Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №161/4106/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/4106/26

Провадження № 3/161/1486/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в особі судді Плахтій І.Б., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 4 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №596255 від 20 лютого 2026 року вбачається, що 19 лютого 2026 року о 23 год. 56 хв. у м. Луцьку по вул. Наливайка, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volksvagen СС, н.з. НОМЕР_1 , в якому на задніх фарах, а саме на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання, чим порушив вимоги п. 31.4.3 ґ Правил дорожнього руху. Правопорушення вчинено повторно протягом року. Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.4 ст. 121 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_2 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та заперечив обставини, викладені у протоколі. Зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення складений із порушенням вимог законодавства, а саме зупинка транспортного засобу була незаконною та здійснена без належних правових підстав. З його слів, спочатку причиною зупинки було нібито відсутність страхового полісу. Після цього працівники поліції почали посилатися на інші підстави, зокрема наявність тріщини на склі. Також, вказав, що один із працівників поліції втручався у задні світлові прилади автомобіля, зокрема здійснював їх огляд, протирав та фіксував на власний мобільний телефон, що, на його думку, є недопустимим способом фіксації, оскільки такі дії мають здійснюватися із використанням сертифікованих технічних засобів. Крім того, повідомив, що звертався на лінію «102» з метою фіксації неправомірних дій працівників поліції. Жодного втручання у конструкцію задніх світлових приладів транспортного засобу він не здійснював, а автомобіль пройшов відповідну сертифікацію у 2010 році. Крім того, вказав на неточності у протоколі, зокрема неправильне зазначення марки транспортного засобу (вказано «Volkswagen СС», замість «Volkswagen Passat СС»). Окрім цього, не було надано можливості залучити свідків. Також, йому невідомо, чи здійснювалась безперервна відеофіксація події. Вважає, що відсутні належні та допустимі докази вчинення ним адміністративного правопорушення, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 62 Конституції України імперативно визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним проступком визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тощо, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Cуд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами не підтверджена.

Зокрема, матеріали справи не містять ані відеофіксації обставин, які передували складенню стосовно ОСОБА_1 адміністративних матеріалів за ч.4 ст. 121 КУпАП, ані пояснень свідків, які б достовірно підтвердили наявність в діях останнього події та складу інкримінованого правопорушення.

Окремо суд оцінює надані до матеріалів справи фотознімки. Вказані зображення виконані у чорно-білому форматі, мають низьку якість та не дозволяють об?єктивно встановити наявність чи відсутність тонування задніх світлових приладів транспортного засобу, а також ступінь їх прозорості. За таких обставин фотознімки не можуть вважатися належними та допустимими доказами у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки не підтверджують обставини, на які посилається орган, що склав протокол.

Відеодоказів, експертних висновків, які б підтверджували наявність зазначених у протоколі технічних характеристик автомобіля і невідповідність їх установленим нормам, до протоколу не додано.

Як слідує зі змісту ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».

У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що провадження по справі стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП.

На переконання суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

Пунктом 1 ч.1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відтак, у відповідності до ст. 62 Конституції України, ст. 7, п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю, в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 9, 121, 251, 247, 280 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ознаками ч. 4 ст. 121 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області І.Б. Плахтій