Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №496/781/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/785/26

Номер справи місцевого суду: 496/781/26

Головуючий у першій інстанції Портна О. П.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

06.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Коновалової В.А.,

з участю секретаря судового засідання – Юцикова Д.Є.,

захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – Голуб Анатасії Сергіївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Одеса в залі суду

апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Голуб Анатасії Сергіївни,

на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 17 лютого 2026 року, у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст постанови суду першої інстанції

Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 17 лютого 2026 року визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1(один) рік. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Голуб А.С., просить ???скасувати постанову Біляївського районного суду Одеської області від 17.02.2026 року у справі № 496/781/26 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУПАП щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що в матеріалах справи відсутні належні, достатні та достовірні докази наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Захисник посилається, що ОСОБА_1 як і станом на день зупинки його транспортного засобу поліцією, так і станом на сьогодні є військовослужбовцем, та виконував обов?язки з військової служби в день проходження огляду на стан наркотичного сп?яніння (10.01.2026 року), результат якого став підставою складання протоколу серії ЕПР1 № 563201 10.01.2026 року відносно ОСОБА_1 за порушення ним п. 2.5 ПДР. Захисник зазначає, що п. 11 ч. 2 ст. 255 КУпАП визначено, що протокол про адміністративне правопорушення складають посадові особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов?язаними та резервістами під час проходження зборів, - частина п?ята статті 122, стаття 122-2, частина третя статті 123, стаття 124, а також про всі порушення ПДР, вчинені особами (крім військовослужбовців, військовозобов?язаних та резервістів під час проходження зборів), які керують транспортними засобами Збройних Сил України та інших військових формувань).

Вважає, що в порушення наведених вимог, протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 563201 10.01.2026 року відносно ОСОБА_1 був складений інспектором 1 взводу 5 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області старшим лейтенантом поліції Парафіленко Є.Ю., тобто не уповноваженою особою, що не взято до уваги судом першої інстанції, внаслідок чого прийнято безпідставне та необґрунтоване рішення, що підлягає скасуванню.

Захисник, з посиланням на постанову Одеського апеляційного суду та постанови судів першої інстанції, зауважує, що під час розгляду вказаних судових справ суди не ставили в залежність та не встановлювали чи була особа водієм спеціалізованого транспортного засобу, а виходили з того, чи обставини, які викладені в протоколах про адміністративні правопорушення, мали місце під час виконання такими особами обов?язків військової служби. Разом із тим, зазначає, що ОСОБА_1 перебував на військовій службі та виконував обов?язки військової служби, що підтверджується копією довідки від 27.01.2026 року № 404 про перебування ОСОБА_1 на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 та копією довідки від 29.01.2026 року № 108 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією рф проти України.

Захисник зазначає, що вона знайомилася з матеріалами справи в електронному вигляді, проте в матеріалах електронної справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у КНП «ООМ ЦПЗ» ООР від 10.01.2026 року, у якому зазначено, ознаки сп?яніння.

Крім того захисник вважає недоведеними наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем та ознаки, які на перший погляд працівникам поліції здаються чи можуть здаватись наркотичним чи алкогольним сп?янінням у великій кількості перекликаються з ознаками ПТСР - гіперзбудливість, тремтіння рук. Зауважує, що працівники поліції не перевіряли реакцію очей на світло, оскільки таких дій на відео не зафіксовано, а, отже, зазначати про відсутність реакції очей на світло є як мінімум недоцільним.

Вважає, що оскільки, обставини, які викладені в протоколі ЕПР1 563201 10.01.2026 року мали місце під час виконання ОСОБА_1 обов?язків військової служби, то в даному випадку процедура проведення огляду повинна була бути здійснена відповідно до порядку, встановленого ст. 266-1 КУпАП.

Зазначає, що керування транспортним засобом під час несення військової служби є дуже необхідним та важливим правом для військовослужбовця в умовах воєнного стану, позбавлення якого суттєво вплине на військову службу ОСОБА_1 , з огляду на що апелянт просить не позбавляти ОСОБА_1 права керування транспортними засобами.

В судовому засіданні приймала участь захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Голуб А.С., яка підтримала доводи апеляційної скарги.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає необхідним зазначити таке.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Виконання даного пункту Правил дорожнього руху є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність, незалежно від того водій перебував у стані сп`яніння чи ні.

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, до суду надано протокол серії ЕПР1 № 563201 від 10.01.2026 року, направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.01.2026 року, два диска з відеозаписами.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 563201 від 10.01.2026 року 10.01.2026 року о 10:40 год за адресою: Одеська область Одеський район, с-ще Хлібодарське, вул. Тираспольське шосе 28/3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Nissan Vanette», державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: дуже звужені зіниці які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від огляду на стан сп`яніння в законом встановленому порядку, водій відмовився. Подія фіксувалась на портативні відеореєстратори 471812, 470614, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху – відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що винні дії ОСОБА_1 підтверджені протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 563201 від 10.01.2026 року; довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, згідно якої зазначено, що відповідно до звірки з базою ІКС ІПНП «Адмінпрактика», станом на 10.01.2026 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у КНП ООМ ЦПЗ ООР від 10.01.2026 року, у якому зазначено, ознаки сп`яніння; диском з відеозаписом з місця події на якому зафіксовано рух та зупинку автомобіля «Nissan Vanette», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , виявлення у останнього ознак наркотичного сп`яніння, пропозиція останньому пройти медичний огляд в закладі охорони здоров`я, відмова водія ОСОБА_1 від проходження зазначеного огляду.

Суд визнав вказані докази, які були дослідженні в ході розгляду справи достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, оскільки вони отримані та досліджені в законний спосіб, та належними, оскільки стосуються подій, що сталися 10.01.2026 року та інкримінуються ОСОБА_1 . Оскільки, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння, які зазначені у протоколі, а відтак підлягав огляду з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння. Однак, огляд з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 в порядку, передбаченому Інструкцією, проведений не був у зв`язку з його відмовою від проходження такого огляду, про що складено протокол про адміністративне правопорушення. Отже, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння належним чином зафіксована, підтверджується сукупністю доказів та отримана працівниками поліції від нього у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП, Порядку та Інструкції.

Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що підтверджується зібраними матеріалами у справі, в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Сам факт відмови від проходження огляду тягне за собою відповідальність за цією статтею.

Суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та вважав за необхідне притягнути його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та з врахуванням особи і суспільної небезпеки скоєного, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, характеру вчиненого правопорушення, ступеня вини особи, з метою запобігання вчинення нових правопорушень, слід накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. Суд зазначив, що оскільки, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення, серія НОМЕР_3 від 09.07.2025, а тому, на підставі п. 13 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», останній звільнений від сплати судового збору і такий стягненню з ОСОБА_1 не підлягає.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку доказам, обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103(далі Порядок).

Відповідно до ч. ч. 2, 4, 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 563201 від 10.01.2026 року містить посилання на те, що подія фіксувалась на портативні відеореєстратори 471812, 470614.

З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 зупинено на блок-посту, факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 не заперечується. Під час спілкування поліцейський повідомив ОСОБА_1 про наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння, а саме: дуже звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук (ПВР 471812 10:39).

Положеннями п. 2 - 4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та Міністерством охорони здоров`я України, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

З аналізу вказаних норм права вбачається, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Отже, підстави вважати чи перебувають у стані сп`яніння особи відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд.

А тому доводи апеляційної скарги, що працівниками поліції не доведено наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння є необґрунтованими та не заслуговують на увагу. Як і не заслуговують на увагу посилання захисника, що ознаки наркотичного чи алкогольним сп?яніння у великій кількості перекликаються з ознаками ПТСР - гіперзбудливість, тремтіння рук. Оскільки апелянтом не надано доказів на наявність у ОСОБА_1 встановленого діагнозу посттравматичний стресовий розлад, апеляційний суд вважає за потрібне зазначити, що ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції жодного разу не було зазначено про погане самопочуття та наявні проблеми зі здоров`ям, котрі мали б зв`язок зі встановленими ознаками наркотичного сп`яніння.

З відеозаписів, долучених до матеріалів справи, вбачається, що крім працівника поліції на місці скоєння адміністративного правопорушення був присутній представник військової служби правопорядку, було встановлено, що транспортний засіб не перебуває на військовій реєстрації, ОСОБА_1 зазначив, що автомобіль належить особисто йому (ПВР 471812 10:45).

Працівником поліції у відповідності до ст. 34 ЗУ «Про національну поліцію» проведено поверхневу перевірку, під час якої у ОСОБА_1 було виявлено речовину зеленого кольору, рослинного походження. ОСОБА_1 зазначив, що це «варення». На місце події було викликано слідчо-оперативну групу (ПВР 471812 10:48).

Працівником поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, проте останній відмовився (ПВР 471812 10:52). ОСОБА_1 зазначив, що вживав марихуану позавчора. Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння в апеляційній скарзі не заперечувався.

Після відмови від проходження огляду поліцейським повідомлено про наслідки такої відмови, а саме складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та роз`яснено права передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.

До матеріалів справи про адміністративне правопорушення долучено направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «ООМЦПЗ» ООР від 10.01.2026 року, згідно якого ОСОБА_1 направляється на огляд, оскільки у результаті огляду, проведеного поліцейськими, виявлено ознаки сп`яніння: дуже звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. На огляд у заклад охорони здоров`я не доставлявся, водій відмовився. Отже, посилання захисника, що в матеріалах електронної справи відсутнє відповідне направлення не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Дії працівників поліції, що складали протокол та фіксували правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством та в порядку ст. 267 КУпАП не оскаржувалися.

Посилання апелянта на те, що процедура огляду працівниками поліції була проведена з порушеннями, через його статус військовослужбовця, оскільки повинна була застосовуватись спеціальна процедура, передбачена ст. 266-1 КУпАП, апеляційний суд вважає безпідставними.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 266-1 КУпАП огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Зі змісту п. 1 ч.1 ст.255 КУпАП вбачається, що уповноважені посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України не наділені повноваженнями складати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, а такими повноваженнями наділені уповноважені особи органів Національної поліції.

При цьому уповноважені посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.44, ч.ч.2, 3 ст.123, ст.ст.172-10-172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7 КУпАП.

Також, відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 255 КУпАП протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати посадові особи Військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, - частина п`ята статті 122, стаття 122-2, частина третя статті 123, стаття 124, а також про всі порушення правил дорожнього руху, вчинені особами (крім військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів), які керують транспортними засобами Збройних Сил України та інших військових формувань).

Статтею 235-1 КУпАП визначено, що Військова інспекція безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України розглядає справи про вчинені водіями військових транспортних засобів – військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків правопорушення, передбачені ч. 1, 4, 5 ст. 121, ст. 121-1, ч. 1,2,3,4 ст. 122, ч.1 ст. 123, ст. 124-1-126, ст. 132-1 цього Кодексу. Від імені військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України розглядати справи про адміністративні правопорушення мають право посадові особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Посадова особа військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, розглянувши справу про зазначені у частині першій цієї статті правопорушення, може накласти на винних адміністративне стягнення у вигляді попередження або передати матеріали про ці правопорушення відповідним командирам (начальникам) для вирішення питання про притягнення винних до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Протоколи про вчинені водіями військових транспортних засобів - військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків порушення правил дорожнього руху, за які може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, передаються військовим інспектором безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України до суду. Матеріали про вчинені військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків правопорушення, передбачені статтями 80, 126, 128, 128-1, частинами першою і другою статті 129 і статтею 140 цього Кодексу, передаються військовою інспекцією безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України відповідним командирам (начальникам) для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.

Докази на які посилається захисник як на підтвердження перебування ОСОБА_1 на військовій службі та виконання ним обов?язків військової служби, а саме копію довідки від 27.01.2026 року № 404 про перебування ОСОБА_1 на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 , копію довідки від 29.01.2026 року № 108 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією рф проти України, підтверджують саме факт перебування ОСОБА_1 на військовій службі.

Проте, будь-які відомості про те, що ОСОБА_1 виконував обов`язки військовослужбовця за події, що мала місце 10.01.2026 року, матеріали справи не містять.

Отже, враховуючи, що на момент вчинення правопорушення ОСОБА_1 не перебував при виконанні обов`язків військової служби, а керував приватним транспортним засобом у позаслужбовий час поза межами військової частини, апеляційний суд приходить до висновку, що факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння на місці зупинки зафіксовано у встановленому законом порядку, передбаченому ст. 266 КУпАП, уповноваженими на те особами - працівниками патрульної поліції та складено протокол про адміністративне правопорушення у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП.

Посилання захисника на постанову Одеського апеляційного суду у справі № 496/2744/25 від 17.11.2025 року, постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 25.02.2025 року у справі № 199/10667/24, постанову Київського районного суду м. Харкова від 22.10.2024 року у справі № 953/7618/24, постанову Ленінського районного суду міста Миколаєва від 03.02.2025 року № 489/8423/24 не приймаються судом до уваги, оскільки не має преюдиційного значення для суду під час розгляду цієї справи. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом (ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17.

Апеляційний суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2007 у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, ОСОБА_1 реалізуючи своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодилася нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому висновок Біляївського районного суду Одеської області від 17 лютого 2026 року є законним та обґрунтованим, отже відсутні підстави для скасування або зміни постанови суду.

За змістом ч.1 ст.130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із аналізу вищевказаної норми закону вбачається, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу, поєднаного із позбавленням права керування транспортними засобами.

При цьому, у даному випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст. 33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом.

Така логіка законодавця обумовлена характером інкримінованого правопорушення, яке полягає у використанні джерела підвищеної небезпеки, яким є автомобіль, особою, яка знаходиться у стані сп`яніння, що свідчить про підвищену протиправність діяння.

Безальтернативність стягнення також спрямована на досягнення у суспільстві превентивною мети, а саме запобігання вчиненню цих правопорушень, як безпосередньо особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.

Отже, накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, не лише відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, вимогам ст.ст. 33, 34 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення, а також є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що керування транспортним засобом під час несення військової служби є дуже необхідним та важливим правом для військовослужбовця в умовах воєнного стану, позбавлення якого суттєво вплине на військову службу ОСОБА_1 , апеляційний суд відхиляє, оскільки вони не можуть слугувати підставою для задоволення апеляційних вимог з урахуванням встановленої законодавцем безальтернативної санкції, характеру вчиненого діяння та суспільної небезпеки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст. ст. 23, 33 КУпАП.

У відповідності до припису п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Отже, за результатами апеляційного розгляду апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та справедливою, тому підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

З огляду на вищенаведене, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Голуб Анатасії Сергіївни, залишити без задоволення.

Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 17 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя В.А. Коновалова