заявлених позовних вимог зазначили, що ціна продажу частки земельної ділянки кадастровий номер: 0710100000:22:032:0039, площею 0,1306 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 за договорами купівлі-продажу № 2477 та № 2491 від 04 грудня 2023 року в розмірі 14 888,40 гривень влаштувала сторони.

При цьому, при наданні оцінки зазначеній обставині з метою визначення, чи містять оспорювані договори купівлі-продажу № 2477 та № 2491 від 04 грудня 2023 року ознаки фраудаторності, суд доходить висновку, що основним критерієм для суду є факт відповідності ціни правочинів реальній (ринковій) ціні. Однак, не той факт, що ціна правочину влаштувала його сторони.

Також суд звертає увагу, що при укладенні 04 грудня 2023 року між ПП «Антон-Плюс» в особі директора Бойка Олега Ігоровича та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу земельної ділянки (1/2 частки) та при укладенні 04 грудня 2023 року між ПП «Антон-Плюс» в особі директора Бойка Олега Ігоровича та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу земельної ділянки (1/2 частки), кожного зокрема, сторони вищевказаних договорів були зобов`язані провести експертну грошову оцінку земельних ділянок – у відповідності до положень абзацу 2 частини 2 статті 13 Закону України «Про оцінку земель». Внаслідок чого суд критично ставиться до пояснень представника ПП «Антон-Плюс», а також пояснень відповідача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_2 щодо відсутності потреби в проведенні експертизи вартості земельної ділянки.

Крім того, суд звертає увагу, що сторона позивача в обгрунтування заявленого позову в цій частині посилається на обставину, згідно якої ціна продажу земельної ділянки (1/2 частки) кадастровий номер: 0710100000:22:032:0039, площею 0,1306 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 за кожним зокрема з оспорюваних договорів була занижена в 866 разів. Зазначена обставина відповідачами по справі жодним чином не спростована.

Внаслідок чого суд доходить висновку, що ОСОБА_4 , як директор ПП «Антон-Плюс», при укладенні 04 грудня 2023 року між ПП «Антон-Плюс» та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу земельної ділянки (1/2 частки) та при укладенні 04 грудня 2023 року між ПП «Антон-Плюс» та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу земельної ділянки (1/2 частки), був достовірно обізнаний про наявність спору з позивачем по справі, ОСОБА_1 щодо поділу нерухомого майна ПП «Антон-Плюс», яке, зокрема, є предметом оспорюваних договорів купівлі-продажу.

Також суд доходить висновку, що відступлення 1/2 частки земельної ділянки кадастровий номер: 0710100000:22:032:0039, площею 0,1306 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 за кожним зокрема з оспорюваних договорів відбулось за заниженою ціною, що вочевидь не відповідає ринковій ціні, та без обов`язкового проведення експертизи вартості земельної ділянки.

Відомості щодо контрагентів правочинів - договорів купівлі-продажу земельної ділянки ( частки) № 2477 та № 2491 від 04 грудня 2023 року, на які сторона позивача посилалася як на підставу своїх позовних вимог, а саме, що ОСОБА_4 , як директор ПП «Антон-Плюс», а також відповідач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 перебувають в дружніх відносинах – суду не доведені належними, достатніми та достовірними доказами.

Однак, приймаючи до уваги встановлені судом обставини справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що договір купівлі-продажу земельної ділянки (1/2 частки), укладений 04 грудня 2023 року між ПП «Антон-Плюс» в особі директора Бойка Олега Ігоровича та ОСОБА_2 та договір купівлі-продажу земельної ділянки (1/2 частки), укладений 04 грудня 2023 року між ПП «Антон-Плюс» в особі директора Бойка Олега Ігоровича та ОСОБА_3 , кожен зокрема, беззаперечно відповідають ознакам фраудаторного правочину за ознаками моменту укладення правочину та ціни правочину.

Також суд додатково приймає до уваги факт відчуження в спірний період відповідачем ПП «Антон-Плюс» в особі директора Бойка Олега Ігоровича іншого нерухомого майна, а саме земельної ділянки кадастровий номер 0710100000:22:032:0037, площею 0,1511 га на користь ОСОБА_6 , яка являється співмешканкою ОСОБА_4 ; та земельної ділянки кадастровий номер 0710100000:22:032:0038, площею 0,294 га на користь ОСОБА_7 .

В постанові ВС від 08 травня 2018 року у справі № 910/1873/17 зазначено, що добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право, що, на переконання судової колегії, і мало місце у даній справі - відповідач, визнаючи в актах приймання-передачі та гарантійному листі факт виконання позивачем умов Договору щодо укладення договорів страхування та підтверджуючи надходження сум страхових платежів і зазначаючи суми комісійної винагороди позивачу, гарантуючи їх виплату, у судових засіданнях зайняв протилежну позицію та став стверджувати про відсутність доказів того, що саме за участі позивача укладено низку договорів страхування.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

За вищевикладених обставин, суд вважає, що відповідачами допущено зловживання у формі «вживання права на зло». Оскільки є очевидне використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню, а саме реалізація особами належного їм суб`єктивного права не для захисту легітимних інтересів щодо реалізації своїх майнових прав, а з метою створення позивачу перешкод в реалізації її права на поділ спільного майна подружжя (у випадку задоволення судом відповідного позову ОСОБА_1 ).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України).

Внаслідок чого суд доходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту (відновлення становища яке існувало до порушення, шляхом повернення у власність ПП «Антон-Плюс» земельної ділянки, кадастровий номер 0710100000:22:032:0039, площею 0,1306 га, цільове призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості та розташована по АДРЕСА_1 – прямо передбачений пунктом 4 частини 2 статті 16 ЦК України та є ефективним для захисту її порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах.

При цьому, суд звертає увагу, що для такого повернення земельної ділянки у власність ПП «Антон-Плюс» оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування щодо реєстрації права власності на спірне майно, не є ефективним способом захисту права власника та не є доцільним, про що зроблено висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18). В свою чергу, рішення суду в частині щодо повернення у власність ПП «Антон-Плюс» земельної ділянки, кадастровий номер 0710100000:22:032:0039, площею 0,1306 га, цільове призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості та розташована по АДРЕСА_1 – саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за відповідачем ПП «Антон-Плюс» права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за відповідачем ПП «Антон-Плюс» права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію за ними права власності на вищевказану земельну ділянку.

А тому за таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом при розгляді справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом було понесено та документально підтверджено судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 937,92 гривень (а.с. 1). При цьому, суд прийшов до висновку про задоволення позову. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПП «Антон-Плюс» на користь позивача понесених і документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору в рівних частинах, в сумі – по 645,98 гривень.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Суд звертає увагу, що стороною позивача хоча попередньо і заявлялося про понесення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, однак в подальшому жодних доказів на підтвердження таких витрат не подавалося, та вимоги про стягнення таких витрат в будь-якому розмірі – не заявлялося. Внаслідок чого, в цій частині судові витрати судом не розподіляються.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 3, 13, 16, 203-215 ЦК України, ст.ст. 10-18, 81, 141, 263-268 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву адвоката адвоката Матвіїва Вадима Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПП «Антон-Плюс», третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продаж – задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки (1/2 частки), укладений 04 грудня 2023 року між ПП «Антон-Плюс» в особі директора Бойка Олега Ігоровича та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кухлевською М. В., реєстровий № 2477.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки (1/2 частки), укладений 04 грудня 2023 року між ПП «Антон-Плюс» в особі директора Бойка Олега Ігоровича та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кухлевською М. В., реєстровий № 2491.

Відновити становище, яке існувало до порушення шляхом повернення у власність ПП «Антон-Плюс» земельної ділянки, кадастровий номер 0710100000:22:032:0039, площею 0,1306 га, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Стягнути з ПП «Антон-Плюс», ЄДРПОУ 31503938, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , понесених та документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору в сумі 645,98 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , понесених та документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору в сумі 645,98 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , понесених та документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору в сумі 645,98 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду в повному обсязі складено

30 березня 2026 року.

Суддя В.В. Ковтуненко