Вирок від 06 квітня 2026 р. у справі №751/2031/26 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/2031/26

Провадження №1-кп/751/239/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

у складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12026270340000093 від 11 січня 2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Знам`янка Снігурівського району Миколаївської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, розлученого, маючого на утриманні неповнолітню дитину – сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштованого, інваліда І групи, зареєстрованого за адресою:

АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою:

АДРЕСА_2 , такого, що на підставі ст. 89 КК України судимості не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2026 року приблизно о 22 годині 20 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в квартирі за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , у ході конфлікту, що виник раптово на ґрунті неприязних відносин, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, діючи умисно та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання тяжких наслідків у вигляді заподіяння шкоди здоров`ю, умисно завдав один удар лезом ножа в область черевної порожнини ОСОБА_6 , чим заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення живота в ділянці лівого підребер`я з ушкодженнями тонкої кишки, її брижі та лівої ниркової вени, що ускладнилося масивною внутрішньочеревною кровотечею, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 12 лютого 2026 року № 97 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Потерпілий ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду кримінального провадження, у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про проведення судового розгляду без його участі, цивільний позов подавати не буде, щодо міри покарання покладається на розсуд суду.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ч. 1 ст. 121 КК України, визнав повністю та беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження, зокрема надав показання про те, що 10 січня 2026 року приблизно о 21 годині 30 хвилин до нього додому за адресою: АДРЕСА_2 , прийшов його сусід ОСОБА_6 , який був в алкогольному сп`янінні. Він спільно з

ОСОБА_6 вжили горілки приблизно по 200 грамів, до того він сам також вживав горілку приблизно 100 грамів. Через годину, коли

ОСОБА_6 був вже дуже п`яний, то він запропонував йому йти додому, на що останній почав агресивно поводитись та вдарив його долонею по потилиці. У цей момент він різав сало кухонним ножем, який тримав у правій руці. Реагуючи на поведінку ОСОБА_6 , він задав одного удару вказаним ножем у живіт потерпілому. Після удару потерпілий присів і похилився на бік. Він одразу викликав швидку медичну допомогу та поліцію і чекав їх на місці. Коли приїхали працівники поліції, він добровільно видав їм ніж, яким завдав удар ОСОБА_6 , та розповів про все, що сталось. Крім того, під час проведення слідчого експерименту він детально показав всі обставини події.

Визнавши свою вину, ОСОБА_4 указав на те, що розкаюється у вчиненому і в майбутньому стане на шлях виправлення, більше не буде вчиняти протиправних дій.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють обставини кримінального провадження і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності позиції останнього, за згодою всіх учасників процесу, суд провів судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням процесуальних документів щодо руху кримінального провадження, доказів на підтвердження процесуальних витрат і речових доказів, а також матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у кримінальному провадженні. Судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому розгляд кримінального провадження проводився щодо обвинуваченого ОСОБА_4 в межах пред`явленого йому обвинувачення. За встановлених обставин, оцінюючи зібрані докази, суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Таким чином, умисні дії ОСОБА_4 , які виразились в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні небезпечному для життя в момент заподіяння, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 121 КК України.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Європейський Суд з прав людини також неодноразово зазначав у своїх рішеннях про те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, конкретні обставини його вчинення, дані про особу ОСОБА_4 , який на підставі ст. 89 КК України судимості не має (а.с. 68-72), є інвалідом І групи (а.с. 67), має на утриманні неповнолітню дитину – сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 75-77).

Суд також враховує думку потерпілого ОСОБА_6 щодо міри покарання.

Встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного призначення покарання, тому суду необхідно всебічно досліджувати матеріали провадження щодо наявності таких обставин і у вироку наводити мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Так, щире каяття засвідчує критичну оцінку винним вчиненого ним злочину, співчуття до потерпілих, прагнення зменшити негативні наслідки його протиправної поведінки. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

У судовому засіданні ОСОБА_4 повністю визнав свою провину і розкаявся у вчиненому, надавши критичну оцінку своїй поведінці, а також вказав, що вибачився перед потерпілим, що в свою чергу свідчить про бажання виправити наслідки вчиненого.

Під активним сприянням розкриттю злочину необхідно вважати надання добровільної допомоги органам досудового розслідування будь-яким чином, зокрема таким, як повідомлення правоохоронним органам невідомих їм обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття співучасників, надання допомоги в їх затриманні, добровільна видача знарядь та засобів вчинення злочину, майна здобутого злочинним шляхом або ж допомога у розшуку цього майна.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні вказав про те, що після прибуття на місце події працівників поліції, він детально розповів про вчинене ним кримінальне правопорушення, у тому числі детально продемонстрував всі обставини події ході проведення слідчого експерименту. Прокурор у судовому засіданні підтвердив вказані обставини.

Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Про вживання алкоголю перед вчиненням кримінального правопорушення ОСОБА_4 підтвердив сам під час безпосереднього допиту в судовому засіданні. Факт перебування ОСОБА_4 в стані алкогольного сп`яніння також підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради № 27 (а.с. 55).

За таких обставин, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахувавши ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вбачає підстави для призначення покарання ОСОБА_4 в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання – конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила кримінальне правопорушення, залежно від особливостей цього кримінального правопорушення і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Частиною першої ст. 75 КК України передбачено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При вирішенні питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням суду потрібно належним чином дослідити і оцінити всі обставини, які мають значення для справи. Суд має обґрунтувати можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.

Таким чином, враховуючи всі зазначені вище обставини кримінального провадження в сукупності з тим, що ОСОБА_4 визнав повністю свою вину та розкаявся у вчиненому, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, який на підставі ст. 89 КК України судимості не має, має постійне місце проживання, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину – сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що в свою чергу свідчить про міцні соціальні зв`язки, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки вважає, що виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень можливо без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Застосування судом інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням у даному конкретному випадку, на переконання суду, перебуває у справедливому співвідношенні з тяжкістю та обставинами вчиненого кримінального правопорушення і даними про особу винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити домашній арешт у період доби з 22 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин наступного дня, поклавши на нього обов`язок не залишати місце свого проживання за адресою:

АДРЕСА_2 , у період доби з 22 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин наступного дня без дозволу прокурора або суду, за виключенням випадків отримання невідкладної медичної допомоги або переміщення в укриття у випадку оголошення повітряної тривоги.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судової трасологічної експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 65-67, 75, 121 КК України, статтями 2, 94, 100, 302, 368-371, 373-374, 376, 381-382, 394-395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 Кримінального-виконавчого кодексу України іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити домашній арешт у період доби з 22 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин наступного дня, поклавши на нього обов`язок не залишати місце свого проживання за адресою:

АДРЕСА_2 , у період доби з 22 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин наступного дня без дозволу прокурора або суду, за виключенням випадків отримання невідкладної медичної допомоги або переміщення в укриття у випадку оголошення повітряної тривоги.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судової трасологічної експертизи (висновок експерта від 21 січня 2026 року № СЕ-19/125-26/709-Д) у сумі 4 457 гривень.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: предмет, зовні схожий на ніж, три металеві чашки, пляшку з-під горілки об`ємом 0,5 л, пляшку з-під горілки об`ємом 0,7 л, кофту коричневу, труси сірі, шкарпетки чорні, спортивні штани чорні, резинові капці сірі, недопалок, змиви з рук та зрізи нігтьових пластин після набрання вироком законної сили знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1