Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №766/18970/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/18970/25

Номер провадження: 33/819/68/26

Головуючий у першій інстанції Валігурська Л.В.

Суддя-доповідач Коровайко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м. Херсон

Суддя Херсонського апеляційного суду Коровайко О.І.,

при секретарі Іванцовій Ю.С.,

за участю захисника Рвачова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката Рвачова Олексія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 04 березня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Зміст оскаржуваної постанови та встановлених судом першої інстанції обставин.

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 04 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Крім того, з ОСОБА_1 стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

Згідно з постановою суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за те, що він 15.12.2025 о 22:20 годині по вул. Некрасова, 57, м. Херсон, керував транспортним засобом «SSANG YONG REXTON», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», результат тесту №731 позитивний – 2,05 проміле, з яким ОСОБА_1 не погодився. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі відмовився.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Суд кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись із постановою суду, захисник Рвачов О.О. подав апеляційну скаргу в якій просить постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 04.03.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП – скасувати та провадження в справі закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначив, що при винесенні постанови суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального та матеріального права.

Зазначає, що 03.03.2026 року за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» було подано вмотивоване клопотання про відкладення розгляду даної справи та клопотання про закриття провадження в справі, а також 04.03.2025 року завчасно в телефонному режимі було додатково повідомлено суд проте, що стороною захисту за день до засідання, тобто 03.03.2026 року було подано до суду вищевказані клопотання, однак вищевказані клопотання були грубо проігноровані, в тому числі – клопотання про закриття провадження в справі, оскільки останнє взагалі не описано в тексті оскаржуваної постанови. Таким чином, судом порушено засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та не забезпечено особі, яка притягується до адміністративної відповідальності права на захист.

Захисник в скарзі вказує на наявність обставин крайньої необхідності, оскільки виконуючи обов`язки пов`язані з проходженням військової служби в лавах ЗСУ, ОСОБА_1 керував автомобілем з метою «позбирати свої дрони», про що повідомляв працівників поліції, тобто діяв у стані крайньої необхідності, оскільки такі його дії зумовлені необхідністю виконання обов`язків військової служби в лавах ЗСУ.

Захисник також зазначає про неможливість притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП як військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби, що може кваліфікуватись саме за ст. 172-20 КУпАП, яка є спеціальною нормою, щодо військовослужбовців (розмежування за спеціальним суб`єктом).

ОСОБА_1 станом на дату складання оскаржуваного протоколу перебував на військовій службі у в/ч НОМЕР_2 та виконував обов`язки пов`язані з проходженням військової служби, про що неодноразово повідомляв поліцейських. Отже, 15.12.2025 року на момент зупинки ТЗ працівниками поліції, ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем – був спеціальним суб`єктом правопорушення в розумінні норм КУпАП, а тому його огляд на перебування в стані алкогольного сп`яніння мав проводитися посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку в Збройних Силах України, або командиром його військової частини, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до спеціального порядку, встановленого ст.266-1 КУпАП. Однак, судом першої інстанції не було враховано вищевикладені обставини та факти, що свідчить про помилковість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Скаржник також вказує, що відомості викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Так, навпаки з матеріалів даної справи вбачається, що він на вимогу поліцейського погодився пройти огляд із застосуванням приладу «Drager», що підтверджується відповідною роздруківкою та актом огляду, наявними в матеріалах справи. Натомість поліцейський вніс до протоколу про адміністративне правопорушення недостовірні відомості щодо подальшої відмови від огляду.

Зазначає, що рапорт працівника поліції не може бути належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 , що узгоджується із висновком Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, який викладений у Постанові від 20.05.2020 року в справі за № 524/5741/16-а.

ОСОБА_1 перебуває на службі в лавах ЗСУ, обіймає посаду командира відділення – командир екіпажу в/ч НОМЕР_2 . У зв`язку з запровадженням воєнного стану на території України, функціонування підрозділів ЗСУ має надзвичайно важливе значення для забезпечення оборони та захисту територіальної цілісності та суверенітету України. Вказані вище обставини свідчать, що право керування транспортними засобами необхідне ОСОБА_1 не для приватних цілей, а саме для виконання бойових завдань ЗСУ, оскільки є гостра необхідність в постійному керуванні т/з з метою виконання функціональних обов`язків за вищевказаними посадами (керівництво взводом та екіпажем). ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, а тому враховуючи обставини, які пом`якшують його покарання, у разі визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, захисник просить суд застувати аналогію закону та призначити більш м`яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Позиції осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення.

Адвокат Рвачов О.О. підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 04.03.2026 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_1 належним чином повідомлений про місце, дату та час апеляційного розгляду, однак в судове засідання не з`явився. Заяв, клопотань про забезпечення його участі в апеляційному провадженні чи відкладення судового засідання на адресу апеляційного суду не надходило.

Захисник Рвачов О.О. не заперечував проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .

Мотиви суду

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч.7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

На переконання суду апеляційної інстанції місцевий суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 в повній мірі дотримався наведених вимог законодавства.

Так, положеннями частини першої статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за:

керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції,

передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів,

відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Апеляційний суд зважає на усталену практику ЄСПЛ, який зазначив, що: "будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобіля мита їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі" (Рішення Європейського суду з прав людини по справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" ("O'Halloran and Francis v. the United Kingdom") від 29 червня 2007 року).

Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я (ч. 3 ст. 266 КУпАП).

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 5 ст. 266 КУпАП).

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП).

Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджено Постановою КМУ від 17.12.2008 року N 1103 (далі Порядок).

Пунктом 6 Порядку передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Згідно із пунктом 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Також порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів, регламентовано розділом II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року N 1452/735 (далі -Інструкція).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я) (п. 7 розділу I Інструкції).

Під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння слід розуміти свідоме і категоричне небажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд у силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.

Таким чином норми ПДР встановлюють у першу чергу обов`язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп`яніння і жодних винятків для цього ПДР не містять.

У разі невиконання вказаного обов`язку настає адміністративна відповідальність.

Відповідно до протоколу серії ААД №601615 від 15.12.2025 ОСОБА_1 інкриміновано те, що він 15.12.2025 о 22:20 годині по вул. Некрасова, 57, м. Херсон, керував транспортним засобом «SSANG YONG REXTON», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», результат тесту №731 позитивний – 2,05 проміле, з яким ОСОБА_1 не погодився. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі відмовився, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Суд першої інстанції, притягаючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП (відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння) встановив, що зазначені обставини знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком місцевого суду.

Висновок суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, що полягало у відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.

Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема до таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, відеозапис, інші документи.

Приймаючи оскаржувану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що вина ОСОБА_1 підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №601615 від 15.12.2025, в якому викладені дата та час (15.12.2025 о 22:20 годині), місце (вул. Некрасова, 57, м. Херсон) та обставини (керування транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп?яніння) вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Так, встановлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Засвідчено факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, що є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України;

- відео-файлами з нагрудних відео-реєстраторів поліцейських, за змістом яких автомобілем патрульної поліції було зупинено транспортний засіб «SSANG YONG REXTON», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , у якого при спілкуванні були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота. На пропозицію поліцейських пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» ОСОБА_1 погодився, результат тесту позитивний – 2,05 проміле, з результатами якого останній не погодився. Поліцейськими було запропоновано ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу для проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, від чого ОСОБА_1 відмовся, не зважаючи на ту обставину, що було роз`яснено наслідки такої відмови у виді складання протоколу про адміністративне правопорушення;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. З результатом огляду на місці зупинки не погодився;

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.12.2025, згідно якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп`яніння. Зазначено найменування закладу охорони здоров`я, а саме: КНП «Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги» ХОР. Від проходження огляду відмовився;

- довідкою інспектора ІІ категорії відділу адміністративної практики УПП в Херсонській області ДПП від 16.12.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_3 від 19.03.2024.

Вбачається, що вказані докази в повній мірі відповідають критеріям належності та допустимості, оскільки фактичні дані, що містяться в наявних письмових матеріалах та відеозаписах підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення. Зазначені докази здобуті з дотриманням вимог процесуального законодавства та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, що встановлюють порядок направлення водіїв транспортних засобів на огляд на стан сп`яніння, а також порядок проведення такого огляду.

Протокол про адміністративне правопорушення складено та підписано уповноваженою особою, а його зміст в повній мірі відповідає вимогам ст.256 КУпАП.

На переконання суду апеляційної інстанції місцевий суд обґрунтовано врахував зазначені докази та дотримався вимог ст.252 КУпАП, а рішення суду ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Під час складання протоколу ОСОБА_1 були роз`яснені в повному обсязі його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, в тому числі і право на правову допомогу. Будь-якої незгоди чи зауважень зі змістом протоколу чи порядком його складання ОСОБА_1 не висловлював.

Якість запису з боді-камер поліцейських є належною, такою, яка дає змогу відтворити події, зазначені в протоколі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та підтверджує їх.

Відеозаписом з нагрудних камер поліцейських підтверджено, що патрульною поліцією було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , у якого при спілкуванні були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота. На пропозицію поліцейських пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» ОСОБА_1 погодився, результат тесту позитивний – 2,05 проміле, з результатами якого останній не погодився.

На виконання ч.3 ст.266 КУпАП та пункту 6 Порядку, поліцейськими було запропоновано ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу для проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, від чого ОСОБА_1 відмовився, при цьому наслідки такої відмови, у виді складання протоколу про адміністративне правопорушення, були роз`яснені останньому.

Посилання захисника в скарзі на наявність обставин крайньої необхідності, оскільки виконуючи обов`язки пов`язані з проходженням військової служби в лавах ЗСУ, ОСОБА_1 керував вищевказаним автомобілем з метою «позбирати свої дрони» про що повідомляв працівників поліції, тобто діяв у стані крайньої необхідності, оскільки такі його дії зумовлені необхідністю виконання обов`язків військової служби в лавах ЗСУ, не знайшли свого підтвердження з огляду на наступне.

Так, в ході розгляду справи як в суді першої, так і апеляційної інстанцій на підтвердження існування обставин крайньої необхідності стороною захисту жодного доказу надано не було.

Відповідно до ст.17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно зі ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обставини, на які посилається захисник щодо здійснення правопорушення в умовах крайньої необхідності суд вважає неспроможними, оскільки в судовому засіданні не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння була пов`язана з усуненням ним небезпеки, яка загрожувала державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, і ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута в інший спосіб, ніж відмова від проходження огляду на стан сп`яніння.

Твердження ОСОБА_1 щодо необхідності «забрати дрони» не є такими, що вказують на його перебування при виконанні обов`язків військової служби, а тим більше перебування в обстановці, яка б вказувала на виникнення у нього стану крайньої необхідності, що передбачало вчинення саме ним дій, які могли б усунути відповідну небезпеку.

Тобто, не встановлено даних, які би свідчили про існування такої загрози, яка була викликана необхідністю у ОСОБА_1 відмовлятися від проходження ним огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку та порушувати вимоги п.2.5 ПДР.

Також, під час розгляду справи не встановлено обставин, які би підтверджували, що небезпека, на яку вказує захисник, не могла бути усунута іншими засобами ніж відмова від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння.

У даному випадку, позиція сторони захисту про те, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, не узгоджується з вимогами закону та не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з усуненням передбаченої ст.18 КУпАП небезпеки.

Посилання апеляційної скарги на те, що огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння як військовослужбовця мав проводитися представником ВСП у порядку передбаченому ст. 266-1 КУпАП, підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідальність водія за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначене адміністративне правопорушення відноситься до адміністративних правопорушень на транспорті у сфері безпеки дорожнього руху. Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є особа, яка керує транспортним засобом. Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння передбачений саме ст. 266 КУпАП і такого порядку поліцейський, який проводив огляд, дотримався.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в ст. 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення передбачені ст. 130 КУпАП мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції.

КУпАП не передбачено спеціальної норми, що регулює відповідальність водія який є військовослужбовцем за керування транспортним засобом, який належить фізичній чи юридичній особі у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до приписів ч. 1,4 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.

За вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом SSANG YONG REXTON, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відомості про те, що вказаний транспортний засіб є транспортним засобом ЗСУ відсутні. А відтак він несе адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння на загальних засадах.

Статтею 266-1 КУпАП, на яку посилається апелянт, врегульовано особливості проведення огляду на стан сп`яніння військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони вчинили адміністративне правопорушення, яке відноситься до військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б.

Аналіз положень ст.266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом. Тобто, положення ст.266-1КУпАП не стосуються спеціального суб`єкту - водія транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б КУпАП.

Зазначене кореспондується з положеннями п.1 ч.1 ст. 255 КУпАП, згідно з якими посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків, передбачені ст. 44, ч. 2, 3 ст. 123, ст. 172-10-172-20, ст. 173, 174, 178, 182, 184-1, 185, 185-7 КУпАП.

Згідно приписів п. 11 ч. 2 ст. 255 КУпАП посадові особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, - частина п`ята статті 122, стаття 122-2, частина третя статті 123, стаття 124, а також про всі порушення правил дорожнього руху, вчинені особами (крім військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів), які керують транспортними засобами Збройних Сил України та інших військових формувань).

Статтею 235-1 КУпАП визначено, що Військова інспекція безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України розглядає справи про вчинені водіями військових транспортних засобів - військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків правопорушення, передбачені ч. 1, 4, 5 ст. 121, ст. 121-1, ч. 1,2,3,4 ст. 122, ч.1 ст. 123, ст. 124-1-126, ст. 132-1 КУпАП.

Апеляційний суд за наведеного відхиляє доводи апеляційної скарги про порушення порядку огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння та недійсність його результатів.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції про те, що виконує обов`язки військової служби та їде «забирати дрони», апеляційний суд вважає непереконливими, оскільки обставини повідомлення ОСОБА_1 зазначених відомостей, хоч і зафіксовані на відеозаписі, однак окрім слів самого ОСОБА_1 вони не підтверджуються жодними доказами. Зокрема працівниками поліції встановлено особу ОСОБА_1 за посвідченням водія, факту пред`явлення ОСОБА_1 працівникам поліції військового квитка на відеозаписі не зафіксовано. Сам ОСОБА_1 не був одягнений у військовий однострій та були відсутні ознаки, які б вказували на виконання ним обов`язків військової служби.

Суд критично ставиться до долученої до апеляційної скарги копії довідки, виданої командиром взводу безпілотних авіаційних комплексів НОМЕР_4 батальйону морської піхоти ВЧ НОМЕР_2 10.03.2026 про те, що матрос ОСОБА_1 , командир відділення командир екіпажу безпілотних літальних комплексів 1 відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів 2 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_2 , дійсно 15.12.2025 року отримав наказ з`явитись до пункту тимчасової дислокації підрозділу, у зв`язку із службовою необхідністю, оскільки зі змісту цієї довідки достовірно не можна встановити коли саме матросом ОСОБА_1 було отримано відповідний наказ, не зазначено конкретного часу для явки до пункту тимчасової дислокації підрозділу. Крім того відповідна довідка не містить жодних відомостей, які б вказували на достовірність повідомленої ОСОБА_1 інформації щодо «збору дронів». Також відповідний документ не містить ознак офіційності, зокрема реєстрації, вихідного номеру та є лише копією, що жодним чином не завірена.

За наведеного апеляційний суд вважає безпідставною позицію сторони захисту щодо необхідності застосування стосовно ОСОБА_1 спеціальної процедури огляду на стан сп`яніння та кваліфікації відповідних дій за ст.172-20 КУпАП.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що поліцейським було дотримано вимоги ст. 266 КУпАП щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціальних технічних засобів та фіксації результатів проведеного огляду.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводами апеляційної скарги під час апеляційного розгляду справи висновків суду першої інстанції не спростовано.

На наявному в матеріалах справи відеозаписі із відеореєстратора та нагрудних камер поліцейських об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення та в достатньому обсязі для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Що стосується посилання захисника на безпідставне посилання суду як на доказ вини на рапорт працівника поліції, то такі посилання є безпідставними, оскільки зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції не посилався на рапорт як доказ вини ОСОБА_1 .

З приводу посилання захисника, як на підставу для скасування постанови, на порушення права ОСОБА_1 на захист, оскільки вмотивоване клопотання про відкладення розгляду даної справи та клопотання про закриття провадження в справі були проігноровані судом, які завчасно 03.03.2026 року були подані захисником за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

В той же час, згідно з ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що на суд покладено обов`язок здійснити розгляд справи про адміністративне правопорушення у межах розумного строку та забезпечити можливість особі, яка притягається до адміністративної відповідальності реалізувати своє право на захист.

На переконання суду апеляційної інстанції місцевий суд дотримався вказаних вимог законодавства.

Справа про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 перебувала в провадженні Херсонського міського суду Херсонської області з 23 грудня 2025 року (а.п.2).

Судові засідання судом першої інстанції були призначені на 13.01.2026 року на 08:50 год., на 26.01.2026 року о 08:40 год., на 04.03.2026 року о 08-30 год.

З матеріалів справи вбачається, що безпосередньо сам ОСОБА_1 участі в судовому засіданні суду першої інстанції не приймав, при цьому належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду адміністративного протоколу стосовно нього, шляхом направлення йому SMS-повідомлення про дату та час розгляду справи. Довідки про доставку зазначених SMS-повідомлень маються в матеріалах провадження.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, заяв та клопотань не подавав, про причини неявки суд не повідомив.

26.01.2026 року захисник Рвачов О.О. подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку із укладенням Договору про надання правової допомоги від 23.01.2026, просив подальші судові засідання проводити в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Захисники ОСОБА_2 та Клочкова А.О. були повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи. Адвокатам було забезпечено можливість участі в судовому розгляді дистанційно в режимі відеоконференції, з огляду на подані ними клопотання, про що були ухвалені відповідні постанови від 27.01.2026 та від 02.03.2026, а також забезпечено дистанційне ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, проте для участі в судовому засіданні 04.03.2026 року адвокати не прибули, заяв і клопотань до початку судового розгляду 04.03.2026 о 08:30 годині матеріали справи не містять.

З протоколу судового засідання в режимі конференції №6009292 від 04.03.2026 року, вбачається, що конференцію розпочато о 08:25:51, адвокати Клочкова А.О. та Рвачов О.О. в судове засідання не з`явились та перебували в режимі офлайн. Конференцію закінчено о 08:48:13.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що саме до початку призначеного судового засідання 04.03.2026 року до 08-30 год. судом було отримано клопотання про відкладення судового розгляду з наведенням поважності причин, так само як і клопотання про закриття провадження у справі.

Натомість вбачається, що клопотання про закриття адміністративного провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП подане адвокатом Рвачовим О.О. суддею отримано 04.03.2026 о 15-45 год., а клопотання про відкладення розгляду справи подане адвокатом Рвачовим О.О. отримано суддею 05.03.2026 року о 15:20 год.

Посилання апеляційної скарги захисника на те, що суд у телефонному режимі було завчасно повідомлено про подані стороною захисту клопотання, апеляційний суд вважає непереконливими. Так, долучений до апеляційної скарги скрін-шот з телефону не містить детальної інформації саме своєчасного повідомлення суду до початку судового засідання.

Враховуючи те, що за час перебування справи в провадженні судом було призначено 3 судові засідання, про що ОСОБА_1 та його захисники повідомлялись належним чином, фактично відбулось останнє судове засідання 04.03.2026 року.

При цьому від захисника адвоката Клочкової А.О. заяв та клопотань до суду не надходило, про причини неявки в судове засідання 04.03.2026 року суду не повідомила.

Протокол про адміністративне правопорушення було складено у присутності ОСОБА_1 , про що свідчить його підпис. В графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення вказано «надам в суді». Протокол було вручено того ж дня, отже останньому було відомо про існування судового провадження відносно нього. Крім того, ОСОБА_1 було укладено договір із адвокатським бюро, захисники якого (адвокати Рвачов О.О. та Клочкова А.О.) були обізнані щодо ходу судового розгляду.

Слід зазначити, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом, для прискорення процедури слухання.

За наведеного, з огляду на вжиті судом заходи щодо повідомлення учасників про дату та час судового розгляду, забезпечення можливості участі в судовому розгляді дистанційно в режимі відеоконференції, забезпечення дистанційного ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не вбачає порушень права на захист ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції. Суд першої інстанції навів мотиви, з яких дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 і його захисників.

Слід зазначити, що в ході апеляційного провадження стороні захисту, зокрема ОСОБА_1 було надано можливості реалізувати свої права. Водночас ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений в судове засідання не з`явився.

Захиснику Рвачову О.О. надано можливість в повній мірі обґрунтувати заперечення сторони захисту, щодо прийнятого судом рішення. Водночас доводи апеляційної скарги та такі заперечення не знайшли свого підтвердження та не є такими, що вказують на незаконність прийнятого судом рішення.

Посилання захисника на те, що судом першої інстанції залишено без розгляду посилання сторони захисту на необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки відповідне клопотання було отримано судом після розгляду справи по суті.

Водночас оскільки доводи клопотання про закриття провадження щодо наявності обставин крайньої необхідності та щодо неможливості притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП як військовослужбовця під час виконання військової служби, ідентичні доводам апеляційної скарги, яким надано оцінку в межах даного провадження, стороні захисту в повній мірі надано можливість реалізувати свої права.

Що стосується клопотання захисника, в якому останній просить у разі визнання ОСОБА_1 винним у порушенні ч.1 ст. 130 КУпАП застосувати за аналогією закону ст. 69 КК України і не призначати йому покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом то апеляційний суд вважає його безпідставним.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст. 23 та ст.ст. 33-35 КУпАП.

Так, санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, тобто, є безальтернативним видом стягнення, тому в даному випадку суд позбавлений права вибору у застосуванні стягнення, передбаченого санкцією цієї статті .

Аналогія закону є застосуванням до не врегульованих конкретною нормою правовідносин норм закону, які регламентують подібні відносини.

Згідно ч. 3 ст. 7 КУпАП передбачено, що «застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом» - хоча це і не є прямою забороною застосування аналогії, але передбачає чітке виконання передбачених законом норм, а звідси забороняє вирішення питань притягнення особи до адміністративної відповідальності по аналогії, тобто унеможливлює застосування по аналогії норм, що закріплюють склад правопорушень.

Той факт, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, не може бути підставою для зміни накладеного судом стягнення, оскільки положення чинного КУпАП не містить норми, яка надає право суду призначити інший вид стягнення або більш м`яке стягнення ніж передбачено санкцією відповідної статті, а тому доводи захисту про необхідність застосувати у даному випадку аналогію закону, відповідно до ст. 69 КК, в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП та не призначати ОСОБА_1 стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами не ґрунтуються на вимогах закону.

Обґрунтування посиланням на рішення Конституційного Суду, не можуть бути підставою для задоволення клопотання про застосування ст. 69 КК у цій справі.

Посилання захисника на судову практику судів першої та апеляційної інстанцій в інших справах, лист Верховного Суду апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки нормами КУпАП та Закону України «Про судоустрій та статус суддів» не передбачено обов`язку суду під час розгляду справи враховувати рішення судів першої чи апеляційної інстанцій у інших справах щодо інших осіб, оскільки провадження стосується саме конкретних обставин, що можуть бути враховані лише в рамках розгляду даної справи. У даному випадку перелічені захисником судові рішення не є релевантними до обставин зазначеної справи.

Під час розгляду ОСОБА_1 та його захисникам забезпечено право на участь в судовому розгляді та реалізувати права передбачені ст. 268, ст. 271 КУпАП, подати пояснення, клопотання.

Стягнення на ОСОБА_1 , накладено судом першої інстанції у межах строків, визначених ст. 38 КУпАП.

Дотримався суд і загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, визначених ст. 33 КУпАП.

Будь - яких істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 апелянтом не наведено та під час апеляційного перегляду не встановлено.

Інші доводи та аргументи апеляційної скарги, не потребують детального аналізу та не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.

Судові рішення районних та апеляційних судів, на які посилався захисник в апеляційній скарзі, преюдиційного значення для вирішення даної справи не мають.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду щодо ОСОБА_1 з підстав, зазначених в апеляційній скарзі скасуванню не підлягає, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП , апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Рвачова Олексія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Залишити без змін постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 04 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП .

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Копію постанови направити учасникам справи у порядку ст. 295 КУпАП.

Суддя О.І. Коровайко