Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №161/24945/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/24945/25

Провадження № 2/161/1343/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

01 квітня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Присяжнюк Л.М.,

секретаря с/з – Ващук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Воробей Петро Олексійович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом вселення,

В С Т А Н О В И В:

03 грудня 2025 року позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Вимоги обґрунтовані тим, що вказавши, що вона є співвласником 46/100 будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що належить їй на підставі Договору дарування. Право власності на 54/100 зазначеного житлового будинку зареєстровано за ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємцями померлого є відповідачі по справі, які прийняли спадщину та не допускають позивача до належної їй частки в житловому будинку.

Позивачка неодноразово намагалась дійти згоди з Відповідачами щодо допуску до належного їй житла, проте Відповідачі не допускають її до будинку.

Позивачка просить усунути перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження належною їй часткою житлового будинку, шляхом зобов`язання відповідачів не чинити перешкод у доступі до житла, стягнути з відповідачів на її корить судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою судді від 10.12.2025 вказану позову заяву прийнято до провадження, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

04.02.2026 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилася, представник позивача подав заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися завчасно та належним чином, що стверджується матеріалами справи. Причини неявки не повідомили, клопотання про відкладення слухання справи від них також не надходило. Відзив на позовну заяву не надали.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи, що в судове засідання учасники судового розгляду не з`явилися, то відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України суд розглядає справу без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши фактичні обставини, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

При вирішенні питання про вселення суд враховує, що Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

За правилами ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до статті 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Права власника житлового будинку, квартири визначені статтею 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

За змістом положень ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Відповідно до цієї статті, власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та/або розпорядженню своїм майном. Підставою звернення за захистом в судовому порядку є вчинення особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або/та користування належним йому майном, за умови відсутності між сторонами спірних договірних відносин. Характерною ознакою такого порушення права власності є протиправне вчинення особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або/та користування належним йому майном.

Згідно зі ст. 355 ЦК України майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356 ЦК України).

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.

Визначальним для захисту права у даному випадку є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. Не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та у разі необхідності, зняття особи з реєстраційного обліку, проте це право залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового чи цивільного законодавства.

Підставою для задоволення позову такої особи є встановлення факту порушення його прав і об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав. Відповідна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 22.08.2022 у справі № 348/1072/20.

Суд встановив, що спірним жилим приміщенням є житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, станом на 21.11.2025 право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_4 з 21.12.2016.

З копії Договору дарування, посвідченого 25.03.1998 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області — Зубенко Т.І. та зареєстрованим в реєстрі за №1041 вбачається, що ОСОБА_4 подарував ОСОБА_1 46/100 частини будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана обставина підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, з якого вбачається, що станом на 21.11.2025 за позивачкою – ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 46/100 частини житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 – 51/100 частини зазначеного житлового будинку.

Згідно з довідкою приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Онищук І.П. від 17.12.2021р. за №264/02-14 вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якого заведена спадкова справа № 41/2021. Спадкоємцями, які прийняли спадщину є відповідачі по справі – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Таким чином судом встановлено, що сторони по справі є співвласником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності.

Позивач у позовних вимогах зазначає про те, що вона позбавлена можливості користуватись своїм житлом, оскільки відповідачі не допускають її до належної їй частки в житловому будинку. Позивачка неодноразово намагалась дійти згоди з відповідачами щодо допуску до належного їй житла, проте відповідачі не допускають її до будинку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2023 у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України).

Цей спосіб захисту може знаходити свій прояв у вимогах про усунення перешкод у здійсненні права спільної власності між співвласниками (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.08.2018 у справі № 545/3728/16-ц (провадження № 61-9958св18)).

Відповідно до частин другої, третьої статті 358 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Учасники спільної часткової власності здійснюють свої права за їх згодою та можуть домовитись про порядок користування і володіння майном, яке перебуває у їх спільній власності. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 707/2516/18 (провадження № 61-5919сво22) вказано, що «спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речей не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2020 у справі № 758/15206/16-ц (провадження № 61-12194св19) зазначено, що «вимагати від інших співвласників квартири матеріальної компенсації у разі неможливості надання у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає частці співвласника у праві спільної часткової власності, має право співвласник. Право на одержання співвласником матеріальної компенсації є субсидіарним, тобто його здійснення можливе лише у випадку неможливості надання співвласником відповідної частини спільного майна в натурі. Застосовуючи принцип диспозитивності, що закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, що на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (статті 76,77,78,79 ЦПК України).

Позивач у позовній заяві стверджувала про те, що відповідачі на момент звернення до суду із цим позовом чинять їй перешкоди у доступі до житла.

На підтвердження обставин, які свідчать про вчинення відповідачами перешкод для її вселення у будинок, позивач надала копії листів за вих. №1631732025 від 04.11.2025 Луцького РУП ГУНП у Волинській області на адвокатський запит, за вих. №14103/41/17/3/02.2025 від 06.11.2025р., в якій підтверджено інформацію викладену в листі №1631732025 від 04.11.2025 наданим Луцьким РУ ГУНП у Волинській області.

Таким чином, з інформації, наведеної в листах Луцького РУП ГУНП у Волинській області вбачається, що факти, викладені ОСОБА_1 в її зверненнях до поліції знайшли своє підтвердження: дії відповідачів та їх матері, унеможливлюють користування та розпорядження позивачкою належним їй нерухомим майном та позбавляє права на житло.

Отже, судом встановлено, що вказані докази підтверджують ту обставину, що відповідачі чинять перешкоди позивачці у користуванні належною їй частиною житлового будинку.

Суд вважає, що стороною відповідача належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами, докази, надані стороною позивача не спростовані.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Оскільки судом встановлено, що відповідачі своїми діями створюють позивачці перешкоди у реалізації останньою права користування житлом, тому це право підлягає захисту у суді шляхом вселення позивача у спірний житловий будинок та зобов`язання відповідачів передати позивачу ключі від квартири.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову на підставі п. 9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», як особа з інвалідністю ІІ групи, тому з відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 79-81, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Воробей Петро Олексійович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом вселення - задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні 46/100 частини житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , вселивши її у вказаний житловий будинок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (однієї тисячі двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Луцького міськрайонного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Відповідач 1 : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Відповідач 2 : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складений 01 квітня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК