Вирок від 07 квітня 2026 р. у справі №154/908/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/908/26

1-кп/154/430/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2

з участю прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченого – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026030510000083 від 16.02.2026 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Вощатин Володимирського району Волинської області, українця, громадянина України, з середньо — спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні трьох повнолітніх дітей, прачюючого різноробочім в агрофірмі «П`ятидні», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до постанови Володимирського міського суду Волинської області від 08 грудня 2025 року у справі № 154/4781/25, яка набрала законної сили 19 грудня 2025 року, ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і підданий адміністративному стягненню у виді штрафу розміром 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Однак, 15 лютого 2026 року, об 11 год. 34 хв. ОСОБА_4 , будучи обізнаним, що він позбавлений права керування транспортними засобами та зобов`язаний виконувати вищевказане рішення суду, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, маючи реальну можливість виконати дане судове рішення, з метою його невиконання, умисно керував неподалік блок-посту по вул. Соборній у селі Русів Володимирського району Волинської області автомобілем марки «Mercedes-Benz», р.н.з. НОМЕР_1 , де був виявлений та зупинений працівниками СРПП Володимирського РВП, на підставі п.3 ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію».

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України визнав повністю, фактичні обставини справи і зібрані по ній докази не заперечив, пояснив, що щиро кається у вчиненому і дав показання, що повністю узгоджуються з описовою частиною цього вироку.

По суті обвинувачення і заданих запитань ОСОБА_4 пояснив, що він будучи позбавлений права керування транспортними засобами відповідно до постанови Володимирського міського суду Волинської області від 08 грудня 2025 року, про яку він був обізнаний, проте 15 лютого 2026 року, керував автомобілем «Mercedes-Benz», р.н.з. НОМЕР_1 по вул. Соборній у селі Русів Володимирського району Волинської області, де був зупинений працівниками СРПП Володимирського РВП.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення визнав повністю, переконавшись у добровільності та істинності його позиції за згодою всіх учасників, у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та вважає можливим обмежити обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.

При цьому суд з`ясував правильність розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, з`ясував, чи не має сумнівів в добровільності його позиції, а також роз`яснив обвинуваченому, що він буде позбавлений права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винуватим.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що своїми умисними протиправними діями, які виразились у умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, його поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає щире каяття у вчиненому.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 – відсутні.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд приймає також до уваги характер і ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Суд враховує особу обвинуваченого, а саме, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має зареєстроване постійне місце проживання та сталі соціальні зв`язки, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, по місцю проживання характеризується позитивно, на обліку у спеціалізованих медичних установах не перебуває, вину у вчиненому злочині визнав повністю та щиро покаявся, засуджував себе за вчинене діяння, не намагався уникнути відповідальності, мав належну процесуальну поведінку.

Беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, з врахуванням думки сторони публічного обвинувачення, яка просила в судовому засіданні призначити покарання обвинуваченому у виді штрафу, передбаченому санкцією статті, за якою він притягується до кримінальної відповідальності, обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого та відсутність обтяжуючих, а також з врахуванням сукупності всіх обставин, які характеризують особу винного, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу на користь держави, оскільки вказане покарання, за своїм видом і розміром буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Так, згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчиненню нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Повною мірою врахувавши вказані обставини, а також зваживши на другорядну роль кари як мети покарання, суд приходить до висновку про те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 є можливим без відбування покарання у виді позбавлення волі, а призначення покарання у виді штрафу, що на думку суду відповідає меті покарання, є співрозмірним характеру вчиненого діяння, його наслідкам та особі винного.

На думку суду, обставини, які б свідчили про необхідність ізоляції обвинуваченого від суспільства в рамках даного кримінального провадження відсутні, оскільки наявні характеризуючі обвинуваченого матеріали, а також ставлення останнього до вчинення інкримінованих йому дій, свідчать про те, що обвинувачений зробив для себе вірні висновки в частині його подальшої поведінки у суспільстві, в зв`язку з чим суд не вбачає з боку ОСОБА_4 високих ризиків вчинення повторних злочинів чи такого високого рівня небезпеки для суспільства, щоб тримати його в умовах ізоляції.

З огляду на викладене, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у вигляді штрафу у мінімальному розмірі, визначеному санкцією ч. 1 ст. 382 КК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого не обирався.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (одну тисячу) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч ) гривень 00 коп.

Речові докази по справі: оптичний диск, на якому містяться записи із нагрудної боді- камери поліцейського Вояж-12 від 15.02.2025 року- зберігати у матеріалах кримінального провадження; вилучений в ході огляду місця події 15.02.2026 року автомобіль «Mercedes-Benz», р.н.з. НОМЕР_1 -вважати переданим ОСОБА_4 .

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Волинського апеляційного суду через Володимирський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_5