Вирок від 06 квітня 2026 р. у справі №734/5563/25 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 1-кп/734/135/26 Справа № 734/5563/25

В И Р О К

іменем України

07 квітня 2026 року селище Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судових засідань – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Козелець Чернігівської області кримінальне провадження №62025100150006184, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 грудня 2025 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Охтирка Сумської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з 30.10.2025 року утримується в ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№31)», у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

25.09.2025 військовозобов`язаного ОСОБА_4 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлено для проходження військової служби.

Згідно з ч. 6 ст. 2, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, з 25.09.2025 ОСОБА_4 почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.09.2025 № 268, солдата ОСОБА_4 призначено на посаду курсанта 3 навчальної роти 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Статтями 17, 65 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Статтями 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України.

Згідно із статтями 1-3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна – це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.

Статтею 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, визначено право командира – віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого – їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі – Статут) військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим. Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно зі ст. 28-30 Статуту, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення та віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання, а підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Статтями 35-37 Статуту передбачено, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення. Командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Відповідно до Додатку №1 статті 67 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України військову присягу складають військовослужбовці, які прибули до військової частини для проходження військової служби і раніше не складали Військової присяги, – після проходження ними програми підготовки, вивчення основних положень військового законодавства України, військових статутів стосовно їх прав та обов`язків, виконання вправи стрільби із стрілецької зброї, але не пізніше ніж через місяць від дня прибуття до військової частини.

Так, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, перебуваючи на посаді курсанта 3 навчальної роти 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно та свідомо, грубо порушуючи встановлений порядок проходження військової служби, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , 28.10.2025, приблизно о 14:25 год., під час шикування, перебуваючи за місцем тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 у лісосмузі неподалік від АДРЕСА_2 , після доведення йому в усній формі наказу командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_6 від 27.10.2025 № 1331 (з основної діяльності) щодо необхідності пройти підготовку на базі 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 в період з 28.10.2025 до 18.12.2025 за «Програмою базової загальновійськової підготовки (для підготовки мобілізаційних ресурсів) ТП 7-00(206)246.63» (шосте видання), затвердженою Головнокомандувачем Збройних Сил України 10.07.2025, та скласти Військову присягу на вірність українському народові, в присутності інших військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , відмовився виконати письмовий наказ командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_6 від 27.10.2025 № 1331 (з основної діяльності).

Зазначені навмисні дії військовослужбовця ОСОБА_4 хоча і не спричинили тяжких наслідків, але стали передумовою зниження бойової готовності військового підрозділу в умовах війни, а також завдали шкоди авторитету органам військового управління і є небезпечним діянням, яке посягає на встановлений порядок підлеглості та військової дисципліни і породжує неорганізованість та безладдя у військових частинах, негативно позначається та боєготовності та боєздатності військових формувань.

Він же, ОСОБА_4 , діючи з мотивів ухилитися від проходження військової служби в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , відкрито відмовився від несення обов`язків військової служби, з моменту його призначення 25.09.2025 на посаду курсанта військової частини НОМЕР_1 по 28.10.2025 включно, відкрито відмовився від несення обов`язків військової служби, зокрема від проходження курсу базової загальновійськової та фахової підготовки, носіння військової форми одягу, дотримання правил військової ввічливості, поведінки та військового вітання, використання зброї, виконання вправ стрільби зі стрілецької зброї, дотримання внутрішнього розпорядку дня, складання Військової присяги на вірність українському народові та виконання свого Конституційного обов`язку щодо захисту Батьківщини, про що 28.10.2025, приблизно о 14:25 год, перебуваючи за місцем тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 у лісосмузі неподалік АДРЕСА_2 , заявив усно під час доведення йому в усній формі наказу командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_6 від 27.10.2025 № 1331 (з основної діяльності).

Отже, ОСОБА_4 обвинувачується у непокорі, яка виразилась у відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а також у відмові від несення обов`язків військової служби, вчиненій в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України.

07 квітня 2026 року між прокурором Деснянської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 грудня 2025 року за № 62025100150006184, та обвинуваченим ОСОБА_4 , у присутності захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 , зі сторони захисту, укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до ст. 472 КПК України.

Як вбачається з вказаної угоди, прокурор Деснянської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_4 та захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_5 , дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин. При цьому, обвинувачений ОСОБА_4 , визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України.

За вказаною угодою, сторони, враховуючи ступінь і характер сприяння обвинуваченого ОСОБА_4 під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження щодо нього, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, надання правдивих показань, характер та ступінь тяжкості злочину, ставлення його до вчиненого, яке побудоване на критичній оцінці своєї протиправної поведінки, усвідомлення скоєного, враховуючи наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, беручи до уваги інтереси суспільства, наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого судового провадження, а також з метою попередження вчинення ним нових злочинів, сторони на підставі вимог ст. 65 КК України, погодилися на призначення ОСОБА_4 необхідного й достатнього для його виправлення покарання, зокрема:

- за ч. 4 ст. 409 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;

- за ч. 4 ст. 402 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі положень ч. 1 ст. 70 КК України визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Одночасно сторони розуміють, що відповідно до вимог ст. 72 КК України ОСОБА_4 у строк покарання буде зараховано строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Крім того, сторонам відомо, що відповідно до вимог ст. 475, 374 КПК України під час ухвалення вироку судом, крім іншого, буде прийнято рішення щодо речових доказів і документів та спеціальної конфіскації; про відшкодування процесуальних витрат; щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

В угоді викладені наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання цієї угоди передбачені ст. 476 КПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Відповідно до ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано органами досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє свої права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання.

Так, суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості між прокурором Деснянської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови угоди не суперечать вимогам КПК України і КК України, відповідають інтересам суспільства, не порушують права свободи та інтереси сторін або інших осіб.

Вивчивши угоду про визнання винуватості, вислухавши думку прокурора, захисника обвинуваченого та пояснення обвинуваченого, суд дійшов до висновку про можливість затвердження угоди між прокурором Деснянської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України з погодженим покаранням, а саме:

- за скоєння обвинуваченим злочину, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

- за скоєння обвинуваченим злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити обвинуваченому остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 72 КК України в строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 зарахувати строк тримання під вартою із розрахунку один день попереднього ув`язнення (тримання під вартою) за один день позбавлення волі.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з часу фактичного затримання, а саме з 28.10.2025 року.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , - залишити обраний, тримання під вартою.

Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.

Кримінальним правопорушенням шкоду не заподіяно.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Арешти на майно не накладалися.

Керуючись ст. 69, 70, 72, 402, 409 КК України, ст. 368, 370, 373-376, 474, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

затвердити у кримінальному провадженні №62025100150006184, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 грудня 2025 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України, угоду про визнання винуватості укладену 07 квітня 2026 року між прокурором Деснянської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 4 ст. 409 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

- за ч. 4 ст. 402 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити обвинуваченому остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 72 КК України в строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 зарахувати строк тримання під вартою із розрахунку один день тримання під вартою відповідає одному дню позбавлення волі.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з часу фактичного затримання, а саме з 28.10.2025 року.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , - залишити обраний, тримання під вартою.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів із моменту проголошення, у разі не подання апеляції.

Вирок може бути оскаржений із підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд Чернігівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів із дня проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_7