Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №161/26842/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/26842/25

Провадження № 2/161/1786/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючої – судді Плахтій І.Б.

з участю секретаря судових засідань– Маєвської Х.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

29 грудня 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 січня 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №434392 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 2900 грн., який відповідач зобов`язався повернути та сплатити відсотки за користування ним. Право вимоги за цим договором перейшло спочатку до ТОВ «Сіроко Фінанс» (на підставі договору факторингу № 015-220221 від 22.02.2021), а потім - до ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» (на підставі договору факторингу № 20241021/2 від 21.10.2024). Заборгованість відповідача за договором позики становить 12862, 63 грн., з них: 2900 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 7995, 30 грн. - проценти за користування кредитом, 1967, 33 грн. - інфляційні втрати. На підставі викладеного позивач, ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також стягнути на його користь судові витрати по справі.

07 квітня 2026 року представник відповідача подав заяву, відповідно до якої заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 12862, 63 грн. визнає. Витрати на правничу допомогу вважає завищеними. Розгляд справи просив проводити у його відсутності.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у прохальній частині заяви просив розглядати справу у його відсутності. Щодо ухвалення заочного рішення суду не заперечував.

Від представника відповідачки Кобилинського А.О. надійшла до суду заява про розгляд справи у його відсутності. Позов в частині стягнення суми боргу в розмірі 12862,63 грн. Визнається. Щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 7000 грн., то таку суму вважає завищеною

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв?язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

12 січня 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено договір № 434392 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансоіого кредиту, підписаний електронним підписом позичальника, за умовами якого позикодавець надає позичальнику позику в розмірі 2900 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Основні умови договору:

- сума позики – 2900,00 грн. (п. 1.1);

- строк позики - 30 днів. Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за договором (п. 1.2);

- акційна процентна ставка становить 0, 01 процентів від суми позики за кожен день користування позикою (3,65 процентів річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього договору (п. 1.3.1);

- стандартна процента ставка складає 1,90% від суми позики за кожний день користування позикою (693,50 процентів річних) (п. 1.3.2)

- у випадку прострочення клієнтом виконання зобов`язань за договором чи неможливості виконання зобов`язань у повному обсязі, застосовується стандартна процентна ставка, відповідно до п. 3.4., 3.5. цього договору;

- у випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі у встановлений термін, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати повернення позики, шляхом укладення додаткової угоди до договору позики. Товариство залишає за собою право відмовити клієнту у продовженні строку користування позикою (п. 1.7);

Відповідно до п. 3.4 Договору У разі порушення Клієнтом строків виконання зобов`язань за Договором: 3.4.1. з 1 (першого) по 3 (третій) день прострочення виконання зобов`язань Клієнта, нарахування процентів, не здійснюється; 3.4.2. у разі прострочення виконання зобов`язань за Договором більше ніж на 3 (три) календарних дні, Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству процент за користування позикою у розмірі стандартної процентної ставки від суми позики за кожен день користування позикою, починаючи з першого дня користування позикою у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору; 3.4.3. з 4 (четвертого) дня прострочення заборгованості Товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, таке нарахування здійснюється до дня повернення позики, але не більше ніж до 90-го дня прострочення.

12 січня 2020 року ТОВ «Лінеура Україна» надало (перерахувало) ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2900 грн., що підтверджується листом ТОВ «УПР» № 1-1609 від 16 вересня 2025 року.

11 лютого 2020 року ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали додатковий договір 618655 до договору №434392 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 12 січня 2020 року, відповідно до якого строк користування позикою за договором продовжується на строк, що дорівнює строку, встановленому п. 1.2. договору та встановлено нову дату повернення позики та сплати нарахованих процентів – не пізніше 111 лютого 2020 року (п. 1.1., 1.2.) Крім цього, сторони погодили наступну процентну ставку за користування позикою - процентна ставка становить 1,60% процентів від суми позики за кожен день користування позикою (584,00 процентів річних) у межах строку повернення позики, зазначеного в пункті 1.2 цього договору (п. 1.3.).

11 лютого 2020 року ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали додатковий договір 618677 до договору №434392 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 12 січня 2020 року, відповідно до якого строк користування позикою за договором продовжується на строк, що дорівнює строку, встановленому п. 1.2. договору та встановлено нову дату повернення позики та сплати нарахованих процентів – не пізніше 13 березня 2020 року (п. 1.1., 1.2.) Крім цього, сторони погодили наступну процентну ставку за користування позикою - процентна ставка становить 1,60% процентів від суми позики за кожен день користування позикою (584,00 процентів річних) у межах строку повернення позики, зазначеного в пункті 1.2 цього договору (п. 1.3.).

13 березня 2020 року ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали додатковий договір 830817 до договору №434392 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 12 січня 2020 року, відповідно до якого строк користування позикою за договором продовжується на строк, що дорівнює строку, встановленому п. 1.2. договору та встановлено нову дату повернення позики та сплати нарахованих процентів – не пізніше 13 квітня 2020 року (п. 1.1., 1.2.) Крім цього, сторони погодили наступну процентну ставку за користування позикою - процентна ставка становить 1,60% процентів від суми позики за кожен день користування позикою (584,00 процентів річних) у межах строку повернення позики, зазначеного в пункті 1.2 цього договору (п. 1.3.).

22 лютого 2021 року ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) та ТОВ «Сіроко Фінанс» (фактор) уклали договір факторингу № 015-220221, на підставі якого до фактора перейшло право вимоги за договором № 434392 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 12 січня 2020 року.

21 жовтня 2024 року ТОВ «Сіроко Фінанс» (клієнт) та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» (фактор) уклали договір факторингу № 22041021/2, на підставі якого до фактора перейшло право вимоги за договором № 434392 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 12 січня 2020 року.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за договором № 434392 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 12 січня 2020 року становить 12862, 63 грн., з них: 2900 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 7995, 30 грн. - проценти за користування кредитом, 1967, 33 грн. - інфляційні втрати за період з 14 квітня 2020 року по 23 лютого 2022 року.

Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов?язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов?язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали договір № 434392 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 12 січня 2020 року. На підставі цього договору відповідач отримав кредитні кошти, однак їх не повернув, проценти за користування кредитними коштами не сплатив, чим порушив взяті на себе договірні зобов`язання.

В подальшому право вимоги за кредитним договором по ланцюгу правочинів факторингу перейшло від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «Сіроко Фінанс», а потім - до ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф».

Заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 12862, 63 грн., з них: 2900 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 7995, 30 грн. - проценти за користування кредитом, 1967, 33 грн. - інфляційні втрати за період з 14 квітня 2020 року по 23 лютого 2022 року

Такий розмір заборгованості є обґрунтованим, оскільки підтверджується матеріалами справи та водночас не спростований відповідачем.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про задоволення позову, а саме, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість договором №434392 від 12 січня 2020 року в розмірі 12862, 63 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3 та 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, зокрема, представник позивача просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 7000 грн.

У підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача долучає до матеріалів справи наступні документи: копію договору про надання правової допомоги №211100100 від 18 грудня 2025 року ; копію розрахунку судових витрат; копію рахунка №1 від 18 грудня 2025 року; копію акта приймання-передачі наданих послуг від 18 грудня 2025 року; копію платіжної інструкції №2310 від 22 грудня 2025 року.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 7000 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на корить позивача понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання позову відповідачем, за позовну вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором з неї на користь позивача слід стягнути 50% сплаченого останнім судового збору, що становить 1211, 20 грн. Інші 50%, тобто 1211, 20 грн., слід повернути позивачу безпосередньо із державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст.526, 536, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 ЦК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за договором № 434392 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансоіого кредиту від 12 січня 2020 року в загальному розмірі 12862 (дванадцять тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 63 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» понесені витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. та 3000 (три тисячі) грн. витрат на правничу допомогу.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» з державного бюджету 50 % сплаченого судового збору згідно платіжної інструкції №2330 від 23 грудня 2025 року, що становить 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», адреса: 79013, м. Львів, вул. С. Бандери, 87, офіс 54, код ЄДРПОУ 42655697.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення у повному обсязі складено 08 квітня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області І.Б. Плахтій